Рішення

від 11.04.2024 по справі 916/3987/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3987/23Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

секретар судового засідання Христенко А.О.

розглянувши справу за позовом: Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001)

до відповідачів: 1) Благодійної організації Благодійний фонд Відродження Одещини (вул. Боричів тік, 35-А, м. Київ, 04070) та 2) Комуністичної партії України (вул. Борисоглібська, 7, м. Київ, 04070)

про визнання договору недійсним та скасування державної реєстрації,

за участю представників учасників справи:

від позивача: ОСОБА_1 ;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився.

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просить суд:

- визнати недійсним договір дарування нерухомого майна - нежилої будівлі, загальною площею 666,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 463521051101, укладений 26.09.2014 між відповідачами, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бураковою О.І. та зареєстрований за № 2346;

- скасувати державну реєстрацію прав відповідача-1 на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 463521051101.

Позиції учасників справи

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на те, що спірний договір між відповідачами було укладено після відкриття провадження в адміністративній справі № 826/9751/14, з метою уникнення застосування наслідків заборони судом діяльності відповідача-2, а саме передачі нерухомого майна у власність держави на підставі рішення суду.

Відповідачі відзив на позов і жодних доказів суду не подали, про розгляд справи повідомлялись належним чином, а отже справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішується судом за наявними матеріалами. При цьому суд зауважує, що відповідачі не повідомляли суд про наявність обставин, що перешкоджають прийняти останнім участь у розгляді справи в умовах воєнного стану, запровадженого на території України або з інших підстав.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 31.08.2023 за заявою позивача були вжиті заходи забезпечення позову.

Ухвалою суду від 09.10.2023 провадження у справі було відкрито за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 02.11.2023.

Протокольною ухвалою від 02.11.2023 підготовче засідання було відкладене на 20.11.2023, 20.11.2023 на 04.12.2023.

Підготовче засідання 04.12.2023 не відбулось, у зв`язку з особливими умовами роботи установи суду, пов`язаними з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду. Ухвалою суду від 08.12.2023 було призначено підготовче засідання на 21.12.2023.

Ухвалою суду від 21.12.2023 від установи архіву були витребувані докази.

Протокольною ухвалою від 21.12.2023 підготовче засідання було відкладене на 15.01.2024. Підготовче засідання 15.01.2024 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Бездолі Д.О. на лікарняному. Ухвалою суду від 26.01.2024 було призначено підготовче засідання на 15.02.2024. Протокольною ухвалою від 15.02.2024 підготовче провадження було закрито та призначено справу до розгляду по суті на 01.03.2024.

Протокольною ухвалою від 01.03.2024 судом була оголошена перерва в засіданні суду до 21.03.2024, 21.03.2024 до 11.04.2024.

У судовому засіданні 11.04.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

За поясненнями позивача, які підтверджуються відкритими даними Реєстру судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/39835184), 11.07.2014 Окружним адміністративним судом м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/9751/14 за позовом Міністерства юстиції України та Державної реєстраційної служби України до Комуністичної партії України про заборону діяльності Комуністичної партії України, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 05.10.1993 (свідоцтво №505).

За поясненнями позивача, які підтверджуються відкритими даними Реєстру судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/105109793) та наявним у справі судовим рішенням, 05.07.2022 Восьмим апеляційним адміністративним судом було прийнято рішення у справі № 826/9751/14, яким позов Міністерства юстиції України та Державної реєстраційної служби України був задоволений: заборонено діяльність Комуністичної партії України (ідентифікаційний код юридичної особи: 00049147), адреса вул. Борисоглібська, 7, м. Київ, 04070; передано майно, кошти та інші активи Комуністичної партії України, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.

За поясненнями позивача, які підтверджується службовою запискою директора Департаменту державної реєстрації В.Хардікова, вказаним департаментом було вжито заходів щодо моніторингу відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за результатами якого було встановлено, що у період з 11.07.2014 (дата ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва про відкриття провадження у справі № 826/9751/14) до 29.06.2022 (дата ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду з питань забезпечення позову у справі № 826/9751/14) стосовно об`єктів нерухомого майна та земельних ділянок, як належали Комуністичній партії України та її структурним підрозділам на праві власності було вчинено від одного правочину (додаток 1) до декількох правочинів щодо відчуження (додаток 2).

Згідно з додатком 1 до цієї службової записки Комуністична партія України та її осередки протягом вказаного періоду уклали договори дарування нерухомого майна зі 129 юридичними і фізичними особами, в тому числі з Благодійною організацією Благодійний фонд Відродження Одещини (п. 106 додатку). Згідно з додатком 2 до даної службової записки Комуністична партія України та її осередки протягом вказаного періоду уклали договори дарування нерухомого майна з 43 юридичними і фізичними особами. Відомості, які містять вказані додатки, не заперечені і не спростовані відповідачами.

