Постанова
від 03.04.2024 по справі 314/2017/21
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 03.04.2024 Справа № 314/2017/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 314/2017/21 Головуючий у 1-й інстанції: Кононенко І.О.

Провадження № 22-ц/807/817/24 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

№ 22-ц/807/817/24-2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Онищенка Е.А.

при секретарі Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Петро-Михайлівськоїсільської ради Запорізького району Запорізької області на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 січня 2024 року та на додаткове рішенняВільнянського районногосуду Запорізькоїобласті від15лютого 2024року у справі за позовом ОСОБА_1 до Петро-Михайлівськоїсільської ради Запорізького району Запорізької області, треті особи - сільський голова Петро-Михайлівської сільської ради Тищенко Світлана Миколаївна, Гнаровська сільська рада, про визнання протиправними розпоряджень сільського голови Петро-Михайлівської сільської ради про притягнення до дисциплінарної відповідальності та скасування їх, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Петро-Михайлівськоїсільської ради Запорізького району Запорізької області, треті особи - сільський голова Петро-Михайлівської сільської ради ОСОБА_2 , Гнаровська сільська рада, про визнання протиправним та скасування розпорядження про застосування дисциплінарного стягнення, у червні 2021 року позивач звернулася з позовом до Петро-Михайлівськоїсільської ради Запорізького району Запорізької області, треті особи - сільський голова Петро-Михайлівської сільської ради ОСОБА_2 , Гнаровська сільська рада, про визнання протиправним та скасування розпорядження сільського голови, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Справи за вищевказаними позовами були об`єднані в одне провадження (т. 1, а.с. 121-122).

В обґрунтування позовних вимогпро визнанняпротиправним таскасування розпорядженняпро застосуваннядисциплінарного стягнення ОСОБА_1 зазначала, що на підставі наказу відділу освіти, молоді та спорту Вільнянської райдержадміністрації Запорізької області № 76-к від 15.05.2015 року вона була призначена на посаду завідувача комунального навчального закладу «Гнаровчата» Гнаровської сільської ради Запорізької області, правонаступником цієї сільської ради є Петро-Михайлівська сільська рада Запорізької області.

Розпорядженням голови Петро-Михайлівської сільської ради Запорізької області № 46-С від 01.03.2021 року на неї накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, яке позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Так, у розпорядженні № 46-с вказується, що позивач, нібито, самовільно, без згоди сесії сільської ради, її голови та виконавчого комітету Петро-Михайлівської сільської ради, змінила графік роботи дошкільного навчального закладу, закривши його зранку і до обідньої перерви, при цьому покинула своє робоче місце та зникла у невідомому напрямку і була відсутня на робочому місці на території даного закладу в селі Гнаровське Вільнянського району Запорізької області більше трьох годин поспіль без поважних причин, чим порушила правила внутрішнього трудового розпорядку та трудових обов`язків завідувача закладом.

Однак, вищезазначене не відповідає дійсності. У зв`язку з виробничою необхідністю (оформлення нової картки із зразками підписів та відбитків печатки та засвідченням справжності підписів завідувача та головного бухгалтера КДНЗ «ДС «Гнаровчата» у Матвіївській сільській раді) позивачем були оформлені наказ № 13-п від 19.02.2021 «Про режим роботи працівників закладу 22.02.2021» та 14-п від 19.02.2021 «Про відрядження директора».

22.02.2012 позивачем були оформлені наказ № 15-п від 22.02.2021 «Про режим роботи працівників закладу 23.02.2021» та 16-п від 22.02.2021 «Про відрядження директора».

Факт перебування позивача у відрядженні 22.02.2021 та 23.02.2021 підтверджується посвідченням № 09 від 22.02.2021 та № 10 від 23.02.2021.

Таким чином, позивач 22.02.2021 та 23.02.2021 була відсутня на робочому місці з поважних причин.

Фактично в ці дні через виробничу необхідність змінювався режим роботи працівників закладу, про що позивачем як керівником КДНЗ «ДС «Гнаровчата» завчасно були видані і оприлюднені накази № 13-п від 19.02.2021 «Про режим роботи працівників закладу 22.02.2021» та 15-п від 22.02.2021 «Про режим роботи працівників закладу 23.02.2021».

Про зміну режиму роботи працівників КДНЗ «ВС «Гнаровчата» завчасно було доведено до відома відвідувачів закладу, а також посадових осіб Петро-Михайлівської сільської ради.

Як передбачено п. 3 Правил внутрішнього розпорядку для працівників комунального дошкільного навчального закладу «Дитячий садок» «Гнаровчата» Гнаровської сільської ради, усі питання, пов`язані із застосуванням правил внутрішнього розпорядку розв`язує завідувач КДНЗ в межах наданих йому повноважень, а у випадках передбачених діючим законодавством і правилами внутрішнього розпорядку, спільно або за погодженням з профспілковим комітетом.

Відповідно до положень посадової інструкції завідувача комунального дошкільного навчального закладу «Дитячий садок» «Гнаровчата» Гнаровської сільської ради завідувач має право вносити в необхідних випадках тимчасові зміни у розклад занять, режими занять і прогулянок, відміняти заняття, тимчасово об`єднувати групи для проведення спільних занять і режимних процесів.

За таких обставин позивач вважає безпідставним твердження відповідача про відсутність позивача на робочому місці на території даного закладу в селі Гнаровське Вільнянського району Запорізької області більше трьох годин поспіль без поважних причин.

Також у розпорядженні № 46-с зазначено, що завідувач дошкільним навчальним закладом «Дитячий садок «Гнаровчата» ОСОБА_1 допустила неналежне виконання бюджетного законодавства, про що була попереджена Управлінням Державної казначейської служби України у Вільнянському районі від 24.02.2021 року.

Попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства №24 від 24.02.2021 було складено у зв`язку з неповідомленням органу Казначейства про зміну головного бухгалтера КДНЗ «ДС «Гнаровчата».

Однак, неналежне виконання бюджетного законодавства було викликано, в тому числі, тимчасовою відсутністю у КДНЗ «ДС «Гнаровчата» головного бухгалтера.

Головний бухгалтер закладу ОСОБА_3 , яка працювала з 2019р., звільнилась, бухгалтер ОСОБА_4 лише 4 дні пропрацювала на посаді, внаслідок чого у КДНЗ «ДС «Гнаровчата» майже три тижні був відсутній бухгалтер, а у залученні до бухгалтерського обслуговування закладу працівників центральної бухгалтерії сільської ради позивачу було відмовлено. До того ж, оголошення відповідачем догани за вказане попередження є фактом повторного притягнення до відповідальності за одне і те саме порушення, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідач, застосовуючи до позивача заходи дисциплінарного стягнення у вигляді догани, не звертався до позивача із заявою про надання пояснень щодо обставин складення попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства № 24 від 24.02.2021, тим самим порушив права позивача, передбачені ч. 1 ст. 149 КЗпП України.

У зв`язку з поважними причинами відсутності позивача 22.02.2021 та 23.02.2021 на робочому місці на території КДНЗ «ДС «Гнаровчата» в селі Гнаровське Вільнянського району Запорізької області більше трьох годин поспіль, в діях позивача відсутня вина, що виключає підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Відповідач у розпорядженні № 46-с застосовує відносно позивача таки негативні висловлювання, як «не стала на шлях виправлення», «нехтуючи рішенням Гнаровської сільської ради», «зникла у невідомому напрямку», тощо.

З урахуванням того, що розпорядження № 46-с було оприлюднене на офіційному сайті Петро-Михайлівської сільської ради, вищезазначені висловлювання створили у певних членів територіальної громади негативне ставлення до позивача, що призвело до втрати позивачем нормальних життєвих зв`язків та моральних страждань внаслідок необхідності виправдовуватися за дії, які позивач не здійснювала.

Внаслідок протиправних дій Петро-Михайлівської сільської ради та порушення законних прав позивача, останній було завдано моральної шкоди, яка виражається в моральних стражданнях, отриманих внаслідок приниження, втраті нормальних життєвих зв`язків, додаткових зусиллях для організації свого життя. Позивач змушена звертатися за юридичною допомогою та до суду для відновлення своїх порушених прав, що вимагає додаткових витрат та часу. Розмір завданої моральної шкоди позивач оцінює в розмірі 3000,00 грн.

Також ОСОБА_1 зазначала, що загальна сума судових витрат на правову допомогу, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи складає 3 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог про визнання протиправним та скасування розпорядження сільського голови, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 зазначала, що розпорядженням сільського голови Петро-Михайлівської сільської ради №117-С від 28.05.2021 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності завідувача комунальним дошкільним навчальним закладом «Дитячий садок» «Гнаровчата» ОСОБА_1 » (надалі розпорядження № 117-С) позивач притягнута до дисциплінарної відповідальності та звільнена за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Позивач вважає розпорядження № 117-С протиправним та таким, що підлягає скасуванню, в силу наступного.

У розпорядженні № 117-С вказується, що розпорядженням сільського голови №46-С від 01.03.2021 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності завідувача комунальним дошкільним навчальним закладом «Дитячий садок» «Гнаровчата» ОСОБА_1 » за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку та трудової дисципліни позивач була притягнена до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Однак, позивач заперечує щодо факту порушення нею правил внутрішнього трудового розпорядку та трудової дисципліни, у зв`язку з чим звернулася до Вільнянського районного суду Запорізької області з позовною заявою про визнання протиправною та скасування розпорядження сільського голови № 46-С від 01.03.2021.

Відповідач стверджує, що за наслідками перевірки 14.04.2021 комісією, яка була створена на підставі розпорядження Петро-Михайлівської сільської ради № 66-р від 09.04.2021, встановлено, що позивач самоусунулася від виконання своїх обов`язків щодо функціонування КНДЗ «ДС «Гнаровчата», а саме: в статут даного закладу не внесені зміни про засновника закладу.

Однак, відповідач не враховує наступне.

Статут КНДЗ «ДС «Гнаровчата» був затверджений рішенням Гнаровської сільської ради № 4 від 20.08.2014.

Відповідно до положень п. 1.6. КНДЗ «ДС «Гнаровчата» є юридичною особою і діє на підставі статуту, який затверджується засновником (власником) за погодженням з відповідним органом управління освітою і реєструється місцевим органом виконавчої влади.

Розробка проекту статуту дошкільного закладу освіти відноситься виключно до повноважень засновника, тому що тільки засновник має право приймати рішення щодо статусу, організаційно-правової форми, типу закладу освіти, системи управління закладом освіти та компетенції засновника (засновників), інших органів управління закладу освіти та його структурних підрозділів.

Всупереч вимогам чинного законодавства відповідач своїм листом № 02-01-23/979 від 09.04.2021 зобов`язав позивача розробити статут КНДЗ «ДС «Гнаровчата» в новій редакції і подати його на затвердження сесії Петро-Михайлівської сільської ради до 10.05.2021.

Позивач в усній формі намагалася з`ясувати основні положення статуту КНДЗ «ДС «Гнаровчата», але безрезультатно.

Відсутність волевиявлення Петро-Михайлівської сільської ради щодо основних положень статуту КНДЗ «ДС «Гнаровчата» унеможливлює розробку позивачем проекту нової редакції статуту.

Також безпідставні звинувачення відповідача в питанні отримання КНДЗ «ДС «Гнаровчата» ліцензії на продовження освітньої діяльності.

05.03.2021 ОСОБА_1 звернулася до Департаменту освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації із заявою про отримання ліцензії на провадження освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти без проходження процедури ліцензування (вх. № 38 від 05.03.2021), але, вищезазначену ліцензію у встановлені законодавством строки не отримала з невідомих для неї причин.

Таким чином, вина ОСОБА_1 в тому, що КНДЗ «ДС «Гнаровчата» на день прийняття розпорядження № 117-С не мав ліцензії на провадження освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти, відсутня.

Щодо виконання ОСОБА_1 вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та Закону України «Про доступ до публічної інформації», то слід зазначити наступне.

ОСОБА_1 на посаді завідувача КНДЗ «ДС «Гнаровчата» виконувала свої обов`язки у відповідності з діючим законодавством.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 58 Закону України «Про освіту» особи, які здобули вищу, фахову передвищу чи професійну (професійно-технічну) освіту за іншою спеціальністю, та яким не було присвоєно професійну кваліфікацію педагогічного працівника, можуть бути призначені на посаду педагогічного працівника строком на один рік.

Особи можуть продовжити працювати на відповідних посадах педагогічних працівників системи дошкільної, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та післядипломної освіти після їх успішної атестації у порядку, визначеному законодавством.

Таким чином, призначення позивачем на посаду інструктора з фізкультури ОСОБА_5 відповідає вимогам чинного законодавства.

Що стосується обставин призначення ОСОБА_6 виконувачем обов`язки завідувача КНДЗ «ДС «Гнаровчата» на підставі наказу № 13-к від 21.05.2021.

У зв`язку з хворобою ОСОБА_1 тривалий час знаходилася на лікарняному, що могло негативно сказатися на діяльності дошкільного навчального закладу.

У зв`язку з відсутністю рішення засновника КНДЗ «ДС «Гнаровчата» щодо призначення виконувача обов`язки завідувача дошкільним закладом ОСОБА_1 була вимушена призначити виконувача обов`язки завідувача своїм наказом, однак, це не суперечить вимогам чинного законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 149 КЗпП України кожному працівнику надається права спростувати звинувачення з боку роботодавця шляхом надання особистих пояснень з тих чи інших питань, але, всупереч вимогам законодавства, ОСОБА_1 була позбавлена можливості пояснити безпідставність звинувачень у порушенні трудової дисципліни.

Крім того, ОСОБА_1 була звільнена за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у період, коли знаходилася на лікарняному, що свідчить про грубе порушення конституційних прав ОСОБА_1 та наявність підстав для поновлення її на посаді завідувача КНДЗ «ДС «Гнаровчата».

Позивачу надано довідку №85 від 24.06.2021 «Про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням», відповідно до якої середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 , обчислена згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995, на день звільнення складає (12080,05 + 8785,50)/(22 + 16) = 549,09 грн., де: 12 080,05 грн. заробітна плата за березень 2021 року; 8785,50 грн. заробітна плата за квітень 2021 року; 22 кількість робочих днів в березні 2021 року; 16 кількість робочих днів в квітні 2021 року.

Вказує, що загальна сума судових витрат на правову допомогу, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи складає 10 000 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (т. 3, а.с. 14-16), ОСОБА_1 просила суд:

1) визнати протиправним розпорядження сільського голови Петро-Михайлівської сільської ради №46-С від 01.03.2021 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності завідувача комунальним дошкільним навчальним закладом «Дитячий садок «Гнаровчата» ОСОБА_1 та скасувати його;

2) стягнути з Петро-Михайлівської сільської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3000 грн.;

3) визнати протиправним розпорядження сільського голови Петро-Михайлівської сільської ради № 117-С від 28.05.2021 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності завідувача комунальним дошкільним навчальним закладом «Дитячий садок» «Гнаровчата» ОСОБА_1 та скасувати його;

4) зобов`язати Петро-Михайлівську сільську раду поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача комунальним дошкільним навчальним закладом «Дитячий садок «Гнаровчата»;

5) стягнути з Петро-Михайлівської сільської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 360203,04 грн. та судові витрати.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 січня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Петро-Михайлівськоїсільської ради,треті особи:сільський головаПетро-Михайлівськоїсільської радиТищенко СвітланаМиколаївна,Гнаровська сільськарада задоволено частково.

Визнано протиправним розпорядження сільського голови Петро-Михайлівської сільської ради № 46-С від 01.03.2021 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності завідувача комунальним дошкільним навчальним закладом «Дитячий садок» «Гнаровчата» ОСОБА_1 » та скасовано його.

Визнано протиправним розпорядження сільського голови Петро-Михайлівської сільської ради № 117-С від 28.05.2021 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності завідувача комунальним дошкільним навчальним закладом «Дитячий садок» «Гнаровчата» ОСОБА_1 та скасовано його.

Зобов`язано Петро-Михайлівську сільську раду поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача комунальним закладом дошкільної освіти «Дитячий садок «Гнаровчата» Петро-Михайлівської сільської ради з 01 червня 2021 року.

Стягнуто з Петро-Михайлівської сільської радина користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3000,00 грн.

Стягнуто з Петро-Михайлівської сільської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 321217,65 грн.

Стягнуто з Петро-Михайлівської сільської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1616,24 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача комунальним закладом дошкільної освіти «Дитячий садок «Гнаровчата» Петро-Михайлівської сільської ради з 01 червня 2021 року.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 31 січня 2024 року заяву про виправлення опискизадоволено.

Виправлено описку по всьому тексту рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 24.01.2024 (справа № 314/2017/21), зазначено правильно адресу позивача ОСОБА_1 , а саме, зазначено правильно будинок«16/2»замість помилково вказаного «116/2».

У вступній частині рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 24.01.2024 (справа № 314/2017/21) замість помилкового слова "адміністративної" зазначено правильно:"дисциплінарної".

Ухвала є невід`ємною частиною рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 24.01.2024 (справа № 314/2017/21, провадження № 2/314/30/2024).

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій зазначала, що з метою забезпечення реалізації своїх процесуальних прав та обов`язків у судовому провадженні вона уклала договір про надання правничої допомоги № 07/05 від 07.05.2021 з адвокатом Мухіним О.І.

Згідно з додатковою угодою № 1 від 07.05.2021 до договору про надання правничої допомоги № 07/05 від 07.05.2021 розмір гонорару адвоката Мухіна О.І. за надання правничої допомоги визначається, виходячи з витраченого часу та погодинної оплати послуг адвоката, що дорівнює 700 (сімсот) грн. без ПДВ за одну годину роботи.

У позовній заяві про визнання протиправним та скасування розпорядження сільського голови Петро-Михайлівської сільської ради № 46-С від 17.05.2021 ОСОБА_1 повідомила суд про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Орієнтовна сума судових витрат складала 3 000 грн.

У позовній заяві про визнання протиправним та скасування розпоряджень сільського голови Петро-Михайлівської сільської ради № 117-С від 29.06.2021 ОСОБА_1 повідомила суд про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Орієнтовна сума судових витрат складала 10 000 грн.

29.01.2024 між позивачем та адвокатом Мухіним О.І. був складений акт про надання правничої допомоги, згідно з яким адвокат надав, а позивач прийняла послуги у зв`язку із представництвом інтересів у справі № 314/2017/21, яка розглядається в Вільнянському районному суді Запорізької області, в розмірі 12 600 грн., без ПДВ.

Тому просилаухвалити додатковерішення усправі,стягнути зПетро-Михайлівської сільської ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 600,00 грн.

Додатковим рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 15 лютого 2024 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішенняу справі за позовом ОСОБА_1 до Петро-Михайлівської сільської ради, треті особи: сільський голова Петро-Михайлівської сільської ради Тищенко Світлана Миколаївна, Гнаровська сільська рада, про визнання протиправними розпоряджень сільського голови Петро-Михайлівської сільської ради про притягнення до дисциплінарної відповідальності та скасування їх, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкодизадоволено частково.

Стягнуто зПетро-Михайлівськоїсільської радина користь ОСОБА_1 судовівитратина професійнуправничудопомогу у розмірі 6 000 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник Петро-Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області - адвокат СашковМ.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтуванняапеляційної скаргизазначає,що судомпроігноровано факт,що 18лютого 2021року рішеннямшостої сесіїПетро-Михайлівськоїсільської ради№ 1роботу комунальногодошкільногонавчального закладу «Дитячий садок «Гнаровчата», де завідуючою була ОСОБА_1 , визнано незадовільною.

Дане рішення сільської ради ОСОБА_1 в судовому порядку не оспорене та не визнано незаконним.

В основу даного рішення було покладено факти відкритого ігнорування ОСОБА_1 рішення сільської ради № 4 від 30 грудня 2020 року та розпорядження сільського голови Петро-Михайлівської сільської ради № 3-а від 20 січня 2021 року щодо проведення комісією перевірки майна та роботи комунального дошкільного навчального закладу «Дитячий садок «Гнаровчата».

Дане рішення сесії та розпорядження сільського голови було направлено на виконання Розпорядження КМУ № 713-р від 12.06.2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Запорізької області», в якому було зазначено, що Гнаровська сільська рада Вільнянського району Запорізької області підлягала реорганізації шляхом приєднання до складу Петро- Михайлівської сільської ради Запорізької області.

На першій сесії восьмого скликання Петро-Михайлівською сільською радою були прийняті рішення № 1 та № 2 від 20 листопада 2020 року «Про початок повноважень депутатів Петро-Михайлівської сільської ради» та «Про початок повноважень Петро- Михайлівського сільського голови» відповідно.

Рішенням Петро-Михайлівської сільської ради № 4 від 30 грудня 2020 року розпочато процедуру реорганізації Гнаровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області шляхом приєднання до Петро-Михайлівської сільської ради.

Виконуючи дане розпорядження комісія 21.01.2021 року прибула в село Гнаровське та намагалася провести перевірку наявності комунального майна, яке перейшло від Гнаровської сільської ради до Петро-Михайлівської сільської ради, та роботу комунального дошкільного навчального закладу «Дитячий садок «Гнаровчата», який також перейшов до відання сільської ради.

Нехтуючи розпорядженням сільського голови Петро-Михайлівської сільської ради № 3-а від 20 січня 2021 року ОСОБА_1 категорично відмовилась допускати членів комісії до дошкільного навчального закладу для перевірки наявності комунального майна та діяльності КДНЗ «ДС «Гнаровчата».

Таке ігнорування грубо порушувало положення статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

У зв`язку із чим, комісією було складено акт про відмову завідувача КДНЗ «ДС «Гнаровчата» в допуску її членів для проведення перевірки наявності майна в дошкільному закладі.

Крім цього, ОСОБА_1 19 лютого 2021 року видано наказ № 13-п «Про режим роботи працівників закладу на 22.02.2021 року» та наказ № 15-п від 22.02.2021 року «Про режим роботи працівників закладу на 23.02.2021 року», які по суті змінили режим роботи КДНЗ «ДС «Гнаровчата» на 22.02.2021 року та на 23.02.2021 року.

При цьому судом залишено поза увагою, що 22.02. та 23.02.2021 року позивач самовільно змінила графік роботи дошкільного навчального закладу, закривши його зранку і до обідньої перерви, при цьому покинула своє робоче місце та зникла у невідомому напрямку і була відсутня на робочому місці та на території даного закладу в селі Гнаровське Вільнянського (зараз Запорізького) району Запорізької області більше трьох годин поспіль без поважних причин, чим порушила правила внутрішнього трудового розпорядку та трудових обов`язків завідувача закладом.

Вважає, що твердження суду про те, що ОСОБА_1 ,змінюючи режим роботи на власний розсуд, керувалася виробничою необхідністю, не ґрунтуються на засадах законодавства.

Крім того, висновок суду, що питання зміни режиму роботи не врегульовані ні законодавчо, ні статутом закладу, не відповідає нормам права та Статуту дошкільного закладу.

Зазначає, що суд не врахував, що на момент прийняття розпорядження сільського голови Петро-Михайлівської сільської ради «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності завідувача комунальним дошкільним навчальним закладом «Дитячий садок «Гнаровчата» Доновської Л.С.» у сільській раді та сільського голови були відсутні накази ОСОБА_1 про зміну режиму роботи №№ 13-п та 15-п від 19.02.2021 року та 22.02.2021 року відповідно. Такі накази були долучені тільки до позовної заяви ОСОБА_1 разом із листами про відрядження.

Тим більше, що 22.02.2021 року ОСОБА_1 під підпис було особисто вручено лист за підписом сільського голови Петро-Михайлівської сільської ради від 22.02.2021 року № 02-01-23/504 «Про надання письмових пояснень» щодо відсутності на робочому місці 22.02.2021 року.

23.02.2021 року також був складений акт про відсутність на робочому місці завідувача ОСОБА_1 .

Актом від 22.02.21 року о 15.40 год. комісією було зафіксовано відмови ОСОБА_1 від надання письмових пояснень щодо відсутності її на робочому місці.

В листі Матвіївської сільської ради, на який посилається суд, підтверджується присутність ОСОБА_1 в Матвіївській сільській раді тільки 22.02.2021 року. Щодо місця перебування ОСОБА_1 23.02.2021 року питання залишилось відкритим.

Крім того, сесією також було встановлено, що в результаті халатного, безвідповідального ставлення ОСОБА_1 до своїх обов`язків завідувача дошкільним навчальним закладом комунальна установа на 2021 рік залишалась без фінансування щодо організації харчування дітей.

Даний факт також підтверджувався бюджетним розписом Петро-Михайлівської сільської ради на 2021 рік та листом завідувача КДНЗ «ДС «Гнаровчата» ОСОБА_1 від 15.02.2021 року.

Судом не взято до уваги Попередження № 24 від 24 лютого 2021 року, яке було складене управлінням Державної казначейської служби України у Вільнянському районі Запорізької області про неналежне виконання бюджетного законодавства з боку завідувача КДНЗ «ДС «Гнаровчата» ОСОБА_1 .

Дане Попередження складене відносно того факту, що комунальним дошкільним навчальним закладом «Дитячий садок «Гнаровчата» під керівництвом ОСОБА_1 було вчинено порушення бюджетного законодавства, яке було виявлено 22.02.2021 року.

Листом від 22.04.2021 року № 02-01-23/1068 ОСОБА_1 пропонувалось надати письмові пояснення щодо її неналежної поведінки відносно керівника органу управління освітою Петро-Михайлівської сільської ради відповідно до доповідної записки від 19.04.2021 року, але письмових пояснень ОСОБА_1 не надавала, як при прийнятті розпорядження щодо притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, так і при її звільненні.

На думку скаржника, судом проігноровано, що факт притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани перевірявся Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області.

Актом Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 08.04.2021 року № ЗП2083/130/АВ зроблено висновок, що дисциплінарне стягнення на завідувача ОСОБА_1 згідно розпорядження сільського голови від 01.03.2021 року № 46-с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності завідувача комунальним дошкільним навчальним закладом «Дитячий садок» «Гнаровчата» ОСОБА_1 » за відсутність на робочому місці більше ніж 3-х годин протягом робочого дня без поважних причин накладено правомірно.

Порушень законодавства про працю Петро-Михайлівською сільською радою щодо накладення дисциплінарного стягнення на завідувача комунальним дошкільним навчальним закладом «Дитячий садок» «Гнаровчата» ОСОБА_1 не встановлено.

Даний акт Головного управління Держпраці у Запорізькій області Доновська Л.С. намагалася визнати протиправним та скасувати його в Запорізькому окружному адміністративному суді, але Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року по справі № 280/8959/21 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.

Третій апеляційний адміністративний суд своєю постановою від 28 липня 2022 року по даній справі змінив рішення суду першої інстанції, виклавши його мотивувальну частину в редакції постанови апеляційного суду.

Сутність такої зміни стосувалося питання відносно того, що сільським головою при прийнятті розпорядження від 01.03.2021 року № 46-с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності завідувача комунальним дошкільним навчальним закладом «Дитячий садок» «Гнаровчата» ОСОБА_1 » не додержано вимог частини 1 статті 149 КЗпП України, а саме: до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Дана позиція була зафіксована в акті Головного управління Держпраці в Запорізькій області № ЗП-4804/130/АВ від 09 липня 2021 року.

