Рішення

від 10.04.2024 по справі 914/3203/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2024 Справа № 914/3203/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., за участю секретаря судового засідання Мельник Б.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська теплоенергетична компанія», м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Сокільницької сільської ради, с. Сокільники, львівська область

про розірвання договору оренди, звільнення займаних приміщень та стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 27853,56 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Буюклі В.О.;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Управління майном спільної власності Львівської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська теплоенергетична компанія» про розірвання договору оренди, звільнення займаних приміщень та стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 27853,56 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2023, справу №914/3203/23 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..

Ухвалою від 31.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 29.11.2023. Одночасно, зазначеною ухвалою суд залучив до участі у розгляді справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Сокільницьку сільську раду.

Ухвалою від 29.11.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 29.11.2023, суд відклав підготовче засідання на 10.01.2024.

Ухвалою від 10.01.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 10.01.2024, суд ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 14.02.2024.

Ухвалою суду від 14.02.2024, занесено до протоколу судового засідання від 14.02.2024, суд ухвалив закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті на 13.03.2024.

Ухвалою від 13.03.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 13.03.2024, суд відклав розгляд справи по суті на 10.04.2024.

У судове засідання 10.04.2024 з`явився представник позивача. Додаткових заяв, клопотань до суду не скерував. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити такі.

У судове засідання 10.04.2024 відповідач не з`явився, явку повноважного представника до суду не забезпечив. Відзив на позовну заяву, заяви, клопотання до суду не скерував.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача у судове засідання 10.04.2024 не з`явилась, явку повноважного представника до суду не забезпечила. Письмових пояснень по суті спору, заяв, клопотань від третьої особи на адресу суду не надходило.

У судовому засіданні 10.04.2024 суд з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо дослідив докази. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, і вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

У судовому засіданні 10.04.2024 після повернення з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позивач в обґрунтовані позовних вимог зазначає, що між Управління майном спільної власності Львівської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівська теплоенергетична компанія» укладено договір оренди №41/18 нерухомого майна - нежитлові приміщення котельні №1-1 (один - один), площею 48,0 кв. м., яке знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Д. Галицького, 2 та перебуває на балансі комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер».

Позивач, зважаючи на те, що відповідачем систематично не сплачується орендна плата за користування нежитловим приміщенням та станом на 01.10.2023 рік має заборгованість по орендній платі у розмірі 23951,73 грн. Зазначена заборгованість виникла у відповідача більше ніж за три місяці підряд. Таким чином, Управління майном спільної власності Львівської обласної ради звернулися до суду з вимогою про стягнення заборгованості з орендної плати. Одночасно, позивачем окрім основної заборгованості було нараховано пеню у розмірі 3901,83 грн.

Зважаючи на наведені обставини, відповідно до ч. 2 п. 3.5. договору оренди, позивач також просить суд достроково припинити договорі оренди шляхом його розірвання та виселення відповідача з орендованих приміщень.

Аргументи відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, відзиву на позовну заяву чи заяву про продовження строку для подання відзиву у встановлений ухвалою суду від 31.10.2023 року п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали не подав, поважності причин пропуску строку для подання відзиву або заяви про продовження встановленого судом строку для подання відзиву не навів.

З інформації на офіційній веб-сторінці АТ «Укрпошта»: https://www.ukrposhta.ua/ на вкладці «Трекінг» за номером поштового відправлення №0600057453360, що скерована на юридичну адресу відповідача (79035, Львівська область, м. Львів, вулиця Зелена, будинок 149/4) копія ухвали суду від 31.10.2023 про відкриття провадження у справі була вручена за довіреністю 13.11.2023.

Таким чином, суд зазначає, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд справи у суді та мали можливість, передбачену законом на реалізацію своїх прав та виконання обов`язків.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до чинного законодавства України, враховуючи належне повідомлення сторін про судовий розгляд справи, неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та достатність доказів, які містяться у матеріалах справи для вирішення спору, з урахуванням належним чином повідомлених сторін та надання достатнього часу для подання відповідачем доказів та заперечень щодо заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про можливість розгляду спору по суті.

Аргументи третьої особи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Сокільницька сільська рада, станом на дату ухвалення рішення у справі пояснень по суті спору суду не надавав. Будь-яких заяв, клопотань від третьої особи під час розгляду справи до суду не надходило.