26.09.2014 Комуністична партія України в особі ОСОБА_2 та Благодійна організація Благодійний фонд Відродження Одещини в особі голови правління Полнобродської І.В. уклали спірний договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бураковою О.І. та зареєстрований за № 2346.

За поясненнями позивача, які підтверджуються протоколом XVI конференції Одеської міської організації Комуністичної партії України від 13.09.2014, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 є обраними делегатами від первинних партійних організацій Одеської міської організації Комуністичної партії України. Згідно з цим протоколом на зазначеній конференції обирався склад партійного комітету Одеської міської організації Комуністичної партії України. Належність ОСОБА_3 до Комуністичної партії України не заперечується і не спростовується відповідачами.

За цим договором відповідач-2 передав безоплатно у власність, а відповідач-1 прийняв у дар нежитлову будівлю, загальною площею 666,8 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Дар сторонами оцінено у 2647016,00 грн.

Відповідно до п. 6 договору право власності у обдаровуваної на дарунок виникає з моменту його прийняття. Обдаровувана свідчить, що дарунок приймає. Прийняттям дарунку вважатиметься одержання оригінального примірника цього договору після його нотаріального посвідчення.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності відповідача-1 на нежитлову будівлю, загальною площею 666,8 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване в Реєстрі 26.09.2014 на підставі спірного договору дарування. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 463521051101.

В матеріалах справи відсутні докази використання відповідачем-1 дарунку в благодійних чи інших цілях.

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. 6. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, звернувшись до суду за їх захистом. Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Згідно з ст. 202, 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Відповідно до ст. 717, 718, 722 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування. Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі. Дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому. Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» благодійною пожертвою визнається безоплатна передача благодійником коштів, іншого майна, майнових прав у власність бенефіціарів для досягнення певних, наперед обумовлених цілей благодійної діяльності, відповідно до цього Закону. Зміна цілей та порядку використання благодійної пожертви можлива за згодою благодійника або його правонаступників, а також на підставі рішення суду чи в інших випадках, визначених законом або правочином благодійника. Благодійник або уповноважені ним особи мають право здійснювати контроль за цільовим використанням благодійної пожертви, у тому числі на користь третіх осіб. Благодійники або їх правонаступники мають право у встановленому цим Законом порядку змінити бенефіціарів благодійної пожертви у разі порушення цілей, строків та порядку використання такої пожертви або її частини.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про політичні партії», в редакції станом на 11.07.2014 і 26.09.2014, політична партія може бути за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань чи Генерального прокурора України заборонена в судовому порядку у випадку порушення вимог щодо створення і діяльності політичних партій, встановлених Конституцією України, цим та іншими законами України. Заборона діяльності політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск керівних органів, обласних, міських, районних організацій політичних партій, її первинних осередків та інших структурних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії.

Згідно з ст. 23 Закону України «Про політичні партії», в редакції станом на 11.07.2014 і 26.09.2014, політичні партії припиняють свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску) або в разі заборони її діяльності чи анулювання реєстраційного свідоцтва в порядку, встановленому цим та іншими законами України. Рішення про реорганізацію чи саморозпуск приймається з`їздом (конференцією) політичної партії відповідно до статуту політичної партії. Одночасно з прийняттям такого рішення з`їзд (конференція) політичної партії приймає рішення про використання майна та коштів політичної партії на статутні чи благодійні цілі.

Відповідно до ст. 105 ЦК України, в редакції станом на 11.07.2014 і 26.09.2014, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Згідно з ст. 110 ЦК України, в редакції станом на 11.07.2014 і 26.09.2014, юридична особа ліквідується: 1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; 2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади; 3) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади. Якщо з позовом про ліквідацію юридичної особи звернувся орган державної влади, ліквідатором може бути призначений цей орган, якщо він наділений відповідними повноваженнями. Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Відповідно до ч. 11-12 ст. 111 ЦК України, в редакції станом на 11.07.2014 і 26.09.2014, після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам доходів і зборів. Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів (у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування), передається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.

