Рішення

від 22.04.2024 по справі 910/9730/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.04.2024Справа № 910/9730/23

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Комунального підприємства "Автодорсервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ера Новації"

про стягнення 474 177,49 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Автодорсервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ера Новації" про стягнення 474 177,49 грн, з яких 358 676,47 грн заборгованості, 5 394,89 грн пені та 110 106,13 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором купівлі - продажу № 22 від 29.12.2020 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.

06.07.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 26.06.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/9730/23 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/9730/23 сторони повідомлялися належним чином, що підтверджується повернутим на адресу суду повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення - позивачу.

Разом з цим, згідно відомостей з офіційного веб-сайту «Укрпошта», поштове відправлення за № 0105494757105 не було вручено відповідачу, про що здійснено відмітку від 14.08.2023: Повернення за зворотною адресою: "За закінченням терміну зберігання".

Крім того, 18.08.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду повернувся конверт поштового відправлення за № 0105494757105, який не було вручено відповідачу, про що здійснено відмітку: "За закінченням терміну зберігання".

Відповідно до частин 3 та 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 про відкриття провадження у справі № 910/9730/23 була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 12.07.2023.

З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та йому були створені достатні умови для реалізації своїх процесуальних прав.

21.12.2023 до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

Станом на поточну дату інших заяв та/або доказів від сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, в тому числі клопотань процесуального характеру, відзиву відповідача на позов до Господарського суду міста Києва не надходило.

Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.01.2018 між Комунальним підприємством "Автодорсервіс" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ера Новації" (далі - відповідач, покупець) було укладено Договір купівлі - продажу № 22 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується виготовити покупцеві чорний щебінь (далі - продукція) у кількості згідно заявкам та відповідної якості, а покупець зобов`язується прийняти товар та здійснити його оплату на умовах даного договору (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 2.17 Договору товар відпускається за ціною, яка діяла на дату подання замовлення покупцем.

Згідно з пунктом 2.19 Договору покупець зобов`язаний здійснювати оплату за відпущений товар у національній грошовій одиниці України на розрахунковий рахунок постачальника на підставі накладних.

Пунктом 2.20 Договору сторони визначили, що ціна за продукцію погоджується згідно додатку № 1.

У відповідності до пункту 7.1 Договору продукція вважається переданою продавцем і прийнятою покупцем, в тому числі за кількістю і якістю з моменту підписання товарнотранспортних накладних.

Згідно з пунктом 8.1 Договору при невиконанні своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність у порядку і розмірах передбачених чинним законодавством.

Відповідно до пункту 11.1 Договору він набирає силу з моменту підписання та діє до 31.12.2021 року, а в частині взаєморозрахунків до їх повного виконання.

Специфікацією до Договору визначено наступну продукцію, а саме: чорний щебінь 0-80 в кількості 1 т. за ціною 180,00 грн, в т.ч. ПДВ - 30,00 грн; чорний щебінь 0-20 в кількості 1 т. за ціною 220,00 грн, в т.ч. ПДВ - 36,66 грн.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач у свою чергу прийняв товар загальною вартістю 358 676,47 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін наступними накладними: № 228 від 12.10.2021 на суму 17 748,00 грн, № 231 від 13.10.2021 на суму 40 590,00 грн, № 234 від 18.10.2021 на суму 32 274,00 грн, № 239 від 20.10.2021 на суму 17 820,00 грн, № 244 від 22.10.2021 на суму 24 624,00 грн, № 247 від 23.10.2021 на суму 15 120,00 грн, № 249 від 25.10.2021 на суму 11 628,00 грн, № 254 від 26.10.2021 на суму 5 166,00 грн, № 256 від 27.10.2021 на суму 37 908,00 грн, № 258 від 28.10.2021 на суму 18 828,00 грн, № 260 від 01.11.2021 на суму 13 698,00 грн, № 261 від 02.11.2021 на суму 9 900,00 грн, № 264 від 03.11.2021 на суму 11 016,00 грн, № 265 від 04.11.2021 на суму 49 554,00 грн та № 323 від 28.12.2021 на суму 61 748,70 грн.

Таким чином, позивач виконав взяті на себе зобов`язання за Договором та передав відповідачу обумовлений товар.

Відповідно до Довідки за вих. № 94 від 13.06.2023 заборгованість відповідача перед позивачем складає 358 676,47 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов`язань за Договором в частині оплати поставленого товару, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 358 676,47 грн, яку позивач просить стягнути.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором, позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 5 394,89 грн та інфляційні втрати в розмірі 110 106,13 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно із статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 358 676,47 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін накладними, які наявні в матеріалах справи.

Доказів на підтвердження оплати поставленого товару відповідачем суду не надано, докази на підтвердження повернення товару вартістю 358 676,47 грн в матеріалах справи також відсутні.

Відтак позовна вимога про стягнення з відповідача 358 676,47 грн основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім основного боргу позивач заявив до стягнення з відповідача 5 394,89 грн пені та 110 106,13 грн інфляційних втрат.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України та статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.3 Договору передбачено, що у випадку порушення термінів оплати переданої продукції покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення, якщо не доведе, що таке порушення сталося з вини продавця.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що загальний розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення.

Відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Зважаючи на те, що суд не має права вийти за межі позовних вимог, вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню в розмірі, заявленому позивачем, - 5 394,89 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18 та від 10.07.2019 у справі № 910/21564/16.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що він відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства та є арифметично вірним, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 110 106,13 грн підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 7 112,66 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 233, 237, 238, 240 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ера Новації" (03039, місто Київ, вулиця Віктора Забіли, будинок 5, нежиле приміщення 120; ідентифікаційний код: 37559844) на користь Комунального підприємства "Автодорсервіс" (04073, місто Київ, вулиця Куренівська, будинок 16; ідентифікаційний код: 30441310) 358 676 (триста п`ятдесят вісім тисяч шістсот сімдесят шість) грн 47 коп. основного боргу, 5 394 (п`ять тисяч триста дев`яносто чотири) грн 89 коп. пені, 110 106 (сто десять тисяч сто шість) грн 13 коп. інфляційних втрат та 7 112 (сім тисяч сто дванадцять) грн 66 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 22.04.2024.

Суддя О.В. Нечай