Уся процесуальні документи суду скеровувались третій особі на адресу електронної пошти, зазначену позивачем у позовній заяві: lvivtekom@gmail.com.

У постанові у справі №757/48467/21 від 28.06.2023 року Верховний Суд вказав, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши її у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник справи бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку (частина 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, судові засідання та інформація щодо справ, які розглядаються судом, є відкритими, крім випадків, установлених законом. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа має право на вільний доступ до судового рішення в порядку, встановленому законом. Додатковим способом інформування про суд, який розглядає справу, сторони спору та предмет позову, місце, дату і час судового засідання, може бути надання інформації з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, у тому числі з використанням мобільного застосунку Порталу Дія. Програмними засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, у тому числі мобільного застосунку Порталу Дія, може бути також забезпечено додаткове інформування сторін спору, авторизованих через Єдиний державний веб-портал електронних послуг або через мобільний застосунок Порталу Дія, шляхом відображення в електронній формі судового рішення у справі, виконавчого документа. Інформація про суд, який розглядає справу, сторони спору та предмет позову, дату надходження позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення, стадії розгляду справи, місце, дату і час судового засідання, рух справи з одного суду до іншого є відкритою та має бути невідкладно оприлюдненою на офіційному веб-порталі судової влади України, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, суд зазначає, про те що третя особа мала право та дійсну можливість ознайомитись, з усіма процесуальними документами у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 168 Господарського процесуального кодексу України, у поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, викладає свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову. Пояснення третьої особи подаються в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк, який дозволить третій особі підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, та надати пояснення до позову або відзиву, а іншим учасникам справи - відповідь на такі пояснення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, а третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача мала достатньо часу для виконання вимог ухвали суду від 31.10.2023 для подання письмових пояснень по суті спору, однак таким правом не скористувалась.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

02.08.2018 між Управління майном спільної власності Львівської обласної ради (надалі - орендодавець; позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівська Теплоенергетична Компанія» (надалі - орендар; відповідач) було укладено договір оренди №41/18 нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад області (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі наказу Управління майном спільної власності Львівської обласної ради від 19.03.2018 року, №12-н «Про укладення договору оренди нежитлових приміщень за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Д. Галицького, 2» передає, а орендар приймає в строкове платне користування, нерухоме майно, що знаходиться на балансі КЗ ЛОР «Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер», а саме: частину нежитлового приміщення котельні. №1-1, площею 48,0 кв. м., що становить 41/100 ідеальну частину від загальної площі об`єкта в цілому (загальна площа об`єкта в цілому 117,1 кв. м.), (далі - майно), яке знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Д. Галицького, будинок 2, належить Львівській обласній раді на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим Львівською обласною радою 21.04.2008 року, на бланку серії САВ №703134, згідно з рішенням VIII сесії V-го демократичного скликання від 25.10.2006 року №101, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 23.04.2008 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 23.04.2008 року, номер витягу: 18627888, реєстраційний номер: 23013749; право власності на вищевказане нерухоме майно зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданим Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 25.04.2018 року, індексний номер витягу: 121986170, номер запису про право власності: 25890075, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1539609646236 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманою шляхом безпосереднього доступу до нього 02.08.2018 року, Мандрощук В.Є., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, номер інформаційної довідки: 132952088.

Вартість об`єкта оренди, визначена станом на 28.02.2018 року становить 183000 гривень без ПДВ, ПДВ становить 36600 гривень, вартість об`єкта оцінки із врахуванням ПДВ - 219600 гривень, згідно із висновком про вартість майна, виданим ПВНЗ «Інститут підприємництва та перспективних технологій», затвердженим наказом начальника Управління майном спільної власності Львівської обласної ради від 06.04.2018 року. №24-0 «Про затвердження висновку про вартість майна».

Рішенням Львівської обласної ради від 30.09.2021 №213 «Про передачу нерухомого майна» та рішенням Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області від 09.11.2021 №289 «Про прийняття майна в оперативне управління на баланс Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області» нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення площею 48,0 кв. м., за адресою: вулиця Д. Галицького, буд. 2, с. Сокільники Львівського району Львівської області, орендовані ТОВ «Львівська теплоенергетична компанія» згідно з договором оренди від 02.08.2018 №41/18 передані 24.12.2021 з балансу КНП ЛОР «Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер» на баланс Сокільницької сільської ради (надалі - третя особа).

