Постанова

від 16.04.2024 по справі 916/913/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/913/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

прокурора - Колодяжної А. В.,

відповідача - Шабаровського Б. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплодарський енергетичний парк"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 (судді: Савицький Я. Ф. - головуючий, Колоколов С. І., Разюк Г. П.) і рішення Господарського суду Одеської області від 29.06.2023 (суддя Гут С. Ф.) у справі

за позовом керівника Біляївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплодарський енергетичний парк"

про стягнення 2 043 604,97 грн,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У березні 2023 року керівник Біляївської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області (далі - Теплодарська міськрада) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплодарський енергетичний парк" (далі - ТОВ "Теплодарський енергетичний парк") 2 043 604,97 грн заборгованості з орендної плати за договором оренди землі від 18.05.2018 № 4, укладеним між сторонами у справі (далі - договір оренди від 18.05.2018).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди від 18.05.2018 в частині своєчасного та повного внесення орендної плати у період із 01.05.2022 по 01.01.2023 внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у заявленій до стягнення сумі.

1.2. У відзиві на позов ТОВ "Теплодарський енергетичний парк" заперечило проти його задоволення, посилаючись зокрема на неможливість використання відповідачем спірної орендованої земельної ділянки за цільовим призначенням і виконання будівельних робіт через обставини, за які він не відповідає (наявність на земельній ділянці належних позивачеві об`єктів незавершеного будівництва, які унеможливлюють будівництво електростанції; невиконання Теплодарською міськрадою обов`язків за договором оренди від 18.05.2018 та інвестиційним договором від 17.05.2018 зокрема щодо сприяння в реалізації проєкту будівництва електростанції, вирішення питання щодо демонтажу об`єктів незавершеного будівництва, розташованих на спірній земельній ділянці), тому наявні підстави для звільнення його від сплати орендної плати за договором із 31.10.2019, у тому числі у спірному періоді.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.06.2023 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Теплодарський енергетичний парк" на користь держави в особі Теплодарської міськради заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою загальною площею 66,0000 га за адресою: Одеська обл., м. Теплодар, Промзона, вул. Енергетиків, 14, кадастровий номер 5111500000:02:003:0025, за період із 01.05.2022 по 31.01.2023, у сумі 2 043 604,97 грн. Також стягнуто з ТОВ "Теплодарський енергетичний парк" на рахунок Одеської обласної прокуратури 30 654,07 грн судового збору за подачу позовної заяви.

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд установив, що прокурор дотримався порядку звернення до суду з позовом та підтвердив наявність підстав для представництва інтересів Теплодарської міськради. Разом із тим, задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із доведеності матеріалами справи факту неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди від 18.05.2018 в частині внесення орендної плати за землю у спірному періоді у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі, заявленій до стягнення.

Під час вирішення спору суд не установив наявності обставин, з якими положення частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України пов`язують можливість звільнення орендаря від зобов`язання сплатити орендну плату за спірним договором та при цьому відхилив посилання ТОВ "Теплодарський енергетичний парк" на висновок експертизи від 26.12.2022 № 12-2022/2 (далі - висновок експертизи) щодо розташування на орендованій земельній ділянці конструкцій незавершеного будівництва, які перешкоджають використанню земельної ділянки, з огляду на приписи статті 104 Господарського процесуального кодексу України та те, що матеріали цієї справи свідчать (у тому числі, це підтверджується рішенням Господарського суду Одеської області від 29.03.2021 у справі № 916/3225/20, залишеним в силі постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2022 та постановою Верховного Суду від 15.06.2022), що конструкції, про які зазначає відповідач, не є об`єктами нерухомого майна, а є будівельними матеріалами та будівельним сміттям, про що було відомо ТОВ "Теплодарський енергетичний парк" ще до укладення договору оренди від 18.05.2018. Зважаючи на те, що наміри забудови та відповідні проєктні рішення з будівництва розроблялись за замовленням ТОВ "Теплодарський енергетичний парк", місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав вважати наявність об`єктивної неможливості у відповідача використовувати земельну ділянку відповідно до цільового призначення, та, відповідно, звільнення від внесення орендної плати.

2.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 рішення Господарського суду Одеської області від 29.06.2023 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення вимог заявленого позову.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 і рішенням Господарського суду Одеської області від 29.06.2023 у цій справі, ТОВ "Теплодарський енергетичний парк" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати зазначені судові рішення, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на положення пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 і пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, зокрема стверджує (1) про порушення судами статей 86, 104 Господарського процесуального кодексу України, ухвалення судових рішень без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм процесуального права, викладених у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 911/1981/20, від 16.03.2023 у справі № 925/400/21, від 20.02.2020 у справі № 911/2658/18, від 23.11.2023 у справі № 925/654/22, (2) порушення судами частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, ухвалення судових рішень без врахування висновку Верховного Суду щодо застосування цієї норми, викладеного у пункті 6.24 постанови Великої Палати від 20.04.2022 у справі № 910/2615/18, у пункті 5.17 постанови Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 910/6441/20. Також, за доводами скаржника, суди не дослідили зібрані у справі докази.

Зокрема, на думку скаржника, попередні судові інстанції неправильно застосували частину 6 статті 762 Цивільного кодексу України, безпідставно відхилили та не надали належної оцінки як висновку експертизи, який, як вважає скаржник, є основним доказом у справі, що підтверджує об`єктивну неможливість використання орендарем (відповідачем) орендованої земельної ділянки через наявність на ній об`єктів незавершеного будівництва, за які відповідач не відповідає, тобто тих обставин, через які він звільняється від сплати орендної плати на підставі вказаної норми, так і іншим наявним у справі доказам, якими теж, на його думку, підтверджується неможливість використання орендованої ділянки. Скаржник також вказує на те, що апеляційний господарський суд проігнорував положення пункту 3.6 інвестиційного договору, на виконання якого сторонами було укладено договір оренди від 18.05.2018; не з`ясував того, чи було позивачем виконано зазначені в цьому пункті обов`язки. Водночас товариство вважає, що господарські суди помилково ототожнили "правову оцінку обставин, здійснену судом" із "встановленими судом обставинами", чим порушили частину 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

3.2. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу просить у її задоволенні відмовити, а оскаржені у справі судові рішення залишити без змін як законні та обґрунтовані.

3.3. Від Теплодарської міськради відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

4.2. Як установили суди попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 17.05.2018 між ТОВ "Теплодарський енергетичний парк" і Теплодарською міськрадою було укладено інвестиційний договір, за умовами якого спільна мета сторін цього договору полягає в забезпеченні сталого розвитку м. Теплодар, реалізації положень Національного плану дій з відновлюваної енергетики на період до 2020 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 902-р, Енергетичної стратегії України на період до 2030 року щодо збільшення обсягів енергії та енергопродуктів, видобутих із нетрадиційних і відновлювальних джерел енергії.

У пункті 2.1 інвестиційного договору зазначено, що для досягнення мети, визначеної в пунктах 1.1, 1.2 цього договору, в порядку та на умовах визначених ним ТОВ "Теплодарський енергетичний парк" зобов`язується за власні та/або залучені кошти, на земельній ділянці, яка буде передана в довгострокову оренду Теплодарською міськрадою ТОВ "Теплодарський енергетичний парк", здійснити будівництво комбінованої електростанції загальною потужністю 810 МВт, у складі: газової балансуючої ТЕС орієнтовною потужністю 500 МВт; сонячної електростанції орієнтовною потужністю 20 МВт; вітрової електростанції орієнтовною потужністю 15 МВт; акумулюючої балансуючої електростанції орієнтовною потужністю 275 МВт, а Теплодарська міськрада зобов`язується вжити комплекс організаційних та технічних заходів, спрямованих на створення умов, які сприяють досягненню цілі внесення інвестицій, ефективній діяльності об`єктів інвестування, захисту прав та законних інтересів ТОВ "Теплодарський енергетичний парк" як інвестора, у тому числі передати товариству земельну ділянку, площею 66,000 га, розташовану за адресою: вул. Енергетиків, 14, Промзона, м. Теплодар, Одеська обл., в довгострокову оренду на умовах, визначених рішеннями Теплодарської міськради від 17.08.2017 № 294-VII, від 03.05.2018 № 430-VII, в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Згідно з пунктом 3.5 інвестиційного договору від 17.05.2018 Теплодарська міськрада для виконання ТОВ "Теплодарський енергетичний парк" обов`язків, передбачених пунктами 2.1, 3.1 цього договору, передає ТОВ "Теплодарський енергетичний парк" земельну ділянку, площею 66,000 га, розташовану за адресою: вул. Енергетиків, 14, Промзона, м. Теплодар, Одеська обл., в довгострокову оренду на умовах, визначених рішеннями Теплодарської міськради від 17.08.2017 № 294-VII, від 03.05.2018 № 430-VII, в порядку, передбаченому чинним законодавством, з цільовим призначенням - для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій.

