Рішення

від 22.04.2024 по справі 910/20149/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.04.2024Справа № 910/20149/23

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" (01011, місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 13) до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "МІЙ ДІМ-22" (03039, місто Київ, вулиця Саперно-Слобідська, будинок 22) про стягнення 21 842,50 грн,

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.12.2023 в системі «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" сформовано позовну заяву до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "МІЙ ДІМ-22" про стягнення 21 842,50 грн та була передана 02.01.2024 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.09.2008 року між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «МІЙ ДІМ-22» (надалі - Відповідач/ Абонент) та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (перейменоване з 01.01.2019 в АТ «Київенерго», та з 09.08.2019 - в АТ «К.ЕНЕРГО»), надалі Постачальник, укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 5500035.

Представник позивача зазначає, що Відповідач не виконує належним свої зобов`язання за договором, внаслідок чого за квітень 2018 року виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка на 01.11.2023 року становить 21 842,50 грн.

Позивач звертає увагу суду, що 25.08.2021 року заборгованість, яка виникла у Відповідача перед АТ «К.Енерго» за Договором про постачання теплової енергії у гарячій воді від 15.09.2008 року № 5500035 була придбана ТОВ «СПОРТСЕРВIС-СТМ» (код ЄДРПОУ 32826328) на аукціоні з придбання майна банкрута-АТ «К.ЕНЕРГО» за лотом № 71, щопідтверджується електронним протоколом № UA-PS-2021-08-10-000016-3 від 25.08.2021 року, Актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 та витягом з Додатку № 1 до Акту про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021. (результати аукціону розміщені за посиланням https://prozorro.sale/auction/UA-PS-2021-08-10-000016-3).

14.09.2021 року ТОВ «СПОРТСЕРВIС-СТМ» на підставі протоколу загальних зборів учасників №1/2021 змінено назву на ТОВ «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ».

Враховуючи вищевикладене, ТОВ «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ» просить стягнути з відповідача за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 5500035 від 15.09.2008 року заборгованість у розмірі 21 842,50 грн.

Ухвалою суду від 05.02.2024 відкрито провадження по справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано позивачу у строк до 20.02.2024 надати суду докази направлення відповідачеві вимоги від 08.07.2022 №1184.

20.02.2024 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано заяву відповідно до якої представник зазначив, що вимога про сплату боргу від 08.07.2022 №1184 була направлена на адресу Відповідача простим поштовим відправленням без видачі розрахункового документа, який доставляється/вручається без розписки, відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою КМУ від 05.03.2009 №270 зі змінами та доповненнями.

04.03.2024 від представника відповідача надійшла заява про виправлення технічної помилки у відзиві на позовну заяву та долучено відзив на позовну заяву.

У згаданій заяві представник зазначив, що 29 лютого 2024 року по справі № 910/20149/23 було подано Відзив на позовну заяву від 28 лютого 2024 року (надалі - Відзив).

У шапці Відзиву була здійснена технічна описка щодо номеру справи № 910/20133/23, замість правильного № 910/20149/23.

Відтак представник відповідача зазначає, що Відзив від 28 лютого 2024 року був поданий саме по справі № 910/20149/23 на Позовну заяву про стягнення заборгованості за Договором поставки теплової енергії у гарячій воді від 15 вересня 2008 року № 5500035.

З огляду на що представник просить вважати поданий вчасно Відзив на позовну заяву від 28.02.2024 р. по справі №910/20149/23.

Заперечення викладені у відзиві на позовну заяву обґрунтовані тим, що ОСББ «Мій дім - 22» є неналежним Відповідачем у справі, оскільки саме співвласники як кінцеві фактичні споживачі комунальної послуги з постачання теплової енергії мають бути відповідачами у справі про стягнення заборгованості за Договором, позаяк допустили наявність такої заборгованості через не оплату комунальних послуг;

- у матеріалах справи відсутні первинні документи, які підтверджують обсяги спожитої теплової енергії. Матеріали справи не містять документів обліку обсягу спожитої теплової енергії, та стану розрахунків, оформленого актом звірки, який відображає обсяг та вартість спожитої теплової енергії та підтверджується підписами уповноважених посадових осіб сторін договору. А наявність дублікату облікових карток не може бути доказом споживання послуг, оскільки їх створення не передбачено умовами Договору;

- відповідач вважає, що Позивач безпідставно вимагає сплати заборгованості починаючи з квітня 2018 року по 01 листопада 2023 року, оскільки, згідно зі ч. 1 ст. 223 ГК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Також відповідач заперечував стосовно витрат на правову допомогу заявлених представником позивача.