Відповідно до п. 2.1. договору такий вважається укладеним з моменту досягнення сторонами домовленості з усіх істотних умов і підписання ними тексу договору. Настання обов`язку сплати орендарем орендної плати починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі майна.

На виконання умов договору сторонами 20.09.2018 року був підписаний акт приймання-передачі нежитлових приміщень, у якому зазначено про те, що КЗ ЛОР «Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер» передає, а ТзОВ «Львівська теплоенергетична компанія» приймає нежитлові приміщення за адресою: Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Сокільники, вул. Д. Галицького, 2. Такими приміщеннями є: котельня 1-го поверху І-І (частини приміщення) площею користування 48,0 кв. м..

Пунктом 2.2. договору передбачено, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається Львівська обласна рада, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Згідно з п. 2.3. договору, у разі припинення цього договору майно повертається орендарем КЗ ЛОР «Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер». Орендар повертає майно за актом приймання-передачі, що підписується орендарем, орендодавцем та балансоутримувачем. Майно вважається переданим з моменту підписання акта приймання-передачі.

Обов`язок по складанню акта приймання-передачі покладається на балансоутримувача орендованого майна (п. 2.4. договору).

Щодо розміру орендної плати, пунктом 3.1. договору передбачено, що розмір орендної плати за об`єкт оренди визначається відповідно до чинної на момент укладення цього договору методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням Львівської обласної ради і складає 2388,15 грн без ПДВ за липень 2018 року. Сума ПДВ становить 477,63 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Згідно з п. 3.2 договору розмір орендної плати коригується щомісячно на відповідний індекс інфляції. В інших випадках розмір орендної плати переглядається тільки за згодою сторін або за рішенням суду, господарського суду.

Встановлену орендну плату за користування об`єктом оренди в поточному місяці орендар зобов`язується перерахувати не пізніше 25 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок балансоутримувача №35425280029196 в ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, код ЄДРПОУ 01996800 (п. 3.3. договору).

Листом №804 від 18.08.2022 року УМСВ ЛОР повідомило ТзОВ «Львівська теплоенергетична компанія» реквізити, на які необхідно з 25.12.2021 року перераховувати кошти за оренду нежитлових приміщень, визначених договором №41/18 від 02.08.2018 року. Відтак, новими реквізитами позивача є: №UA728201720314261008203020967 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 25255072.

Одночасно, позивач зазначив про те, що зазначений лист вважається невід`ємною частиною договору оренди від 02.08.2018 року №41/18.

Пунктом 3.4. договору сторони передбачили, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін, у порядку, визначеному чинним законодавством. Одностороння зміна розміру орендної плати однією із сторін не допускається. Не вважається односторонньою зміною розміру орендної плати її коригування на індекс інфляції відповідно до методики.

За несвоєчасну сплату орендної плати стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. Несплата орендної плати в повному обсязі протягом трьох місяців підряд є підставою для дострокового розірвання договору (п. 3.5. договору).

Згідно з п. 3.7. договору визначено, що до орендної плати не входять плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат та плата за користування земельною ділянкою.

Пунктом 5.4. договору визначено, що орендодавець має право достроково розірвати договір за наявності підстав, передбачених чинним законодавством України.

Орендар, у свою чергу, зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 6.2. договору).

У разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (п. 6.10. договору).

Відповідно до п. 6.8. договору сторони визначили, що на орендаря покладається обов`язок щоквартально здійснювати звірку розрахунків з орендної плати з балансоутримувачем не пізніше 20 числа наступного місяця після звітного кварталу. Результати звірки оформлюються відповідним актом, що підписується орендарем та балансоутримувачем.

У матеріалах справи міститься акт взаєморозрахунків з дебіторами та кредиторами від 31.12.2022 року між позивачем та відповідачем, згідно якого у ТзОВ «Львівська теплоенергетична компанія» існує заборгованість у розмірі 17965,30 грн. Згаданий акт підписаний в односторонньому порядку уповноваженою особою позивача.

30.09.2023 року позивачем складено та підписано акт взаєморозрахунків з дебіторами та кредиторами, згідно якого у відповідача існує заборгованість у розмірі 23951,73 грн. Відповідачем, зі свого боку, зазначений акт не був підписаний.

Пунктом 7.1. договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Спори, які не виникають за цим договором або в зв`язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку (п. 7.2. договору).

20.02.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією №249 про розірвання договору оренди, виселення із займаних приміщень та стягнення заборгованості з орендної плати.

Зазначеною претензією позивач повідомив відповідача про те, що в останнього станом на 01.02.2023 існує заборгованість з орендної плати у розмірі 22589,04 грн, а термін виникнення такої складає 5 місяців. З огляду на наведене, УМСВ ЛОР просило ТзОВ «Львівська теплоенергетична компанія» погасити заборгованість до 22.03.2023.

07.04.2023 позивач повторно звернувся до відповідача з претензією №501 про розірвання договору оренди, виселення із займаних приміщень та стягнення заборгованості з орендної плати.

Зазначеною претензією позивач повідомив відповідача про те, що в нього станом на 01.04.2023 рік виникла заборгованість з орендної плати у розмірі 21943,13, термін якої становить 5 місяців. Згаданою претензією відповідачу встановлений термії погашення заборгованості до 08.05.2023 року.

09.05.2023 року УМСВ ЛОР в черговий раз скерувало на адресу ТзОВ «Львівська теплоенергетична компанія» претензію №660 про розірвання договору оренди, виселення із займаних приміщень та стягнення заборгованості з орендної плати. Вказаною претензією позивач повідомив відповідача про існування в останнього боргу зі сплати за оренду майна у розмірі 14117,85 грн, а термін такої заборгованості становить 3 місяці. Враховуючи наведене, позивач просив відповідача погасити зазначену заборгованість до 10.06.2023 року.

13.06.2023 позивач повторно скерував на юридичну адресу відповідача претензію №844 про розірвання договору оренди, виселення із займаних приміщень та стягнення заборгованості з орендної плати.

Згаданою вище претензією позивач повідомив відповідача про те, що у нього виникла заборгованість з орендної плати у розмірі 18891,14 грн, термін якої становить 4 місяці. Зазначеною претензією позивач просив відповідач здійснити оплату за договором оренди №41/18 від 02.08.2018 року до 13.07.2023 року.

Одночасно, згаданими претензіями позивач повідомляв відповідача про те, що у випадку невиконання умов претензії УМСВ ЛОР вимушено буде звернутися до господарського суду щодо розірвання договору оренди від 02.08.2018 №41/18, стягнення заборгованості та звільнення орендованого нерухомого майна.

Матеріали справи не містять доказів реагування відповідача на скеровані на його адресу претензії.

Відповідно до п. 8.1. договору такий укладено строком на 10 (десять) років та діє з 02.08.2018 року до 02.08.2028 року включно.

Умови цього договору зберігають силу протягом всього терміну дії цього договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов`язань (п. 8.2. договору).

Згідно з п. 8.4. договору за ініціативою однієї із сторін, цей договорі може бути розірвано рішення господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Пунктом 8.5. договору передбачено, що у разі припинення або розірвання договору, поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю орендаря. Інвентар та обладнання, встановлені орендарем за його рахунок незалежно від згоди орендодавця, що стали невід`ємною частиною будинку (приміщення) чи прилеглих до будинку споруд і котрі не можуть бути демонтовані без пошкоджень майна, переходять у спільну власність територіальних громад області безоплатно (крім випадків приватизації об`єкта оренди за участю орендаря).

Відповідно до п. 8.8. сторони визначили, що чинність цього договору припиняється, зокрема, достроково, за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду.

Згідно з додатком №1, розрахунок плати за липень 2018 року за орендну нежитлових приміщень за адресою: Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Сокільники, вул. Д. Галицького, 2, які орендує ТзОВ «Львівська теплоенергетична компанія» на підставі договору оренди від 02.08.2018 року №41/18, у якому в пункту 4 встановлено розмір орендної плати за липень 2018 становить 2388,15 грн (без ПДВ), а 477,63 грн - сума ПДВ.

До матеріалів позовної заяви позивач долучає довідку про стан заборгованості відповідача за договором №41/18 від 02.08.2018 року. Зазначена довідка складена та підписана в.о. начальником УМСВ ЛОР та начальником відділу - головним бухгалтером. Згаданою довідкою позивач визначив, що станом на 01.10.2023 у відповідача існує заборгованість у розмірі 23951,73 грн, а також УМСВ ЛОР нарахувало відповідачу пеню у розмірі 3901,83 грн.

У матеріалах справи також містяться виписки з рахунку Управління майном спільної власності Львівської обласної ради за рахунком №UA728201720314261008203020967, а саме:

- виписка з рахунку від 22.03.2023, з якої вбачається, що ТзОВ ЛТЕК здійснило оплату заборгованості за орендну плату згідно претензії без ПДВ на суму 10000,00 грн;

- виписка з рахунку від 20.04.2023, з якої вбачається, що ТзОВ ЛТЕК здійснило оплату заборгованості за орендну плату без згідно претензії ПДВ на суму 12598,04 грн;

- виписка з рахунку від 01.08.2023, з якої вбачається, що ТзОВ ЛТЕК здійснило оплату заборгованості за орендну плату без ПДВ на суму 14117,84 грн 01.08.223 року, № документа - 132;

- виписка з рахунку від 01.09.2023 за номером документа 291, з якої вбачається, що на рахунок позивача надійшли власні кошти розпорядників як оплата за оренду приміщень згідно акту №1690 від 22.08.2022 у сумі 32790,33 грн з яких 5465,06 грн - 20% ПДВ.

Позивачем також долучено ряд актів виконаних робіт, що підписані лише зі сторони виконавця - УМСВ ЛОР. Такими актами є:

- акт виконаних робіт №1711 від 19.09.2022, виданий відповідачу на суму 4365,53 грн (сума з ПДВ) на сплату за оренду приміщень;

- акт виконаних робіт №1988 від 21.10.2022, виданий відповідачу на суму 4448,47 грн (сума з ПДВ) на сплату за оренду приміщень;

- акт виконаних робіт №2157 від 15.11.2022, виданий відповідачу на суму 4559,69 грн (сума з ПДВ) на сплату за оренду приміщень;

- акт виконаних робіт №2384 від 12.12.2022, виданий відповідачу на суму 4591,61 грн (сума з ПДВ) на сплату за оренду приміщень.

Відповідач, станом на день винесення рішення у справі, доказів погашення заборгованості суду не надав.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Як передбачено ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір оренди №41/18 нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад області від 02.08.2018 року. Предметом договору є частина нежитлового приміщення котельні №1-1, площею 48,0 кв. м., що становить 41/100 ідеальну частку від загальної площі об`єкта в цілому, яке знаходиться за адресою: Львівська область, Пстомитівський район, с. Сокільники, вул. Д. Галицького, будинок 2.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності (ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що об`єктом оренди можуть бути, безпосередньо, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Зважаючи на це, на спірні правовідносини поширюються положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Пунктом 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Приписами ч. 1, 4 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначається, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Відповідно до п. 3.1. договору всановлено, що розмір орендної плати за об`єкт оренди визначається відповідно до чинної на момент укладення цього договору методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням Львівської обласної ради і складає 2388,15 грн без ПДВ за липень 2018 року. Сума ПДВ становить 477,63 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Розмір орендної плати коригується щомісячно на відповідний індекс інфляції. В інших випадках розмір орендної плати переглядається тільки за згодою сторін або за рішенням суду, господарського суду (п. 3.2. договору).

Згідно ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що згідно з пунктом 3.3. договору сторони погодили, що встановлену орендну плату за користування об`єктом оренди в поточному місяці орендар зобов`язується перерахувати не пізніше 25 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок балансоутримувача №35425280029196 в ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, код ЄДРПОУ 01996800.

Листом №804 від 18.08.2022 року УМСВ ЛОР повідомило ТзОВ «Львівська теплоенергетична компанія» реквізити, на які необхідно з 25.12.2021 року перераховувати кошти за оренду нежитлових приміщень, визначених договором №41/18 від 02.08.2018 року. Відтак, новими реквізитами позивача є: №UA728201720314261008203020967 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 25255072.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що пунктом 7.1. договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідач доказів оплати заборгованості з орендної плати суду не надав.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок суми основного боргу, суд встановив правомірність до стягнення з відповідача 23951,73 грн основної заборгованості з орендної плати станом на 01.10.2023 рік.

Щодо стягнення пені, суд зазначає наступне.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 3.5. договору, за несвоєчасну сплату орендної плати стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Несплата орендної плати в повному обсязі протягом трьох місяців підряд є підставою для дострокового розірвання договору.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку розміру пені за період з 26.05.2023 по 30.09.2023 рік, суд вважає його вірним, відтак позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 3901,83 грн підлягають задоволенню.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до приписів ч. ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 8.1. договору такий укладено строком на 10 (десять) років та діє з 02.08.2018 року до 02.08.2028 року включно.