У пункті 3.6 вказаного інвестиційного договору сторони передбачили, що Теплодарська міськрада зобов`язана протягом 30 календарних днів вжити комплекс організаційних заходів, спрямованих на визначення правового режиму об`єктів, розташованих на земельній ділянці, та запропонувати можливі варіанти їх подальшого використання (продаж, оренда тощо) і запропонувати їх ТОВ "Теплодарський енергетичний парк". ТОВ "Теплодарський енергетичний парк" зобов`язується протягом 30 календарних днів із моменту отримання пропозицій від Теплодарської міськради розглянути їх та визначитися щодо варіанту подальшого використання зазначених об`єктів в рамках чинного законодавства України.

Попередні судові інстанції також установили, що 18.05.2018 між Теплодарською міськрадою (орендодавець) і ТОВ "Теплодарський енергетичний парк" (орендар) було укладено договір оренди землі № 4, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, на підставі рішення Теплодарської міської ради від 03.05.2018 № 430-VII (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони іншого призначення, вид використання земельної ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів енергетики), кадастровий номер 5111500000:02:003:0025, розташовану на вул. Енергетиків, 14 у Промзоні м. Теплодара, Одеської обл.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 66,0000 га, у тому числі за земельними угіддями - 66,0000 га землі, які використовуються для технічної інфраструктури (пункт 2 договору оренди від 18.05.2018).

У пункті 3 цього договору зазначено, що на земельній ділянці немає об`єктів нерухомого майна, право власності на які зареєстроване згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 4 договору оренди від 18.05.2018 нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 86 314 199,40 грн.

Земельна ділянка, яка передається в оренду, немає недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню. Інші особливості об`єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини теж відсутні (пункти 5, 6 вказаного договору).

Згідно з пунктом 7 договору оренди від 18.05.2018 він укладений на 49 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

У пункті 8 названого договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3 % нормативної грошової оцінки на період будівництва, яка становить 2 589 425,98 грн у рік та 6 % нормативної грошової оцінки на період після введення в експлуатацію об`єктів комбінованої електростанції загальною потужністю 810 МВт у складі: газової балансуючої ТЕС орієнтовною потужністю 500 МВт; сонячної електростанції орієнтовною потужністю 20 МВт; вітрової електростанції орієнтовною потужністю 15 МВт; акумулюючої балансуючої електростанції орієнтовною потужністю 275 МВт, що станом на дату укладення договору становитиме 5 578 851,96 грн у рік.

Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації. Розмір щорічної орендної плати щороку станом на 1 січня уточняється на коефіцієнт індексації відповідно до чинного законодавства (пункт 9 спірного договору).

За змістом пункту 10 договору оренди від 18.05.2018 орендна плата вноситься щомісячно до 30 числа у розмірі 1/12 частини річної орендної плати, починаючи з 21.05.2018.

Згідно з пунктом 11 договору оренди від 18.05.2018 розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України; підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки комунальної власності; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 13 цього договору земельна ділянка передається в оренду для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, яке передбачає будівництво комбінованої електростанції загальною потужністю 810 МВт у складі: газової балансуючої ТЕС орієнтовною потужністю 500 МВт; сонячної електростанції орієнтовною потужністю 20 МВт; вітрової електростанції орієнтовною потужністю 15 МВт; акумулюючої балансуючої електростанції орієнтовною потужністю 275 МВт.

Цільове призначення земельної ділянки - для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель та споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій (пункт 14 договору оренди від 18.05.2018).

У пункті 24 спірного договору передбачено, що Теплодарська міськрада зобов`язана, зокрема передати у користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди; не вчиняти дій, які би перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Відповідно до пунктів 34, 35 договору оренди від 18.05.2018 за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. Сторона, яка порушили зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

18.05.2018 позивач і відповідач підписали акт приймання-передачі земельної ділянки.

У подальшому, 15.05.2019 сторони підписали додаткову угоду № 1 до спірного договору, згідно з якою виклали пункти 8, 13 в новій редакції, а саме за змістом пункту 8 орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі у розмірі 3 % нормативної грошової оцінки на період будівництва, яка становить 2 589 425,98 грн у рік та 6 % відсотків нормативної грошової оцінки на період після введення об`єктів будівництва в експлуатацію, що станом на дату укладення цього договору становитиме 5 178 851,96 грн у рік; згідно з пунктом 13 договору земельна ділянка передається в оренду для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій.

Відповідно до витягу № 2762 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, виготовленого Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області 21.01.2022, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 5111500000:02:003:0025, становить 95 271 333,30 грн.

Суди попередніх інстанцій також установили та про це свідчать матеріали справи, ТОВ "Теплодарський енергетичний парк" здійснило дії щодо підготовки до початку фактичного будівництва електростанції, зокрема було отримано містобудівні умови та обмеження від 16.09.2019 № 1, затверджені рішенням виконавчого комітету Теплодарської міськради від 20.09.2019 № 145/В-2019, виконано інженерно-геологічні та інженерно-геодезичні вишукування, розроблено проєктну документацію та здійснено її експертизу, укладено договори із АТ "Одесаобленерго" та ДП "Гарантований покупець", погоджено технічні умови приєднання до електричних мереж, зареєстровано в Державній архітектурно-будівельний інспекції України повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Також, як зазначили суди, 18.01.2019 Приватним підприємством "Синегрія" виготовлено звіт про оцінку майна, об`єкт оцінки - об`єкт незвершеного будівництва: головний корпус з установкою 4хТ250/300-240, 4хКП-1000-25, 5-545, відкритий розпродпристрій 330 кВ з будівлею релейних панелей і компресорною, градирні 4х3200м2, об`єднаний допоміжний корпус (ОДК-1) (у складі ХВО, складу реагентів, майстерень і лабораторії ХВО), дві прожекторні вишки зовнішнього освітлення будбази, автодорога і бетонний майданчик, розташовані за адресою: вул. Енергетиків, 14, Промзона, м. Теплодар, Одеська область, та обліковуються на балансі управління майна та інвестицій Теплодарської міськради.

У листі Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропром-М" (далі - ТОВ "Агропром-М") від 15.07.2020 № 15/07, адресованому ТОВ "Теплодарський енергетичний парк", зазначено про неможливість здійснення підготовчих робіт щодо будівництва сонячної електростанції за адресою: м. Теплодар, Промзона, вул. Енергетиків, 14, оскільки на земельній ділянці наявні будівельні об`єкти незавершеного будівництва, які перешкоджають використанню земельної ділянки за призначенням та роблять неможливим початок будівництва.

09.08.2020, 24.09.2020 ТОВ "Теплодарський енергетичний парк" у листах просило Теплодарську міськраду усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом видалення наявних на ній об`єктів незавершеного будівництва та надання можливості використовувати земельну ділянку за призначенням.

15.10.2020 ТОВ "Теплодарський енергетичний парк" (лист вих. № 78) звернулося до Теплодарської міськради та просило зупинити дію пункту 8 договору оренди від 18.05.2018.

У висновку експерта Шкребтія В. Г. за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 26.12.2022, яка проводилася за заявою позивача, зазначено, що за результатами проведеного обстеження встановлено, що на момент проведення експертизи на території земельної ділянки 5111500000:02:003:0025, розташованої за адресою: Одеська обл., м. Теплодар, Промзона, вул. Енергетиків, 14, наявні конструкції незавершеного будівництва; розташування існуючих конструкцій незавершеного будівництва перешкоджає використанню земельної ділянки за цільовим призначенням відповідно до намірів забудови, які передбачені проєктними рішеннями з будівництва сонячної електростанції "ТЕП-1", потужністю 10 МВт, наведеними на схемі генерального плану об`єкта "Нове будівництво сонячної електростанції "ТЕП-1", потужністю 10 МВт, розташованої за адресою: Одеська обл., м. Теплодар, Промзона, вул. Енергетиків, 14.

Поза тим суди звернули увагу на те, що Господарським судом Одеської області розглядалась справа № 916/3225/20 за позовом ТОВ "Теплодарський енергетичний парк" до Теплодарської міськради про зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 5111500000:02:003:0025, ТОВ "Теплодарський енергетичний парк" як орендарю за договором оренди від 18.05.2018 шляхом звільнення земельної ділянки від об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Теплодар (головний корпус з установкою 4хТ250/300-240, 4хКП-1000-25,5-545, відкритий розпродпристрій 330 кВ з будівлею релейних панелей і компресорною, градирні 4x3200м2, об`єднаний допоміжний корпус (ОДК-1) (у складі ХВО, складу реагентів, майстерень і лабораторії ХВО), що розташовані на ній; зобов`язання Теплодарської міськради як орендодавця за договором оренди від 18.05.2018 звільнити ТОВ "Теплодарський енергетичний парк" як орендаря за договором від 18.05.2018 від сплати орендної плати на весь час протягом якого земельна ділянка, кадастровий номер 5111500000:02:003:0025, не може бути використана орендарем через обставини, за які він не відповідає, а саме до звільнення Теплодарською міськрадою земельної ділянки від об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Теплодар (головний корпус з установкою 4хТ250/300-240,4хКП-1000-рі 25,5-545, відкритий розпродпристрій 330 кВ з будівлею релейних панелей і компресорної, градирні 4x3200м2, об`єднаний допоміжний корпус (ОДК-1) (у складі ХВО, складу реагентів майстерень і лабораторії ХВО)), що розташовані на ній. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що з часу укладання договору оренди від 18.05.2018 ТОВ "Теплодарський енергетичний парк" не може приступити до фактичного використання орендованої земельної ділянки, у зв`язку із тим, що на земельній ділянці розташовані об`єкти незавершеного будівництва комунальної власності територіальної громади м. Теплодар.

Рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 916/3225/20 від 29.03.2021, залишеним без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 20.01.2022 та постановою Верховного Суду від 15.06.2022, у задоволенні позову повністю відмовлено.

Верховний Суд у постанові від 15.06.2022 у справі № 916/3225/20 зазначив, зокрема про те, що "як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, згідно зі змісту листа ТОВ "Теплодарський енергетичний парк" від 05.03.2018 № 05/3, направленого державному кадастровому реєстратору відділу у Біляївському районі, позивачем було проведено процедуру визначення належності об`єктів нерухомого майна, що розташовані на земельній ділянці за адресою: вул. Енергетиків, 14, Промзона, м. Теплодар, за результатами якої було встановлено, що ці об`єкти, не є об`єктами нерухомого майна, а є будівельними матеріалами та будівельним сміттям.

Отже, ТОВ "Теплодарський енергетичний парк" ще до укладення договору оренди землі від 18.05.2018 № 4 було достеменно відомо про те, що на орендованій ним земельній ділянці розташовано об`єкти комунального майна.

Крім того, як правильно встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, умовами договорів, укладених між ТОВ "Теплодарський енергетичний парк" та Теплодарською міською радою, не передбачено зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку від об`єктів комунального майна територіальної громади м. Теплодар.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено наявність перешкод у користуванні ним орендованою земельною ділянкою відповідно до умов, укладеного 18.05.2018 договору оренди.

Разом з цим, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, суди правомірно відмовили у задоволенні вимог щодо зобов`язання відповідача звільнити позивача від сплати орендної плати, на весь час протягом якого земельна ділянка не може бути використана, оскільки зазначені вимоги є похідними від вимог про усунення перешкод".

4.3. Як установили попередні судові інстанції та свідчать матеріали справи, яка розглядається, предметом позову у ній є вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави в особі Теплодарської міськради про стягнення з ТОВ "Теплодарський енергетичний парк" 2 043 604,97 грн заборгованості з орендної плати за землю за період із 01.05.2022 по 01.01.2023 за договором оренди від 18.05.2018. Відповідач, у свою чергу, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, посилався на положення частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України; наголошував на неможливості користуватися спірною земельною ділянкою у спірний період через обставини, за які він не відповідає, та, відповідно, наявності підстав для звільнення його від сплати орендної плати з 31.10.2019 (з моменту, коли було зареєстроване повідомлення про початок виконання будівельних робіт), у тому числі за період із травня 2022 року по січень 2023 року.

4.4. Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, визнав позовні вимоги обґрунтованими, встановивши обставини неналежного виконання відповідачем як орендарем умов договору оренди від 18.05.2018 в частині внесення орендної плати за ним у спірному періоді, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості у сумі, заявленій до стягнення. Водночас, надавши оцінку аргументам відповідача, які він наводив заперечуючи проти позову, та наданим ним доказам, суди визнали недоведеними обставини неможливості використання орендарем спірної земельної ділянки, та, відповідно звільнення відповідача від сплати орендної плати.

Господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що згідно з частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Водночас суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 наведено висновок, відповідно до якого норма частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України визначає як підставу звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність у частині 6 статті 762 Цивільного кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Разом із тим Верховний Суд у постанові від 12.04.2023 у справі № 910/14244/20 дійшов висновку про те, що саме наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини, при застосуванні частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (стаття 74 зазначеного Кодексу).

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Попередні судові інстанції, вирішуючи спір у цій справі, дослідили обставини справи та в межах визначених процесуальним законом повноважень щодо оцінки наявних у матеріалах справи доказів надали оцінку висновку експертизи, наявному у справі, та викладеним у ньому твердженням (у тому числі і листу ТОВ "Агропром-М" від 15.07.2020 № 15/07, звіту про оцінку майна від 28.01.2019) з урахуванням вимог законодавства, інших наявних у справі доказів у їх сукупності та, зважаючи, серед іншого, на обставини, установлені у господарській справі № 916/3225/20, визнали недоведеними відповідачем як орендарем обставини неможливості використання ним об`єкта оренди відповідно до умов спірного договору оренди з незалежних від нього причин, у зв`язку з чим дійшли висновку про відсутність підстав, з якими положення частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, пов`язують можливість звільнення орендаря від зобов`язання сплатити орендну плату за договором оренди.

Суди звернули увагу на те, що із наявного у матеріалах справи висновку експертизи вбачається неможливість використання земельної ділянки за цільовим призначенням відповідно до намірів забудови, які передбачені проєктними рішеннями з будівництва, тобто такий висновок зафіксував лише те, що наміри забудови, які розроблено орендарем, не враховують розташовані на земельній ділянці конструкції незавершеного будівництва.

При цьому, господарські суди першої та апеляційної інстанції акцентували, що за змістом статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Висновок експерта у розумінні положень процесуального законодавства є рівноцінним засобом доказування у справі поряд з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його як доказу здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 Господарського процесуального кодексу України. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 910/21067/17, від 15.06.2021 у справі № 916/2479/17 та від 04.04.2023 у справі № 908/807/18.

Під час вирішення спору у цій справі суди попередніх інстанцій встановили обставини достеменної обізнаності відповідача як орендаря про стан об`єкта оренди (наявність на орендованій земельній ділянці об`єктів комунального майна на час передачі його в орендне користування); прийняття земельної ділянки орендарем за відповідним актом приймання-передачі, підписаним без зауважень і заперечень; а також наголосили на тому, що наміри забудови та відповідні проєктні рішення з будівництва розроблялись за замовленням ТОВ "Теплодарський енергетичний парк". За відсутності встановлення обставин щодо наявності перешкод у користуванні позивачем орендованою земельною ділянкою відповідно до умов укладеного між сторонами у справі договору оренди, суди визнали безпідставним звільнення позивача від внесення орендної плати у спірному періоді на підставі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України.

4.5. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.6. Як уже зазначалося, на обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилався на положення пунктів 1, 4 частини 2 статті 287, пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України і з цих підстав було відкрито касаційне провадження.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

У кожному випадку порівняння правовідносин та їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу на те, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Касаційна інстанція відхиляє посилання скаржника на порушення судами статей 86, 104 Господарського процесуального кодексу України та неврахування висновків щодо застосування вказаних норм, викладених у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 911/1981/20, від 16.03.2023 у справі № 925/400/21, від 20.02.2020 у справі № 911/2658/18, від 23.11.2023 у справі № 925/654/22, оскільки зміст оскаржуваних судових рішень у справі, що розглядається, не свідчить про їх невідповідність правовим висновкам, викладеним у зазначених постановах; наведені у них висновки (щодо доказів, їх оцінки (у тому числі висновку експертизи), обґрунтування у судовому рішенні мотивів відхилення доказів), є загальними висновками щодо застосування відповідних процесуальних норм та по суті є їх констатацією; оцінка доказів у вказаних справах здійснена судами з урахуванням обставин таких справ та сукупності наявних у них доказів, а отже, вони не можуть бути покладені у заперечення висновків судів попередніх інстанцій у цій справі, що розглядається, які ґрунтуються на оцінці судами іншої сукупності наявних у ній доказів та за іншого предмета доказування.

У справі, в якій подано касаційну скаргу, фактичні обставини встановлені судами на підставі оцінки наявних у матеріалах справи доказів, у тому числі і висновку експертизи, з урахуванням вимог законодавства та інших наявних у справі доказів, свідчать про недоведеність відповідачем об`єктивної неможливості використання переданої йому в оренду земельної ділянки через обставини, за які він не відповідає, натомість відповідно до імперативних положень частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України у суду касаційної інстанції відсутні повноваження вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).

Разом із тим посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Водночас колегія суддів зазначає, що твердження скаржника про порушення судами частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України та неврахування судами висновків щодо застосування цієї норми, викладених у постановах Верховного Суду від 20.04.2022 у справі № 910/2615/18, від 14.06.2022 у справі № 910/6441/20, теж відхиляються колегією суддів оскільки, як свідчить зміст оскаржених судових рішень, ухвалюючи судові рішення у справі, суди попередніх інстанцій виходили не лише виключно з обставин, встановлених судами у справі № 916/3225/20, а й з дослідження та оцінки наявних у цій справі, що розглядається доказів, за результатом оцінки яких судами і були встановлені обставини, які мають значення для вирішення цієї справи, та прийняті у справі судові рішення про задоволення заявленого позову. Висновки судів попередніх інстанцій щодо застосування положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у перелічених в касаційній скарзі постановах; наведені висновки суду касаційної інстанції за своїм змістом є загальним правилом визначення ознак преюдиційних обставин, наявність або відсутність яких оцінювалась судом касаційної інстанції у кожній наведеній справі з урахуванням предмета позову, суті правовідносин та встановлених фактичних обставин кожної конкретної справи.

4.7. Поза тим колегія суддів відхиляє посилання скаржника на неналежне дослідження судами зібраних у справі доказів, оскільки відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Натомість зміст касаційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи позивача зводяться до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів, але, як уже зазначалося, скаржник при цьому належним чином не обґрунтував у своїй касаційній скарзі наявність хоча би однієї із підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про неповне дослідження судами зібраних у справі доказів за умови відсутності підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками господарських судів стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Наведене свідчить про непідтвердження підстав касаційного оскарження.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до положень статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.2. Ураховуючи викладене та беручи до уваги наведені положення законодавства і те, що підстави касаційного оскарження, зазначені скаржником у касаційній скарзі не отримали підтвердження, ухвалені у справі рішення та постанову слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки підстав для скасування оскаржуваних судових рішень у справі та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за її подання слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплодарський енергетичний парк" залишити без задоволення.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 і рішення Господарського суду Одеської області від 29.06.2023 у справі № 916/913/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак