Рішення

від 22.04.2024 по справі 924/177/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2024 р. Справа № 924/177/24

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Іщука О.М., розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торговельно-виробниче підприємство Промінь, м. Хмельницький

до товариства з обмеженою відповідальністю Іберсон Компонентс, м. Тернопіль

про стягнення 2345850,00 грн

представники сторін не з`явилися

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.04.2024 у справі №924/177/24 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю Торговельно-виробниче підприємство Промінь, м. Хмельницький до товариства з обмеженою відповідальністю Іберсон Компонентс, м. Тернопіль про стягнення 2345850,00 грн; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Іберсон Компонентс на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торговельно-виробниче підприємство Промінь 2345850,00 грн неустойки, 35187,75 грн витрат зі сплати судового збору.

11.04.2024 на адресу суду від товариства з обмеженою відповідальністю Торговельно-виробниче підприємство Промінь надійшла заява (від 11.04.2024), в якій, посилаючись, зокрема на ст. ст. 126, 129 ГПК України, просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути із відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 30000 гривень. Також просить заяву розглянути без участі сторони позивача та його представника.

Ухвалою суду від 12.04.2024 заяву товариства з обмеженою відповідальністю Торговельно-виробниче підприємство Промінь від 11.04.2024 про ухвалення додаткового рішення (стягнення витрат на професійну правничу допомогу) призначено до розгляду у судовому засіданні на 22.04.2024.

Відповідач представника в засідання не направив, пояснень з приводу заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі щодо розподілу витрат на правничу допомогу не надав, хоча був належним чином повідомлений про судове засідання, що підтверджується довідками про доставку ухвали суду від 12.04.2024 в електронному вигляді до електронного кабінету відповідача 12.04.2024.

На адресу суду 22.04.2024 надійшло клопотання від представника відповідача (від 22.04.2024) про відкладення судового засідання з метою надання можливості ознайомитись з матеріалами справи та підготовки клопотання про зменшення /відмови у стягненні витрат на правову допомогу. В обґрунтування клопотання зазначено про укладення між відповідачем та адвокатським об`єднанням "Глагос" 19.04.2024 договору про надання правової допомоги, неотримання відповідачем клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу, у зв`язку з чим є необхідність в ознайомленні із матеріалами справи для підготовки клопотання про їх зменшення.

Зазначене клопотання залишене судом без задоволення. При цьому враховано положення ч. 3 ст. 56 ГПК України, відповідно до яких юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Тобто закон наділяє сторони правом брати участь у справі як через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, так і через представника. Також взято до уваги, що суд не викликав у засідання суду конкретного представника відповідача, натомість явка представників сторін визнавалась не обов`язковою, та враховано строк ухвалення додаткового рішення, визначений ч. 3 ст. 244 ГПК України. Крім того, з приводу тверджень щодо неотримання клопотання позивача про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд звертає увагу на наявність у матеріалах справи квитанції №880420 про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС, згідно з якою відповідне клопотання позивача з доданими документами доставлено в електронний кабінет відповідача 11.04.2024. При цьому відповідач не позбавлений права знайомитись з матеріалами справи в електронному вигляді в системі "Електронний суд". Отже, враховуючи наведене у сукупності, відповідач мав можливість після отримання 11.04.2023 заяви позивача про ухвалення додаткового рішення та 12.04.2024 ухвали суду від 12.04.2024 про призначення заяви позивача до розгляду в судовому засіданні ознайомитись з матеріалами справи та надати свої заперечення на заяву позивача.

Розглядаючи заяву позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу судом враховується таке.

При поданні позову позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розмір витрат на правничу допомогу становить 30000,00 грн, які також просить стягнути з відповідача у заяві від 11.04.2024.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно зі ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Статтею 244 ГПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, у підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правової допомоги від 28.12.2023, укладеного між адвокатом Прядуном Р.В. (Адвокат) та позивачем (Клієнт) (далі договір), згідно з п. 1 якого Адвокат надаватиме Клієнту правову допомогу у справі про відшкодування шкоди та стягнення неустойки із ТОВ «Іберсон Компонентс» на всіх стадіях процесу.

