Рішення

від 22.04.2024 по справі 910/1643/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.04.2024Справа № 910/1643/24Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Тетерівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-2002"

про стягнення заборгованості в розмірі 83 694,44 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Тетерівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся-2002» про стягнення заборгованості в розмірі 83 694,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором купівлі-продажу необробленої деревини № UEEX-2484-1 від 16.03.2023, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

01.03.2024 представником відповідача подано заяву про об`єднання справ № 910/1631/24, № 910/1634/24 та № 910/1643/24 в одне провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у задоволенні клопотання відповідача про об`єднання справ відмовлено.

18.03.2024 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідача фактично визнав позовні вимоги та заявив клопотання про розстрочення виконання рішення суду до 31.12.2024.

Позивач в свою чергу, правом на подання відповіді на відзив у встановлений Господарським процесуальним кодексом України строк не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2023 року між Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" в особі філії "Тетерівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-2002" (далі - покупець, відповідач) укладено Договір купівлі-продажу необробленої деревини № UEEX-2484-1 (далі - Договір), за умовами якого за результатами аукціону з продажу необробленої деревини на підставі укладеної біржової угоди, продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти необроблену деревину, реалізовану під час такого аукціону, яка відповідає умовам даного Договору (далі - товар), і оплатити його вартість відповідно до умов, визначених розділом 4 даного Договору, а саме круглі лісоматеріали сосна/с 15-19, діаметром D1b (15-19), довжиною 3-3, об`ємом 150 куб.м., ціна за 1 куб.м. з ПДВ - 1 590,00 грн., загальною вартістю 238 500,00 грн.

Право власності на товар за цим Договором переходить до покупця з моменту виконання умов поставки відповідно до цього Договору (п. 1.4 Договору).

Відповідно до п. 3.1 та п. 3.2 Договору термін поставки згідно з цим Договором: до 31.03.2023.

Поставка товару за даним Договором здійснюється на умовах FCA (нижній/проміжний склад продавця)/ EXW (верхній склад продавця) окремими частинами (партіями товару) відповідно до графіку поставки за формою, наведеною у Додатку № 1, який є невід`ємною частиною даного Договору.

Графік поставки погоджується та підписується сторонами за формою, наведеною у Додатку № 1, протягом 5 робочих днів з дня укладення даного Договору.

Згідно з п. 4.1 Договору загальна вартість товару, що є предметом даного Договору, встановлена в національній валюті Україні - гривні відповідно до умов біржового (аукціонного) свідоцтва № 2484/160323/32041844/1 від 16.03.2023 про результати аукціону з продажу необробленої деревини та складає 238 500,00 грн. з ПДВ. Зміна вартості товару не допускається, за винятком випадків, коли сторони погодили зміну умов поставки товару у порядку, визначеному пп. 3.3, 3.4 даного Договору.

Біржа перераховує продавцю суму гарантійного внеску (за вирахуванням суми комісійного збору біржі), перераховану покупцем на рахунок біржі для участі в аукціоні з продажу необробленої деревини, в рахунок часткової оплати за придбаний на аукціоні товару у порядку та в строки, визначені регламентом (п. 4.2 Договору).

Пунктом 4.3 Договору узгоджено, що рахунок на оплату кожної партії товару направляється продавцем покупцю у строк та в порядку, що визначені пп. 3.6.1 та пп. 3.6.2 та п. 3.7 даного Договору, з урахуванням підписаного сторонами графіку поставки.

За умовами п. 4.4 Договору покупець зобов`язаний протягом 5 банківських днів після отримання рахунку на оплату партії товару здійснити оплату (на умовах 100% передоплати) вартості кожної партії товару виключно у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця у розмірі, визначеному продавцем в рахунку з урахуванням умов, встановлених п. 4.2 Договору, якщо інше не обумовлено сторонами згідно п. 4.6 Договору.

У випадку поставки партії товару на умовах DAP у погоджене сторонами місце призначення (доставки), покупець зобов`язаний додатково сплатити продавцю документально підтверджену вартість послуг з перевезення партії товару, вартість пакувальних реквізитів, карантинних та радіологічних сертифікатів тощо.

У випадку поставки партії товару на умовах FCA (нижній/проміжний склад продавця) у погоджений сторонами залізничний термінал із завантаженням на залізничні вагони, покупець зобов`язаний додатково сплатити продавцю документально підтверджену вартість послуг з перевезення партії товару до місця відвантаження та вартість послуг із завантаження на залізничні вагони.

Відповідно до п. 4.5 Договору у випадку ненадходження коштів на рахунок продавця протягом 5 банківських днів після направлення продавцем рахунку для оплати партії товару, продавець має право реалізувати таку партію товару на свій розсуд або відмовитись від даного Договору, при цьому сума гарантійного внеску продавцем не повертається, якщо інше не обумовлено сторонами згідно з п. 4.6 Договору. Про прийняте рішення продавець повідомляє покупця в письмовому вигляді у формі листа на офіційну адресу електронної пошти останнього вказану у розділі 11 даного Договору.

