Постанова

від 18.04.2024 по справі 904/2020/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/2020/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Жайворонок Т.Є.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

позивача - акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» - Боголіп Ю.В., адвокат (довіреність від 05.12.2023),

відповідача - акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - Хоменко О.О., адвокат (довіреність від 29.12.2023 № 131/12),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2023 (суддя Бєлік В.Г.)

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2024 (головуючий суддя: Верхогляд Т.А., судді: Коваль Л.А., Парусніков Ю.Б.)

у справі № 904/2020/22

за позовом акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - позивач, Залізниця в особі філії)

до акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - відповідач, скаржник, АТ «Північний ГЗК»)

про стягнення 1 954 524,72 грн.

ВСТУП

Причиною звернення до суду є наявність/відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача плати за користування вагонами в розмірі 1 954 524,72 грн.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Залізниця в особі філії звернулася до суду з позовом до АТ «Північний ГЗК» про стягнення з останнього плати за користування вагонами в розмірі 1 954 524,72 грн. та судовий збір у сумі 29 317,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на обставини невиконання відповідачем свого обов`язку щодо здійснення плати за користування вагонами за час затримки на станції призначення з вини відповідача.

Відповідач заперечуючи проти позову вказував про те, що у спірний період вагони подавалися понад добові заявки, тому відомості плати за користування вагонами, складені для нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу за вказаними актами, відповідач підписав із запереченнями. Вважав, що плата за користування вагонами нарахована позивачем неправомірно.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2022 у справі №904/2020/22 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача плату за користування вагонами в розмірі 1 954 524,72 грн. та судовий збір у сумі 29 317,87 грн.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2023 рішення місцевого господарського суду зі справи скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у позові. Крім того розподілений судовий збір.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2023 у справі № 9042020/22 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2023 у справі № 904/2020/22 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області 27.09.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2024, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача плату за користування вагонами у сумі 1 954 524,72 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 30 101,44 грн.

Судові рішення мотивовані, зокрема тим, що прийняті до перевезення позивачем спірні вагони були затримані на шляху прямування через скупчення на станції призначення і несвоєчасне вивільнення колій від вантажу, тобто, з вини відповідача. При цьому позивачем дотримано порядок дій та складено відповідні акти на засвідчення зазначених обставин, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вчасного вивільнення ним колій станції призначення від вантажу, що прибув на його адресу. Відповідачем не доведено наявність обставин, що могли бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на положення статті 121 Статуту залізниць України та пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі відповідач, з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення судів попередніх судових інстанцій, а справу направити на новий розгляд.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та вказує на відсутність висновку Верховного Суду. При цьому скаржник зазначає, що судами попередніх судових інстанцій під час розгляду цієї справи неправильно застосовано норми Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, з урахуванням положень телеграмного розпорядження АТ «Укрзалізниця» № ЦМ-13/693 від 05.04.2022, виданого на підставі рішення АТ «Укрзалізниця» від 02.04.2022 (протокол №Ц-54/42 Ком.т), яким затверджено «Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів, від обов`язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат АТ «Укрзалізниця» під час дії воєнного стану в Україні». Відповідач також вважає, що суди неправильно застосували норми пунктів 6 та 12 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999, з урахуванням положень телеграмного розпорядження АТ «Укрзалізниця» № ЦМ-13/693 від 05.04.2022, виданого на підставі рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 02.04.2022, яким затверджено «Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів, від обов`язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат АТ «Укрзалізниця» під час дії воєнного стану в Україні» в частині визначення часу користування вагонами за час затримки вагонів з вини вантажовласника з урахуванням приписів зазначеного телеграмного розпорядження.

Зокрема, стосовно нарахування та стягнення плати у випадках, коли на певній території введено комендантську годину, а саме щодо застосування статті 16 Правил користування вагонами та телеграми від 05.04.2022 ЦМ-13/693 в період введення воєнного стану в Україні, з урахуванням введення комендантської години та обставин у спірних правовідносинах, зазначаючи про безпідставність посилань на комендантську годину у складених актах загальної форми ГУ-23.

Вказував, що використовує вагони для перевезення готової продукції за напрямками Донецька залізниця, Одеська залізниця (порти), Чеська республіка (через Ужгород), Польща (через Ізов).

Також зазначає про порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки під час повторного (нового) розгляду справи позивач надав суду нові докази, а суди, в порушення норм процесуального права, їх прийняли та з урахування цих нових доказів розглянули позовні вимоги Залізниця в особі філії (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України ).

Крім того, скаржник вважає, що апеляційним господарським судом при прийнятті постанови порушено норми процесуального права, а саме приписи статей 7, 74-79 та 86 ГПК України, оскільки в порушення наведених норм судом не була надана правова оцінка доказам, які надав відповідач (що підпадає під частину третю статті 310 ГПК України).

Доводи інших учасників справи

Від позивача відзив на касаційну скаргу не надійшов.

18.04.2024 представник позивача брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів згідно з ухвалою Суду від 11.04.2024.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14.12.2017 AT «Українська залізниця» та AT «Північний ГЗК» укладений договір ПР/М-17-2/14-744/НЮдч про експлуатацію залізничної під`їзної колії ПрАТ «Північний ГЗК», яка примикає до станцій Терни та Рядова регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» (далі - договір).

Відповідно до пункту 1 цього договору, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах договору експлуатується під`їзна колія, яка належить власнику колії, яка примикає до станції Терни стрілками №№2, 4, 6 у парній горловині станції та до Рядова - стрілкою № 8 до колії № VI станції Рядова.

Під`їзна колія обслуговується локомотивом власника колії. Межею під`їзної колії є знаки «Межа під`їзної колії», які встановлено по станції Терни біля: маневрового світлофору М10, розташованого на відстані 61,5 м від вістряка стрілки № 2 станції Терни; маневрового світлофору М8, розташованого на відстані 86,2 м від граничного стовпчика стрілки № 4 станції Терни; маневрового світлофору М6, розташованого на відстані 147,2 м від граничного стовпчика стрілки № 6 станції Терни; по станції Рядова біля вхідного світлофору - Чк, розташованого на відстані 500 м від вістряка стрілки № 8 станції Рядова.

Розгорнута довжина підвізної колії складає 268 700 погонних метрів (пункт 2 договору).

Рух поїздів на під`їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під`їзній колії та Інструкції по сигналізації на залізницях України (пункт 4 договору).

Відповідно до пункту 5 договору здавання вагонів для під`їзної колії зі станції Терни, Рядова здійснюється: порожні хопери - через інтервал часу 2,0 години; порожні напіввагони для навантаження концентрату залізорудного, обкотишів - через інтервал часу 2,5 години; вагони з небезпечними вантажами класу «IBM» - не пізніше, ніж через 2 години з моменту їх прибуття на станцію примикання;інші вагони - за повідомленнями, які передає прийомоздавальник вантажу та багажу станції, нарочним прийомоздавальнику власника колії не пізніше, ніж за 2 години до фактичного здавання вагонів, із реєстрацією у Книзі повідомлень форми ГУ-2. У разі здавання вагонів залізницею власнику колії за його згодою раніше встановленого інтервалу, передача вагонів здійснюється поза інтервалом.

Згідно з пунктом 6 договору вагони, що прибули на станцію Терни регіональної філії «Придніпровська залізниця» для ПрАТ «Північний ГЗК», подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 13 станції Терни, за вказівкою чергового по залізничній станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії. Вагони, що прибули на станцію Рядова регіональної філії «Придніпровська залізниця» для ПрАТ «Північний ГЗК», подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 3А, 3Б, І, II, 4, 5, VI, 7, 8, 9, 10 станції Рядова, за вказівкою чергового по залізничній станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.

Про готовність вагонів до забирання власник колії повідомляє залізницю. Повідомлення передає начальник зміни цеху зовнішнього транспорту (диспетчер зміни, черговий по станції) або диспетчер виробничого відділу УЗТ по телефону відповідальному працівнику станції примикання залізниці не пізніше, ніж за 2 години до пред`явлення вагонів до здачі залізниці, з наступним наданням письмового повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 (пункт 8 договору).