Згідно з ст. 21 Закону України «Про політичні партії», в редакції станом на 05.07.2022 (чинна редакція), заборона діяльності політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск її керівних органів, обласних, міських, районних організацій і первинних осередків та інших структурних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії, а також прийняття центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, та його територіальними органами рішень про припинення політичної партії та її структурних утворень відповідно. У разі якщо в рішенні суду про заборону діяльності політичної партії не призначена комісія з припинення (ліквідаційна комісія) політичної партії, її структурних утворень, які мають статус юридичної особи, в рішенні про припинення політичної партії, її структурних утворень визначається як голова комісії з припинення (ліквідаційної комісії) політичної партії, її структурних утворень керівник органу управління або особа, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, якщо інше не встановлено рішенням суду. У разі заборони судом політичної партії майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень переходять у власність держави, про що зазначається у рішенні суду. Перехід такого майна, коштів та інших активів у власність держави забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ст. 23 Закону України «Про політичні партії», в редакції станом на 05.07.2022 (чинна редакція), політичні партії припиняють свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску) або в разі заборони її діяльності чи анулювання реєстрації в порядку, встановленому цим та іншими законами України. Рішення про реорганізацію чи саморозпуск приймається з`їздом (конференцією) політичної партії відповідно до статуту політичної партії. Одночасно з прийняттям такого рішення з`їзд (конференція) політичної партії приймає рішення про використання майна та коштів політичної партії на статутні чи благодійні цілі. Рішення про реорганізацію чи ліквідацію (саморозпуск) політичної партії з дня внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не може бути скасовано політичною партією.

Відповідно до п. 2, 3 Порядку переходу у власність держави майна, коштів та інших активів забороненої судом політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2022 №896 (далі - Порядок), після набрання законної сили рішенням суду про заборону політичної партії, у резолютивній частині якого зазначено про передачу майна політичної партії у власність держави (далі - рішення суду), Мін`юст вживає заходів до розшуку майна політичної партії, зокрема за відомостями єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Мін`юст. За результатами заходів із розшуку майна політичної партії Мін`юст складає та затверджує перелік майна політичної партії, переданого у власність держави (далі - перелік майна).

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Позиція суду

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, позивач має довести суду обставину порушення цим правочином прав і законних інтересів позивача.

У даній справі з позовом звернулось Міністерство юстиції України, яке не є стороною спірного правочину. Разом з цим, як встановлено судом провадження в адміністративній справі № 826/9751/14 було також відкрито за позовом Міністерства юстиції України, а рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у цій справі цей позов був задоволений: заборонено діяльність Комуністичної партії України та передано майно, кошти та інші активи Комуністичної партії України, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.

За змістом ст. 21 Закону України "Про політичні партії в Україні", яка діяла на час прийняття цього рішення суду, заборона діяльності політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск її керівних органів, обласних, міських, районних організацій і первинних осередків та інших структурних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії, а майно, кошти та інші активи такої політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень переходять у власність держави. При цьому, за змістом ст. 110 ЦК України, в редакції станом на 11.07.2014 і 26.09.2014, якщо з позовом про ліквідацію юридичної особи звернувся орган державної влади, ліквідатором може бути призначений цей орган, якщо він наділений відповідними повноваженнями.

Отже, враховуючи, що саме на Міністерство юстиції України покладені повноваження щодо вжиття заходів по розшуку майна Комуністичної партії України і саме за позовом Міністерства юстиції України було прийнято рішення про заборону діяльності Комуністичної партії України та передачу майна останньої у власність держави, суд вважає, що позивач у справі довів наявність у нього прав та законних інтересів щодо майна, яке є об`єктом спірного правочину.

Далі, однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність, тобто дії учасників правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Законом не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права. Тож учасники господарських відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також не зловживати правом в інших формах. Правочини, які укладаються учасниками відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Статтею 234 ЦК України визначено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Оскільки договір дарування є безоплатним, тобто не має очевидної економічної мети, то суд при вирішенні питання щодо фіктивності правочину має з`ясовувати дійсні мотиви його укладення та чи є такі мотиви легітимними.

Договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

Фраудаторні правочини це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору. Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів. Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Такими критеріями, зокрема, але не виключно, можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі, тощо); контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належного йому майна з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Отже, фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам. Такий правочин може бути визнаний недійсним на підставі п.6 ч.1 ст.3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та ч.3, 6 ст.13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину лише на підставі ст.234 ЦК України.

Як встановлено судом спірний правочин був укладений між відповідачами після відкриття Окружним адміністративним судом м. Києва провадження у справі № 826/9751/14 про заборону діяльності Комуністичної партії України. Предметом цього правочину є зобов`язання Комуністичної партії України безоплатно обдарувати Благодійну організацію Благодійний фонд Відродження Одещини нерухомим майном, яке вартісно оцінено у розмірі 2647016,00 грн, без зазначення для досягнення яких саме цілей благодійної діяльності Благодійного фонду. При цьому судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази використання відповідачем-1 цього дарунку в благодійних чи інших цілях.

