Постанова

від 22.04.2024 по справі 602/55/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 602/55/24Головуючий у 1-й інстанції Холява Л.І. Провадження № 33/817/327/24 Доповідач - Ваврів І.З.Категорія - ч.2 ст.163-1 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2024 р. м.Тернопіль

Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.,

розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Лановецького районного суду Тернопільської області від 31 січня 2024 року,

в с т а н о в и в:

Постановою Лановецького районного суду Тернопільської області від 31 січня 2024 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.163-1 КУпАП і застосовано відносно неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 (десяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень в дохід держави.

Як визнав суд, ОСОБА_1 , працюючи головним бухгалтером ПМП «МС», повторно протягом року, допустила порушення ведення податкового обліку, а саме: завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду за жовтень 2023 року на 83509 грн та завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за жовтень 2023 року на 53915 грн, чим порушила п.44.1 ст.44, 198.1, 198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України.

В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , вважає оскаржувану постанову суду необґрунтованою, прийнятою з порушенням вимог КУпАП, без належного з`ясування всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та з порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 взагалі не зазначено час та місці вчинення правопорушення, що на думку апелянта, є порушенням вимог частини 1 ст.256 КУпАП.

Вказує, що судом першої інстанції не враховано той факт, що постанову Лановецького районного суду Тернопільської області від 07 червня 2023 (справа №602/349/23), якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП скасовано постановою Тернопільського апеляційного суду від 17 липня 2023 року. Вважає, що наведене свідчить про те, що вона не є особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню, а судом першої інстанції неналежним чином з`ясовано обставини справи.

Крім цього, вважає, що оскільки податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2023 року ОСОБА_1 подано 17 листопада 2023 року, то останнім днем для притягнення до адміністративної відповідальності, відповідно до вимог частини другої статті 38 КУпАП, є 17 лютого 2024 року Тому, на переконання апелянта, в даному випадку порушення порядку ведення податкового обліку є разовим правопорушенням, так як таке вчиняється у момент подання платником податку податкової декларації.

Просить скасувати постанову Лановецького районного суду Тернопільської області від 31 січня 2024 року відносно неї і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно неї за ч.2 ст.163-1 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи прор адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП.

Крім цього, просить розгляд справи проводити у її відсутності.

Одночасно ОСОБА_1 ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження з мотивів пропуску цього строку з поважаних причин, так як розгляд справи відбувся без її участі, копію оскаржуваної постанови нею отримано лише 18.03.2024, що підтверджується відповідною відміткою на її заяві, яка міститься в матеріалах справи.

Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , яка належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилась, однак повідомила суд про можливість розгляду справи без її участі.

Відповідно до ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апелянту слід поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки він пропущений з поважних причин, а також частково задовольнити апеляційну скаргу, виходячи з наступного.

За загальним правилом, визначеним ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк, за заявою особи щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Відповідно до ч.2 ст.285 КУпАП копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_1 участі у розгляді справи судом першої інстанції не приймала; відомості про отримання нею копії судового рішення поштовим відправленням відсутні; копію постанови Лановецького районного суду Тернопільської області від 31 січня 2024 року отримана ОСОБА_1 18 березня 2024 року, що стверджується відміткою на заяві про ознайомлення з матеріалами справи.

Апеляційну скаргу подано 28 березня 2024 року.

За таких обставин, вважаю, що строк на апеляційне оскарження пропущено апелянтом з поважних причин і тому, відповідно до ст.289 КУпАП, його потрібно поновити.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП , апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Крім того, згідно вимог ст. 252 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, частиною 2 ст.163-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України, вчинене особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення.

Вирішуючи питання про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.163-1 КУпАП, суд виходив з того, що вина останньої підтверджується зібраними по справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення № 49/19-00-07-03 від 10 січня 2024 року (а.с. 3), актом про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПМП «МС» (код ЄДРПОУ 30003676) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету № 120/19-00-07-03/30003676 від 10 січня 2024 року (а.с.5 8).

Вказані докази апеляційний суд не може визнати такими, які узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.163-1 КУпАП, враховуючи наступне.

Так, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 протягом року було піддано адміністративному стягненню за ч.1 ст.163-1 КУпАП.

Зокрема, кваліфікуючи дії апелянта за ч.2 ст.163-1 КУпАП, до матеріалів справи долучено копію постанови Лановецького районного суду від 07 червня 2023 року відносно ОСОБА_1 .

Натомість, апеляційним судом встановлено, що постанова Лановецького районного суду Тернопільської області від 07 червня 2023 року (справа №602/349/23), якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, скасовано постановою Тернопільського апеляційного суду від 17 липня 2023 року, та закрито провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбаченихстаттею 38цього Кодексу.

За таких обставин, відсутні підстави для кваліфікувати дії ОСОБА_1 за ознакою повторності, оскільки вона не може вважатися особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, що є обов`язковою ознакою диспозиції ч.2 ст.163 КУпАП.

Крім цього, як убачається із матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ґрунтується виключно на акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПМП МС щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість , у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

Відповідно до змісту п.86.1.ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

У своїй практиці Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. В силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Дана правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №П/811/2893/14.

Апеляційний суд звертає увагу, що суд першої інстанції, навівши у своєму рішенні, як доказ вини ОСОБА_1 , акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПМП МС щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, не надав вказаному документу юридичної оцінки як доказу у справі та не мотивував своє рішення щодо доведеності таким доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй правопорушення.

Ще одним доказом, який місцевий суд навів у прийнятому рішенні як доказ вини ОСОБА_1 ,є протокол про адміністративне правопорушення.

Проте, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без його належного обґрунтування іншими доказами по справі, не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.163-1 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Таким чином, суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст.245, 280 КУпАП не з`ясував обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання про наявність чи відсутність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченому ч.2 ст.163-1 КУпАП.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується у статті 251 КУпАП.

Суд згідно з приписами статті 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, сукупність наведених обставин свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні достатні докази, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.163-1 КУпАП.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

Згідно положень ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом.

За таких підстав апеляційний суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.2 ст.163-1 КУпАП, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова судді скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Лановецького районного суду Тернопільської області від 31 січня 2024 року.

Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Лановецького районного суду від 31 січня 2024 року в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , за ч.2 ст.163-1 КУпАП скасувати та закрити провадження в справі на підставі п. 1 ст.247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя