Рішення

від 18.04.2024 по справі 917/25/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2024 Справа № 917/25/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М. , секретар судового засідання Отюгова О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Воскобійники", вул. Центральна, 20, с. Воскобійники, Миргородський район, Полтавська область, 38012

до відповідача Приватного підприємства "ДЕКОРТ-ХАЙРІНГ", вул. Соборності, 40, кв. 9, м. Полтава, 36003

про стягнення заборгованості у розмірі 2 456 927,43 грн, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Воскобійники" до відповідача Приватного підприємства "ДЕКОРТ-ХАЙРІНГ" про стягнення заборгованості за договором №107/05-22 поставки нафтопродуктів від 05.05.2022 року у розмірі 2 456 927,43 грн, з яких: 1 392 732,00 грн - основна заборгованість, 861 738,62 грн - пеня, 146 594,90 грн - інфляційні збитки, 55 861,91 грн - 3% річних.

Ухвалою суду від 09.01.2024 року відкрито провадження у даній справі, ухвалено розглядати справу у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 08.02.2024 року на 11:40 год. Встановлено учасникам справи строки на подачу заяв по суті спору.

Під час підготовчого судового засідання 08.02.2024 року судом оголошено протокольну ухвалу про перерву до 19.03.2024 року 11:30 год.

Під час розгляду справи у підготовчому засіданні 19.03.2024 року судом оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 18.04.2024 року на 11:30 год.

Відповідач в судові засідання не з`явився, відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.

Про час та місце судового засідання відповідач належним чином повідомлений судом у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України.

Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Статтею 6 ГПК України визначено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

За приписами ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Як вбачається з відомостей, які містяться у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, Приватне підприємство "ДЕКОРТ-ХАЙРІНГ" має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що ухвали суду від 09.01.2024, 08.02.2024, 19.03.2024 року було надіслано та доставлено в електронний кабінет Приватного підприємства "ДЕКОРТ-ХАЙРІНГ" завчасно до судових засідань, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема залучені довідки про доставку ( а.с.57,63,67).

Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання 18.04.2024 року - від відповідача справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом справи, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у цьому судовому засіданні. Явка учасників справи судом обов`язковою не визнавалась.

Позивачем подана заява про розгляд справи без участі його представника.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

05 травня 2022 року між Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОСКОБІЙНИКИ» (Покупець, позивач) та ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ДЕКОРТ-ХАЙРІНГ» (Постачальник, відповідач) укладено договір поставки нафтопродуктів № 107/05-22 (Договір, арк. справи 8-11).

При укладенні Договору сторони, зокрема, узгодили поставку партії палива дизельного в кількості 31653 л. на загальну суму 1 392 732,00 грн. з ПДВ (специфікація № 7 від 15.08.2022 р, арк. справи 12).

Згідно п. 3.2. Договору, поставка товару здійснюється протягом строку, вказаного в заявці Покупця, або за погодженим Сторонами графіком, з урахуванням п. 2.6. Договору.

Умови поставки, відповідно до узгодженої сторонами специфікації № 7 від 15.08.2022 р., визначено наступним чином: термін поставки: 4-6 робочих днів з моменту надходження коштів від Покупця; форма оплати: оплата у розмірі 100 % загальної вартості Товару, визначеної в даній Специфікації; умови поставки: Полтавська обл., Шишацький р-н, с. Воскобійники.

Відповідно до п. 2.6. Договору, поставка товару здійснюється Постачальником тільки після оплати Покупцем повної вартості Товару та додаткових витрат щодо Товару згідно з рахунком на попередню оплату.

Як свідчать матеріали справи, відповідач виставив позивачу рахунок № 44/08-22 від 15.08.2022 року (арк. справи 13) для здійснення попередньої оплати товару.

СТОВ «ВОСКОБІЙНИКИ» оплатило рахунок у повному обсязі на суму 1 392 732,00 грн. з ПДВ згідно платіжного доручення № 44410 від 16.08.2022 р. (арк. справи 14).

Згідно Специфікації № 7 товар мав бути поставлений в термін не пізніше 24.08.2022 року.

У визначений специфікацією строк відповідачем не було поставлено товар позивачу.

Позивач звертався до відповідача із претензіями з вимогою здійснити поставку товару та сплатити при цьому штрафні санкції за порушення термінів поставки Товару згідно умов Договору (арк. справи 15-29).

ПП «ДЕКОРТ-ХАЙРІНГ» листом від 31.10.2022 року вих. № 134/10 повідомило, що «в зв`язку з погіршенням логістичної ситуації і аварійної ситуації на складі постачальника поставка дизпалива буде відстрочена на другу декаду листопада 2022 року».

В подальшому відповідачем було надані інші листи з аналогічним обґрунтуванням щодо відстрочення терміну поставки Товару на інші періоди: січень 2023 року, березень 2023 року (арк. справи 30-32).