Але додаткова перевірка та складання додаткового акту від 09.07.2021 року не спростували висновку (Акт № ЗП2083/130/АВ) Головного управління Держпраці в Запорізькій області від 08 квітня 2021 року про те, що на ОСОБА_1 було правомірно накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Судом не взято до уваги звернення мешканців територіальної громади щодо діяльності дошкільного навчального закладу під керівництвом ОСОБА_1 .

Щодо стягнення середнього заробітку на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу зазначає, що таке стягнення може бути покладено тільки на винну особу, яка неправомірно звільнила робітника. Враховуючи той факт, що Петро-Михайлівська сільська рада правомірно притягнула ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, звільнивши її з займаної посади, тому підстави для стягнення із сільської ради, як матеріальної, так і моральної шкоди відсутні.

Зауважує, що судом задоволено вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 585 робочих днів, що становить 321217,65 грн.

При цьому судом проігноровано той факт, що з вини ОСОБА_1 справа розглядалася більше року. Так, ОСОБА_1 оскаржувала Акт №ЗП2083/130/АВ від 08 квітня 2021 року в Запорізькому окружному адміністративному суді. Судом першої інстанції ухвалою від 21.11.2021 року було зупинено провадження по справі № 314/2017/21. Такі дії суду є неправомірними, тим більше, відповідач був проти зупинення провадження по справі, про що зазначав у запереченні.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 26.09.2022 року провадження у справі № 314/2017/21 було відновлено.

Представник скаржника вважає, що період часу з 21.11.2021 року по 29.09.2022 року є часом зловживання позивачем своїми процесуальними правами по навмисному затягуванню розгляду цивільної справи щодо її звільнення.

Від представника ОСОБА_1 адвокатаМухіна О.І. на адресуапеляційного судунадійшов відзивна апеляційнускаргу, у якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Зазначає, що викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.

Петро-Михайлівська сільська рада Запорізького району Запорізької області не погоджується також і з додатковим рішенням суду, її представник - адвокат СашковМ.В. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, акту виконаних робіт, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.

Враховуючи, що до заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не додано документів, які б свідчили про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, які оформлені у встановленому законом порядку, які б засвідчували дійсність понесених витрат позивачем, у задоволенні вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу необхідно було відмовити.

Тому просить додаткове рішення скасувати, відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та додаткового рішення суду першої інстанції, обставини справи в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду та додаткове рішеннясуду першоїінстанції-без змін,з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідност. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивача вперше притягнуто до дисциплінарної відповідальності розпорядженням сільського головиПетро-Михайлівської сільської ради № 46-С від 01.03.2021 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності завідувача комунальним дошкільним навчальним закладом «Дитячий садок» «Гнаровчата» ОСОБА_1 » незаконно, а тому відсутнє систематичне невиконання нею без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, що зумовлює необхідність скасування розпорядження сільського голови Петро-Михайлівської сільської ради № 117-С від 28.05.2021 року про звільнення позивача і, як наслідок, її поновлення на роботі. В зв`язку зі скасуванням спірних розпоряджень і поновленням позивача на роботі, з відповідача на користь ОСОБА_1 також підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 321217,65 грн. Суд також погодився з заявленим позивачем розміром компенсації за завдану моральну шкоду - 3 000 грн., вважаючи цю суму розумною та справедливою.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками, так як вони є обґрунтованими,відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на підставі наказу відділу освіти, молоді та спорту Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області № 76-к від 15.05.2015 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду завідувача Комунального дошкільного навчального закладу «Дитячий садок «Гнаровчата» Гнаровської сільської ради з 15.05.2015 року на 0,5 посадового окладу (т. 1, а.с. 9).

Правонаступником Гнаровської сільської ради є Петро-Михайлівська сільська рада Запорізького району Запорізької області (т. 2, а.с. 47).

Розпорядженням сільського голови Петро-Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області № 4-с від 11 січня 2021 року «Про призначення завідувача комунального дошкільного навчального закладу «Дитячий садок «Гнаровчата» Гнаровської сільської ради» призначено завідувачем вказаного закладу ОСОБА_1 з 11 січня 2021 року (т. 1, а.с. 87).

Згідно Статуту Комунального дошкільного навчального закладу «Дитячий садок «Гнаровчата» Гнаровської сільської ради в редакції 2014 року, останній є юридичною особою і діє на підставі статуту, який затверджується засновником (власником) за погодженням з відповідним органом управління освітою і реєструється місцевим органом виконавчої влади. ДНЗ здійснює діяльність в межах компетенції, передбаченої Положенням про дошкільний навчальний заклад та власним Статутом. Діяльність регламентується планом роботи, який затверджується керівником закладу та погоджується з відповідним органом управління освітою.

Харчування дітей у ДНЗ та його кратність залежить від режиму роботи закладу та тривалості перебування у ньому дітей. Для дітей, які перебувають в ДНЗ менше шести годин, організація харчування, його форми і кратність визначаються за домовленістю з батьками або особами, які їх замінюють. Харчування у ДНЗ здійснюється відповідно до затверджених постановою КМ України норм харчування.

На посаду педагогічного працівника ДНЗ призначається особа, яка має відповідну вищу педагогічну освіту. Права, обов`язки та соціальні гарантії інших працівників ДНЗ регулюються трудовим законодавством та правилами внутрішнього розпорядку ДНЗ.

ДНЗ підпорядкований та підзвітний засновнику. Керівництво ДНЗ здійснює його директор (завідувач). Завідувач ДНЗ призначається на посаду та звільняється з посади відповідним органом управління освітою. Завідувач ДНЗ діє від імені закладу, та, у тому числі, приймає на роботу та звільняє з роботи працівників ДНЗ, затверджує штатний розпис за погодженням із засновником (власником) дошкільного закладу, контролює організацію харчування і медичного обслуговування дітей, затверджує правила внутрішнього трудового розпорядку, посадові інструкції працівників, здійснює керівництво і контроль за діяльністю ДНЗ. Основною формою державного контролю за діяльністю ДНЗ є державна атестація. Зміст, форма та періодичність контролю, не пов`язаного з навчально-виховним процесом у ДНЗ, встановлюється їх засновником (т. 1, а.с. 12-16).

Як вбачається з копії наказу завідуючої КДНЗ «ДС «Гнаровчата» № 2-к від 25.01.2021р. «Про звільнення з посади бухгалтера ОСОБА_3 », остання була звільнена з посади бухгалтера КДНЗ «ДС «Гнаровчата» за власним бажанням 25 січня 2021р. (т. 1, а.с. 29).

Відповідно копії наказу завідуючої КДНЗ «ДС «Гнаровчата» № 3-к від 26.01.2021р. «Про прийняття на посаду бухгалтера ОСОБА_4 », остання була прийнята на посаду бухгалтера КДНЗ «ДС «Гнаровчата» Гнаровської сільської ради за строковим договором 26 січня 2021 року за сумісництвом з виконанням роботи на дому і закладі на 0,5 посадового окладу згідно штатного розкладу (т. 1, а.с. 30).

Згідно копії наказу завідуючої КДНЗ «ДС «Гнаровчата» № 4-к від 29.01.2021р. «Про звільнення з посади бухгалтера за сумісництвом ОСОБА_4 », звільнено останню з посади бухгалтера КДНЗ «ДС «Гнаровчата» за власним бажанням 29 січня 2021р. (т. 1, а.с. 31).

Як видно з копії наказу завідуючої КДНЗ «ДС «Гнаровчата» № 8-к від 17.02.2021р. «Про прийняття на посаду бухгалтера за сумісництвом ОСОБА_7 », остання була прийнята на посаду бухгалтера КДНЗ «ДС «Гнаровчата» Гнаровської сільської ради з 17 лютого 2021р. за сумісництвом з виконанням роботи на дому на 0,5 посадового окладу згідно штатного розкладу (т. 1, а.с. 32).

З копії попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства № 24 від 24 лютого 2021 року вбачається, що КДНЗ «ДС «Гнаровчата» вчинено порушення бюджетного законодавства, до управління Державної казначейської служби України у Вільнянському районі Запорізької області надана картка із зразками підписів та відбитком печатки 23.02.2021р. (вх. № 1041) листом від 22.02.2021 № 39, відповідно до якої головний бухгалтер ОСОБА_4 виключена з картки із зразками підписів та відбитком печатки у зв`язку із звільненням, про що не повідомлено листом орган Казначейства (т. 1, а.с. 33).

Як вбачається з копії наказу завідуючої КДНЗ «ДС «Гнаровчата» № 13-п від 19.02.2021р. «Про режим роботи працівників закладу 22.02.2021р.», змінено режим роботи ОСОБА_1 : виконування обов`язків завідувача 8.00 год.-13.30 год.; виконання обов`язків вихователя 13.30 год.-16.30 год. (т. 1, а.с. 17).

Відповідно до копії наказу завідуючої КДНЗ «ДС «Гнаровчата» № 14-п від 19.02.2021р. «Про відрядження директора», у зв`язку з виробничою необхідністю та з метою організації автономної, самостійної бухгалтерії по закладу для завірення картки із зразками підписів та відбитка печатки, для змін даних бухгалтера в установі ПриватБанку та Вільнянському відділенні казначейства, ОСОБА_1 відбуває у відрядження 22.02.2021 до Матвіївської сільської ради, ПриватБанку, казначейство м. Вільнянськ (т. 1, а.с. 18).

