Рішення

від 17.04.2024 по справі 922/424/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2024м. ХарківСправа № 922/424/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

при секретарі судового засідання Погореловій О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Управління освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 26) до Приватного закладу дошкільної освіти "Дитячий садок Олени Чернявської" Харківської області (61183, м. Харків, вул. Дружби Народів, 273) про стягнення 10'897,05 грн за участю представників:

позивача - Ліпейка В.І.;

відповідача - Коваля Ф.Ф.; Клещевича Є.В.,

ВСТАНОВИВ:

Управління освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради звернулося до Господарського суду Харківської області до Приватного закладу дошкільної освіти "Дитячий садок Олени Чернявської" Харківської області з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором на відшкодування витрат на утримання майна та надання комунальних послуг від 04.01.2022 № 7475/К/Е/У за період з 01.02.2022 до 23.02.2022 в сумі 9833,07 грн, інфляційні нарахування в сумі 158,15 грн та 905,83 грн штрафу.

Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.02.2024 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

15.03.2024 відповідач надав відзив на позовну заяву (вх.№ 7183), в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись зокрема на відсутність проведення інвентаризації будівлі за адресою м.Харків, вул. Дружби Народів, 273, а отже і недоведеність зальної площі вказаної будівлі, що має наслідком помилковість здійсненого позивачем розрахунку заборгованості. Крім того, відповідач зазначив про існування обставин непереборної сили (форс-мажору) та зупинення господарської діяльності відповідача після 24.02.2022.

21.03.2024 позивач подав відповідь на відзив (вх.№ 7749), в якій вказав, що у нього відсутній обов`язок виготовляти технічний паспорт на спірну будівлю. На думку позивача, не згода відповідача з розрахунками та/або затримка у одержанні рахунку не позбавляє його обов`язку сплачувати за Договором. Відповідач також зазначив, що за висновком Сертифікату ТПП дата настання форс-мажорних обставин 24.02.2022, проте у висновку немає положень, що ці форс-мажорні обставини мають зворотну силу на відносини між сторонами з 01.02.2022 до 23.02.2022.

25.03.2024 відповідач надав заперечення на відповідь на відзив (вх.№ 8001), в яких зазначив, що відповідач звільняється від відповідальності за осиновий "борг" на підставі ст.74-79 ГПК України у зв`язку з недоведеністю позивачем вини відповідача, наданням відповідачем прямих доказів та у зв`язку з дією непереборної сили, згідно з ст.218, ст.611, ст.617 ЦК України

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.04.2024 розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 17 квітня 2024 року на 15:15 год.

Представник позивача в судовому засіданні 17.04.2024 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні 17.04.2024 підтримали відзив та заперечення на відповідь на відзив, проти задоволення позовних вимог заперечували в повному обсязі.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд установив такі обставини.

Управління освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради (позивач, балансоутримувач) має у своєму оперативному управлінні будівлю за адресою м. Харків, вул. Дружби народів, 273, що підтверджується витягом з договору про оперативне управління та актом приймання-передачі до нього.

Частину вказаної будівлі займає підпорядкована позивачу філія Комунального закладу "Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа № 2 Харківської міської ради". Іншу частину будівлі використовує Приватний заклад дошкільної освіти "Дитячий садок Олени Чернявської" Харківської області (відповідач, орендар) на підставі договору оренди, укладеному з Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець), від 31 січня 2020 року № 7475.

04.01.2022 між Управлінням освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради (позивач, балансоутримувач) та Приватним закладом дошкільної освіти "Дитячий садок Олени Чернявської" Харківської області (відповідач, орендар, заклад) укладено договір № 7475/К/Е/У на відшкодування орендарем витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та по сплаті за комунальні послуги (далі - Договір).

Згідно з пунктом 1.1. Договору балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі закладу, яка розташована за адресою: 61183, м.Харків, вул. Дружби Народів, 273, загальною площею 2468,0 кв.м, а також утримання прибудинкової території, а орендар сплачує відшкодування витрат по сплаті за комунальні послуги та бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі приміщення в цій будівлі - 122,0 кв.м, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором. Співвідношення загальної площі орендованих приміщень до площі будівлі закладу складає 4,94%. Крім пропорційно займаної площі договір може передбачати й інші критерії розподілу і оплати спожитих послуг, один з яких обирається за взаємною згодою сторін, а саме: пропорційно кількості користувачів, виходячи із споживаної потужності електронагрівальних та електроосвітлювальних приладів, що знаходяться в орендованих приміщеннях, а також на підставі фактичних даних часу роботи таких приладів за місяць, згідно з державними будівельними нормами (ДБН), затвердженими виконавчою владою.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що орендовані приміщення використовуються для розміщення приватного дошкільного навчального закладу.

Відповідно до пункту 1.3. Договору розрахунок відшкодування орендарем витрат балансоутримувача по сплаті за комунальні послуги, який наданий в додатку 1, є невід`ємною частиною договору.

Розрахунок відшкодування орендарем витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна, який наданий в додатку 2, є невід`ємною частиною договору. Перелік послуг, які надаються орендарем, що наведений в додатку 3, є невід`ємною частиною договору. Послуги вважаються виконаними після підписання акту приймання-передачі уповноваженими на те представниками сторін (пункти 1.4. - 1.5. Договору).

Підпунктом 2.2.3 пункту 2.2. Договору сторони визначили, що орендар зобов`язується відшкодовувати витрати по платі за комунальні послуги та послуги на утримання нерухомого майна на розрахунковий рахунок балансоутримувача впродовж 5-х банківських днів з дня одержання рахунка (ів) від балансоутримувача, але не пізніше 10-ти 20-ти календарних днів поточного місяця. Термін сплати вказується в рахунку (ах). При цьому, вартість послуг, що підлягає компенсації (у разі відсутності договорів з надавачами відповідних послуг) розраховується безпосередньо Балансоутримувачем. Факт споживання комунальних послуг та послуг на утримання нерухомого майн підтверджується актами погодження вартості комунальних послуг та послуг з утримання нерухомого майна, спожитих орендарем, які підлягають відшкодуванню згідно з договором про відшкодування орендарем витрат Балансоутримувача на утримання нерухомого майна та по сплаті за комунальні послуги. Акти узгодження оформляються щомісяця та підписуються уповноваженими на те представниками сторін.

Також між сторонами було підписано додаток № 1 розрахунок відшкодування орендарем витрат балансоутримувача по сплаті за комунальні послуги, додаток № 2 розрахунок відшкодування орендарем витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна, додаток № 3 перелік послуг.

Пунктом 5.1. Договору сторони погодили, що даний договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до моменту: - розірвання договору оренди; укладання орендарем окремих договорів з відповідними організаціями на надання комунальних послуг (електропостачання, теплопостачання, водопостачання, водовідведення, послуг з побутовими відходами (вивезення, перевезення, захоронення твердих побутових відходів тощо) та інших послуг, пов`язаних з обслуговуванням нерухомого майна.

Позивач зазначає, що послуги з теплопостачання надавалися відповідачу до 23.02.2022 включно. Водночас відповідачем в порушення умов Договору, у березні 2022 року було припинено своєчасну сплату за спірним договором. За період з 01.02.2022 по 23.02.2022 у відповідача утворилась заборгованість в сумі 9833,07 грн.

03.10.2023 позивач поштою на адресу відповідача відправив з супровідним листом рахунок від 03.10.2023 № 01/10/23/74/75-КЕ з вимогою сплатити борг за теплопостачання.

21.10.2023 відповідач отримав вказаний вище рахунок, а отже мав його сплатити протягом п`яти банківських днів (пп. 2.2.3 Договору), тобто до 27.10.2023 включно.

Проте відповідач вказаний рахунок не оплатив.

У зв`язку з порушенням строків оплати рахунку, позивачем на підставі умов Договору та норм ЦК України нараховано відповідачу інфляційні втрати та пеню, які також залишаються несплаченими відповідачем.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші право чини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Підпунктом 2.2.3 пункту 2.2. Договору сторони визначили, що орендар зобов`язується відшкодовувати витрати по платі за комунальні послуги та послуги на утримання нерухомого майна на розрахунковий рахунок балансоутримувача впродовж 5-х банківських днів з дня одержання рахунка (ів) від балансоутримувача, але не пізніше 10-ти 20-ти календарних днів поточного місяця.

Як вбачається із матеріалів справи, та не заперечується сторонами 03.10.2023 позивач поштою на адресу відповідача відправив з супровідним листом рахунок від 03.10.2023 № 01/10/23/74/75-КЕ на суму в сумі 9833,07 грн. Відповідач отримав цей рахунок 21.10.2024, а отже мав його оплатити протягом п`яти банківських днів, тобто до 27.10.2023 включно.

Проте відповідач станом на момент розгляду справи вказаний рахунок не оплатив.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, Відповідач визнається судом таким, що з 28.10.2023 прострочив виконання грошових зобов`язань з оплати виставленого позивачем рахунку на суму 9833,07 грн.

Щодо посилань відповідача на помилковість здійсненого позивачем розрахунку, у зв`язку з неправильним визначенням загальної площі спірної будівлі, суд зазначає таке.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 73 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач в якості доказів помилковості зазначеної в Договорі загальної площі спірної будівлі надав до матеріалів справи офіційні відповіді від усіх архівних установ міста Харкова і Харківській області. З вказаних відповідей вбачається, що інвентаризація будівлі за адресою : м.Харків, вул. Дружби Народів, 273 не проводилась.

Суд зазначає, що надані відповідачем докази не підтверджують те, що спірна будівля має іншу загальну площу, ніж та, що зазначена в Договорі. Вони підтверджують лише факт того, що інвентаризація будівлі за адресою : м.Харків, вул. Дружби Народів, 273 не проводилась. Водночас цей факт визнається сторонами у справі, а тому відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, ці обставини не підлягають доказуванню.

У той же час, умовами Договору чітко визначено, що загальна площа спірної будівлі дорівнює 2468,0 кв.м, а площа приміщень, які відповідач орендує за Договором, становить 122,0 кв.м, що складає 4,94% від загальної площі будівлі.

Суд звертає увагу, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, підписавши Договір, сторони висловили згоду з його умовами, зокрема, погодилися із загальною площею об`єкта та відсотковим співвідношенням загальної площі орендованих приміщень до площі будівлі закладу.

Матеріали справи не містять протоколу розбіжностей до Договору чи доказів визнання його (або його окремих положень) недійсним. А тому умови Договору є обов`язковими для виконання сторонами.

Суд наголошує, що намагання відповідача перевірити обґрунтованість узгодженої сторонами загальної площі будівлі не впливає на розгляд саме даного спору, оскільки результат встановлення такої невідповідності може мати наслідки лише у вигляді внесення змін до відповідних положень Договору з метою врегулювання правовідносин сторін в наступні розрахункові періоди.

Доводи відповідача щодо порушення позивачем п.3.2.2. Договору в частині ухилення від надання інформації щодо підтвердження розрахунків, не впливає на вирішення даного спору, оскільки його предметом є не витребування зазначеної інформації, а виконання обов`язку з відшкодування спожитої послуги з теплопостачання. При цьому, направлений позивачем на адресу відповідача рахунок містить всю необхідну інформації з цього приводу.

Щодо доводів відповідача про невчасне складання та направлення рахунку позивачем, то вказана обставина взята до уваги господарським судом, але це не звільняє відповідача від сплати спожитої послуги.

Суд також відхиляє твердження відповідача про необхідність врахування обставин, встановлених судом у справі № 922/2003/23, які на думку відповідача є тотожними, оскільки предмет та підстави позову відрізняються від обставин даної справи.

Щодо посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин та наявність причинно-наслідкового зв`язку між настанням непереборної сили, її дією до теперішнього часу і неможливістю виконати відповідачем зобов`язань за Договором через обставини, за які відповідач не відповідає, за сертифікатом Торгово-промислової палати ТПП № 6300-23-3484 від 18.08.2023, суд звертає увагу, що вказаний сертифікат не стосується ані спірного договору, ані спірного періоду (01.02.2022 - 23.02.2022).

А тому інші доводи відповідача про неможливість виконання свого зобов`язання з оплати за Договором, які ґрунтуються на обставинах пов`язаних із початком повномасштабної війни на території України, не приймаються судом до уваги.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та відсутність доказів на підтвердження сплати відповідачем боргу за Договором в сумі 9833,07 грн, суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача 9833,07 грн заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 158,15 грн та 905,83 грн штрафу, суд зазначає таке.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за період: листопад 2023 року - січень 2024 року, суд вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, а тому вимога про стягнення інфляційних втрат у сумі 158,15 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У ч.1 ст. 549 ЦК України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (ч. 2,3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 548 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з п. 4.2 Договору при несвоєчасній оплаті за комунальні послуги та послуги на утримання нерухомого майна, орендар сплачує балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

Перевіривши розрахунок штрафу (пені) за період з 28.10.2023 по 13.02.2024, суд вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, а тому вимога про стягнення пені в сумі 905,83 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як такі, що не спростовують зазначених вище висновків суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати позивача зі сплати судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача в сумі 3028 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного закладу дошкільної освіти "Дитячий садок Олени Чернявської" Харківської області (61183, м. Харків, вул. Дружби Народів, 273; ідент. код 40851207) на користь Управління освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 26; ідент. код 02146274) заборгованість за договором на відшкодування витрат на утримання майна та надання комунальних послуг від 04.01.2022 №7475/К/Е/У у сумі 9833,07 грн, інфляційні нарахування в сумі 158,15 грн, 905,83 грн пені та судовий збір у сумі 3028 грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Учасники справи:

Позивач: Управління освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 26; ідент. код 02146274).

Відповідач: Приватний заклад дошкільної освіти "Дитячий садок Олени Чернявської" Харківської області (61183, м. Харків, вул. Дружби Народів, 273; ідент. код 40851207).

Повний текст рішення складено 22.04.2024.

СуддяІ.В. Трофімов