Як встановлено судом за результатами моніторингу Департаментом державної реєстрації відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було виявлено, що у період з 11.07.2014 (дата ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва про відкриття провадження у справі № 826/9751/14) до 29.06.2022 (дата ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду з питань забезпечення позову у справі № 826/9751/14) стосовно об`єктів нерухомого майна та земельних ділянок, як належали Комуністичній партії України та її структурним підрозділам на праві власності, було вчинено більше сотні договорів дарування нерухомого майна на користь різних фізичних і юридичних осіб.

Як зазначалось, ст. 21 Закону України «Про політичні партії», в редакції станом на 11.07.2014 і 26.09.2014, передбачала, що заборона діяльності політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск керівних органів, обласних, міських, районних організацій політичних партій, її первинних осередків та інших структурних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії. Статті 110, 111 ЦК України, в редакції станом на 11.07.2014 і 26.09.2014, також передбачали, що якщо з позовом про ліквідацію юридичної особи звернувся орган державної влади, ліквідатором може бути призначений цей орган, якщо він наділений відповідними повноваженнями, а після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам доходів і зборів. Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів (у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування), передається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.

Як встановлено судом рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду про заборону Комуністичної партії України та передачу майна, коштів та інших активів Комуністичної партії України, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави було прийнято 05.07.2022.

За змістом ст. 21 Закону України "Про політичні партії в Україні", яка діяла на час прийняття цього рішення суду, заборона діяльності політичної партії також тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск її керівних органів, обласних, міських, районних організацій і первинних осередків та інших структурних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії, при цьому майно, кошти та інші активи такої політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень переходять у власність держави.

Отже, станом на момент укладення спірного договору відповідачі могли передбачати, що у разі ухвалення рішення про заборону діяльності партії відбудеться припинення її діяльності, розпуск керівних органів та її обласних організацій, відповідно, керівні органи будуть позбавлені можливості вільно розпоряджатися своїм майном, а управління справами забороненої політичної партії перейде до ліквідатора (ліквідаційної комісії), майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, не буде передано учасникам юридичної особи, оскільки членство в політичній партії припинено.

Поряд з цим, судом встановлено, що підписантами спірного правочину від відповідачів є ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , які були делегатами від первинних партійних організацій Одеської міської організації Комуністичної партії України на конференції, на якій обирався склад партійного комітету Одеської міської організації Комуністичної партії України.

Суд зауважує, що відповідачами не заперечені обставини про пов`язаність осіб правочину та спільну реалізацію ними волевиявлення на свідоме зловживання правом на шкоду іншій особі державі в особі Міністерства юстиції України, оскільки діючи недобросовісно та зловживаючи правами на шкоду позивачу, як кредитору, мали спільний умисел на використання правочину з укладання договору дарування з метою уникнення передачі майна у власність державі.

За таких обставин, суд вважає, що укладений між відповідачами договір дарування від 26.09.2014 містить ознаки фіктивного та фраудаторного правочину, тобто є таким, який укладений на шкоду державі в особі позивача та з порушенням принципу добросовісності, а тому наявні правові підстави для визнання його недійсним та, відповідно, задоволення позову позивача щодо визнання його недійсним.

Враховуючи задоволення позовної вимоги позивача в частині визнання договору недійсним, приймаючи до уваги, що в силу ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, вимога позивача про скасування державної реєстрації прав відповідача-1 на нерухоме майно, яка є похідною вимогою від основної, також підлягає задоволенню судом.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги задоволення в повному обсязі позовних вимог позивача, судовий збір в сумі 5368,00 грн слід стягнути з відповідачів порівну.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір дарування нерухомого майна - нежилої будівлі, загальною площею 666,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 463521051101, укладений 26.09.2014 між Комуністичною партією України та Благодійною організацією Благодійний фонд Відродження Одещини, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бураковою О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 2346.

3. Скасувати державну реєстрацію прав Благодійної організації Благодійний фонд Відродження Одещини (код ЄДРПОУ 39374782, вул. Боричів тік, 35-А, м. Київ, 04070) на нерухоме майно - нежилу будівлю, загальною площею 666,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 463521051101.

4. Стягнути з Комуністичної партії України (код ЄДРПОУ 00049147, вул. Борисоглібська, 7, м. Київ, 04070) на користь Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) судовий збір в сумі 2684 /дві тисячі шістсот вісімдесят чотири/грн 00 коп.

5. Стягнути з Благодійної організації Благодійний фонд Відродження Одещини (код ЄДРПОУ 39374782, вул. Боричів тік, 35-А, м. Київ, 04070) на користь Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) судовий збір в сумі 2684 /дві тисячі шістсот вісімдесят чотири/грн 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 22 квітня 2024 р.

Суддя Д.О. Бездоля