Рішення

від 22.04.2024 по справі 910/561/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.04.2024Справа № 910/561/24

За позовомПублічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Концепт-Гранд-Інвест»простягнення 97 860, 46 грн Суддя Підченко Ю.О.Представники сторін:

без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі також - позивач, ПАТ АБ «Укргазбанк») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Концепт-Гранд-Інвест» (далі також - відповідач, ТОВ «Концепт-Гранд-Інвест») про стягнення заборгованості за договором про відкриття рахунку в цінних паперах № 4062/09 від 26.03.2009 у розмірі 97 860,46 грн.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 відкрито провадження у справі № 910/561/24, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Керуючись ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд враховує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

При цьому суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Так, ухвала суду була надіслана за адресою відповідача, яка містяться у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Окрім того, суд зауважує, що ухвала суду про відкриття провадження у даній справі була офіційно оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення про повернення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 22.01.2024.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, відповідних клопотань про продовження процесуальних строків, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.03.2009 між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк" (зберігач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Концепт-Гранд-Інвест» (депонент) укладено Договір про відкриття рахунку в цінних паперах № 4062/09 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого депонент доручає, а зберігач зобов`язується надавати депоненту послуги відносно відкриття та ведення рахунку в цінних паперах (надалі ЦП), зберігання належних депоненту цінних паперів, проведення операцій по даному рахунку, отримання прибутку по цінних паперах на викладених нижче умовах згідно Положення про депозитарну діяльність, затвердженого ДКЦПФР від 17 жовтня 2006 року за № 999, внутрішньому положенню зберігача цінних паперів та інших внутрішніх документах зберігача, чинному законодавству України та на підставі розпоряджень депонента.

Згідно з п. 2.1. Договору зберігач, зокрема, зобов`язаний:

- відкрити депоненту рахунок у цінних паперах протягом трьох робочих днів після подання депонентом належним чином оформлених документів згідно з вимогами зберігача та чинного законодавства України;

- здійснювати зберігання та облік цінних паперів депонента, що зберігаються у зберігача;

- здійснювати ведення рахунку в цінних паперах шляхом виконання операцій згідно та в строки обумовлені внутрішніми документами зберігача, якщо порядок виконання операцій не суперечить чинному законодавству України;

- за результатами проведених облікових операцій, в строк три робочих дні та шляхами обумовленими з депонентом, надавати виписку про стан рахунку в цінних паперах;

- один раз на рік на безоплатній основі, надавати депоненту звіт по формі зберігача;

- за письмовим розпорядженням депонента готувати та передавати йому на протязі трьох робочих днів, виписку про стан рахунку з ЦП та/або про обіг (операції) по рахунку в ЦП за вказаний депонентом період;

- надавати депоненту інформацію про ЦП, що знаходяться на його рахунку, у випадку отримання такої інформації від депозитарію, реєстроутримувача або емітента, в строк три робочі дні.

Згідно з абз. 1 та 2 п. 3 Договору депонент сплачує послуги зберігача згідно з даним договором та у відповідності з затвердженими тарифами зберігача (додаток №1), котрі є невід`ємною частиною даного договору та не суперечать вимогам встановленим ДКЦПФР згідно з Антимонопольним комітетом України.

Оплата послуг зберігача включає в себе вартість послуг в залежності від виконання дій та/або операцій, згідно з тарифами зберігача.

Відповідно до Розділу 7 Договору «Строк дії Договору. Умови розірвання Договору та закриття рахунку в ЦП», даний Договір вступає в силу з моменту його підписання обома Сторонами.

Строк дії Договору один рік. У випадку, коли строк дії Договору закінчуватиметься, а сторони не виявляють письмового бажання розірвати Договір, він вважається продовженим на кожен наступний рік відповідно. Сторона, що виявила бажання з будь-яких причин розірвати договір повинна письмово повідомити іншу сторону за сорок п`ять днів до моменту розірвання із зазначенням причин.