Покупець втрачає право на придбання неоплаченої партії товару у випадку прийняття продавцем рішення про продаж такої партії товару іншій особі, ніж покупець.

Згідно з п. 4.6 Договору сторони можуть домовитись про здійснення покупцем оплати партії товару після поставки, але в строк не більше, ніж 10 банківських днів з моменту поставки відповідної партії товару. Зміна умов оплати допускається лише шляхом укладення сторонами додаткової угоди до даного Договору.

Пунктом 5.1 Договору приймання-передача партії товару здійснюється:

- за умовами FCA (нижній/проміжний склад продавця)/ EXW (верхній склад продавця). У випадку внесення змін до цього Договору прийом-передача партії товару можливі за умовами DAP - у погоджене сторонами місце призначення (доставки) та за умовами FCA (нижній/проміжний склад продавця) - у погоджений сторонами залізничний термін із завантаження на залізничні вагони;

- за якістю відповідності до п. 2.1 цього Договору;

- за кількістю відповідно до товарно-транспортних чи залізничних накладних та специфікацій до них за підписом уповноваженої особи та печаткою продавця.

У відповідності до п. 5.3 Договору датою передачі партії товару продавцем та приймання партії товару покупцем (датою поставки) вважається дата товарно-транспортної (залізничної) накладної.

Пунктом 6.4.1 Договору узгоджено, що покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплатити продавцеві ціну кожної партії товару в розмірі та на умовах, що передбачені цим Договором.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами в електронній торговій системі біржі шляхом використання електронних підписів представників сторін. Підписання цього Договору сторонами в паперовому вигляді не вимагається та не є обов`язковою умовою для набрання чинності даним Договором.

Даний Договір діє до 31.03.2023.

Закінчення строку даного Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного Договору (пункти 10.1-10.3 Договору).

Додатком № 1 до Договору сторонами узгоджено Графік поставки.

16 березня 2023 року сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до пунктів 1.1-1.3 якої узгоджено, що поставка товару по цьому Договору здійснюється згідно графіку поставок (подекадно), який є невід`ємною частиною Договору та за домовленістю сторін достроково, на умовах проміжний-склад продавця (Додаток № 1).

Покупець зобов`язаний здійснювати попередню оплату за кожну партію товару, не пізніше ніж за 2 дні до початку декади, згідно графіку поставки (подекадно) до діючого Договору або за домовленістю сторін в термін не більше 10-ти календарних днів після відвантаження лісопродукції.

У випадку ненадходження коштів на розрахунковий рахунок продавця у термін, зазначений у п. 1.2, та несвоєчасне вивезення оплаченої лісопродукції згідно щомісячного подекадного графіку поставок, покупець втрачає право на придбання даної партії товару, а продавець може реалізувати цю партію на свій розсуд, при цьому сума гарантійного внеску продавцем не повертається.

На виконання умов Договору, позивачем поставлено відповідачу продукцію вартістю 93 711,44 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними серії ЮЖБ № 750109 від 22.03.2023 на суму 46 935,22 грн. та № 750114 від 22.03.2023 на суму 46 776,22 грн.

Як зазначає позивач, відповідач не виконав свої договірні зобов`язання в частині здійснення повної оплати за поставлений за договором товар у строки обумовлені Договором, у зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 83 694,44 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу товар за Договором на суму 93 711,44 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними серії ЮЖБ № 750109 від 22.03.2023 на суму 46 935,22 грн. та № 750114 від 22.03.2023 на суму 46 776,22 грн.

В свою чергу, у відповідності до п. 4.2 Договору 22.03.2023 біржою - ТОВ «УЕБ» перераховано позивачу 10 017,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами п. 4.4 Договору покупець зобов`язаний протягом 5 банківських днів після отримання рахунку на оплату партії товару здійснити оплату (на умовах 100% передоплати) вартості кожної партії товару виключно у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця у розмірі, визначеному продавцем в рахунку з урахуванням умов, встановлених п. 4.2 Договору, якщо інше не обумовлено сторонами згідно п. 4.6 Договору.

В свою чергу, відповідно до п. 1.2 Додаткової угоди № 1 від 16.03.2023 до Договору покупець зобов`язаний здійснювати попередню оплату за кожну партію товару, не пізніше ніж за 2 дні до початку декади, згідно графіку поставки (подекадно) до діючого Договору або за домовленістю сторін в термін не більше 10-ти календарних днів після відвантаження лісопродукції.

Таким чином, з наведених умов Договору вбачається, що сторонами узгоджено форму оплати - передоплату протягом п`яти календарних днів з дати отримання рахунку та не пізніше ніж за 2 дні до початку декади, за відсутності якої, позивач набуває право не поставляти відповідачу товар.

Також, досягнення сторонами домовленості щодо узгодження строку оплати в термін не більше 10 календарних днів після відвантаження лісопродукції, як це передбачено п. 4.6 Договору, до матеріалів не надано.

При цьому, незважаючи на відсутність передоплати, позивачем поставлено відповідачу товар, що підтверджується матеріалами справи.

Проте, строків оплати за фактично поставлений товар, за відсутності передоплати за такий товар, сторонами не узгоджувалось.

Відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару та водночас виконання постачальником обов`язку з поставки товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, враховуючи, що позивачем було поставлено товар, а відповідачем не сплачено попередню оплату товару у повному обсязі до моменту поставки, беручи до уваги положення ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був розраховуватись за поставлений позивачем товар після його прийняття, тобто у день поставки товару, визначений у вищевказаних товарно-транспортних накладних.

Отже, відповідач, згідно з приписами чинного законодавства України, зобов`язаний оплатити поставлений товар одразу після прийняття товару та підписання товарно-транспортних накладних на цей товар, які за умовами п. 5.1 Договору є належним доказом отримання відповідачем товару.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості за товар, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати заборгованості за Договором не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 83 694,44 грн.

Водночас, відповідач у поданому відзиві на позовну заяву, визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи те, що визнання позову уповноваженим представником відповідача відповідає вимогам ст. 191 Господарського процесуального кодексу України та такі дії останнього не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням 50 відсотків судового збору відповідно до ст. 130 ГПК України на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позов та враховуючи приписи статті 130 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за доцільне повернути позивачу з державного бюджету судовий збір у розмірі 1 514,00 грн.

Водночас, представником відповідача заявлено у відзиві на позовну заяву клопотання про розстрочку виконання рішення суду, відповідно до якого, відповідач просить розстрочити виконання рішення суду до 31.12.2024.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

У відповідності до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 331 ГПК України).

За змістом наведених норм, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Поряд з цим, у ГПК України та спеціальному законі, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки.

Так, згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В обґрунтування заявленого клопотання про розстрочення виконання рішення суду, відповідач зазначає про те, що деревообробний сектор, як і відповідач, через війну зазнало кризи яка поступово знищувала деревообробну галузь, і постійно зіштовхувалась із рядом проблем, у зв`язку з чим, станом на 31.12.2023 відповідач має заборгованість перед бюджетом, державними підприємствами, банком та іншими постачальниками. Відповідач зазначає, що станом на 13.03.2024 на поточному рахунку товариства 14 500,00 грн. Враховуючи викладене, відповідач просить розстрочити виконання рішення до 31.12.2024.

Так, при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суд враховує не тільки можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але й такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У зв`язку з тим, що розстрочка виконання рішення продовжує період відновлення порушеного права позивача при її наданні необхідно враховувати закріплені в нормах національного матеріального права та Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, допустимі межі надання такої розстрочки.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України» зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У той же час, зважаючи на те, що 1) виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); 2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012); 3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); 4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V), cуд вважає, що з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява № 41510/98, п. 27). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84). Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comingersoll S. A." проти Португалії", заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).

При цьому, суд враховує, що жодних доказів в підтвердження наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, до матеріалів справи не надано, а з наданого відповідачем фінансового звіту за 2023 рік таких підстав не вбачається.

Суд також враховує, що Договір між сторонами укладено 16.03.2023, тобто, під час дії воєнного стану, а тому, укладаючи договір, відповідач не міг не усвідомлювати всі наявні ризики, що зумовлені обставинами, що розпочалися ще 24.02.2022.

Також, суд враховує, що жодних доказів на підтвердження вчинення боржником будь-яких дій протягом року з метою виконання взятих на себе зобов`язань за Договором в добровільному порядку, з урахуванням настання строку оплати ще до поставки лісоматеріалів, до матеріалів справи не надано.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Проаналізувавши матеріали справи, враховуючи, що боржником не доведено наявності у боржника конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-2002" (04073, м. Київ, вул. Рилєєва, буд. 12а; ідентифікаційний код: 32041844) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9А; ідентифікаційний код: 44768034) в особі філії "Тетерівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (07820, Київська обл., Бучанський район, смт. Пісківка, вул. Привокзальна, 36; ідентифікаційний код: 45078700) заборгованість в розмірі 83 694 (вісімдесят три тисячі шістсот дев`яносто чотири) грн. 44 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) грн. 00 коп.

3. Повернути Державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9А; ідентифікаційний код: 44768034) в особі філії "Тетерівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (07820, Київська обл., Бучанський район, смт. Пісківка, вул. Привокзальна, 36; ідентифікаційний код: 45078700) з державного бюджету судовий збір в розмірі 1 514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) грн. 00 коп., сплачений згідно платіжної інструкції № 2429 від 07.02.2024 на суму 3 028,00 грн.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено: 22.04.2024

Суддя О.А. Грєхова