Рішення

від 22.04.2024 по справі 910/816/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.04.2024Справа № 910/816/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "СУМИХІМПРОМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЙФТІ ТРЕЙД"

про стягнення 12458,55 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог.

Публічне акціонерне товариство "СУМИХІМПРОМ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЙФТІ ТРЕЙД" про стягнення 12458,55 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № 27/147 від 28.06.2022 в частині виконання обов`язку щодо реєстрації податкової накладної.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 дану позовну заяву залишено без руху.

09.02.2024 через засоби поштового зв`язку від позивача надійшла заява про усунення недоліків, яка подана ним до відділення поштового зв`язку 05.02.2024.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.02.2024 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/816/24, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.02.2024 була направлена судом в електронний кабінет Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЙФТІ ТРЕЙД" та доставлена 13.02.2024, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Отже, згідно із п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

В заяві про усунення недоліків позивач просив розглянути справу за участю представника ПАТ "СУМИХІМПРОМ". Однак, жодного обґрунтування позивачем не наведено, не зазначено, що позивач просить розглядати справу з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

- предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Враховуючи характер спірних правовідносини, з огляду на те, що предметом спору є стягнення грошової суми в розмірі 12458,55 грн, обґрунтованого клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін не надано, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно із ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України) та умов договору поставки № 27/147 від 28.06.2022 щодо реєстрації податкової накладної в сумі, яка відповідає здійсненій поставці, що мало наслідком завдання позивачу збитків у зв`язку з неможливістю віднесення сум ПДВ до податкового кредиту та використання законного права на відповідне зменшення податкових зобов`язань.

Так, позивач зазначає, що відповідачем було складено податкову накладну № 6/1 від 04.10.2022, реєстрацію якої було зупинено, а відповідачем не надано позивачу жодних доказів, які б підтверджували його дії, спрямовані на розблокування, реєстрацію чи оскарження зупинення видаткової накладної.

Посилаючись на порушення відповідачем ст. 201 ПК України позивачем, на підставі ст.22 ЦК України та ст.224 ГК України заявлено про стягнення з відповідача 12458,55 грн, що складають суму завданих збитків внаслідок порушення зобов`язання щодо реєстрації податкової накладної.

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

28.06.2022 між Публічним акціонерним товариством "СУМИХІМПРОМ", як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕЙФТІ ТРЕЙД", як постачальником укладено договір поставки № 27/147 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцю товар, визначений у п. 1.2, а покупець - прийняти та оплатити такий товар.

Відповідно до п. 2.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 13.09.2022) ціна цього договору становить 346188,42 грн, в тому числі ПДВ - 57698,67 грн і включає в собі вартість товару на умовах СРТ м. Суми (склад перевізника).

У п. 3.1 договору сторони погодили порядок та умови оплати, зокрема: покупець здійснює попередню оплату в розмірі 70% вартості товару (партії товару), решту 30% протягом 10-ти календарних днів з моменту отримання товару (партії товару) покупцем.

Згідно з п. 4.3 договору датою поставки товару є дата належного оформлення на складі покупця видаткової накладної, яка супроводжує товар.

Постачальник зобов`язується складати податкові накладні в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, і реєструвати їх у Єдиному реєстрі податкових накладних. Постачальник зобов`язаний зареєструвати податкову накладну незалежної від її суми в Єдиному реєстрі податкових накладних і відправити її покупцю в електронній формі відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

У випадку, якщо одна із сторін склала податкову накладну або розрахунок коригування до них з порушенням норм чинного податкового законодавства України, а також в разі відсутності їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, що тягне за собою втрату права іншої сторони на збільшення податкового кредиту чи зменшення податкових зобов`язань, сплачених (нарахованих) у зв`язку з виконанням цього договору, винна сторона зобов`язується на вимогу іншої сторони компенсувати завдані їй цим збитки.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2022, а в частині зобов`язань щодо оплати - до повного їх виконання.

Як підтверджується наявною у матеріалах справи видатковою накладною №327 від 04.10.2022 відповідач поставив позивачу, а останній прийняв товар на суму 74751,30 грн (сума ПДВ - 12458,55 грн).

Позивач зазначає, що в порушення взятих на себе договірних зобов`язань відповідач склад податкову накладну № 6/1 від 04.10.2022, реєстрацію якої зупинено.

Позивачем долучено до матеріалів справи копію податкової накладної № 6/1.

07.11.2023 позивач надіслав на адресу відповідача претензію №1601/15 від 07.11.2023, у якій вимагав сплатити протягом 7 банківських днів з дати отримання вимоги збитки в сумі 12458,55 грн.

Оскільки, за доводами позивача, реєстрацію податкової накладної було зупинено, а відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували його дії, спрямовані на розблокування, реєстрацію чи оскарження зупинення реєстрації податкової накладної, то відповідач не виконав свій обов`язок з реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за поставкою.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача збитків у сумі 12458,55 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом вище, на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 27/147 від 28.06.2023, відповідач поставив, а позивач прийняв товар на суму 74751,30 грн, у тому числі ПДВ 12458,55 грн.

Позивачем не зазначено про виконання ним свого обов`язку з оплати отриманого товару.

Відповідачем складено податкову накладну № 6/1 від 04.10.2022.

Предметом спору у даній справі є наявність/відсутність підстав для стягнення з відповідача заявленої позивачем суми збитків за не вчинення дій з реєстрації податкової накладної на суму 12458,55 грн.

З урахуванням предмету позову для висновку щодо заподіяння збитків предметом доказування у цій справі є установлення обставин, пов`язаних з наявністю в діях/бездіяльності відповідача повного складу господарського правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (пункт 14 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).

При цьому доведеність протиправних дій/бездіяльності відповідача у цій справі, з урахуванням підстав позову, потребує доведенню факт порушення відповідачем податкового законодавства стосовно невчиненням дій з реєстрації в установлений спосіб податкової накладної (її відсутність в Єдиному державному реєстрі податкових накладних).

Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок, як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки, полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу (пункт 37 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.22018 у справі № 918/219/17).

Зазначаючи про факт порушення вимог податкового законодавства, а також умов договору, позивач указує, що відповідачем була складена податкова накладна № 6/1 від 04.10.2022, реєстрація якої зупинена.

Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246), податкова накладна є електронним документом, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно із п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни (постанова Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №916/334/22).

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, позивачем долучено копію податкової накладної № 6/1.

При цьому, позивач посилається на факт зупинення реєстрації вказаної податкової накладної.

У даному випадку необхідним елементом для стягнення збитків є доведеність протиправних дій відповідача, саме доведення факту порушення правил складання та реєстрації в установлений спосіб податкової накладної, зазначений факт повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно з положеннями процесуального законодавства позовом у процесуальному сенсі є звернення особи до суду з вимогою про захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Статями 2, 14 ГПК України закріплений принцип диспозитивності у господарському процесі.

У розумінні ст. 14 ГПК України принцип диспозитивності господарського судочинства означає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з аналізу наведених норм, суд зазначає, що принцип диспозитивності визначає межі здійснення господарським судом та учасниками справи їхніх процесуальних прав та обов`язків, надає учасникам справи можливість вільно розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору та визначає обов`язок суду здійснювати провадження у справі виключно за зверненням особи, поданим до суду у відповідній процесуальній формі.

Саме на позивача покладено обов`язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову.

Суд зазначає, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту відсутності реєстрації податкової накладної № 6/1 від 04.10.2022 у ЄРПН.

Зокрема, позивачем не надано витягу з Єдиного реєстру податкових накладних станом на 04.10.2022 або станом на дату звернення з позовом до суду, який би підтверджував факт того, що відповідач податкову накладну, яка долучена до позовної заяви, не зареєстрував.

Клопотання про витребування доказів позивачем не заявлялось.

При цьому, суд враховує, що самим позивачем зазначено, що відповідачем було складено та направлено спірну податкову накладу до органу фіскальної служби, однак реєстрація спірної податкової накладної була зупинена.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. п.43 постанови КГС від 23.10.2019 у справі №917/1307/18)».

З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності саме позивач, як особа, яка стверджує про порушення відповідачем зобов`язань, має довести ту обставину, на яку він посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог - відсутність реєстрації податкової накладної (зупинення реєстрації податкової накладної).

Як було зазначено вище, відповідно до норм Податкового кодексу України квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Таким чином, позивач не був позбавлений права та можливості надати суду докази на підтвердження факту зупинення реєстрації спірної накладної, зокрема, квитанцію, яка б надала суду можливість вважати доведеною обставину зупинення реєстрації податкової накладної, причини такого зупинення.

Так, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.12.2019 № 1165, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до п. 25 якого Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Однак, матеріали справи не містять як доказів зупинення реєстрації податкової накладної, так і доказів прийняття органом ДПС (комісією регіонального рівня) в межах своєї компетенції після зупинення реєстрації податкової накладної рішення про реєстрацію чи відмову у реєстрації податкової накладної.

Таким чином, на момент прийняття рішення у даній справі відсутні докази, які б беззаперечно підтверджували факт відсутності реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних або факт того, що процедура реєстрації спірної накладної в ЄРПН завершена відмовою в реєстрації податкової накладної.

У той же час, суд зазначає, що рішення не може ґрунтуватись на припущення, зокрема, враховуючи відсутність у матеріалах справи витягу з Єдиного реєстру податкових накладних, квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, суд позбавлений можливості вважати доведеним факт відсутності реєстрації спірної податкової накладної у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації.

При цьому,суд також враховує, що не може перекладатись тягар доведення цієї обставини на відповідача, оскільки позивач має довести ті обставини, на які він посилається, а не відповідач спростовувати нічим не підтверджені обґрунтування позивача. Тобто, суд не може вважати доведеними твердження позивача через відсутність спростування цього твердження відповідачем.

За змістом статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено стверджуваної ним обставини - не вчинення відповідачем дій з реєстрації податкової накладної на суму 12458,55 грн.

Таким чином, на переконання суду, надання позивачем на підтвердження вимог лише копії податкової накладної та твердження про відсутність реєстрації податкової накладної, позбавляють суд можливості встановити та вважати доведеними як обставини протиправності дій/бездіяльності відповідача, так і обставини наявності завдання позивачу збитків.

Враховуючи зазначене вище в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача збитків у розмірі 12458,55 грн.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "СУМИХІМПРОМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЙФТІ ТРЕЙД" про стягнення 12458,55 грн збитків.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судові витрати за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 22.04.2024.

Суддя С.О. Турчин