Час перебування вагонів на під`їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (пункт 11 договору).

Для під`їзної колії встановлюється загальний термін перебування усіх вагонів - 15,0 год. (пункт 12 договору).

Відстань для нарахування збору за подачу, забирання вагонів встановлюється О км в обидва кінці (пункт 13 договору).

Відповідно до пункту 14 договору, власник колії сплачує залізниці: за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами за ставками, наведеними у розділі V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги (Тарифного керівництва № 1); за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з правилами зберігання вантажів; інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, які виконує залізниця для власника колії; згідно з діючими нормативними документами.

Пунктом 15 договору встановлено, що власник копії несе відповідальність за схоронність вагонного парку відповідно до статті 124 Статуту залізниць України, розділу IV «Порядок розрахунку розмірів збитків за пошкодження вантажних вагонів» Правил користування вагонами і контейнерами.

Вагони з під`їзної колії повертаються очищеними від вантажу, із знятими реквізитами кріплення після розвантаження, промитими у випадках, передбачених Правилами перевезення вантажів навалом і насипом, згідно зі статтею 35 Статуту залізниць України.

Збори і плати вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України у національній валюті України, на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії ЄРЦ.

У пункті 19 договору сторони погодили, що договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін, і діє з 23.12.2017 до 23.12.2022 включно.

Докази припинення, зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами не надано.

Суди встановили, що Залізницею за накладними №№ 53457750, 53457693, 53457701, 53457727 на адресу одержувача - AT «Північний ГЗК» прийнятий до перевезення вантаж: порожні власні вагони, станція призначення - Рядова Придніпровської залізниці (том 1 аркуш справи 44-53).

Відповідно до зазначених накладних станція та залізниця призначення - Рядова Придніпровської залізниці. По прибутті вагонів на станцію призначення позивач своєчасно повідомив відповідача про готовність Залізниці передати вагони.

У книзі повідомлень форми ГУ-2 станції Рядова наявні усі записи як про запланований час подачі вагонів, так і про представників відповідача, що прийняли повідомлення. (том 1 аркуш справи 42,43).

Вагони у зазначений час відповідачем не забирались, через що виникла затримка.

Згідно з наданими позивачем пам`ятками форми ГУ-45 про подавання вагонів № 457, 460, 462, 458,473, 477, 491, 495, 501, 503, 508, 516, 517, 537, 538, 545, 547, 550, 554, 555, 559, 560, 561, 564, 565, 574, 578, 586, 592, 594, 595, 456 та про забирання вагонів № 339, 447, 448, 450, 451, 452, 457, 458, 469, 470, 472, 471, 473, 474, 477, 478, 486, 498, 500, 501, 506, 507, 515, 516, 520, 521, 522, 523, 524, 525, 533, 534, 545, 546 вагони №№ 58805292, 58847682, 58847831, 58848722, 58848805, 58849480, 58851775, 58852948, 58853136, 58853847, 58854027, 58854217, 58854407, 58854548, 58920711, 58921941, 58923194, 58925298, 58925538, 38925942, 58926023, 58926122, 58926197, 59124156, 59124479, 59144469, 59223024, 59226456, 59226936 перебували у користуванні відповідача на його під`їзній залізничній колії.

27.02.2022 року у зв`язку з несвоєчасним забиранням АT «Північний ГЗК» вагонів на свою під`їзну колію, станцією Рядова були складені акти про затримку форми ГУ-23 № 527 про початок затримки вищезазначених вагонів з вини клієнта (час початку затримки 27.02.2022 року о 11-50 год), які відповідальними працівниками відповідача підписано з запереченнями: затримка вагонів на станції Рядова виникла з причин, що не залежали від вантажоотримувача - воєнних дій.

За час знаходження спірних вагонів на станції затримки, згідно із Тарифним керівництвом № 1, розрахована плата за користування спірними вагонами за відомостями плати ф.ГУ-46 №№ 29059248; 03069257; 09069267; 13069276; 22039067; 22039068; 25039081; 30039089; 04049101; 09049111; 14049121; 19049132; 24049145; 29049161; 04059175; 09059185; 14059204; 19059227; 24059238 на загальну суму 1 954 524,72 грн., які підписані відповідачем із запереченнями, у тому числі, наступного змісту: відсутній план навантаження та електронна заявка; відвантаження припинено у зв`язку з конвенцією ЦЦО/99 від 24.02.2022 та запровадженням військового стану на Україні; згідно з Правилами перевезення вантажу розділ 6 п. ІІІ п.5 нарахування плати за користування вагонами нараховується після прийняття вантажовласником; вагони затримані в дорозі по незалежним від АT «Північний ГЗК» причинам відвантаження припинено у зв`язку з надзвичайними і невідворотними об`єктивними обставинами із запровадженням військового стану в Україні, що підтверджує Торгово-промислова палата України.

В подальшому були складені акти загальної форми ГУ-23, а саме: №593 від 07.05.2022 року (початок затримки 27.02.2022 року о 11-50 /акт загальної форми 527/ кінець затримки 07.05.2022 року о 08-50), №709 від 27.06.2022 року (початок затримки 27.02.2022 року о 11-50 /акт загальної форми 527/ кінець затримки 27.06.2022 року о 16-15), №717 від 28.06.2022 року (початок затримки 27.02.2022 року о 11-50 /акт загальної форми 527/ кінець затримки 28.06.2022 року о 07-45).

У цих актах, складених після закінчення затримки вагонів, відповідно до пункту 8 Правил користування вагонами та контейнерами вказано час початку та закінчення затримки вагонів, їх номери, акти засвідчені підписами представників як залізниці так і вантажоотримувача, що свідчить про погодження сторін з даними, зазначеними у цих актах, у тому числі, щодо періоду затримки вагонів.

Відповідач плату за користування вагонами у вказаній вище сумі не сплатив, що і стало причиною спору.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Спір виник щодо наявності/відсутності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача плати за користування вагонами в розмірі 1 954 524,72 грн.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Так, зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник вважає, що судами попередніх судових інстанцій під час розгляду цієї справи неправильно застосовано норми Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, з урахуванням положень телеграмного розпорядження АТ «Укрзалізниця» № ЦМ-13/693 від 05.04.2022, виданого на підставі рішення АТ «Укрзалізниця» від 02.04.2022 (протокол №Ц-54/42 Ком.т), яким затверджено «Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів, від обов`язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат АТ «Укрзалізниця» під час дії воєнного стану в Україні», а також вважає, що суди неправильно застосували норми пунктів 6 та 12 зазначених Правил користування вагонами і контейнерами, з урахуванням положень телеграмного розпорядження АТ «Укрзалізниця» № ЦМ-13/693 від 05.04.2022, в частині визначення часу користування вагонами за час затримки вагонів з вини вантажовласника з урахуванням приписів зазначеного телеграмного розпорядження. При цьому посилається на відсутність такого висновку Верховного Суду.

Також зазначає про порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки під час повторного (нового) розгляду справи позивач надав суду нові докази, а суди, в порушення норм процесуального права, їх прийняли та з урахування цих нових доказів розглянули позовні вимоги Залізниця в особі філії (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України ).

Крім того, скаржник вважає, що апеляційним господарським судом при прийнятті постанови порушено норми процесуального права, а саме приписи статей 7, 74-79 та 86 ГПК України, оскільки в порушення наведених норм судом не була надана правова оцінка доказам, які надав відповідач (що підпадає під частину третю статті 310 ГПК України).

Стосовно наведених доводів касаційної скарги, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Статтею 3 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, передбачено, що його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

Статтею 71 Статуту залізниць України визначено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Відповідно до статті 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Пунктом 3 Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).

Відповідно до пункту 4 Правил користування вагонами і контейнерами відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, і є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у пам`ятці про подання/забирання вагонів, яка оформлюється після закінчення приймально-здавальних операцій.