Копія посвідчення про відрядження № 09 від 22.02.2021р. ОСОБА_1 , що видано на підставі наказу № 14-п від 19.02.2021р. містить відмітки від 22.02.2021р.: про вибуття у відрядження с. Гнаровьке, КДНЗ «ДС «Гнаровчата»; прибуття в пункт призначення с. Матвіївське, Матвіївська сільська рада; вибуття - с. Матвіївське, Матвіївська сільська рада; прибуття - с. Гнаровьке, КДНЗ «ДС «Гнаровчата» (т. 1, а.с. 19).

З копії наказу завідуючої КДНЗ «ДС «Гнаровчата» № 15-п від 22.02.2021р. «Про режим роботи працівників закладу 23.02.2021р.» вбачається, що було змінено режим роботи ОСОБА_1 : виконування обов`язків завідувача 8.00 год.-13.30 год.; виконання обов`язків вихователя 13.30 год.-16.30 год. (т. 1, а.с. 20).

Відповідно копії наказу завідуючої КДНЗ «ДС «Гнаровчата» № 16-п від 22.02.2021р. «Про відрядження директора», у зв`язку з виробничою необхідністю та з метою організації автономної, самостійної бухгалтерії по закладу для завірення картки із зразками підписів та відбитка печатки, для змін даних бухгалтера в установі ПриватБанку та Вільнянському відділенні казначейства, ОСОБА_1 відбуває у відрядження 23.02.2021 до Матвіївської сільської ради, ПриватБанку, казначейство м. Вільнянськ (т. 1, а.с. 21).

Копія посвідчення про відрядження № 10 від 23.02.2021р. ОСОБА_1 , що видано на підставі наказу № 16-п від 22.02.2021р. містить відмітки від 23.02.2021р.: про вибуття у відрядження с. Гнаровьке, КДНЗ «ДС «Гнаровчата»; прибуття в пункт призначення с. Матвіївське, Матвіївська сільська рада; вибуття - с. Матвіївське, Матвіївська сільська рада; прибуття - с. Гнаровьке, КДНЗ «ДС «Гнаровчата» (т. 1, а.с. 22).

Згідно інформації Матвіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 07.10.2021 року, ОСОБА_1 зверталася до секретаря виконавчого комітету цієї ради з питання вчинення нотаріальної дії, а саме: засвідчення справжності підпису на документах. Згідно з реєстром нотаріальних дій 22.02.2021 за реєстровим № 18 засвідчено справжність підпису ОСОБА_1 , завідуючої КДНЗ «Дитячий садок» «Гнаровчата» на картці із зразками підпису та відбитка печатки (т. 1, а.с. 146).

Матеріали справи містять два акти про відсутність завідуючої КДНЗ «Дитячий садок» «Гнаровчата» ОСОБА_1 на робочому місці від 22.02.2021 року та від 23.02.2021 року.

Так, в акті від 22.02.2021 року зафіксовано відсутність ОСОБА_1 з 08:00 до 11:00 (т. 1, а.с. 76).

В акті від 23.02.2021 року не зафіксовано період часу, протягом якого ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці. Посилання в самому акті на те, що час фіксації вказано на фото, яке є додатком до цього акту, достеменно не доводить відсутність позивачки на роботі більше трьох годин протягом робочого дня (т. 1, а.с. 80).

Згідно розпорядження сільського голови Петро-Михайлівської сільської ради від 01.03.2021 року № 46-С за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку та трудової дисципліни притягнуто завідувача Комунальним дошкільним навчальним закладом «Дитячий садок «Гнаровчата» ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, оголошено їй догану.

Зазначене розпорядження мотивується тим, що рішенням Петро-Михайлівської сільської ради № 1 від 18 лютого 2021 року роботу завідувача Комунальним дошкільним навчальним закладом «Дитячий садок «Гнаровчата» ОСОБА_1 було визнано незадовільною з наданням строку для усунення недоліків.

Не зважаючи на дану обставину, ОСОБА_1 не стала на шлях виправлення, остання вже 22.02 та 23.02.2021 року, самовільно без згоди сесії сільської ради, її голови чи виконавчого комітету Петро-Михайлівської сільської ради, змінила графік роботи дошкільного навчального закладу, закривши його зранку і до обідньої перерви, при цьому покинула своє робоче місце та зникла у невідомому напрямку, і була відсутня на робочому місці на території даного закладу в селі Гнаровське Вільнянького району Запорізької області більше трьох годин поспіль без поважних причин, чим порушила правила внутрішнього трудового розпорядку та трудових обов`язків завідувача закладом.

Своїми протиправними діями ОСОБА_1 скоїла правопорушення трудового законодавства, яке передбачене п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України

Вказане підтверджено актами від 22.02.2021 року та 23.02.2021 року, складеними старостою села ОСОБА_8 та депутатами територіальної громади Малиш Є.О. та ОСОБА_9 . Від будь-яких пояснень ОСОБА_1 відмовилася, про що складено акти від 22.02.2021 року та 23.02.2021 року за підписом посадової особи та депутатів Петро-Михайлівської сільської ради.

Крім цього, ОСОБА_1 допустила неналежне виконання бюджетного законодавства, про що була попереджена Управлінням Державної Казначейської служби України у Вільнянському районі від 24.02.2021 року.

Дана бездіяльність кваліфікувалася як одноразове грубе порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності, …, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами, що є підставою для її звільнення за п. 1 ст. 41 КЗпП України.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст. 26, 42, 147, 147-1, 148, 149 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішенням Петро-Михайлівської сільської ради від 18.02.2021 № 1 про визнання роботи завідувача дитячим дошкільним закладом ОСОБА_1 незадовільною; рішенням Гнаровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області № 44 від 19.08.2020 року «Про затвердження режиму роботи КДНЗ «ДС Гнаровчата»; актами фіксування відсутності завідувача та вихователя зазначеним дитячим дошкільним закладом ОСОБА_1 на робочому місці від 22.02.2021 року та від 23.02.2021 року; попередженням про неналежне виконання бюджетного законодавства № 24 від 24.02.2021 року: за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку та трудової дисципліни притягнуто завідувача Комунальним дошкільним навчальним закладом «Дитячий садок «Гнаровчата» ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, оголошено їй догану (т. 1, а.с. 10-11, 74-75).

На підставі звернення фізичної особи ОСОБА_1 від 16 березня 2021 року за вх.№Д-319 та погодження Державної служби України з питань праці від 06 квітня 2021 року №2163/3.1/4.5-21 на проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю), статті 259 Кодексу законів про працю України, статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Закону України «Про звернення громадян» видано наказ №711 від 06 квітня 2021 року про проведення позапланового заходу держаного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування Петро-Михайлівської сільської ради (04353296) щодо порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .

За результатами проведеного заходу складено Акт №ЗП2083/130/АВ від 08 квітня 2021 року, в якому зазначено, що дисциплінарне стягнення на завідувача ОСОБА_1 , згідно із розпорядженням сільського голови від 01 березня 2021 року №46-с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності завідувача комунальним дошкільним навчальним закладом «Дитячий садок «Гнаровчата» ОСОБА_1 за відсутність на робочому місці більше 3-х годин протягом робочого дня без поважних причин накладено правомірно (т. 1, а.с. 83-85).

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області, в якому просила:

- визнати протиправним дії Головного управління Держпраці у Запорізькій області щодо складання акту ЗП2083/130/АВ від 08 квітня 2021 року за результатами позапланового заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування Петро-Михайлівської сільської ради з питань додержання законодавства про працю;

- зобов`язати Головне управління Держпраці у Запорізькій області здійснити з дотриманням вимог чинного законодавства позаплановий захід державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування Петро-Михайлівської сільської ради з питань додержання законодавства про працю щодо дотримання порядку процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності, згідно з розпорядженням сільського голови Петро-Михайлівської сільської ради №46-С, від 01 березня 2021 року Про притягнення до дисциплінарної відповідальності завідувача комунальним дошкільним навчальним закладом Дитячий садок Гнаровчата ОСОБА_1

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.12.2021 року (справа № 280/8959/21) в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.07.2022 року у справі № 280/8959/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.12.2021 року в адміністративній справі №280/8959/21 змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції даної постанови.

В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.12.2021 року залишено без змін.

Як зазначено у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 28.07.2022 року, акт перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення.

Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення в ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні приписів КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору.

Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту (т. 1, а.с. 157-162).

Відповідно копії наказу завідуючої КДНЗ «ДС «Гнаровчата» № 10-к від 23.04.2021р. «Про прийняття на посаду», була прийнята у зв`язку з виробничою необхідністю ОСОБА_5 на посаду інструктора з фізкультури КДНЗ «ДС «Гнаровчата» Гнаровської сільської ради з 26.04.2021р. за сумісництвом на 0,125 посадового окладу згідно штатного розпису на один місяць та виконувати функції вихователя на період його хвороби (т. 2, а.с. 66).

Згідно листка непрацездатності серія АЛВ №684078 позивач з 22.05.2021 по 31.05.2021 року перебувала на лікарняному, до роботи - з 01.06.2021 року (т. 2, а.с. 21, т. 3, а.с. 32).

Як видно з копії наказу завідуючої КДНЗ «ДС «Гнаровчата» ОСОБА_1 № 13-к від 21.05.2021р. «Про виконання функцій завідувача», на підставі ст. 33 КЗпП України покладено на ОСОБА_6 , за її згоди, виконання функцій тимчасово відсутньої завідувача КДНЗ «ДС «Гнаровчата» Гнаровської сільської ради ОСОБА_1 за сумісництвом з 21.05.2021р. без права підпису на період лікарняного (т. 2, а.с. 13).

Розпорядженням сільського голови Петро-Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 28 травня 2021 року № 117-С «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності завідувача комунальним дошкільним навчальним закладом «Дитячий садок» «Гнаровчата» ОСОБА_1 (з урахуванням внесених наказом №119-с від 01.06.2021 змін до п. 3 щодо необхідності бухгалтеру КДНЗ «ДС» Гнаровчата» Гнаровської сільської ради здійснити остаточний розрахунок при звільненні) за систематичне невиконання завідувачем комунальним дошкільним навчальним закладом «Дитячий садок» «Гнаровчата» Гнаровської сільської ради без поважних причин обов`язків, покладених на неї посадовими обов`язками, правилами внутрішнього трудового розпорядку та трудової дисципліни притягнуто завідувача комунальним дошкільним навчальним закладом «Дитячий садок» «Гнаровчата» Гнаровської сільської ради ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, - звільнивши за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Днем звільнення ОСОБА_1 вважати перший день закінчення періоду тимчасової непрацездатності (т. 2, а.с. 19-20, т. 3, а.с. 29-30, 31).

У вищевказаному розпорядженні № 117-С зазначені наступні порушення позивачем трудових обов`язків: позивачем не внесені зміни до статуту КНДЗ «Дитячий садок» «Гнаровчата» у зв`язку зі зміною засновника дошкільного закладу; позивач на день звільнення не отримала ліцензію на провадження освітньої діяльності; позивач протягом 2019-2020 років не здійснювала в електронній системі закупівель оприлюднення річних планів та змін до них; 23.04.2021 позивач призначила на посаду інструктора з фізкультури особу, яка має лише загальну середню освіту, на яку також покладено обов`язки виконання функцій вихователя; позивач, перебуваючи на лікарняному, своїм наказом від 21.05.2021 поклала функції виконуючого обов`язки завідувача КНДЗ «Дитячий садок» «Гнаровчата» з 21.05.2021 на ОСОБА_6 , яка не має достатньої кваліфікаційної освіти дошкільного навчального закладу.

Згідночастини першої ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини третя ст. 12 ЦПК України)

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша ст. 89 ЦПК України).

Відповідно достатті 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений устатті 5-1 КЗпП Україниправовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно достатті 139 КЗпП Українипрацівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.

Згідност. 140 КЗпП Українитрудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У необхідних випадках заходи дисциплінарного впливу застосовуються стосовно окремих несумлінних працівників.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення (стаття 147 КЗпП України).

Відповідно до статті 148 КЗпП Українидисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Статтею 149 КЗпП Українивстановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Згідно з пунктом 3 частини першоїстатті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

Факт відсутності працівника на робочому місці (прогул) має бути належним чином зафіксований власником або уповноваженим ним органом задля того, аби унеможливити порушення трудових прав працівника та його безпідставне притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Аналогічні висновки викладені в правовій позиції Верховного Суду у справах №761/33628/16 від 22.05.2020 та №591/5455/18 від 14.03.2019.

Згідно ч.2 ст. 9 Конвенції МОП №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця від 1982 року, яка ратифікована Україною 04.02.1994 року, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення лежить на роботодавці.

Таким чином, у разі пред`явлення позову про поновлення на роботі працівника, звільненого роботодавцем, саме на останнього покладається тягар доведення законності такого звільнення. Будь-які сумніви в законності такого звільнення повинні тлумачитися на користь працівника.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 16 січня 2023 року у справі №568/487/22 провадження №61-11728св22 за позовом про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу: «після фіксації факту відсутності працівника на роботі потрібно з`ясувати, чим така відсутність була викликана. Наприклад для з`ясування причини відсутності працівника на роботі роботодавець на свій розсуд може: 1) зателефонувати працівнику або членам його родини; 2) написати працівнику в доступні месенджери; 3) надіслати листа на особисту електронну скриньку; 4) відвідати працівника за місцем реєстрації або місцем фактичного проживання; 5) надіслати лист з повідомленням про вручення з пропозицією надати пояснення щодо своєї відсутності.»

У постановах Верховного Суду від 03 листопада 2022 року у справі № 537/3647/20 (провадження № 61-3526св22), від 27 липня 2022 року у справі № 754/695/20 (провадження № 61-16433св21) зазначено, що «у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на них трудовим договором, суди повинні з`ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 частини першоїстатті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями147-1,148,149 КЗпП Україниправила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалися при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першоїстатті 40 КЗпП Українинеобхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; до працівника раніше протягом року вже застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року в справі № 554/9493/17.

Під систематичним невиконанням трудових обов`язків мається на увазі неодноразове здійснення працівником цих вчинків. А саме, для звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання своїх трудових обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше. Тобто працівник і раніше (до моменту вчинення проступку, за який його роботодавець звільнив за пунктом 3 статті 40 КЗпП України) порушував трудову дисципліну, не виконував своїх посадових обов`язків, у результаті чого до нього застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

При цьому для дотримання порядку звільнення роботодавець повинен навести конкретні факти допущеного працівником невиконання обов`язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього попереднього стягнення та коли. Тобто необхідна саме наявність застосованого й такого, що не втратив юридичної сили стягнення, що передувало новому порушенню, а не просто фактична наявність сукупності застосованих заходів дисциплінарного стягнення.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постанові від 27 лютого 2020 року у справі №266/7382/18, провадження № 61-12663св19.

Отже, працівник може бути звільнений за пунктом 3 частини першоїстатті 40 КЗпП Українилише в разі порушення трудової дисципліни чи невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, які були допущені працівником після того, як до нього було застосовано дисциплінарне чи громадське стягнення (яке не скасоване та не втратило юридичної сили за давністю). При звільненні за пунктом 3 частини першоїстатті 40 КЗпП Українипотрібно встановити: чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок, чи застосовувалися інші заходи дисциплінарного або громадського стягнення та чи можна вважати вчинення дисциплінарного проступку систематичним невиконанням працівником обов`язків без поважних причин.

Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Під час розгляду справи роботодавець зобов`язаний довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов`язків, яким він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення.

Крім іншого, суб`єкт освітньої діяльності має право самостійно приймати рішення з будь-яких питань у межах своєї автономії, визначеної цим Законом, спеціальними законами та/або установчими документами, зокрема з питань, не врегульованих законодавством (ч. 3 ст. 2 Закону України «Про освіту»).

Автономія - право суб`єкта освітньої діяльності на самоврядування, яке полягає в його самостійності, незалежності та відповідальності у прийнятті рішень щодо академічних (освітніх), організаційних, фінансових, кадрових та інших питань діяльності, що провадиться в порядку та межах, визначених законом (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про освіту»).

Держава гарантує академічну, організаційну, фінансову і кадрову автономію закладів освіти. Обсяг автономії закладів освіти визначається цим Законом, спеціальними законами та установчими документами закладу освіти (ст. 23 Закону України «Про освіту»).

Засновник або уповноважений ним орган (особа) не має права втручатися в діяльність закладу освіти, що здійснюється ним у межах його автономних прав, визначених законом та установчими документами (частина 3 ст. 25 Закону України «Про освіту»).

Керівник закладу освіти здійснює безпосереднє управління закладом і несе відповідальність за освітню, фінансово-господарську та іншу діяльність закладу освіти. Повноваження (права і обов`язки) та відповідальність керівника закладу освіти визначаються законом та установчими документами закладу освіти. Керівник є представником закладу освіти у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами і діє без довіреності в межах повноважень, передбачених законом та установчими документами закладу освіти (частина перша ст. 26 Закону України «Про освіту»).

Керівник закладу освіти в межах наданих йому повноважень (частина третя ст. 26 Закону України «Про освіту»), зокрема, організовує діяльність закладу освіти; вирішує питання фінансово-господарської діяльності закладу освіти; призначає на посаду та звільняє з посади працівників, визначає їх функціональні обов`язки; забезпечує організацію освітнього процесу та здійснення контролю за виконанням освітніх програм; забезпечує функціонування внутрішньої системи забезпечення якості освіти; сприяє та створює умови для діяльності органів самоврядування закладу освіти.

Частиною першоюстатті 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостоїстатті 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 89 ЦПК Українипередбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, судом першої інстанції дослідженорозпорядження сільського голови Петро-Михайлівської сільської ради від 01.03.2021 року № 46-С «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності завідувача Комунальним дошкільним навчальним закладом «Дитячий садок «Гнаровчата» ОСОБА_1 ».

Як правильно встановлено судом, вказаним розпорядженням позивачу як завідувачу відповідного навчального закладу оголошено догану з огляду на неналежне виконання своїх посадових обов`язків. Зокрема, як підставу для дисциплінарного стягнення, сформульовано обставини: допустила неналежне виконання бюджетного законодавства, про що була попереджена Управлінням Державної Казначейської служби у Вільнянському районі від 24.02.2021 року.

