Рішення

від 16.04.2024 по справі 922/5387/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року м. ХарківСправа № 922/5387/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши заяву (вх. №9428 від 09.04.2024) представника ТОВ "ГРУПА-ТАЙФУН" адвоката Крамчанінової О.В. про стягнення правничої допомоги

по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА-ТАЙФУН", м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційні незалежні системи", м. Харків про стягнення 74 448,00 грн та звільнення за участю представників:

відповідача - Князєва В.О., Галкіна О.Б. (в режимі відеоконференції)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРУПА-ТАЙФУН", звернувся до Господарського суду Харківської області 22 грудня 2023 року із позовною заявою про: - стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційні незалежні системи" (надалі - Відповідач) неустойки за користування орендованим об`єктом на підставі Договору №22/01-А від 30.12.2021 у розмірі 74 448,00 грн;

- зобов`язання Відповідача звільнити та повернути Позивачу нежитлові приміщення загальною площею 18,5 кв. м., розташовані за адресою: м. Харків, проспект Науки, буд. 58, кімнати: № 706 - 7,4 кв. м.; № 708 9,5 кв. м.; технічне приміщення - 1,6 кв. м. в належному cтані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду;

- стягнути витрати на судовий збір у розмірі 5 368,00 грн.

04 квітня 2024 року судом ухвалено рішення, яким позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з ТОВ "Телекомунікаційні незалежні системи" (код ЄДРПОУ 33676287) на користь ТОВ "ГРУПА-ТАЙФУН" (код ЄДРПОУ 34630793) за користування орендованим об`єктом неустойку у розмірі 74 448,00 грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 5368,00 грн. Також, зобов`язано ТОВ "Телекомунікаційні незалежні системи" (код ЄДРПОУ 33676287) звільнити та повернути ТОВ "ГРУПА-ТАЙФУН" (код ЄДРПОУ 34630793) нежитлові приміщення загальною площею 18,5 кв. м., розташовані за адресою: м. Харків, проспект Науки, буд. 58, кімнати: № 706 7,4 кв. м.; № 708 9,5 кв. м.; технічне приміщення 1,6 кв. м. в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду.

Представник ТОВ "ГРУПА-ТАЙФУН" адвоката Крамчанінова О.В. звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою (вх. №9428 від 09.04.2024) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з Відповідача на користь Позивача у розмірі 10 000,00 грн. До заяви, було надано докази стосовно укладення адвоката з Позивачем договору правової допомоги від 01.01.2022, додаткової угоди від 26.12.2023, акт приймання наданих послуг від 08.04.2024, де згідно останнім, детальним описом витрат на правничу допомогу погодження об`єму наданої правової допомоги, що у сумі склала 10 000,00 гривень.

Представник Позивача у судове засідання не з`явився, у поданому клопотанні просив суд розглянути заяву без участі представника.

Представник Відповідача - адвокат у судовому засіданні розгляд заяви залишає на розсуд суду. Директор (Галкіна О.Б.) проти заяви представника Позивача заперечував та просив відмовити у її задоволенні.

Відповідно до статті 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу. Приписами статті 244 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

З аналізу наведених приписів вбачається, що додаткове рішення це засіб виправлення неповноти судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасовувати чи змінювати, проте він має право виправити деякі його недоліки, не пов`язані з його законністю і обґрунтованістю, зокрема, неповноту. Додаткове рішення за своїм змістом не може відрізнятися від основного рішення та долучається до нього.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України). У частині 3 статті 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з наявних доказів, 01 січня 2022 року між Позивачем та адвокатом Крамчаніновою Ольгою Василівною укладено договір про надання правової допомоги (надалі «Договір»). Відповідно до предмету Договору (розділ 1 Договору) Адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов`язаний сплатити винагороду (гонорар)та витрати, необхідні для виконання його доручення. У відповідності до умов розділу 4 Догвору, гонорар адвоката по цьому Договору встановлюється за згодою сторін в порядку та фіксованому розмірі. Сторони прийшли довзаємої згоди, що гонорар за представництво інтересів Клієнта в Господарському суді Харківської області по справі №922/5387/23 є фіксованим та становить суму у розмірі 10 000,00 грн, які Клієнт зобов`язаний сплатити Адвокату після прийняття рішення судом першої інстанції. (п. 1 Додаткової угоди).

Як вбачається з акту приймання наданих послуг, сторони встановили, що на підставі договору про надання правової допомоги від 01.01.2022 року підтверджують надання адвокатом Крамчаніновою О.В. правової допомоги у відповідності з розділу 4 вказаного Договору, п. 1 Додаткової угоди до договору та п. 3 Акту на суму - 10000 (десять тисяч) грн. Правова допомога включала наступні види робіт: складання позовної заяви про стягнення неустойки та зобов`язання звільнити приміщення, яким користується ТОВ "Телекомунікаційні незалежні системи" (код ЄДРПОУ 33676287); здійснення правового аналізу відзиву на позовну заяву ТОВ "Телекомунікаційні незалежні системи"; Підготовлення відповіді на відзив вх. № 2221/24 від 24.01.2024; Підготовка додаткових письмових та усних пояснень; Прийняття участі у судових засіданнях.

Досліджуючи надані представником Позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного висновку.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього ГПК України). Витрати, понесені стягувачем в даній справі на професійну правничу допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. За приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, при розподілі судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу адвокатом, має виходити з конкретних особливих обставин справи, з доказів, поданих заявником, клопотання про розподіл судових витрат, які можуть свідчити про підставність різних сум коштів, що потрачені заявником на правничу допомогу. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 стаття 126 ГПК України). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта, зокрема, з огляду на положення частини 6 статті 126 ГПК України. Тобто, за наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2018 року у справі № 910/23210/17 звертає увагу, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, як зазначає Верховний Суд у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 910/23210/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 911/739/15, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи. Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Даний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі № 910/8682/18 від 14 листопада 2018 року від якого Об`єднана палата у Постанові від 03 листопада 2019 року у справі № 922/445/19 не відступила через відмінність у нормативно-правовому регулюванні.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Досліджуючи надані представником Позивача докази на підтвердження витрат на професійну (правничу) допомогу, суд доходить висновку, що наданих доказів достатньо для встановлення факту надання адвокатом професійної правничої допомоги Позивачеві у даній справі.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що витрати ТОВ "ГРУПА-ТАЙФУН" адвоката Крамчанінової О.В. на правничу допомогу підлягають задоволенню.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Відповідно до положень статті 126 ГПК України, має бути встановлено, що за обставин справи витрати заявника були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Зазначена позиція суду щодо застосування статті 129 ГПК України узгоджується із позицією Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, та позицією касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1785/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 908/374/19, від 25 червня 2019 року.

Суд вкотре звертає увагу, що згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою N 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. При цьому, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Даний правовий висновок встановлений у постанові Верховного Суду у справі № 910/8682/18 від 14 листопада 2018 року від якого об`єднана палата у постанові від 03 листопада 2019 року у справі №922/445/19 не відступила через відмінність у нормативно-правовому регулюванні.

Оцінюючи послуги правничої допомоги у розрахунку, такий вид правничої послуги, як підготовка позовної заяви і подання її до суду включає в себе і ряд інших супутніх послуг таких, як: проведення консультації, підготовка адвокатських запитів, збір доказів, підготовка процесуальних документів. Таким чином, послуги охоплюються поняттям підготовка позовної заяви і подання її до суду. Крім того, слід відмітити, що ніяких доказів по даній справі надано не було та адвокатських запитів не надсилалось, супроводження судового процесу не відбувалося.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Таким чином, враховуючи конкретні обставини справи, суд, детально проаналізувавши всі докази, зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи розумності та пропорційності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, де супроводження розгляду справи із складанням необхідних документів, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви представника Позивача про розподіл судових витрат і стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 10 000,00 грн, оскільки з боку Відповідача було порушено права Позивача, а отже адвокатські витрати на представництво Позивача у суді є правомірними та доведеними.

Суд звертає увагу, що зазначена справа була визначена судом, як незначної складності та малозначна, тобто її розгляд та вирішення тих питань, де можливо без проведення судового засідання та без виклику сторін, оскільки викладена у позові складність характеру правовідносин та обсягу необхідних та наданих доказів не потребує спеціальних знань, не потребує дослідження значної кількості доказів, обсяг та характер наданих доказів у справі не вимагав призначення експертизи, проте саме з підстав заяви представника Відповідача, розгляд справи здійснювався в загальному провадженні.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 232-236, 244, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву (вх. №9428 від 09.04.2024) представника ТОВ "ГРУПА-ТАЙФУН" адвоката Крамчанінової О.В. про стягнення правничої допомоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційні незалежні системи" (61112, м. Харків, Салтівське Шосе, буд. 141, кв. 247; код ЄДРПОУ 33676287) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА-ТАЙФУН" (61072, м. Харків, пр. Науки, буд. 58; код ЄДРПОУ 34630793) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення підписано 19 квітня 2024 року.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя І.П. Жигалкін