Ухвала

від 22.04.2024 по справі 922/1299/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

"22" квітня 2024 р. м ХарківСправа № 922/1299/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши матеріали

позовної заявиХарківського республіканського ліцей-інтернату спортивного профілю (61099, м. Харків, прос. Героїв Харкова, буд. 246-а) до Фізичної особи-підприємця Стародуб Валерія Вікторовича ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 28747,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Харківський республіканський ліцей-інтернат спортивного профілю звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - фізичної особи-підприємця Стародуб Валерія Вікторовича про стягнення заборгованості у розмірі 28747,00 грн., а також судові витрати.

Позовна заява обґрунтована невиконанням з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за договором про закупівлю товарів №4411/1023 від 17.12.2021 в частині поставки товару у строк, передбачений договором.

Дослідивши матеріали позовної заяви, господарський суд встановив, що позовну заяву подано без додержання процесуальних вимог пункту 2, 7, 8, 9, 10 частини 3 статті 162, частини 1 статті 164, частини 1 статті 172 ГПК України, про що зазначає наступне.

Вимогами пункту 2 частини 3 статті 162 ГПК України визначено, що позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Натомість з огляду на положення пункту 2 частини 3 статті 162 ГПК України, позивачем не зазначено відомостей про наявність або відсутності у відповідача електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, що є недоліком позовної заяви, в розумінні пункту 2 частини 3 статті 162 ГПК України, який підлягає усуненню шляхом подання до суду таких відомостей, а також доказів на їх підтвердження.

Разом з тим, відповідно до пункту 7 частини 3 статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.

Проте, з матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач не надає відомості у відповідності до пункту 7 частини 3 статті 162 ГПК України, що є недоліком позовної заяви, який підлягає усуненню шляхом подання до суду таких відомостей.

Також, вимогами пункту 8, 9, 10 частини 3 статті 162 ГПК України визначено, що позовна заява повинна містити зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Однак позовна заява не містить відомостей, що передбачені пунктами 8, 9, 10 частини 3 статті 162 ГПК України, що також є недоліком позовної заяви, який підлягає усуненню шляхом подання до суду таких відомостей.

Окрім того, пунктом 2 частини 1 статті 164 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду: 1) позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 грн.

Таким чином, звертаючись з позовною заявою до суду, позивач мав надати докази сплати судового збору у передбаченому законодавством порядку та розмірі - 3028,00 грн.

Натомість матеріали позовної заяви містять квитанцію №Т73В-Z9QT-248Е від 04.04.2024 про сплату судового збору у розмірі 431,21 грн.

Отже, з метою усунення встановленого недоліку позовної заяви позивач має надати суду докази доплати судового збору у передбаченому законодавством порядку та розмірі - 2596,79 грн.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Частиною 1 статті 172 ГПК України визначено, що позивач зобов`язаний до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

В якості доказів направлення на адресу відповідача копії позовної заяви разом із доданими до неї документами позивачем представлено суду опис вкладення до цінного листа, фіскальний чек та поштову накладну від 16.04.2024.

Із опису вкладення у цінний лист слідує, що позивач скерував відповідачу документи на наступну адресу: 61003, м. Харків, м-н. Конституції, 9.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Судом було зроблено запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається належна адреса фізичної особи-підприємця Стародуб Валерія Вікторовича: АДРЕСА_1 .

Приписами частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем всупереч частини 1 статті 164, частини 1 статті 172 ГПК України не додано до матеріалів позовної заяви належних доказів направлення на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів, що є недоліком позовної заяви, який підлягає усуненню шляхом подання до суду доказів направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів на належну адресу відповідача: 61045, вулиця Двадцять третього серпня, буд. 11, кв. 8.

Також, згідно з частиною 2 статті 162 ГПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Частиною 3 статті 56 ГПК України визначено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Частинами 1, 2 статті 58 ГПК України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи як в порядку самопредставництва, так і в порядку представництва (адвоката). При цьому, в порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством чи установчими документами. Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження (довіреності). Відповідно особи, які представляють юридичну особу за довіреністю і виконують процесуальні дії на підставі наданих їм довіреністю повноважень, виступають від імені цієї особи як довірителя, а не в порядку самопредставництва.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 13.03.2018 року у справі № 910/23346/16 та постанові Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 922/2246/19.

Позовна заява містить підпис в.о. директора Миколи Галашко.

Судом було зроблено запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи позивача (код ЄДРПОУ 21263459) та встановлено, що підписантом та керівником є Галашко Микола Іванович, якого призначено виконуючим обов`язки директора згідно наказу Міністерства освіти і науки України №228-К від 14.09.2022.

З огляду на вказане, позивач має надати до матеріалів позовної заяви докази на підтвердження того, що підписант позовної заяви є посадовою особою юридичної особи і уповноважений діяти в її інтересах через інститут самопредставництва.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

За змістом частини 1, 2 статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, які подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Частиною 4 статті 91 ГПК України унормовано, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Отже, норма частини 4 статті 91 ГПК України є бланкетною та зумовлює необхідність урахування позивачем стандартів оформлення документів, визначених національним стандартом як нормативним документом відповідно до статей 1, 23 Закону України "Про стандартизацію".

Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об`єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2020", затвердженого наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 01.07.2020 р. №144.

Суд звертає увагу, що копія набуває юридичної сили лише в разі засвідчення в установленому порядку. Неправильно засвідчені або незасвідчені копії документів є недопустимими доказами фактичних обставин справи (правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 11.07.2018 у справі №904/8549/17 та від 14.09.2021 у справі №916/2024/20).

Як вбачається із поданих матеріалів, позивачем до позовної заяви додано копії документів, які не засвідчено відповідно до вище вказаних вимог, оскільки не містять зазначення найменування посади, імені та прізвища особи, яка засвідчує копію, її підпису та дати засвідчення, а тому позивачу необхідно надати суду належним чином засвідчені копії документів, що додані до позовної заяви з огляду на наведені вище вимоги.

Відповідно до статті 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, керуючись статтями 162, 164, 172, 174, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків - у п`ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу зі всіма доданими до неї документами на підставі статті 174 ГПК України.

4. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://court.gov.ua/.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Ухвалу підписано 22.04.2024 р.

СуддяГ.І. Сальнікова