Як вказує у позові позивач, до цього часу товар також не поставлено, повернення коштів, сплачених покупцем за товар, який в подальшому не було поставлено, постачальником також не здійснено, що й стало підставою для звернення позивача із цим позовом до суду про стягнення заборгованості за договором №107/05-22 поставки нафтопродуктів від 05.05.2022 року у розмірі 2 456 927,43 грн, з яких: 1 392 732,00 грн - основна заборгованість, 861 738,62 грн - пеня, 146 594,90 грн - інфляційні збитки, 55 861,91 грн - 3% річних.

Позивачем на підтвердження позовних вимог подано такі докази: копії договору поставки нафтопродуктів від 05.05.2022р. № 107/05-22, укладеного між ПП «ДЕКОРТ-ХАЙРІНГ» (код ЄДРПОУ 33191070) та СТОВ «Воскобійники» (код ЄДРПОУ 03770721); Специфікації № 7 від 15.08.2022 р. до договору поставки нафтопродуктів від 05.05.2022р. № 107/05-22; рахунку № 44/08-22 від 15.08.2022 року; платіжного доручення № 44410 від р. ; претензій СТОВ «Воскобійники» до ПП «ДЕКОРТ-ХАЙРІНГ» за період 2022- 2023 роки; листів ПП «ДЕКОРТ-ХАЙРІНГ» до СТОВ «Воскобійники» щодо відстрочення терміну поставки Товару за період 2022-2023 роки; розрахунок ціни позову; розрахунок судових витрат; Свідоцтва про державну реєстрацію відносно юридичної особи позивача - СТОВ «ВОСКОБІЙНИКИ»; витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань відносно юридичної особи відповідача.

Відповідач правом на подачу заперечень та доказів не скористався.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Згідно з ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Спір у справі виник щодо наявності / відсутності підстав для стягнення попередньої оплати за непоставлений товар, неустойки (пені) за прострочення виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару, інфляційних нарахувань та відсотків річних.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом між позивачем та відповідачем укладено Договір поставки.

Положеннями статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач сплатив на користь Приватного підприємства "ДЕКОРТ-ХАЙРІНГ" 1 392 732,00 грн. попередньої оплати згідно платіжного доручення № 44410 від 16.08.2022 р. (арк. справи 14).

Умови поставки (відповідно до узгодженої сторонами специфікації № 7 від 15.08.2022 р.) - 4-6 робочих днів з моменту надходження коштів від Покупця, тобто товар мав бути поставлений в термін по 24.08.2022 року включно.

Взяті на себе зобов`язання відповідач не виконав, оплачений позивачем товар на суму 1392 732,00 грн. не поставив.

При цьому, судом визначено правову природу сплаченої суми коштів у 1 392 732,00 грн. саме як попередня оплата, тобто кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов`язань.

Правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов`язань за договором не змінюється і залишається такою до моменту, коли сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.

За умовами статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як було зазначено вище та встановлено судом, відповідач оплачений позивачем товар на суму 1 392 732,00 грн. позивачу на момент звернення останнього до суду з даним позовом та на час розгляду цієї справи не поставило.

Докази, які спростовують вказані обставини, у матеріалах справи відсутні.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (частина 1 статті 665 Цивільного кодексу України).

Питання щодо повернення попередньої оплати у випадку непоставки товару врегульовано статтею 693 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

З матеріалів справи вбачається, що, зважаючи на порушення відповідачем його зобов`язань зі своєчасної поставки погодженого сторонами товару, позивач звертався до відповідача із претензіями від 23.09.2022, 24.02.2023, 17.11.2023 року (арк. справи 15-29).

В зазначених претензіях позивач вимагав від відповідача здійснити поставку оплаченого товару та сплатити штрафні санкції.

Доказів направлення відповідачу вимоги про повернення попередньої оплати до звернення з даним позовом до суду позивачем не подано.

Таким чином, зважаючи на виконання позивачем своїх зобов`язань з перерахування відповідачу попередньої оплати за Договором у розмірі 1 392 732,00 грн., а також беручи до уваги порушення відповідачем обов`язків щодо поставки погодженого сторонами товару в установлений Договором строк, суд дійшов висновку про те, що у позивача відповідно до частин 1 та 2 статті 693 Цивільного кодексу України виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати непоставленого товару, яким він скористався, пред`явивши позов до суду та направивши його відповідачу.

Суд звертається до висновків Верховного Суду щодо застосування положень частини першої статті 530 ЦК України у вирішенні вимог про стягнення суми попередньої оплати за договором поставки у разі відмови покупця від прийняття виконання зобов`язання, внаслідок неналежного виконання продавцем свого зобов`язання, які викладені у постанові від 21.02.2024 у справі № 910/1186/23.

Згідно з приписами частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд звертає увагу на те, що днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Судом взято до уваги, що на час розгляду спору відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження поставки ним товару позивачу на суму 1 392 732,00 грн., як і доказів, які свідчать про повернення ним позивачу означеної суми грошових коштів. Такі докази відсутні й у матеріалах справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем позовна вимога про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 1 392 732,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно заявленої позивачем вимоги про стягнення 861 738,62 грн. договірної санкції суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частина перша статті 615 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Юридичний аналіз положень статей 662, 673, 772 ЦК України, статті 268 ГК України дозволяє зробити висновок про те, що договір поставки є одним з цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

Відповідно до частини першої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За змістом статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Цивільно-правова та господарсько-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України та статті 216 ГК України.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина перша статті 230 ГК України).

Згідно з частиною першою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Умовами укладеного між сторонами Договору було чітко погоджено та визначено права та обов`язки кожної із сторін, які застосовуються сторонами та підлягають виконанню з урахуванням його умов та положень чинного законодавства.

Згідно п. 6.6. Договору у випадку несвоєчасної поставки товару Продавець зобов`язаний сплатити на користь Покупця договірну санкцію в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставленого/недопоставленого товару за кожний день прострочення.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення на підставі п. 6.6 Договору неустойку за період з 25.08.2022 року (останній день поставки 24.08.2022 ) по 25.12.2023 року в сумі 861738,62 грн.

Судом перевірено розрахунок позивача, вказаний розрахунок є арифметично правильним, здійснений за вірно визначений період з 25.08.2022 року ( наступного дня після сплину строку поставки 24.08.2022) та до звернення до суду із позовом, тобто до моменту відмови від прийняття поставки та пред`явлення вимоги про повернення суми попередньої оплати у розумінні частин 1 та 2 статті 693 Цивільного кодексу України.

Дані позовні вимоги суд також задовольняє.

Стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення 146 594,90 грн. інфляційних збитків та 55 861,91 грн. 3 % річних, то суд відмовляє в цій частині позову враховуючи наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.19 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 року в справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16.05.2018 року в справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини 2 статті 625 цього Кодексу.

Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги п`ятої Цивільного кодексу України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої Цивільного кодексу України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої Цивільного кодексу України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).

При цьому, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року в справі № 918/631/19 (провадження № 12-42гс20), в якій Велика Палата Верховного Суду відступила від протилежних висновків щодо застосування норми права (статті 625 Цивільного кодексу України) у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 16.09.2014 року в справі № 921/266/13-г/7 та від 18.10.2017 року в справі № 910/8318/16; у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.03.2018 року в справі № 910/23585/16, від 14.03.2018 року в справі № 910/24853/13, від 26.10.2018 року в справі № 910/1775/18, від 20.11.2018 року в справі № 916/75/18, від 21.06.2019 року в справі № 910/9288/18, від 01.07.2019 року в справі № 910/5773/18, від 24.09.2019 року в справі № 922/1151/18, від 17.10.2018 року в справі № 923/1151/17, від 18.12.2019 року в справі № 906/190/19; у постанові Касаційного цивільного суду від 21.11.2018 року в справі № 745/26/16-ц.

Разом із тим, як було зазначено вище, документально підтверджене волевиявлення позивача щодо обрання одного з вищенаведених варіантів поведінки (вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати) фактично було виражене у пред`явленні позову про стягнення суму боргу в загальному розмірі 2 456 927,43 грн, з яких: 1 392 732,00 грн. основного боргу (повернення попередньої оплати), 861 738,62 грн. договірної санкції, 146 594,90 грн. інфляційних збитків та 55 861,91 грн. З % річних.

Отже, першим днем прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з повернення позивачу передоплати за непоставлений товар у сумі 1 392 732,00 грн., у розумінні частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, є дата закінчення семиденного строку, обрахованого починаючи від дня пред`явлення вимоги (яким у даному випадку є звернення до суду), з урахуванням вихідних днів.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що прострочення зобов`язання відповідача щодо поставки товару трансформувалося у прострочене грошове зобов`язання з повернення позивачу сплачених останнім грошових коштів попередньої оплати такого товару саме після звернення позивача до суду із даним позовом, тоді як річні та інфляційні позивачем безпідставно нараховані з 25.08.2022 року по 25.12.2023 року, тобто за період прострочення поставки товару (а не грошового зобов`язання).

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження поставки погодженого сторонами товару чи повернення означеної суми передоплати покупцеві.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення 1 392 732,00 грн. основного боргу з повернення попередньої оплати та 861 738,62 грн. договірної санкції, з урахуванням вищенаведеного.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ДЕКОРТ-ХАЙРІНГ» ( 36003, м. Полтава, вул. Соборності, буд. 40, кв. 9, код ЄДРПОУ 33191070) на користь Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСКОБІЙНИКИ» (38012, Полтавська область, Миргородський (Шишацький) район, с. Воскобійники, вул. Центральна, буд. 20, код ЄДРПОУ 03770721) 1 392 732,00 грн. основного боргу, 861 738,62 грн. договірної санкції, 33817,06 грн. витрат по сплаті судового збору.

3.Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

4.В іншій частині відмовити в задоволенні позовних вимог.

Рішення підписано 22.04.2024 року

Рішення набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України. Апеляційна скарга на рішення суду подається а порядку та строки, визначені ст.ст.256-257 ГПК України.

Суддя О.М. Тимощенко