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 117 Бюджетного кодексу України за порушення бюджетного законодавства до учасників бюджетного процесу можуть застосовуватися заходи впливу, зокрема, попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства - застосовується в усіх випадках виявлення порушень бюджетного законодавства. Виявлені порушення бюджетного законодавства мають бути усунені в строк до 30 календарних днів.

Як правильно зазначив суд, попередження має інформаційний характер є превентивним заходом щодо усіх випадків виявлення порушення бюджетного законодавства.

Відповідач до застосування дисциплінарного стягнення не звертався до ОСОБА_1 щодо надання пояснень стосовно обставин складення попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства № 24 від 24.02.2021, чим порушив приписи ч. 1 ст. 149 КЗпП України.

Як підстава для дисциплінарного стягнення у розпорядженні від 01.03.2021 року № 46-С зазначено про зміну графіку роботи навчального закладу, а саме, що позивач, закривши зранку й до обідньої перерви, покинувши робоче місце, зникла в невідомому напрямку, була відсутня на робочому місці більше трьох годин поспіль без поважних причин, чим порушила правила внутрішнього трудового розпорядку та трудових обов`язків завідувача закладом, своїми протиправними діями ОСОБА_1 скоїла правопорушення трудового законодавства, яке передбачене п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Вказане підтверджено актами від 22.02.2021 року та 23.02.2021 року,

Колегія суддів наголошує, що по-перше, як зазначалося вище, в акті від 22.02.2021 року зафіксовано відсутність ОСОБА_1 з 08:00 до 11:00. В акті від 23.02.2021 року не зафіксовано період часу, протягом якого ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці, посилання в самому акті на те, що час фіксації вказано на фото, яке є додатком до цього акту, достеменно не доводить відсутність позивачки на роботі більше трьох годин протягом робочого дня.

По-друге, наказами № 13-п від 19.02.2021р. «Про режим роботи працівників закладу 22.02.2021р.» та № 15-п від 22.02.2021р. «Про режим роботи працівників закладу 23.02.2021р.» було змінено режим роботи ОСОБА_1 : виконування обов`язків завідувача 8.00 год.-13.30 год.; виконання обов`язків вихователя 13.30 год.-16.30 год.

Наказами № 14-п від 19.02.2021р. «Про відрядження директора» та № 16-п від 22.02.2021р. «Про відрядження директора» у зв`язку з виробничою необхідністю та з метою організації автономної, самостійної бухгалтерії по закладу для завірення картки із зразками підписів та відбитка печатки, для змін даних бухгалтера в установі ПриватБанку та Вільнянському відділенні казначейства, ОСОБА_1 відбувала у відрядження 22.02.2021 та 23.02.2021 до Матвіївської сільської ради, ПриватБанку, Казначейства

Посвідчення про відрядження № 09 від 22.02.2021р. та № 10 від 23.02.2021р. ОСОБА_1 , що видані на підставі наказу № 14-п від 19.02.2021р. та № 16-п від 22.02.2021р. містять відмітки від 22.02.2021р. та від 23.02.2021р., відповідно: про вибуття у відрядження с. Гнаровьке, КДНЗ «ДС «Гнаровчата»; прибуття в пункт призначення с. Матвіївське, Матвіївська сільська рада; вибуття - с. Матвіївське, Матвіївська сільська рада; прибуття - с. Гнаровьке, КДНЗ «ДС «Гнаровчата».

Більш того, за інформацією Матвіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 07.10.2021 року, ОСОБА_1 зверталася до секретаря виконавчого комітету цієї ради з питання вчинення нотаріальної дії, а саме: засвідчення справжності підпису на документах. Згідно з реєстром нотаріальних дій 22.02.2021 за реєстровим № 18 засвідчено справжність підпису ОСОБА_1 , завідуючої КДНЗ «Дитячий садок» «Гнаровчата» на картці із зразками підпису та відбитка печатки.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду, що відсутність ОСОБА_1 22.02.2021р. та 23.02.2021р. у навчальному закладі не можна вважати прогулом, вона перебувала поза його територією і виконувала роботу, пов`язану з її посадовими обов`язками, зустріч із секретарем Матвіївської сільради не носила особистий характер, а стосувалася робочих питань щодо функціонування навчального закладу.

Далі, судом встановлено, що розпорядчий документ Петро-Михайлівської сільської ради стосовно регулювання правовідносин з КДНЗ «Дитячий садок «Гнаровчата» у випадку виникнення у завідуючої необхідності залишити навчальний заклад з поважних причин відсутній, тому позивач діяла відповідно до положень ч. 3 ст. 2 Закону України «Про освіту».

Колегія погоджується з доводами сторони позивача, що ОСОБА_1 22 та 23 лютого 2021 року змінила не режим роботи закладу, а свій режим роботи як завідуючої та вихователя, перенесла виконання обов`язків вихователя в межах робочого часу - з 13-30 до 16-30. Режим роботи навчального закладу передбачає тривалість роботи закладу, часові межі виховального процесу, але не виключає випадків відхилення у випадку виробничої або іншої необхідності.

Отже, позивачем спростовано порушення нею правил внутрішнього трудового розпорядку та підтверджено належними і допустимими доказами поважність її відсутності на своєму робочому місці, тобто, залишення нею свого робочого місця відбулося у законний спосіб.

Встановлені судом першої інстанції зазначені обставини є самостійними і достатніми підставами для визнання протиправним і скасування вищевказаного розпорядження сільського головиПетро-Михайлівської сільської ради № 46-С від 01.03.2021.

Встановивши, що ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності було незаконно притягнуто розпорядженням сільського головиПетро-Михайлівської сільської ради № 46-С від 01.03.2021, суд першої інстанції дійшов також обґрунтованого висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про відсутність систематичності невиконання нею без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, та застосування заходів дисциплінарного стягнення, що виключає підстави для звільнення позивача відповідно до п. 3 ч. 1ст. 40 КЗпП України, що є підставою для визнання протиправним та скасування розпорядження сільського голови Петро-Михайлівської сільської ради № 117-С від 28.05.2021 року про звільнення позивача.

Крім того, з розпорядження сільського голови Петро-Михайлівської сільської ради № 117-С від 28.05.2021 року вбачається, що ОСОБА_1 звільнено з займаної посади в зв`язку з тим, що: позивачем не внесені зміни до статуту КНДЗ «Дитячий садок» «Гнаровчата» у зв`язку зі зміною засновника дошкільного закладу; позивач на день звільнення не отримала ліцензію на провадження освітньої діяльності; позивач протягом 2019-2020 років не здійснювала в електронній системі закупівель оприлюднення річних планів та змін до них; 23.04.2021 позивач призначила на посаду інструктора з фізкультури особу, яка має лише загальну середню освіту, на яку також покладено обов`язки виконання функцій вихователя; позивач, перебуваючи на лікарняному, своїм наказом від 21.05.2021 поклала функції виконуючого обов`язки завідувача КНДЗ «Дитячий садок» «Гнаровчата» з 21.05.2021 на ОСОБА_6 .

Як зазначалося вище, відповідно до положень п. 1.6. Статуту КНДЗ «ДС «Гнаровчата», ДНЗ є юридичною особою і діє на підставі статуту, який затверджується засновником (власником) за погодженням з відповідним органом управління освітою і реєструється місцевим органом виконавчої влади.

Отже, розробка проекту статуту дошкільного закладу освіти відноситься до повноважень засновника, тому саме засновник має право приймати рішення щодо статусу, організаційно-правової форми, типу закладу освіти, системи управління закладом освіти та компетенції засновника (засновників), інших органів управління закладу освіти та його структурних підрозділів. Висновок відповідача про наявність обов`язку ОСОБА_1 щодо внесення змін до статуту є помилковим.

Стосовно зазначення у розпорядженні про не отримання позивачем на день звільнення ліцензії на провадження освітньої діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.03.2021 ОСОБА_1 звернулася до Департаменту освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації із заявою про отримання ліцензії на провадження освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти без проходження процедури ліцензування (т. 2, а.с. 28). Проте, зазначену ліцензію у встановлені законодавством строки не отримала, причини їй не відомі.

Далі,щодо того, що позивач протягом 2019-2020 років не здійснювала в електронній системі закупівель оприлюднення річних планів та змін до них. По-перше, належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин відповідачем не надано ні суду першої, ні апеляційної інстанції. По-друге, дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (ч. 2 ст. 148 КЗпП України). На день прийняття розпорядження № 117-С строк притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з не здійсненнямв електроннійсистемі закупівельоприлюднення річнихпланів тазмін донихсплив.

За нормами ч. 5 ст. 58 Закону України «Про освіту», особи, які здобули вищу, фахову передвищу чи професійну (професійно-технічну) освіту за іншою спеціальністю та яким не було присвоєно професійну кваліфікацію педагогічного працівника, можуть бути призначені на посаду педагогічного працівника строком на один рік. Особи можуть продовжити працювати на відповідних посадах педагогічних працівників системи дошкільної, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та післядипломної освіти після їх успішної атестації у порядку, визначеному законодавством.

Отже, призначення ОСОБА_1 23.04.2021 на посаду інструктора з фізкультури ОСОБА_5 не суперечить вищенаведеним правовим нормам.

Що стосується призначення ОСОБА_6 виконувачем обов`язки завідувача КНДЗ «ДС «Гнаровчата» на підставі наказу № 13-к від 21.05.2021, то позивач мала право видавати та підписувати вказаний наказ, оскільки, як зазначалося вище, згідно листка непрацездатності серія АЛВ №684078 ОСОБА_1 з 22.05.2021 по 31.05.2021 року перебувала на лікарняному, а не з 21.05.2021 (як зазначає представник відповідача).

Встановленими обставинами та вищенаведеними нормами матеріального права спростовуються доводи апеляційної скарги про: доведеність фактів винного вчинення ОСОБА_1 дисциплінарних проступків, правомірне розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першоїстатті 40 КЗпП України, безпідставне стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги про те, що з вини ОСОБА_1 справа розглядалася більше року, тому судом помилково задоволено вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 585 робочих днів, що становить 321217,65 грн., спростовані під час апеляційного розгляду справи.

Так, за правилами частини другоїстатті 235 КЗпП Українипри ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, оплата середнього заробітку за весь час понад один рік провадиться за вимушений прогул за умови, що заява про поновлення на роботі розглядалась більше одного року і в цьому не було вини працівника. При частковій вині працівника оплата вимушеного прогулу за період понад один рік може бути відповідно зменшена. Висновок суду про наявність вини працівника (не з`являвся на виклик суду, вчиняв інші дії по зволіканню розгляду справи) або її відсутність, про межі зменшення розміру виплати має бути мотивованим.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Так, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Як вбачається з матеріалів справи, за заявою позивача (т. 1, а.с. 116-117) ухвалою суду першої інстанції від 22.11.2021 року було зупинено провадження у цій справі (а.с. 154-155). Учасники справи вказану ухвалу не оскаржили.

Після отримання копії постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 28.07.2022 року у справі № 280/8959/21 (розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставіст. 311 КАС України), представник позивача 19.08.2022 року направив до суду першої інстанції заяву про поновлення провадження у справі (т. 1, а.с. 156-164).

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 26.09.2022 року провадження у справі № 314/2017/21 було поновлено (т. 1, а.с. 165).

Отже, відсутні підстави вважати, що сторона позивача не повідомила суд вчасно про усунення обставин, що викликали зупинення.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період більше одного року, оскільки розгляд справи тривав більше одного року не з вини позивача.

Інші доводи апеляційної скарги на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 січня 2024 року зводяться до повторень заперечень проти позовів, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка. Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити апеляційну скаргу на рішення суду без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги на додаткове рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно п. 6 ч. 1ст. 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до змістуст. 270 ЦПК Українисуд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Відповідно ч. 1ст. 15 ЦПК Україниучасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 1, 2ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

За приписамист. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта ст. 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно положеньст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141ЦПК України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч. 3ст. 141 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8ст. 141 ЦПК України).

Відповідно дост. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом з тим, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28, 29);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 520/8662/19 зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Верховний Суд у додатковій постанові від 30 листопада 2022 року в справі № 728/2519/21 звертав увагу, що посилання в касаційній скарзі на розмір витрат, які сторона планує понести у зв`язку з касаційним переглядом справи, не є тотожним із заявою про намір подати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення у справі.

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 161/5317/18 (провадження № 61-3454св22) містяться висновки про те, що аналіз норм статті126,137,141 ЦПК Українивказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом. Неподання заяви стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду.

У постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 922/2821/18 зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення частин п`ятої-сьомоїстатті 129 Господарського процесуального кодексу України(далі -ГПК України) (аналогічні положення містяться в частинах третій-п`ятійстатті 141 ЦПК України) попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Відповідно до частини другоїстатті 124 ГПК України(яка кореспондується з частиною другоюстатті 134 ЦПК України) у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Отже, наведена норма процесуального закону надає суду право у разі невиконання стороною обов`язку подати попередній розрахунок судових витрат відмовити у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого стороною судового збору. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач не подав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у порядку, визначеному процесуальним законом. З урахуванням наведеного, а також положеньстатті 13 ГПК України, за змістом якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, за якими учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом, і кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, суд касаційної інстанції вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви відповідача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції.

Витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі та обов`язку суду в будь-якому випадку задовольнити заяву про їх відшкодування.

За загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині позовної заяви узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами розгляду справи не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної плати Верховного Суду від 25 липня 2023 року у справі №340/4492/22.

Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей134,137 ЦПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 липня 2021 року у справі № 910/16803/19.

Матеріалами справи підтверджено, що дана справа була предметом розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, професійну правничу допомогу ОСОБА_1 у цій справі надавав адвокат Мухін О.І. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1053779 від 09.07.2021 року (т. 3, а.с. 93), на підставі договору № 07/05 про надання правничої допомоги від 07 травня 2021 р. Сторони Договору погодили, що за результатами надання правничої допомоги складається акт, оплата здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання клієнтом акту (т. 3, а.с. 86-89).

Згідно з додатковою угодою № 1 від 07.05.2021 до договору про надання правничої допомоги № 07/05 від 07.05.2021 розмір гонорару адвоката Мухіна О.І. за надання правничої допомоги визначається, виходячи з витраченого часу та погодинної оплати послуг адвоката, що дорівнює 700 (сімсот) грн. без ПДВ за одну годину роботи (т. 3, а.с. 90).

Як зазначалося вище, у позовній заяві про визнання протиправним та скасування розпорядження сільського голови Петро-Михайлівської сільської ради № 46-С від 17.05.2021 ОСОБА_1 повідомила суд про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Орієнтовна сума судових витрат складала 3 000 грн.

У позовній заяві про визнання протиправним та скасування розпоряджень сільського голови Петро-Михайлівської сільської ради № 117-С від 29.06.2021 ОСОБА_1 повідомила суд про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Орієнтовна сума судових витрат складала 10 000 грн.

Отже, попередня (орієнтовна) сума судових витрат, наведена позивачем у позовних заявах, становить: 3000 +10000 =13000 грн.

29.01.2024 між позивачем та адвокатом Мухіним О.І. був складений акт про надання правничої допомоги, згідно з яким виконавець надав, а замовник прийняв послуги у зв`язку із представництвом інтересів у справі № 314/2017/21 в розмірі 12 600 грн., з яких:

1) підготовка позовних заяв - 2800 грн. + 2800 грн.

2) підготовка відповідей на відзиви - 1400 грн.+1400 грн.

3) підготовка вступного слова у справі від 20.04.2023 - 1400 грн.,

4) підготовка заяви про збільшення позовних вимог від 25.09.2023 - 700 грн.,

5) участь адвоката у судових засіданнях у справі №314/2017/21 (3) - 2100 грн.

Відповідно до вказаного Акту сторони одна до одної претензій не мають (т. 3, а.с. 91).

Посилання скаржника на відсутність документів, що свідчать про оплату витрат на професійну правничу допомогу, як на підставу для відмови у відшкодуванні цих витрат не є підставою для скасування додаткового рішення з огляду на наступне.

За змістом ст. 137ЦПК України при доведеності факту надання правничої допомоги та вартості цих послуг, відсутність доказів про їх фактичну сплату для їх розподілу за результатами розгляду справи відповідно до частини восьмої статті 141 цього ж Кодексу не мають правового значення.

Законодавець не передбачає можливості для відмови у відшкодуванні фактично наданих витрат на правову допомогу, а тому суд згідно ч.ч. 4-6 ст. 137, ч.ч. 3, 4 ст. 141ЦПК України у такому разі з`ясовує наявність чи відсутність підстав для зменшення цих витрат.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами ВС у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18.

Беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, взявши до уваги умови договору про надання правничої (правової) допомоги, заперечення відповідача проти відшкодування вказаних витрат, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення вказаної заяви позивача та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого вКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити апеляційну скаргу на додаткове рішення суду першої інстанції без задоволення, а додаткове рішення - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Петро-Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 січня 2024 року та на додаткове рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 15 лютого 2024 року залишити без задоволення.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 січня 2024 року та додаткове рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 15 лютого 2024 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текстпостанови складений15квітня 2024року.

Головуючий Д.А. Трофимова

Судді: В.Ю. Бєлка

Е.А. Онищенко

СудЗапорізький апеляційний суд
Дата ухвалення рішення03.04.2024
Оприлюднено24.04.2024
Номер документу118517596
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них

Судовий реєстр по справі —314/2017/21

Ухвала від 03.10.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Коротун Вадим Михайлович

Ухвала від 03.07.2024

Цивільне

Вільнянський районний суд Запорізької області

Кононенко І. О.

Ухвала від 20.06.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Коротун Вадим Михайлович

Ухвала від 17.06.2024

Цивільне

Вільнянський районний суд Запорізької області

Кононенко І. О.

Ухвала від 30.05.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Коротун Вадим Михайлович

Постанова від 03.04.2024

Цивільне

Запорізький апеляційний суд

Трофимова Д. А.

Постанова від 03.04.2024

Цивільне

Запорізький апеляційний суд

Трофимова Д. А.

Постанова від 03.04.2024

Цивільне

Запорізький апеляційний суд

Трофимова Д. А.

Постанова від 03.04.2024

Цивільне

Запорізький апеляційний суд

Трофимова Д. А.

Ухвала від 25.03.2024

Цивільне

Запорізький апеляційний суд

Трофимова Д. А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні