Ухвала

від 18.04.2024 по справі 910/4560/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

м. Київ

18.04.2024Справа № 910/4560/24

Суддя Привалов А.І., розглянувши

позовну заяву Акціонерного товариства "Київгаз"

до Фізичної особи-підприємця Биковського Віталія Павловича

про відшкодування 6 666,67 грн збитків

УСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Київгаз" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Биковського Віталія Павловича про стягнення 6 666,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором № 5 купівлі-продажу від 18.03.2022 у частині реєстрації податкової накладної на загальну суму 40 000,00 грн, в тому числі ПДВ - 6666,67 грн в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим позивачу завдано збитків на суму 6 666,67 грн, оскільки позивач не зміг скористатися правом на податковий кредит на вказану суму.

Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд дійшов висновку щодо наявності підстав для передачі справи на розгляд до Господарського суду Тернопільської області з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Частиною 4 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" закріплено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи-підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Згідно з відомостями, розміщеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження відповідача - фізичної особи-підприємця Биковського Віталія Павловича є: АДРЕСА_1 .

Як вбачається зі змісту ст. 27 ГПК України, дана норма є імперативною та не передбачає право осіб, які звертаються до господарського суду, змінювати територіальну юрисдикцію господарських справ на власний розсуд.

З позовної заяви слідує, що позивач, звертаючись з даним позовом до Господарського суду міста Києва, посилається на положення ч. 8 ст. 29 ГПК України, якою визначено, що позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Питання відшкодування шкоди регулюється положеннями глави 82 ЦК України, тобто відшкодування шкоди, у першу чергу пов`язано з відсутністю між сторонами договірних відносин.

Водночас, предметом позову у даному спорі визначено стягнення коштів, що є збитками, які завдано у процесі виконання Договору № 5 купівлі-продажу від 18.03.2022 та які не мають жодного відношення до майна АТ «Київгаз», а тому такі відносини не регулюються положеннями цивільного законодавства щодо відшкодування шкоди, відтак, не можуть бути застосовані положення ч. 8 ст. 29 ГПК України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що дана позовна заява подана з порушенням приписів ст. 27 ГПК України та не належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Господарського суду міста Києва, а матеріали позовної заяви підлягають передачі на розгляд до Господарського суду Тернопільської області.

Згідно з положеннями статті 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частиною 3 статті 31 Господарського процесуального кодексу України визначено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Положеннями ч. 6 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спори між судами щодо підсудності не допускаються.

Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана (ч. 7 ст. 31 ГПК України).

Суд звертає увагу також на те, що ст. 279 ГПК України передбачено скасування судового рішення, яким закінчено розгляд справи у випадку прийняття такого рішення з порушенням правил територіальної юрисдикції.

Враховуючи викладене, передання справи за належною територіальною юрисдикцією не призводить до порушення прав позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд, а є гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом і законне та обґрунтоване рішення не буде в подальшому скасоване судом вищої інстанції, лише з підстав недотримання процесуальних норм щодо територіальної юрисдикції.

Окрім того, суд зазначає, що згідно із статтею 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 року (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 року (заява № 7360/76), висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".

Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий господарський позов.

Враховуючи викладене, матеріали позовної заяви Акціонерного товариства "Київгаз" до фізичної особи-підприємця Биковського Віталія Павловича про стягнення 6 666,67 грн підлягають передачі на розгляд Господарського суду Тернопільської області за встановленою підсудністю.

Керуючись ст. 27, 31, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Акціонерного товариства "Київгаз" до фізичної особи-підприємця Биковського Віталія Павловича про стягнення 6 666,67 грн з доданими до неї матеріалами передати за територіальною підсудністю до Господарського суду Тернопільської області (46002, м. Тернопіль, вул. Князя Острозького, 14а).

2. Згідно ч. 2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 18.04.2024 та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.І. Привалов