Рішення

від 22.04.2024 по справі 910/1984/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.04.2024Справа № 910/1984/24Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін матеріали господарської справи

за позовом Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Радосинь"

до Адвокатського об`єднання "Крикун та партнери"

про стягнення 80 000,00 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Автогаражний кооператив по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Радосинь" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Адвокатського об`єднання "Крикун та партнери" про стягнення 80 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не виконано взяті на себе зобов`язання відповідно до договору з правової допомоги № 26-01/09/2021 від 01.09.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У відповідності до статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 26.02.2024 надіслано відповідачу в його Електронний кабінет та отримано останнім 26.02.2024.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина перша статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач повідомлений належним чином та мав реальну можливість ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2024.

Станом на 22.04.2024 відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подачу відзиву на позов.

Згідно з частиною другою статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Позивач платіжним дорученням № 936 від 23.02.2022 на суму 60 000,00 грн та платіжним дорученням № 981 від 20.02.2023 на суму 20 000,00 грн загалом перераховано на поточний рахунок відповідача 80 000,00 грн.

Відповідно до графи «призначення платежу» обох платіжних доручень грошові кошти перераховано в якості оплати за послуги з правової допомоги, при цьому платіжне доручення № 936 посилається на договір № 26-01/09-2021 від 01.09.2021, а платіжне доручення № 981 - на рахунок-фактуру №2 від 17.02.2023.

Призначення платежів за платіжними дорученнями № 936 та № 981 не містять жодного посилання до того, що кошти перераховуються в якості попередньої оплати, натомість, формулювання призначення платежів обох платіжних доручень поза розумним сумнівом доводять, що оплата здійснювалась за вже надані послуги.

Позивачем не надано суду ні копії договору, на який посилається платіжне доручення № 936, ні рахунку-фактури, на який посилається платіжне доручення № 981.

Як стверджує позивач, ним на підставі договору за надання послуг з правової допомоги згідно з договором № 26-01/09/2021 від 01.09.2021 здійснено перерахування на користь відповідача коштів у розмірі 80 000,00 грн, однак відповідачем не надано послуг з правової допомоги, а отже сплачені кошти підлягають поверненню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, урегульовані нормами, закріпленими у главі 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, що міститься у главі 83 Цивільного кодексу України та в якій закріплені загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави (глави 83 Цивільного кодексу України) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз положень статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що ця стаття стосується позадоговірних зобов`язань з повернення безпідставно набутого, збереженого майна (кондикційні зобов`язання), що виникають за наявності одночасно таких умов:

а) набуття або збереження майна;

б) набуття або збереження за рахунок іншої особи;

в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

При цьому, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснено відповідачу оплату за послуги правової допомоги згідно з рахунком - фактурою № 2 від 17.02.2023 в розмірі 20 000,00 грн відповідно до платіжної інструкції № 981 від 20.02.2023 та згідно з договором № 26-01/09/2021 від 01.09.2021 в розмірі 60 000,00 грн відповідно до платіжної інструкції № 936 від 23.02.2022.

Водночас, суд установив, що зазначений договір про надання правової допомоги № 26-01/09/2021 від 01.09.2021 недійсним не визнавався, угоди щодо його розірвання між сторонами не укладалися, відповідні докази в матеріалах справи відсутні, з огляду на що станом на дату ухвалення судом рішення у цій справі зазначений договір був чинним та продовжував свою дію.

Отже, положення статті 1212 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки спірні грошові кошти були перераховані позивачем та набуті відповідачем на підставі договору про надання правової допомоги № 26-01/09/2021 від 01.09.2021, який недійсним не визнавався, не був розірваний та продовжує діяти.

Таким чином, спірні правовідносини мають договірний характер, що виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 904/5102/22.

Згідно із частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною другою статті 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України виключно суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ураховуючи викладене, підстави для стягнення спірних грошових коштів відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, які були сплачені позивачем відповідачу на підставі укладеного між ними договору № 26-01/09/2021 від 01.09.2021, що не припинив свою дію, відсутні.

Як наслідок, суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

Витрати відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Т.Ю. Кирилюк