Пунктом п.4 договору передбачено, що Клієнт зобов`язаний сплатити гонорар у відповідності до цього договору та додаткових угод.

У питанні оплати роботи Адвоката та результатів надання правової допомоги за цим договором Сторони погодили наступне: Адвокат не дає заяв про вірогідність успішного виконання доручення Клієнта та у жодному разі не гарантує стовідсоткового досягнення бажаного для Клієнта результату. Недосягнення бажаного для Клієнта результату виконання доручення, як і розірвання договору Клієнтом в односторонньому порядку, договору не є показником незадовільної роботи адвоката і саме по собі не свідчить про невиконання чи неналежне виконання Адвокатом доручення Клієнта. Клієнт усвідомлює, що погоджений Сторонами гонорар є формою винагороди Адвоката за здійснення правової допомоги Клієнту згідно цього договору. Внесенням гонорару він не «купує» бажаний для себе результат, а оплачує роботу Адвоката, тобто час, який приділяє Адвокат виконанню доручення (п. п. 6.1-6.3 договору).

Згідно з п. 6.4 договору розмір та порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються додатковою угодою.

Уся сума гонорару має бути сплачена в день підписання договору, якщо інше не, передбачено додатковою угодою (п. 6.5 договору).

На виконання договору про надання правової допомоги від 28.12.2023 його сторони у додатковому договорі від 28.12.2023 погодили, що Клієнт зобов`язаний сплатити Адвокату гонорар в сумі 30000 гривень за підготовку до участі в справі та представництво в суді першої інстанції (п. 1 додаткового договору).

У п. 2 додаткового договору сторони підтверджують, що гонорар узгоджений ними у розумних межах, із врахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших конкретних обставини.

Розмір гонорару є фіксованим та може бути змінений лише за взаємною домовленістю (п. 3 додаткового договору).

Згідно з п. 7 додаткового договору у цілях відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідно до процесуального законодавства Сторони підписують Акт приймання-передачі наданих послуг.

У матеріалах справи міститься ордер серії ВХ1062187 від 06.02.2024 на надання адвокатом Прядуном Р.В. позивачу правової допомоги в Господарському суді Хмельницької області на підставі договору від 28.12.2023.

Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг від 10.04.2024 на виконання договору про надання правової допомоги від 28.12.2023 у справі 924/177/24 Адвокат надав, а Клієнт отримав правову допомогу:

1.1. Дослідження правової проблеми Клієнта, вивчення та аналіз законодавства, яке регулює відповідні правовідносини, аналіз судової практики у подібних правовідносинах за схожих обставин справи, надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з метою узгодження правової позиції по справі - 3 години;

1.2. Підготовка позовної заяви, що включає зібрання та оформлення доказів 6 годин;

1.3. Підготовка відповіді на відзив на позовну заяву, що включає ознайомлення із процесуальними заявами по суті справи та іншими заявами та клопотаннями іншої сторони в процесі, поданими в ході судового розгляду, дослідження судової практики, на яку посилається інша сторона в процесі 4 години;

1.4. Підготовка пояснень щодо розміру позовних вимог - 1 година;

1.5. Підготовка процесуальних клопотань у справі (про відмову у допиті свідків; про уточнення питань для судової експертизи; про залишення без розгляду частини позовних вимог) 2 години;

1.6. Ознайомлення з матеріалами справи в суді - 1 година;

1.7. Представництво Клієнта у суді першої інстанції 4 судових засідання, загальною тривалістю орієнтовно 4 години.

В акті сторони погодили, що загальний розмір фіксованого гонорару за надання професійної правничої допомоги становить 30000 гривень; узгоджена Сторонами сума гонорару має бути сплачена протягом тридцяти днів з дня підписання цього акта приймання-передачі; підписанням даного акта Сторони підтверджують, що Адвокат надав Клієнту звіт про надану правову допомогу.

Судом враховується, що згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Крім того, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 Верховний Суд, здійснивши правовий аналіз норм статей 126, 129 ГПК України, дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справи; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21.

Отже, Верховний Суд у постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України. При цьому таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

Однак, застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині четвертій статті 126 ГПК України, так і у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 відзначила, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, додаткова ухвала Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Крім того, згідно з висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 правовою позицією, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

Верховний Суд у постанові від 30.08.2023 у справі №911/3586/21 зазначив, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Так, здійснюючи оцінку витрат позивача на професійну правничу допомогу, судом зауважується, що згідно договором від 28.12.2023, додатковим договором від 28.12.2023 до договору, актом приймання-передачі наданих послуг від 10.04.2024 позивачу були надані послуги на фіксовану суму 30000,00 грн, до яких увійшли; дослідження правової проблеми Клієнта, вивчення та аналіз законодавства, яке регулює відповідні правовідносини, аналіз судової практики у подібних правовідносинах за схожих обставин справи, надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з метою узгодження правової позиції по справі; підготовка позовної заяви, що включає зібрання та оформлення доказів; підготовка відповіді на відзив на позовну заяву, що включає ознайомлення із процесуальними заявами по суті справи та іншими заявами та клопотаннями іншої сторони в процесі, поданими в ході судового розгляду, дослідження судової практики, на яку посилається інша сторона в процесі; підготовка пояснень щодо розміру позовних вимог; підготовка процесуальних клопотань у справі (про відмову у допиті свідків; про уточнення питань для судової експертизи; про залишення без розгляду частини позовних вимог); ознайомлення з матеріалами справи в суді; представництво Клієнта у суді першої інстанції.

Матеріалами справи підтверджується надання позивачу адвокатом Прядуном Р.В. послуг, зазначених в акті приймання-передачі від 10.04.2024. Зокрема, останнім було підписано та подану позовну заяву з додатками у справі №924/177/24, заяву про надання пояснень від 04.03.2024, відповідь на відзив від 07.03.2024, клопотання про відмову у долученні доказів та виклик свідків від 07.03.2024, заяву про уточнення питань для судової експертизи від 12.03.2024, клопотання про долучення доказу від 19.03.2024, заяву про залишення без розгляду частини вимог від 26.03.2024, заяву про ознайомлення зі справою від 28.03.2024, взято участь в засіданнях на стадії підготовчого провадження (3 засідання) та в 1 судовому засіданні з розгляду справи по суті.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що справа №924/177/24 не є складною та не потребує вивчення великої кількості документів, судової практики чи застосування значного обсягу законодавства , враховуючи наявність судових рішень у спорах між тими ж самими сторонами у подібних правовідносинах (стягнення неустойки відповідно до ст. 785 ЦК України за окремі періоди), якими, серед іншого, обґрунтовані позовні вимоги і у цій справі.

Крім того, судом враховується залишення без розгляду за заявою позивача частини позовних вимог ухвалою суду від 26.03.2024, які би підлягали доказуванню; можливість позивача ознайомлюватися з матеріалами справи в електронному вигляді в системі "Електронний суд", незначні обсяг матеріалів у справі, кількість підготовлених процесуальних документів, кількість засідань та тривалість розгляду справи судом.

Верховний Суд у постановах від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, надавши оцінку наявним у справі доказам щодо розподілу витрат позивача на надання професійної правничої допомоги, враховуючи такі критерії як обґрунтованість, реальність та розумність їхнього розміру з урахуванням предмету та підстав позову (складності справи), обсягу наданих послуг, обсягу матеріалів у справі, кількості підготовлених адвокатом процесуальних документів, кількості засідань та тривалості розгляду справи, значення справи для сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача та стягнення на його користь з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 15000,00 гривні.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 123, 126, 129, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробниче підприємство "Промінь" від 11.04.2024 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (ухвалення додаткового рішення у справі) задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Іберсон Компонентс", м. Тернопіль вул. Д. Лук`яновича, буд. 1 (код 38487310) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-виробниче підприємство "Промінь", м. Хмельницький, вул. Сковороди, буд. 46 (код 14159796) 15000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

У решті заяви відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 22.04.2024.

СуддяВ.В. Виноградова