Відповідно до пунктів 6, 8 Правил користування вагонами і контейнерами усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані в цьому акті, передаються станцією у повідомленні про затримку вагонів на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом) (пункти 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами).

Згідно з пунктом 12 Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

Суди попередніх інстанцій, встановивши своєчасне повідомлення відповідача про надходження спірних вагонів, а також врахувавши що: затримка вагонів на підходах до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу відповідача у зв`язку з неприйняттям вагонів вантажовласником і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, тобто, з причин, які залежать від вантажовласника (відповідача), що доводить його вину, підтвердження цього факту наданими у матеріали справи документами (пам`ятками форми ГУ-45 про подавання вагонів та забирання 29 спірних вагонів, а також актами загальної форми ГУ- 23 на початок та кінець затримки вагонів тощо), складеними відповідно до встановлених законодавством вимог та ненадання відповідачем належних та допустимих доказів, які б спростовували таке порушення, а також доказів на підтвердження вжиття ним заходів до забирання вагонів зі станції призначення, дійшли до заснованого на законі висновку про правомірність нарахування позивачем плати за користування вагонами у сумі 1 954 524,72 грн. та, відповідно, про наявність підстав для задоволення позову.

Водночас Суд в силу приписів статті 300 ГПК України не здійснює переоцінки доказів у справі, не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні у рішенні або постанові суду чи відхилені ним.

Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками суду попередніх інстанцій щодо оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 02.04.2022, як на підставу для часткового звільнення від нарахування плати за користування вагонами (виключити час, який припав на комендантську годину) з огляду на таке.

Правове регулювання впровадження комендантської години здійснюється на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану», постанов Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 №573 «Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану», від 29.12.2021 №1455 «Про затвердження порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеженні свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан».

Під час комендантської години запроваджуються певні заборони та обмеження, зокрема, перебування на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, пересування на транспортних засобах тощо.

Суд, у вирішенні даної справи враховує загальні правила обчислення цивільно -правових строків.

Так, згідно зі статтею 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Стаття 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами; термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Однак, з огляду на встановлений судами попередніх інстанцій час початку та кінця затримки вагонів №593 від 07.05.2022 року (початок затримки 27.02.2022 року о 11-50 /акт загальної форми 527/ кінець затримки 07.05.2022 року о 08-50), №709 від 27.06.2022 року (початок затримки 27.02.2022 року о 11-50 /акт загальної форми 527/ кінець затримки 27.06.2022 року о 16-15), №717 від 28.06.2022 року (початок затримки 27.02.2022 року о 11-50 /акт загальної форми 527/ кінець затримки 28.06.2022 року о 07-45) не вбачається наявності причинно-наслідкового зв`язку між невиконанням відповідачем свого обов`язку із забирання вагонів у спірних правовідносинах та дією вказаних обмежень комендантської години у часі.

Отже в контексті спірного питання обліку затримки вагонів та зазначення у відповідному акті ГУ-23 часу дії комендантської години для врахування обмежень у часі затримки, обґрунтованими слід вважати лише такі доведені матеріалами справи обставини, коли виключно обмеження комендантської години спричинили прострочку у виконанні темпорального обов`язку та строк виконання такого обов`язку припадав на період дії таких заборон чи обмежень.

Таким чином суди попередніх інстанцій встановивши, що акти загальної форми із зазначенням обставин неможливості забрати поставлені вагони не складались, а складені позивачем акти загальної форми ГУ-23 не містять жодних заперечень відповідача з приводу неможливості забирання вагонів саме у зв`язку із запровадженням комендантської години дійшли обґрунтованих висновків щодо стягнення нарахованих позивачем за час затримки вагонів у спірний період плати за користування вагонами без урахування дії комендантської години.

Суд відхиляє також доводи скаржника щодо посилань на Конвенційну заборону, яка запроваджена розпорядженням АТ «Укрзалізниця» від 24.02.2022 № ЦЦО/992 у спірних правовідносинах, враховуючи встановлену судами попередніх інстанцій недоведеність відповідачем у розгляді цієї справи того, що областю призначення спірних вагонів була саме: Донецька ДОН (48), Куп`янська Дир. Зал. Перевезень ДН-5 (5), Сумська Дир. Зал. Перевезень ДН-3 (3), Харківська Дир.Зал. Перевезень ДН-2 (2), Київська Дир. Зал. Перевезень ДН-1 (1), Конотопська Дир. Зал. Перевезень ДН-5 (5), Коростенська Дир. Зал. Перевезень ДН-4 (4) Одеська Дир. Зал. Перевезень ДН-1 (1), Порт. Припорт. Дир. Зал. Перевезень ДН-5 (5) на які розповсюджувалась дія відповідної заборони.

Крім того, у доводах касаційної скарги самим скаржником зазначено, що він, в тому числі, використовував вагони для перевезення готової продукції за напрямками Чеської республіки (через Ужгород) , Польщі (через Ізов), які відсутні серед вказаних напрямків. Проте скаржник відокремлення та конкретизації використання вагонів у спірних праововідносинах за конкретними напрямками у розгляді справи не наводить.

Водночас судом апеляційної інстанції встановлено, що з матеріалів справи не вбачається, що області призначення спірних вагонів є саме ті, про які йдеться у розпорядженні від 24.02.2022 ЦЦО/99.

Отже, суди попередніх інстанцій, врахувавши вказівки Верховного Суду у постанові від 15.06.2023 у цій справі, дійшли правильних висновків щодо відсутності належних доказів, які б засвідчували передбачені виняткові умови, які є підставою для звільнення відповідача від обов`язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами під час воєнного стану в Україні.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 904/2019/22, від 02.06.2023 у справі № 904/3538/22, від 23.06.2023 у справі № 904/3141/22, від 05.07.2023 у справі № 904/3921/22.

Враховуючи вищевикладене, доводи скаржника щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій пунктів 6, 12 Правил користування вагонами і контейнерами в частині визначення часу користування вагонами за час затримки вагонів з вини вантажовласника з урахуванням приписів телеграмного розпорядження АТ «Укрзалізниця», виданого на підставі рішення правління останньої від 02.04.2022 (протокол №Ц-54/42 Ком.т), не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду цієї справи. При цьому суди попередніх судових інстанцій врахували зазначену судову практику Верховного суду під час розгляду даної справи.

Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування судових рішень попередніх інстанцій з такої підстави.

В якості ще однієї з підстави для подання касаційної скарги відповідач визначив пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на не дослідження судами зібраних у справі доказів, що підпадає під пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом зібраних у справі доказів за умови не підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Крім того не приймаються до уваги доводи скаржника про безпідставність прийняття судом під час повторного (нового) розгляду справи нових доказів наданих позивачем, що є порушенням норм процесуального права, оскільки Суд дійшов висновку про відсутність порушень норм процесуального права у зв`язку з тим, що за загальним правилом, відповідно до положень ГПК України під новим розглядом справи в суді першої інстанції розуміється те, що суд першої інстанції здійснює судове провадження згідно із загальними вимогами, передбаченими цим Кодексом.

Крім того вказаний довід скаржника вже був розглянутий судом апеляційної інстанції та суд апеляційної інстанції вважав його помилковим з огляду на те, що враховуючи вказівки Верховного Суду у постанові від 15.06.2023 у цій справі, під час нового розгляду, на виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області про прийняття справи до розгляду та відкриття провадження у справі від 19.07.2023 позивачем були подані пояснення, з урахуванням висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 15.06.2023 року у даній справі. Саме на обґрунтування своїх доводів, наведених у цих поясненнях, позивач надав суду нові докази - акти загальної форми №593, 709, 717 з зазначенням дати та часу закінчення затримки вагонів, що виключає порушення норм процесуального права.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Верховний Суд з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим підстави для скасування судових рішень попередніх інстанцій - відсутні.

Судові витрати

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника - АТ «Північний ГЗК».

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2024 зі справи № 904/2020/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Жайворонок