Договір може бути розірваний лише за умови відсутності на рахунку Депонента ЦП. За три робочі дні до моменту розірвання даного Договору Депонент зобов`язаний оплатити Зберігачу всі надані або неоплачені послуги, а також закрити рахунок до моменту розірвання даного Договору.

Як стверджує позивач, він виконав свої зобов`язання за Договором у повному обсязі, проте, відповідачем його зобов`язання з оплати виконані належним чином не були.

Відповідач відзив на позов не надав, викладені у позовній заяві обставини не спростував.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 4.2.2. розділу 4 Положення про депозитарну діяльність Депозитарної установи АБ "Укргазбанк", розміщеного на сайті в мережі інтернет за адресою: https://www.ukrgasbank.com, облікові операції - депозитарні операції з ведення рахунків у цінних паперах та відображення операцій з цінними паперами, наслідком яких є зміна кількості цінних паперів, прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах, встановлення або зняття обмежень щодо їх обігу. До облікових операцій Депозитарної установи належать операції зарахування, списання, переказу.

а) Зарахування - облікова операція, яка відображає уведення до системи депозитарного обліку Депозитарної установи визначеної кількості депозитарних активів та збільшення кількості цінних паперів, прав на цінні папери на рахунку в цінних паперах депонента, на таку саму кількість.

б) Списання - облікова операція, яка відображає виведення (вилучення) визначеної кількості депозитарних активів, за якими Депозитарна установа здійснювала депозитарний облік, та зменшення кількості цінних паперів, прав на цінні папери на рахунку в цінних паперах депонента, на таку саму кількість.

в) Переказ - облікова операція, що відображає переведення цінних паперів (прав на цінні папери та прав за цінними паперами) відповідного випуску з одного рахунку в цінних паперах на інший рахунок у цінних паперах, при якому обсяг депозитарного активу за цим випуском не змінюється, або проведення операцій, пов`язаних із встановленням та зняттям обмежень прав на цінні папери та/або прав за цінними паперами. Операції переказу цінних паперів, прав на цінні папери, пов`язані з встановленням або зняттям обмежень щодо обігу цінних паперів, не призводять до переходу прав на цінні папери. При їх здійсненні певна кількість або всі цінні папери, права на цінні папери, що обліковуються на рахунку в цінних паперах депонента, а блокуються/розблоковуються на цьому рахунку в цінних паперах шляхом здійснення відповідних облікових записів.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 8 Закону України "Про депозитарну систему України" підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в електронній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах, що відкривається депозитарною установою, а якщо права на відповідні цінні папери обліковуються на рахунку в цінних паперах номінального утримувача - обліковий запис на рахунку в цінних паперах власника цінних паперів в обліковій системі номінального утримувача, клієнта номінального утримувача,

Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах.

Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами власника цінних паперів, які обліковуються на рахунку номінального утримувача, є документ, який згідно із законодавством держави реєстрації номінального утримувача або клієнта номінального утримувача підтверджує право власності на цінні папери та видається номінальним утримувачем або клієнтом номінального утримувача (залежно від місця обліку прав па цінні папери) на вимогу власника цінних паперів на підставі відповідного договору.

Виписка з рахунка в цінних паперах номінального утримувача є документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери на рахунку номінального утримувача, що належать клієнтам номінального утримувача або клієнтам клієнта номінального утримувача, та не є підтвердженням права власності на цінні папери.

Судом встановлено, що на виконання умов договору зберігачем було відкрито депоненту рахунок у цінних паперах та надано послуги, щодо його обслуговування в системі депозитарного обліку.

Цінні папери на рахунку № 004062 обліковуються за депонентом, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками про стан рахунку в цінних паперах станом на 03.01.2024.

Також, на виконання умов Договору позивачем складалися та направлялися на адресу відповідача відповідні Акти-рахунки прийому-здачі депозитарних послуг згідно з Договором, копія яких позивачем додано до позовної заяви.

Проте, як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, відповідачем вартість наданих позивачем послуг за Договором не сплачено, внаслідок чого у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 97 860, 46 грн, зокрема:

- заборгованість по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери 23 400, 00 грн;

- заборгованість по пені за несвоєчасне погашення грошових зобов`язань по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери за період з 27.12.2022 по 27.12.2023;

- заборгованість по штрафу за несвоєчасну сплату за депозитарний облік прав на цінні папери 11 700, 00 грн;

- заборгованість за несвоєчасне погашення грошових зобов`язань по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери 3% річних 4 504, 51 грн;

- заборгованість за несвоєчасне погашення грошових зобов`язань по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери інфляційні нарахування в розмірі 17 323, 20 грн.

Правові засади функціонування депозитарної системи України, порядок реєстрації та підтвердження прав на емісійні цінні папери та прав за ними у системі депозитарного обліку цінних паперів, а також - порядок проведення розрахунків за правочинами щодо емісійних цінних паперів регулюються Законом України "Про депозитарну систему України".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про депозитарну систему України" депозитарна діяльність - діяльність професійних учасників депозитарної системи України та Національного банку України щодо надання послуг із зберігання та обліку цінних паперів, обліку і обслуговування набуття, припинення та переходу прав на цінні папери і прав за цінними паперами та обмежень прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах депозитарних установ, емітентів, депозитаріїв - кореспондентів, осіб, які провадять клірингову діяльність, Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках, депонентів, номінальних утримувачів, а також надання інших послуг, які відповідно до цього Закону мають право надавати професійні учасники депозитарної системи України.

У статті 4 Закону України "Про депозитарну систему України" передбачено, що система депозитарного обліку цінних паперів - сукупність інформації, записів про емісійні пінні папери (вид із зазначенням типу, номінальна вартість і кількість, реєстр кодів цінних паперів (міжнародних ідентифікаційних номерів цінних паперів), обмеження обігу тощо) на рахунках у цінних паперах власників таких рахунків; інформації про емітентів; про власників цінних паперів, які мають права за цінними паперами та права на цінні папери; про обмеження прав на цінні папери та прав за цінними паперами; про осіб, уповноважених власниками цінних паперів (управителів, заставодержателів, інших осіб, наділених відповідними правами щодо цінних паперів); про номінальних утримувачів; інші дані, що дають змогу ідентифікувати емісійні цінні папери і зазначених осіб; інша передбачена законодавством інформація. Набуття і припинення прав на цінні папери і прав за цінними паперами здійснюються шляхом фіксації відповідного факту в системі депозитарного обліку.

Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про депозитарну систему України" власник рахунка у цінних паперах - особа, якій професійним учасником депозитарної системи України та/або Національним банком України відкрито рахунок у цінних паперах.

Частиною 1 статті 194 Цивільного кодексу України передбачено, що цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний напір та прав за цінним папером іншим особам.

За змістом статті 6 Закону України "Про депозитарну систему України" депозитарний облік цінних паперів - облік цінних паперів, прав на цінні папери та їх обмежень на рахунках у цінних паперах (далі - депозитарний облік). При цьому облік прав на цінні папери конкретного власника ведеться виключно депозитарними установами (крім обліку прав на цінні папери, які обліковуються на рахунку номінального утримувача), Національним банком України у визначених цим Законом випадках і депозитаріями-кореспондентами, номінальними утримувачами чи їх клієнтами, а облік цінних паперів і прав за цінними паперами - виключно Центральним депозитарієм або Національним банком України.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про депозитарну систему України" визначено, що підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі, а якщо права на відповідні цінні папери обліковуються на рахунку в цінних паперах номінального утримувача - обліковий запис на рахунку в цінних паперах власника цінних паперів в обліковій системі номінального утримувача, клієнта номінального утримувача.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України "Про депозитарну систему України" виписка з рахунка в цінних паперах номінального утримувача є документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери на рахунку номінального утримувача, що належать клієнтам номінального утримувача або клієнтам клієнта номінального утримувача, та не є підтвердженням права власності на цінні папери.

Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах.

Судом було встановлено, що на виконання умов Договору банком відкрито відповідачу рахунок у цінних паперах та надано відповідні послуги щодо його обслуговування в системі депозитарного обліку, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками про стан рахунку в цінних паперах.

Також, як вбачається з матеріалів справи, на час розгляду справи даний Договір є чинним, рахунок у цінних паперах не закритий та Банк надалі здійснює його обслуговування. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Згідно з абз. 3 п. 3 Договору види, кількість та загальна вартість послуг, наданих депоненту згідно з даним договором, в тому числі проведених за відповідний період, належним чином відображаються в акті прийому-передачі наданих послуг за певний період, котрий підписують сторони. Плата за послуги надані зберігачем, вноситься депонентом щомісячно до 25 числа наступного за тим місяцем, в якому надавалися послуги згідно акту прийому-передачі наданих послуг. В окремих випадках акт прийому-передачі наданих послуг може надаватися в строки за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 3.1. Додатку №1 до Договору - Витягу з тарифів за послуги Зберігача цінних паперів ВАТ АБ «Укргазбанк», які затверджені Рішенням Тарифного комітету ВАТ АБ «Укргазбанк», протокол №080213/1 від 13.02.2008, послуга зберігання цінних паперів на рахунку коштує 150 грн за повний або неповний місяць, оплата здійснюється протягом 15 календарних днів місяця наступного за місяцем проведення операції.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів сплати позивачу 23 400, 00 грн заборгованості, не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв`язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення 23 400, 00 грн заборгованості, а відтак, задоволення позовних вимог у цій частині.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4 504, 51 грн 3% річних та 17 323, 20 грн інфляційних втрат.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, що міститься у позові, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення 4 504, 51грн 3% річних та 17 323,20 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 11 700, 00 грн штрафу та 40 932, 75 грн пені.

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Розділом 6 Договору «Відповідальність сторін» встановлено: у випадку не виконання або неналежного виконання однією із сторін своїх обов`язків, передбачених даним Договором або чинним законодавством України, винна сторона несе майнову відповідальність за нанесені збитки іншій стороні та повинна усунути дані порушення в найкоротші строки.

У випадку затримки сплати вартості наданих послуг Зберігача Депонент сплачує Зберігачу пеню у розмірі 0,5 % від загальної суми (за кожен день прострочення), що підлягає до сплати.

Якщо платіж за надані Депоненту депозитарні послуги прострочено більш ніж на тридцять днів то така дія Депонента вважається відмовою від виконання умов даного Договору, та зобов`язує Депонента сплатити штраф у розмірі 50% від суми заборгованості Депонента, визначеної на день фактичної сплати.

Виплата штрафу та/або пені не звільняє сторони від виконання умов по даному Договору.

Судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання на понад 30 днів, що зумовлює для нього настання правових наслідків у вигляді сплати штрафу в розмірі 50% від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок штрафу, судом встановлено, що база нарахування є обґрунтованою, а розрахунок арифметично правильним, відтак, вимога про стягнення 11 700,00 грн штрафу підлягає задоволенню в повному обсязі.

Суд також наголошує, що згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунки пені, судом встановлено, що вказані розрахунки здійснено з недотриманням вимог законодавства, а розмір пені перевищує подвійну облікову ставку НБУ.

За перерахунком суду, позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню на суму 10 055, 40 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Концепт-Гранд-Інвест» (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 90, оф. 1; код ЄДРПОУ 35077522) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1; код ЄДРПОУ 23697280) заборгованість в розмірі 23 400, 00 грн, пеню в розмірі 10 055, 40 грн, штраф в розмірі 11 700, 00 грн, 3% річних в розмірі 4 504, 51 грн, інфляційні втрати в розмірі 17 323, 20 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 072, 59 грн.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.04.2024 року.

Суддя Ю.О.Підченко