Згідно з ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 782 Цивільного кодексу України, орендодавець має право відмовитись від договору оренди і вимагати повернення речі,якщо орендар не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав передбачених цим законом або договором.

Відтак, судом встановлено, що пунктом 8.4. договору за ініціативою однієї із сторін, цей договорі може бути розірвано рішення господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до абз. 2 п. 3.5. договору сторони погодили, що несплата орендної плати в повному обсязі протягом трьох місяців підряд є підставою для дострокового розірвання договору. Разом з тим, відповідно до п. 8.8. договору чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду.

Враховуючи те, що сторони у п. 3.5. договору погодили підставу для його дострокового розірвання, а саме несплату в повному обсязі орендної плати протягом трьох місяців, беручи до уваги, що при розгляді даної справи судом встановлено наявність у відповідача заборгованості з орендної плати за період більше трьох місяців, суд дійшов висновку, що вимога позивачів про дострокове припинення договору оренди від 02.08.2018 №41/18 шляхом його розірвання є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Таким чином, договір оренди нерухомого майна з підстав, встановлених у договорі (порушення строків внесення орендної плати більше, ніж на три місяці) або Законом України «Про оренду державного та комунального майна» (у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань) може бути розірваний за рішенням суду (відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Суд, враховуючи, що відповідач безпідставно не вносив орендну плату більше трьох місяців підряд у межах заявленого періоду, що є безумовною підставою для дострокового розірвання договору оренди №41/18 від 02.08.2018 року нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад області, укладений між Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівська теплоенергетична компанія».

Щодо зобов`язання звільнити та повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами першою та другою статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Судом встановлено, що згідно з п. 2.3. договору, у разі припинення цього договору майно повертається орендарем КЗ ЛОР «Львівський обласний шкірно-венерологічний диспансер». Орендар повертає майно за актом приймання-передачі, що підписується орендарем, орендодавцем та балансоутримувачем. Майно вважається переданим з моменту підписання акта приймання-передачі.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Оскільки позовні вимоги про дострокове припинення договору, шляхом його розірвання підлягають до задоволення, позовна вимога про виселення відповідача з орендованих приміщень є правомірною та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Частина перша статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини другої статті 74 Господарського кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд враховує позицію ЄСПЛ (справи «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»), де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не долучено належних та допустимих доказів, заперечень, які б спростували доводи позивача.

На підставі наданих суду доказів, аналізуючи усі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Як передбачено п. 2 ч. 5 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

За звернення до суду з позовною заявою позивачами сплачено судовий збір у розмірі 8052,00 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжною інструкцією №851 від 18.10.2023.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з огляду на те, що судом задоволено позовні вимоги у повному обсязі, з відповідача підлягає до стягнення 8153,26 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 20, 73,74,76-80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Достроково припинити договір оренди №41/18 від 02.08.2018, укладеного між Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради (79008, місто Львів, вулиця Винниченка, будинок 18; ідентифікаційний код 25255072) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівська теплоенергетична компанія» (79035, місто Львів, вулиця Зелена, 149, корпус 4; ідентифікаційний код 39325431) шляхом його розірвання.

3. Висилити Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська теплоенергетична компанія» (79035, місто Львів, вулиця Зелена, 149, корпус 4; ідентифікаційний код 39325431) з нежитлових приміщень, а саме: котельня перший поверх, №1-1(частина приміщення): корисна площа - 48,0 кв. м., за адресою: Львівська область, Львівський район, с. Сокільники, вул. Д. Галицького, буд. 2.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська теплоенергетична компанія» (79035, місто Львів, вулиця Зелена, 149, корпус 4; ідентифікаційний код 39325431) на користь Управління майном спільної власності Львівської обласної ради (79008, місто Львів, вулиця Володимира Винниченка, 18; ідентифікаційний код 25255072) відповідно до договору оренди від 02.08.2018 №41/18 заборгованість з орендної плати у розмірі 23951,73 грн, 3901,83 грн - пені та 8052,00 грн витрат, пов`язаниз з оплатою судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22.04.2024.

Суддя Гоменюк З.П.