11.03.2024 представником позивача в системі «Електронний суд» сформовано відповідь на відзив на позовну згідно якої представник зазначає, що:

- твердження відповідача стосовно неналежного відповідача суперечить суті договірних відносин між відповідачем та постачальником теплової енергії, а також не ґрунтується на нормах права. Ініціатором укладення на постачання теплової енергії у гарячій воді був саме відповідач, ким підписано звертання-доручення на укладення договору, в звертанні-дорученні зазначено об`єкт та теплові навантаження, а також інші відомості, які необхідні для укладення договору. Відповідно до додатках 8 та 9 до договору № 5500035 об`єктом, до якого здійснювалось постачання теплової енергії є вбудовані нежитлові приміщення та паркінг багатоквартирного будинку 22 по вул. Саперно-Слобідській, в м. Києві. Тобто ніяких підстав стверджувати, що йдеться про житлово-комунальні послуги, немає;

- з приводу дублікатів облікових карток (табуляграм) представник зазначив, що видача дублікату облікової картки за Договором № 5500035 за один розрахунковий період (квітень 2018 року), не встановлює, не змінює і не припиняє цивільних прав та обов`язків, а є документом, який лише дублюють, відтворюють зміст раніше виданого документу, що не може порушувати прав Відповідача.

Відповідачем у відзиві не зазначено жодного заперечення щодо відомостей, які містяться в дублікатах облікових карток.

Окрім того, виходячи зі змісту облікової картки, вона містить дані про обсяг поставленої теплової енергії, застосований тариф, та загальну суму вартості спожитої теплової енергії з урахуванням ПДВ, підписання облікової картки споживачем не передбачається взагалі.

Також обсяг та вартість фактично спожитої теплової енергії (12,981 Гкал на суму 23696,20 грн) не суперечить додатку 1 до договору, п. 1.4. якого визначені планові обсяги постачання енергії за кварталами та місяцями року (на квітень - 61,4 Гкал).

Разом з цим відповідач, зазначаючи про свій обов`язок щомісяця надавати постачальнику теплової енергії відомості про фактичне її споживання, не надав жодного доказу, що теплова енергія була спожита не в тій кількості, як вказано в обліковій картці, або що відомості про фактичне споживання теплової енергії взагалі були подані.

Відповідно п. 4 додатку 1 до договору дата зняття відповідачем показників приладів обліку - по 25 число поточного місяця, тобто 25 квітня; надання звіту до МВРТ-5 - не пізніше 28 числа,- при відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень;

- в частині позовної давності представник зазначив, що оскільки, карантин почався в Україні 12 березня 2020 року, а воєнний стан в Украй - 24 лютого 2022 року, позовна давність продовжила свій перебіг з 12 березня 2020 року до дня, наступного за днем, коли в Україні буде скасовано воєнний стан.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що звернувся з даною позовною заявою в межах строку позовної давності.

25.03.2024 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив відповідно до яких представник зазначив, що:

- позивач не надав Відповідачу первинних документів, передбачених Договором, які підтверджують факт реального постачання теплової енергії за квітень 2018 року у розмірі 21 842, 50 грн. (двадцять одна тисяча вісімсот сорок дві гривні 50 коп.

Таким чином, надані Позивачем дублікати облікових карток не можуть підтвердити факт здійснення господарської операції з постачання теплоенергії за Договором, оскільки ці документи не містять відомостей щодо осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також печатки енергопостачальної організації, яка вимагається виходячи зі змісту документа;

- на переконання відповідача, позивач не набув права вимоги за Договором, оскільки відчуження прав на стягнення дебіторської заборгованості було вчинено Акціонерним товариством "К.Енерго" без письмової згоди Позивача, що є порушенням п. 4.6. Договору;

- позивачем пропущено строк позовної давності щодо звернення до Суду із даними позовними вимогами. Посилання Позивача на встановлення карантинних обмежень та продовження строків позовної давності слід зазначити, що оголошення карантину внаслідок поширення коронавірусу не зупиняє роботи судів, правосуддя в Україні здійснюється і в період зазначеного карантину, з дотриманням необхідних запобіжних заходів.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

15.09.2008 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», найменування якої було змінено з 01.01.2019 на Акціонерне товариство «Київенерго», а з 09.08.2019 - на Акціонерне товариство «К.Енерго», (постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "МІЙ ДІМ-22" (абонент, споживач) був укладений Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №5500035, предметом якого є вироблення та постачання теплової енергії споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язується отримати її та сплатити відповідно до умов викладених в цьому договорі (пункт 1.1).

Згідно з п. 2.2.1 Договору постачальник зобов`язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання протягом року; в кількості та обсягах згідно з Додатком №1 до цього Договору.

Відповідно до пункту 2.3.1 Договору, споживач зобов`язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку №1, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до пункту 2.3.2 Договору абонент зобов`язаний виконувати умови та порядок оплати в обсягах та в терміни, які передбачені в додатку №4 до Договору.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання, та діє до 31.12.2008 року.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Додатком № 1 до Договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії абоненту.

Відповідно до Додатку № 6 до Договору «Акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін» межею розподілу балансів належності між енергопостачальною організацією та абонентом є зварювальний стик в ТК 529 в бік відгалуження споживача.

Згідно пункту 4 Додатку №1 до Договору дата зняття абонентом показників приладів обліку - по 25 число поточного місяця; надання звіту в МВРТ №5 - не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.

Згідно з пунктом 5 додатку №4 до Договору «Порядок розрахунків за теплову енергію» абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту №5 за адресою: вул. Товарна буд. 1, розрахункова група, тел. 529-88-93, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ).

Згідно з пунктом 1 додатку № 3 до Договору (Тарифи на теплову енергію) розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.01.2007 року №86 за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн) без урахування ПДВ.

Обов`язок зі своєчасної оплати вартості спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку № 4 до Договору, передбачений також пунктом 2.3.2 останнього.

25.08.2021 відповідно до протоколу електронного аукціону № UA-PS-2021-08-10-000016-3 відбувся електронний аукціон з продажу майна (право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги) в процедурі банкрутства Акціонерного товариства "К.Енерго", порушеній Господарським судом Донецької області у справі № 905/1965/19.

Переможцем аукціону стало Товариство з обмеженою відповідальність "Спортсервіс-СТМ" (після перейменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" ).

Згідно з Актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 АТ "К.Енерго" передало, а ТОВ "Спортсервіс-СТМ" прийняло майно, що є предметом продажу на аукціоні №UA-PS-2021-08-10-000016-3 по лоту 71, який відбувся 25.08.2021, а саме право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги (послуги теплової енергії, послуги центрального опалення, послуги гарячої води, послуги надання конденсату, послуги надання хімічного очищення води) на суму 241 900 394,18 грн.

У пункті 16 витягу з Додатку №1 до наведеного акту зазначено про включення до загального переліку відступленої дебіторської заборгованості Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "МІЙ ДІМ-22" за Договором №5500035 на суму 21842,50 грн.

До матеріалів справи позивачем надано дублікати облікових карток за період березень 2018 року - квітень 2018 року та довідку про стан розрахунків за спожиту від АТ«К.ЕНЕРГО» теплоенергію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "МІЙ ДІМ-22" за договором від 15.09.2008 № 5500035 у період з 01.09.2008 по 01.01.2021 за підписом директора СВП «КЕК «АТ«К.ЕНЕРГО».

Позивачем долучено вимогу від 08.07.2022 № 1184 до відповідача про сплату заборгованості, зокрема, за договором № 5500035. Проте, докази направлення такої вимоги до матеріалів справи не надано.

Окрім того матеріали справи містять лист позивача вих. №1184 від 17.08.2023, надісланий відповідачеві про добровільну сплату заборгованості у підтвердження надіслання вищевказаного листа позивачем долучено копією фіскального чеку.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача, що у відповідача наявний обов`язок із сплати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» боргу у розмірі 21842,50 грн, який виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором від 15.09.2008 №5500035.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначає Закон України «Про житлово-комунальні послуги».

Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

За приписами частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Положеннями ч. 7 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (ч. 3 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, визначені Законом України "Про теплопостачання".

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про теплопостачання» він регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

- постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;

- теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії;

- місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про теплопостачання» проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

Пунктами 4, 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (надалі - Правила) Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (п. 1 Правил).

Умовами п.п. 4, 14 Правил користування тепловою енергією визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов`язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина 1 статті 9 Закону України «Про теплопостачання»).

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (абзац 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання»).

Як зазначає позивач, станом на день подання даної позовної заяви до суду заборгованість (невиконане зобов`язання) Відповідача за спожиту теплову енергію за Договором від 15.09.2008 року № 5500035 за квітень 2018 року не сплачена та становить 21842,50 грн., що підтверджується дублікатами облікових карток за спірний період та довідкою про стан розрахунків за спожиту від АТ «К.Енерго» теплоенергію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "МІЙ ДІМ-22" за договором від 15.09.2008 № 5500035 у період з 01.09.2008 по 01.01.2021 за підписом директора СВП «КЕК «АТ«К.ЕНЕРГО».

В свою чергу, як вбачається із матеріалів справи, заперечень щодо факту отримання та обсягів поставленої АТ «К.Енерго» теплової енергії у гарячій воді за квітень 2018 року на загальну суму у розмірі 21842,50 грн. з боку відповідача до суду не надходило, докази пред`явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів та термінів постачання теплової енергії у гарячій воді, а також будь-які заперечення щодо повного та належного виконання АТ «К.Енерго» умов Договору з боку відповідача відсутні.

Заперечуючи стосовно позовних вимог відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив наступні підстави:

- ОСББ «Мій дім - 22» є неналежним Відповідачем у справі, оскільки саме співвласники як кінцеві фактичні споживачі комунальної послуги з постачання теплової енергії мають бути відповідачами у справі про стягнення заборгованості за Договором, позаяк допустили наявність такої заборгованості через не оплату комунальних послуг;

- у матеріалах справи відсутні первинні документи, які підтверджують обсяги спожитої теплової енергії. Матеріали справи не містять документів обліку обсягу спожитої теплової енергії, та стану розрахунків, оформленого актом звірки, який відображає обсяг та вартість спожитої теплової енергії та підтверджується підписами уповноважених посадових осіб сторін договору. А наявність дублікату облікових карток не може бути доказом споживання послуг, оскільки їх створення не передбачено умовами Договору;

- відповідач вважає, що Позивач безпідставно вимагає сплати заборгованості починаючи з квітня 2018 року по 01 листопада 2023 року, оскільки, згідно зі ч. 1 ст. 223 ГК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Щодо заперечень відповідача проти позову з посиланням на те, що ОСББ «Мій дім - 22» є неналежним Відповідачем у справі, оскільки саме співвласники як кінцеві фактичні споживачі комунальної послуги з постачання теплової енергії мають бути відповідачами у справі про стягнення заборгованості за Договором, позаяк допустили наявність такої заборгованості через не оплату комунальних послуг, суд зазначає, що відповідно до пункту 13 статті 1 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» споживачами житлово-комунальних послуг є індивідуальний або колективний споживач.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про надання житлово-комунальних послуг» за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:

1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;

2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;

3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

Отже, чинне законодавство передбачає можливість споживання комунальних послуг, у тому числі послуг з теплопостачання, як шляхом укладання з постачальником комунальних послуг індивідуальних договорів кожним співвласником самостійно, так і шляхом укладання договору між постачальником комунальних послуг та колективним споживачем, яким виступає в даному випадку об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що забезпечення послугами з постачання теплової енергії у гарячій воді в період відбувалось за адресою Саперно-Слобідська 22 (вбудовані нежитлові приміщення та паркінг багатоквартирного будинку) здійснювалось на підставі укладеного між ОСББ «МІЙ ДІМ - 22» як колективним споживачем та АТ «К.Енерго» як виконавцем послуги Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №5500035, в силу приписів статті 629 ЦК України та частини 1 статті 12 Закону України «Про надання житлово-комунальних послуг», згідно якої надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, саме відповідач як сторона цього Договору зобов`язаний виконувати його умови та здійснювати оплату за отриману теплову енергію в обсягах та в терміни, які передбачені в Додатку №4 до Договору, відтак, заперечення відповідача у відповідній частині судом до уваги не приймаються.

Щодо відсутності первинних документів, суд зазначає наступне.

Питання прийняття облікових карток (табуляграм) у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі-продажу) теплової енергії, у контексті їх оцінки як доказів, неодноразово вирішувалося у судовій практиці, що відображено у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/6652/17, від 12.07.2018 у справі №910/6654/17, від 12.10.2018 у справі №910/30728/15, якими залишено без змін судові рішення, якими стягнуто заборгованість, наявність якої обґрунтовано з посиланням на облікові картки (табуляграми).

На підтвердження існування заборгованості з огляду на умови пункту 5 додатку № 4 до договору, яким передбачено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту №5 за адресою: вул. Товарна буд. 1, розрахункова група, тел. 529-88-93, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ).

Таким чином, обов`язок з отримання первинних документів (рахунків - фактур, актів приймання - передавання товарної продукції, облікових карток фактичного споживання за попередній період та актів звіряння) покладено саме на відповідача, який оформлює вказані документи і повертає один примірник енергопостачальній організації.

При цьому суд звертає увагу, що стверджуючи про відсутність в матеріалах справи первинних документів, які підтверджують факт реальної поставки теплової енергії за Договором, відповідач не надає суду жодних доказів того, що за спірний період відповідач не отримував від ПАТ "Київенерго" (нова назва - АТ "К.Енерго") теплову енергію на межу балансової належності, а відповідно не споживав теплову енергію у спірний період. Отже, відповідач не був позбавлений права та можливості надати суду докази, які б підтверджували іншу суму заборгованості або взагалі спростовували б її наявність.

Матеріали справи також не містять будь-яких заперечень відповідача щодо обсягів теплової енергії (визначених в Гігакалоріях), зазначених у наданих позивачем дублікатах облікових карток за спірний період, а також наданого відповідачем власного розрахунку заборгованості за спожиту теплову енергію з посиланням на підтверджуючі первинні документи.

Подібна позиція викладена в Постанові Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2024 у справі № 910/8583/23.

Також, як зазначалось судом раніше, в матеріалах справи наявна довідка про стан розрахунків за спожиту від АТ «К.Енерго» теплоенергію ОСББ «МІЙ ДІМ-22» за Договором № 5500035 від 15.09.2008 року за період з 01.09.2008 по01.01.2021, яка містить інформацію про здійснення відповідачем оплат до 01.02.2018, зміст якої відповідачем не заперечувався, а відтак підтверджує факт реальності поставки теплової енергії. Розмір здійснених оплат та розмір заборгованості у сумі 21842,50 грн. (сальдо станом на 01.01.2021 року).

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.

Принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.

Пункт 4 статті 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов`язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Наразі сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.

Так, згідно висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони та одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Разом з тим, на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 року у справі № 910/4994/18).

В частині заперечень відповідача, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо звернення до Суду із даними позовними вимогами, суд зазначає наступне.

Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року: з 12 березня 2020 року з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу на всій території України запроваджено карантин. Карантин діє протягом всього часу з дати запровадження з 12.03.2020 року, та в подальшому був продовжений постановою Кабінету Міністрів України №383 від 25.04.2023 року до 30.06.2023 року.

Отже, відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу з урахуванням дії карантину на території України з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року строк позовної давності збільшено на увесь строк дії карантину.

Крім того, згідно з пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Розділ "Прикінцеві положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 згідно із Законом України "Про несення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-IX від 15.03.2022 року (далі Закон України № 2120-IX від 15.03.2022 року).

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб, який продовжено згідно зі змінами, внесеними Указами Президента № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022 та № 58/2023 від 06.02.2023 з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Отже, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу з урахуванням дії на території України воєнного стану з 24.02.2022 року по 20.08.2023 року строк позовної давності збільшено на увесь строк його дії.

Відповідно до положень статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальним принципом, дія нормативно-правового акту в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події або факту застосовується той нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Наразі, судом встановлено за матеріалами справи, що з урахуванням переривання перебігу строку позовної давності, позовна давність за вимогами позивача не спливла, відтак, її перебіг було зупинено згідно Закону України від 30.03.2020 року № 540-IX та Закону України від 15.03.2022 року № 2120-ІХ, дія яких розповсюджується на спірні правовідносини, на період дії на території України карантину та воєнного стану.

Враховуючи вищекладене, суд дійшов висновку, що позивачем на момент звернення з позовом до суду 29.12.2023 року встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України 3 річний строк позовної давності не пропущений.

Відповідач зокрема зазначає, що позивач не набув права вимоги за Договором, оскільки відчуження прав на стягнення дебіторської заборгованості було вчинено Акціонерним товариством "К.Енерго" без письмової згоди Позивача, що є порушенням п. 4.6. Договору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Суд зазначає, що межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового боржника, є істотними умовами цього договору.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину, договір, укладений за результатами аукціону з продажу майна боржника в порядку статті 63 Кодексу України з процедур банкрутства, у розумінні статей 11, 509 ЦК України та статей 173, 174 ЦК України, є належною підставою для виникнення та існування обумовлених цим договором прав і обов`язків сторін.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, продаж майнових прав банкрута АТ «К.Енерго» на аукціоні, який відбувся 25.08.2021, був формою примусової реалізації активів банкрута з метою задоволення вимог кредиторів.

Оскільки правонаступництво відбулося не шляхом укладення договору про відступлення права вимоги, а за результатами проведення електронного аукціону з продажу майна (право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги) в процедурі банкрутства АТ «К.Енерго», тому отримання арбітражним керуючим згоди Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "МІЙ ДІМ-22" на проведення аукціону з продажу майна банкрута, не було потрібно та не передбачено законодавством України.

У зв`язку з укладенням між ТОВ «Київенерго-Борг» та АТ «К.Енерго», у процесі ліквідації останнього, правочину щодо відступлення права вимоги, відбулася заміна кредитора у грошовому зобов`язанні Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "МІЙ ДІМ-22 за договором № 5500035 в загальному розмірі 21842,50 грн.

08.07.2022 Комунальний концерн «Центр комунального сервісу», який діє від імені та в інтересах ТОВ «Київенерго-Борг» на підставі договору про надання правової допомоги № 3609/Юр від 17.06.2022, звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості та направив відповідачу документи, які підтверджують набуття права вимоги боргів відповідача перед ПАТ «Київенерго». У додатках до даної вимоги перелічені наступні документи: рахунок на оплату заборгованості, копія акту про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021, витяг з Додатку № 1 до акту придбання майна, копія протоколу загальних зборів учасників № 1/2021 від 14.09.21, копія довіреності представника на право підпису.

Доказів належної оплати за договором суду не надано.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вказані норми права визначають такі ознаки відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №906/1174/18.

З огляду на викладене, суд відзначає, що за результатами аукціону Товариство з обмеженою відповідальністю «Спортсервіс-СТМ», яке змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг», набуло право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію за Договором 15.09.2008 № 5500034, а отже права та обов`язки у матеріальних правовідносинах перейшли від АТ «К.Енерго» до його правонаступника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг».

Відтак, з огляду на відсутність відомостей про оскарження результатів аукціону, суд приходить до висновку, що позивач став новим кредитором за Договором 15.09.2008 № 5500035 та набув право вимоги до відповідача щодо погашення заборгованості за цим договором у розмірі 21842,50 грн.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що факт надання визначених умовами Договору послуг постачання теплової енергії та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення основного боргу, а відтак заборгованість у розмірі 21842,50 грн підлягає стягненню з відповідача.

Разом з цим, позивач, на підставі ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, просить суд у резолютивній частині рішення, ухваленого за результатом розгляду справи №910/20149/23, вирішити питання про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 3% річних на суму основного боргу у розмірі 21842,50 грн за період з моменту припинення/закінчення воєнного стану в Україні до моменту погашення боргу відповідачем.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що зазначення в рішенні суду про нарахування відповідних відсотків до моменту виконання рішення є правом суду, а не обов`язком.

При цьому судом ураховано, що позивачем пред`явлено позовні вимоги лише про стягнення з відповідача суми основного та нарахування відсотків в позові не заявлено.

Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З огляду на викладене, суд зазначає, що при вирішенні даного спору позивачем не було заявлено про стягнення 3% річних за загальний період прострочення з початку виникнення обов`язку відповідача по сплаті заборгованості, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні цієї вимоги позивача.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позов у повному обсязі (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2 Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "МІЙ ДІМ-22" (03039, місто Київ, вулиця Саперно-Слобідська, будинок 22; ідентифікаційний код: 35840256) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 13; ідентифікаційний код: 32826328) грошові кошти у розмірі 21842 (двадцять одна тисяча вісімсот сорок дві) грн 50 коп. та судовий збір у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 22.04.2024

Суддя Владислав ДЕМИДОВ