Рішення

від 22.04.2024 по справі 910/20148/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2024Справа № 910/20148/23 Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Кузьмина Андрія Володимировича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС-МУЛЬТИМОДАЛ»

про стягнення 580 196,00 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Кузьмина Андрія Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС-МУЛЬТИМОДАЛ» про стягнення 580 196,00 грн заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем свого обов`язку із оплати наданих позивачем послуг за договорами-заявками на перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Яковенко А.В. справу № 910/20148/23 за позовом Фізичної особи-підприємця Кузьмина Андрія Володимировича передано на розгляд судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

06.02.2024 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/20148/23, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено сторонами строки для подання заяв по суті позовних вимог. Також зауважено на обов`язку відповідача зареєструвати електронний кабінет у підсистемі «Електронний Суд» ЄСІТС.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України) учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи, а також про його право подати відзив на позовну заяву, судом на виконання приписів ГПК України направлено копію ухвали від 07.02.2024 про відкриття провадження у справі на адресу його місцезнаходження, втім поштовий конверт із ухвалою був повернутий на адресу суду без вручення адресатові із зазначенням причин повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, з огляду на підставу повернення до суду конверту з ухвалою, надісланою відповідачу, суд доходить висновку, що ухвала про відкриття провадження у справі вважається йому врученою.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, а за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України та ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

04.08.2023 та 07.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕС-Мультимодал» (експедитор, відповідач) та Фізичною особою - підприємцем Кузьмин Андрієм Володимировичем (виконавець, позивач) було укладено 9 Договорів - заявок №894п, 895п ,896п, 898п, 899п, 897п, 906п, 907п, 908п на перевезення вантажів автомобільними транспортом (надалі - договори).

Матеріалами справи встановлено, що умови всіх договорів є ідентичними.

Відповідно до п. 1.1 договорів позивач зобов`язується за плату здійснити перевезення вантажу відповідача та видати його особі, що має право на одержання вантажу.

В п.1.2 договорів сторони узгодили всі умови перевезення та доставки вантажу, зокрема: маршрут, вид вантажу, дату та час завантаження/розвантаження вантажу, адресу розвантаження та умови оплати.

В розділі 14 таблиці пункту 1.2. вищевказаних договорів зазначено, що оплата за наданні послуги відбувається протягом 7-10 днів після отримання відповідачем сканкопій документів, які свідчать про надання послуг.

Пунктом 2.2. договорів передбачено, що плата за перевезення здійснюється протягом 5-7 банківських днів після отримання відповідачем повного пакету оригінальних документів шляхом перерахування сум, передбачених п. 2.1. договору, на рахунок позивача.

Тобто, договорами передбачено декілька строків оплати послуг в залежності від варіанту надання виконавцем підтверджуючих документів (сканкопії, або оригінали).

Укладені між сторони договори дійсні протягом одного календарного місяця, але до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 1.1. договорів).

Між сторонами відповідно до умов договорів підписано акти виконання транспортних послуг на загальну суму 580 196,00 грн, а саме:

№ 323 від 15.08.2023 до договору-заявки № 906п на загальну суму 52 204,00 грн;

№ 324 від 15.08.2023 до договору-заявки № 895п на загальну суму 63 249,00 грн;

№ 325 від 15.08.2023 до договору-заявки № 894п на загальну суму 63 249,00 грн;

№ 337 від 21.08.2023 до договору-заявки № 897п на загальну суму 67 249,00 грн;

№ 338 від 21.08.2023 до договору-заявки № 898п на загальну суму 67 249,00 грн;

№ 339 від 21.08.2023 до договору-заявки № 899п на загальну суму 67 249,00 грн;

№ 340 від 21.08.2023 до договору-заявки № 907п на загальну суму 67 249,00 грн;

№ 341 від 21.08.2023 до договору-заявки № 908п на загальну суму 67 249,00 грн.;

№ 342 від 21.08.2023 до договору-заявки № 896п на загальну суму 65 249,00 грн.

Вищевказані акти підписані з боку позивача та відповідача без зауважень та скріплені їх печатками.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов укладених між сторонами договорів позивач в повному обсязі виконав свої зобов`язання із надання послуг перевезення, в той час як відповідач за такі послуги не розрахувався, у зв`язку з чим за останнім обліковується заборгованість у розмірі 580 196,00 грн, яку позивач просить стягнути за даним позовом.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Внаслідок укладення договорів-заявок на перевезення вантажів автомобільним транспортом в період з 04.08.2023-07.08.2023 між сторонами згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (надалі - ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Згідно з приписами ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

В силу вимог ч. 1 ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України та ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до абзацу 1 ст. 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Статтею 931 ЦК України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов`язання та надав відповідачу послуги на загальну суму 580 196,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами виконаних транспортних послуг.

Втім, відповідач в порушення умов договорів за надані послуги не розрахувався з позивачем.

Водночас, доводів позовної заяви та заявленого до стягнення розміру заборгованості відповідачем не було спростовано, як і не надано суду доказів повної або часткової сплати наявного боргу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, наявними матеріали справи підтверджується факт порушення відповідачем своїх зобов`язань із оплати наданих позивачем за договорами послуг, у зв`язку з чим позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За змістом положень ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини першої ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У частині третій ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Крім того, відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відповідачем позовні вимоги не спростовані, заперечень не надано.

З урахуванням встановленого вище, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС-МУЛЬТИМОДАЛ» (вул. Кудрявська, 8В, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 43169366) на користь Фізичної особи-підприємця Кузьмина Андрія Володимировича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) заборгованість у розмір 580 196,00 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 702,94 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 22.04.2024.

Суддя Т.Ю. Трофименко