Рішення

від 22.04.2024 по справі 910/1377/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.04.2024Справа № 910/1377/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгазтрейд"

до Приватного підприємства "Інтер-Марс"

про стягнення 57070,86 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгазтрейд" до Приватного підприємства "Інтер-Марс" про стягнення 57070,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу (для не побутових споживачів) № 241259/Т від 31.12.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, надано відповідачу строк на подання відзиву.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за № 0600249740834 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01001, м. Київ, вулиця Городецького, будинок 4-Б.

Згідно із ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Ухвала суду від 12.02.2024, направлена на адресу місцезнаходження відповідача повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17.

Також Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Отже, згідно із п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

31.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київгазтрейд" (постачальник) та Приватним підприємством "Інтер-Марс" (споживач) було укладено договір № 241259/Т постачання природного газу (для не побутових споживачів).

Пунктами 1.1., 1.2 Договору встановлено, що Постачальник зобов`язується поставити (передати) природний газ Споживачу, а Споживач зобов`язується приймати та своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу, а також виконувати інші зобов`язання передбачені цим Договором, у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором. Споживач може використовувати природний газ виключно на власні потреби.

Відповідно до п. 3.6. Договору фактичний об`єм поставленого у розрахунковому періоді газу, підтверджується підписаним між постачальником та Споживачем актом приймання - передачі газу, що складається на підставі даних Оператора ГРМ.

Згідно з п.3.7.1 договору споживач до 5 (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику засвідчену копію акту про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу за розрахунковий період, складеного між споживачем та оператором ГРМ відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ. В іншому випадку, для розрахунку вартості поставленого за цим договором газу застосовуються дані оператора ГРМ про об`єм розподіленого (протранспортованого) споживачу газу. Постачальник має право самостійно звернутись до оператора ГРМ для отримання даних про об`єм газу, розподіленого (протранспортованого) для споживача протягом розрахункового місяця.

На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник протягом п`яти робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період з зазначенням фактичних об`ємів (обсягів) споживання за кожну газову добу (D) протягом газового місяця (М), підписані уповноваженим представником постачальника (п.3.7.2 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору на момент укладання цього договору ціна планового обсягу природного газу, що поставляється в межах добових об`ємів, встановлених згідно з пунктом 2.2 цього договору (з урахуванням змін, здійснених відповідно до пункту 3.10 договору), з урахуванням тарифу послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок входу і точок виходу в/з газотранспортну (ої) систему (и) ТОВ "Оператор ГТС України" становить 31719,9093 гривень за 1000 (одну тисячу) куб.м, крім того ПДВ 20%- 6343,9819 гривень, разом з ПДВ 38063,8912 гривень за 1000 (одну тисячу) куб.м. До ціни планового обсягу газу включено тариф ТОВ "Оператор ГТС України", визначений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.12.2019 №3013, з застосуванням коефіцієнту 1,10 (коефіцієнт при замовленні потужності на добу наперед), який складає 136,5760 гривень, крім того ПДВ 20% - 27,3152 гривень, разом з ПДВ 163,8912 грн.

На виконання умов договору позивач за період з січня 2022 по листопад 2023 (включно) передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 116314,10 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами прийому-передачі природного газу, а саме: №0ТБИ-000437 від 31.01.2022 на суму 54051,66 грн, №0ТБИ-001875 від 28.02.2022 на суму 11413,94 грн, №0ТБИ-003405 від 31.05.2022 на суму 420,14 грн, №0ТБИ-003746 від 30.06.2022 на суму 2109,84 грн, №0ТБИ-004076 від 31.07.2022 на суму 2367,70 грн, №0ТБИ-004388 від 31.08.2022 на суму 2119,12 грн, №0ТБИ-004709 від 30.09.2022 на суму 4554,41 грн, №0ТБИ-005047 від 31.10.2022 на суму 3487,28 грн, №0ТБИ-005593 від 30.11.2022 на суму 4086,91 грн, №0ТБИ-006159 від 31.12.2022 на суму 4077,12 грн, №0ТБИ-000472 від 31.01.2023 на суму 4216,69 грн, №0ТБИ-001034 від 28.02.2023 на суму 4292,69 грн, №0ТБИ-001587 від 31.03.2023 на суму 4439,30 грн, №0ТБИ-002064від 30.04.2023 на суму 3427,40 грн, №0ТБИ-002428 від 31.05.2023 на суму 1726,78 грн, №0ТБИ-002825 від 30.06.2023 на суму 1926,76 грн, №0ТБИ-003134 від 31.07.2023 на суму 1481,05 грн, №0ТБИ-003432 від 31.08.2023 на суму 955,81 грн, №0ТБИ-003744 від 30.09.2023 на суму 1693,99 грн, №0ТБИ-004097 від 31.10.2023 на суму 2205,52 грн, №0ТБИ-004666 від 30.11.2023 на суму 1259,99 грн.

Відповідно до п.4.6 договору оплата вартості планового газу на газовий місяць (М), визначеного п.2.2 договору здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника до 25 числа газового місяця (М-1) на умовах 100% попередньої оплати, за ціною планового газу, встановленого у п.4.1 договору.

Остаточний розрахунок за фактичний об`єм (обсяг) спожитого природного газу у газовому місяці (М) здійснюється споживачем за остаточною вартістю та остаточною ціною природного газу, які визначені п.4.4, 4.5 договору у строк до 15 числа (включно) газового місяця (М+1) (п.4.8 договору).

Датою оплати є дата зарахування коштів на рахунок постачальника (п.4.10 договору).

Позивач долучив до матеріалів справи довідку з банку № 02-01/01/568 від 31.01.2024, яка підтверджує здійснення відповідачем платежів на суму 175393,22 в період з 25.01.2022 по 03.11.2023.

Як зазначає позивач, між ТОВ «КИЇВГАЗТРЕЙД» та ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ІНТЕР-МАРС», було укладено інший договір постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовими) № 241259/Т від 29.12.2018 (долучений до матеріалів справи).

Станом на 25.01.2022 заборгованість за спожитий природний газ Споживача перед Постачальником за Договором від 29.12.2018 №241259/Т складала 72544,63грн., внаслідок чого Позивач здійснив зарахування грошових коштів, які перераховані за платіжними інструкціями: від 25.01.2022 №483 на суму 1153,33 грн; від 22.02.2022 №507 на суму 10000,00 грн; від 19.07.2022 №547 на суму 5025,59 грн; від 19.07.2022 №548 на суму 420,14 грн; від 19.07.2022 №549 на суму 2109,84 грн; від 26.07.2022 №560 на суму 5000,00 грн; від 29.08.2022 №580 на суму 10000,00 грн; від 26.09.2022 №594 на суму 10000,00 грн; від 14.10.2022 №605 на суму 4554,41 грн; від 15.11.2022 №617 на суму 3487,28 грн; від 14.06.2023 №736 на суму 20794,04 грн. Загалом на суму 72544,63 грн.

Про здійснене зарахування оплат на суму 72544,63 грн, в погашення заборгованості за договором від 29.12.2018 №241259/Т, відповідача було повідомлено листом від 25.01.2024 №37/01.

Отже, з поданих суду доказів вбачається, що відповідач частково оплатив спожитий за договором від 31.12.2021 №241259/Т в період з січня 2022 по листопад 2023 газ. Зі спожитого у загальній сумі 116314,10 грн газу оплачено було 102848,59 грн. А отже заборгованість відповідача складає 13465,51 грн.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до п.11.1, 11.2 договору цей договір набуває чинності з дати його укладання та діє в частині постачання природного газу до 31.12.2022 року, а в частині грошових зобов`язань - до їх повного виконання. Умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.01.2022 (ч. 3 ст 631 ЦК України. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або про перегляд його умов.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як уже було встановлено судом вище, з поданих доказів вбачається, що відповідач частково оплатив спожитий в період з січня 2022 по листопад 2023 газ за договором від 31.12.2021 №241259/Т. Зі спожитого у загальній сумі 116314,10 грн газу оплачено було 102848,59 грн. А отже заборгованість відповідача складає 13465,51 грн.

Відповідач вказаних обставин не заперечив, суму заборгованості не сплатив.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач у передбачені договором (п. 4.6, 4.8 договору) строки вартість спожитого газу у сумі 13465,51 грн не сплатив, в зв`язку з чим вимоги позивача в цій частині визнаються обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача за період з 31.12.2021 по 29.01.2024 пеню у розмірі 22447,35 грн, 3 % річних у розмірі 3777,02 грн, втрати від інфляції у розмірі 17380,98 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отриманий товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 8.6 договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків розрахунків за природний газ, встановлених цим договором, споживач сплачує на користь постачальника (крім суми заборгованості) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу та нараховується до дати остаточного погашення заборгованості.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, при укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати за фактично отриманий природній газ та передбачили інший період нарахування ніж встановлений законом.

Позивач, згідно поданого суду розрахунку, нарахував пеню за період з 16.02.2022 по 29.01.2024 з урахуванням дат виникнення зобов`язань за кожний місяць та сум і дат часткових оплат.

Суд перевірив розрахунок пені, здійснений позивачем, та вважає його обгрунтованим та арифметично вірним, а суму пені у розмірі 22447,35 грн такою, що підлягає стягненню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

Суд перевірив розрахунок 3% річних та втрат від інфляції, здійснений позивачем та вважає його обгрунтованим та арифметично вірним. Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 17380,98 грн інфляційних втрат та 3777,02 грн 3% річних.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзив, про наслідки був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгазтрейд" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 129, 231, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Інтер-Марс" (01001, м. Київ, вул. Городецького, 4-Б, ідентифікаційний код 22925783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгазтрейд" (03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, 5, ідентифікаційний код 42394311) заборгованість у розмірі 13465 (тринадцять тисяч чотириста шістдесят п`ять) грн 51 коп., пеню у розмірі 22447 (двадцять дві тисячі чотириста сорок сім) грн 35 коп., втрати від інфляції у розмірі 17380 (сімнадцять тисяч триста вісімдесят) грн 98 коп., 3% річних у розмірі 3777 (три тисячі сімсот сімдесят сім) грн 02 коп., судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко