Постанова

від 17.04.2024 по справі 914/2468/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/2468/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Погребняка В.Я.,

за участі секретаря: Купрейчук С.П.,

за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 17.04.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича

на постанову Господарського суду Львівської області від 22.11.2023

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024

у справі №914/2468/20

за заявою Головного управління Державної податкової служби у Львівській області,

про банкрутство Державного підприємства "Виробничо-сервісний центр у Львівській області"

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

1. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.10.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство Державного підприємства «Виробничо-сервісний центр у Львівській області»; визнано грошові вимоги Головного управління Державної податкової служби у Львівській області до Державного підприємства «Виробничо-сервісний центр у Львівській області» у розмірі 5 493 720,06 грн, з яких: 5 247 836,15 грн - основного боргу (безспірні), 159 567,83 грн - штрафних санкцій та 86 316,08 грн - пені, а також, 21 020,00 грн. судового збору; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном строком на сто сімдесят календарних днів до 31.03.2021 та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича.

2. 12.10.2020 офіційно оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства «Виробничо-сервісний центр у Львівській області» (79003, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35, код ЄДРПОУ 22380635) за №65345.

3. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.12.2020 залучено до участі у справі Відділ банкрутства Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Державну фіскальну службу України.

4. Ухвалами Господарського суду Львівської області від 08.04.2021 грошові вимоги Головного управління Державної податкової служби у Львівській області у розмірі 1 375 850,01 грн, грошові вимоги Головного управління ДФС у Львівській області на суму 1 753 296,79 грн та грошові вимоги Львівського міського підприємства «Львівтеплоенерго» на суму 256 756,69 грн до Державного підприємства «Виробничо-сервісний центр у Львівській області» визнано у повному обсязі.

5. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.04.2021 відмовлено у задоволенні клопотання розпорядника майна Оберемка Р.А. за вх. №2788/20 від 28.10.2020 про припинення повноважень усіх органів управління боржника та покладення його обов`язків на розпорядника майна; відмовлено у задоволенні клопотання в.о. директора Державного підприємства "Виробничо-сервісний центр у Львівській області" про закриття провадження у справі; визначено розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів на загальну суму 8 900 643,55 грн, що підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а саме: Головного управління Державної податкової служби у Львівській області у розмірі 6 890 590,07 грн, з яких: 5 774 333,04 грн основного боргу, 160 639,76 грн штрафних санкцій та 930 393,27 грн пені, а також, 25 224,00 грн судового збору. Головного управління ДФС у Львівській області в розмірі 1 753 296,79 грн, з яких: 1 749 092,79 грн основного боргу та 4 204,00 грн судового збору, Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" в розмірі 256 756,69 грн, з яких: 217 553,97 грн основного боргу, 34 998,72 грн пені та 4 204,00 грн судового збору.

6. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 закрито провадження у справі №914/2468/20.

7. Ухвалою Верховного Суду від 28.10.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 та здійснено процесуальну заміну ГУ ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43143039) на правонаступника - Головне управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43968090).

8. Постановою Верховного Суду від 07.12.2021 скасовано постанову суду апеляційної інстанції від 11.08.2021 та передано справу №914/2468/20 на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.

9. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.05.2022, за результатами нового розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Виробничо-сервісний центр у Львівській області", ухвалу Господарського суду Львівської області від 08.04.2021 у справі №914/2468/20 залишено без змін.

10. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.03.2023 визнано грошові вимоги ДП «Сервісно-видавничий центр» до боржника в розмірі 2 216 166,74 грн (без права вирішального голосу).

11. 29.04.2021 проведено перші збори кредиторів, на засідання яких був присутній ГУ ДПС у Львівській області з кількістю голосів 5774 голосів. Відповідно до протоколу №1 на цьому засіданні констатовано відмову розпорядника майном боржника арбітражного керуючого Оберемка Р.А. від участі у зборах, вирішено до складу комітету кредиторів включити ГУ ДПС у Львівській області, ГУ ДФС у Львівській області та ЛКП «Львівтеплоенерго», припинити процедуру розпорядження майном, перейти до ліквідаційної процедури, ліквідатором призначити арбітражного керуючого Шимечка А.Я., доручити голові комітету кредиторів звернутись до суду з відповідним клопотанням.

12. На засідання комітету кредиторів, проведеному 29.04.2021 та оформленому протоколом №1, вирішено обрати головою комітету кредиторів ГУ ДПС у Львівській області.

13. 12.05.2021 ГУ ДПС у Львівській області звернулось до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, призначення ліквідатором у справі арбітражного керуючого Шимечка А.Я., 13.05.2021 до суду надійшла заява-згода арбітражного керуючого Шимечка А.Я. на призначення його ліквідатором у справі.

14. 24.05.2021 розпорядник майна повідомив суд та ГУ ДПС у Львівській області про те, що місцезнаходження боржника є одночасно місцезнаходженням ініціюючого кредитора, розпорядник майна скликав збори кредиторів на 29.04.2021 за місцезнаходженням боржника (м. Львів, вул. Стрийська, 35), однак, його та в.о. директора боржника Кінаша В.В. не було допущено до приміщень підприємства, у зв`язку з чим перші збори кредиторів не відбулись.

15. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.09.2022 відмовлено у задоволенні заяви директора боржника про закриття провадження у справі.

16. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.01.2023 замінено учасника справи - Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 43317547), на його правонаступника - Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 43316386).

17. 13.02.2023 розпорядник майна арбітражний керуючий Оберемко Р.А. направив суду протокол №1 зборів кредиторів від 02.02.2023, протокол №1 засідання комітету кредиторів від 02.02.2023, клопотання ГУ ДПС у Львівській області про перехід до ліквідаційної процедури та визнання боржника банкрутом, заяву-згоду арбітражного керуючого Оберемка Р.А. на участь у справі.

18. 15.02.2023 ГУ ДПС у Львівській області звернулось до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, призначення ліквідатором у справі арбітражного керуючого Оберемка Р.А.

19. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.06.2023 залучено до участі у справі Державну фіскальну службу України як орган, уповноважений управляти державним майном боржника та зобов`язано Державну фіскальну службу України надати суду письмову позицію щодо клопотання розпорядника майна про перехід до ліквідаційної процедури та визнання боржника банкрутом.

20. 18.09.2023 ГУ ДПС у Львівській області звернулося до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, призначення ліквідатором боржника арбітражного керуючого Іваська С.М. До клопотання додано протокол зборів кредиторів від 29.08.2023.

21. 17.11.2023 ГУ ДПС у Львівській області звернулося до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, призначення ліквідатором боржника арбітражного керуючого Іваська С.М. До клопотання додано протокол зборів кредиторів від 16.11.2023.

Короткий зміст та мотиви рішень судів першої та апеляційної інстанцій

22. Постановою Господарського суду Львівської області від 22.11.2023 у справі №914/2468/20, яку залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023, серед іншого, у задоволенні заяви Державного підприємства "Виробничо-сервісний центр у Львівській області" щодо застосування ч. 3 ст. 43, ст. 135 ГПК України від 15.02.2023 за вх. №3975/23 відмовлено.

У задоволенні клопотання про забезпечення інвентаризації майна Державного підприємства "Виробничо-сервісний центр у Львівській області" від 25.07.2023 за вх. №18461/23 відмовлено.

Припинено процедуру розпорядження майном Державного підприємства "Виробничо-сервісний центр у Львівській області" (79003, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35, код ЄДРПОУ 22380635).

Припинено повноваження розпорядника майна Державного підприємства "Виробничо-сервісний центр у Львівській області" (79003, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35, код ЄДРПОУ 22380635) - арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича (свідоцтво № 1936 від 18.12.2019 р.), адреса: вул. Ватутіна, 67, с. Потік, Київська область, 08824.

Визнано банкрутом Державне підприємство "Виробничо-сервісний центр у Львівській області" (79003, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35, код ЄДРПОУ 22380635).

Відкрито ліквідаційну процедуру Державного підприємства "Виробничо-сервісний центр у Львівській області" (79003, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35, код ЄДРПОУ 22380635).

Призначено ліквідатором Державного підприємства "Виробничо-сервісний центр у Львівській області" (79003, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35, код ЄДРПОУ 22380635) арбітражного керуючого Іваська Святослава Миколайовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 558 від 18.03.2013, адреса: 79014, м. Львів, вул. Ялівець, 45в/3; ідентифікаційний код 3059709170.

У задоволенні заяви арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича про участь у справі та призначення ліквідатором відмовлено.

У задоволенні заяви арбітражного керуючого Шимечка Андрія Ярославовича про участь у справі та призначення ліквідатором відмовлено.

Оприлюднено на офіційному веб-сайті Касаційного господарського суду у складі Верховного суду повідомлення про визнання Державного підприємства "Виробничо-сервісний центр у Львівській області" (79003, м. Львів, вул.Стрийська, буд. 35, код ЄДРПОУ 22380635) банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, текст якого додається.

Скасовано арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника та зазначено, що накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном.

Зобов`язано посадових осіб протягом 15 днів з дня призначення ліквідатора банкрута передати бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов`язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до закону.

Ухвалено, що строк виконання всіх грошових зобов`язань Державного підприємства "Виробничо-сервісний центр у Львівській області" (79003, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35, код ЄДРПОУ 22380635) вважати таким, що настав з 22.11.2023.

Припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута з 22.11.2023.

Зобов`язано ліквідатора банкрута у разі отримання ним заяв з вимогами до банкрута письмово повідомити про це суд та надати докази їх визнання або ж відхилення у встановленому порядку.

Зобов`язано ліквідатора банкрута не менш, ніж один раз на місяць подавати комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансовий стан і майно банкрута на день відкриття ліквідаційної процедури та під час проведення ліквідаційної процедури, про використання коштів банкрута, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів; подати на адресу суду звіт про виконану роботу.

22.1. Ухвалюючи оскаржену постанову, суд першої інстанції врахував факт тривалого продовження справи про банкрутство на стадії розпорядження майном, виконання необхідних умов процедури розпорядження майном, складення реєстру заявлених вимог кредиторів, створення комітету кредиторів, подання клопотання зборів кредиторів щодо введення процедури ліквідації, відсутність пропозицій щодо санації боржника, та дійшов висновку щодо необхідності введення процедури ліквідації та визнання Державного підприємства «Виробничо-сервісний центр у Львівській області» банкрутом.

Також суди виходили з того, що матеріалами справи підтверджено, що за результатами процедури розпорядження майном, на підставі отриманих на запити розпорядника майна відповідей та інвентаризації встановлено, що пасиви боржника перевищують активи, боржник не подавав на розгляд кредиторів плану санації, погодженого з органом, уповноваженим управляти державним майном, відтак погашення визнаних судом вимог кредиторів можливе не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

23. До Верховного Суду від арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича надійшла касаційна скарга на постанову Господарського суду Львівської області від 22.11.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі №914/2468/20.

23.1. На виконання приписів пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України скаржник посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без врахування висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 30.12.2020 у справі №905/1084/16.

23.2. Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій прийнято до уваги незаконне рішення, оформлене протоколом зборів кредиторів боржника від 16.11.2023.

23.3. Вказує, що постанова суду апеляційної інстанції винесена з порушенням ст. 129 Конституції України, оскільки судом апеляційної інстанції не надано оцінки доводам скаржника відносно прав ГУ ДПС України у Львівський області скликати збори комітету кредиторів одночасно із проведенням їх арбітражним керуючим Оберемком Р.А.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

24. ГУ ДПС у львівській області подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову залишити без змін.

Провадження у Верховному Суді

25. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №914/2468/20 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2024.

26 Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича, яка подана на постанову Господарського суду Львівської області від 22.11.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі №914/2468/20 та призначено до розгляду касаційну скаргу арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича у справі №914/2468/20 на 17 квітня 2024 року о 12:00 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого.

28. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

29. Предметом касаційного розгляду у цій справі є питання дотримання господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час вирішення питання про перехід до ліквідаційної процедури Державного підприємства "Виробничо-сервісний центр у Львівській області".

30. Згідно статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури.

31. Відповідно до частин першої - третьої, дев`ятої статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства, під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу. Процедура розпорядження майном боржника вводиться строком до 170 календарних днів. Розпорядник майна зобов`язаний: розглядати заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника, що надійшли в установленому цим Кодексом порядку; вести реєстр вимог кредиторів; повідомляти кредиторів про результати розгляду їхніх вимог; вживати заходів для захисту майна боржника; проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства; скликати збори і комітет кредиторів та організовувати проведення їх засідань; надавати державному реєстратору в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості, необхідні для ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, а також здійснювати розкриття кредиторам інформації щодо фінансового стану боржника та ходу провадження у справі; не пізніше двох місяців з дня відкриття провадження у справі про банкрутство провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість; за можливості проведення санації боржника розробити план санації боржника та подати його на розгляд зборам кредиторів; виконувати інші повноваження, передбачені цим Кодексом. Розпорядник майна має право на подання до господарського суду позову щодо визнання недійсними правочинів, у тому числі укладених боржником з порушенням порядку, встановленого цим Кодексом, а також позовів щодо визнання недійсними актів, прийнятих у процедурі розпорядження майном щодо зміни організаційно-правової форми боржника.

32. Згідно пункту 4 частини п`ятої статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства, прийняття рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про введення наступної процедури у справі про банкрутство належить до компетенції зборів кредиторів.

33. Відповідно до частин першої - третьої, шостої статті 49 Кодексу України з процедур банкрутства, у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі. До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. У разі наявності обставин, що не дають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом. У підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких судових рішень: ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом; ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство. З дня визнання господарським судом боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або введення процедури санації процедура розпорядження майном та повноваження розпорядника майна припиняються.

34. Суд другої інстанції встановив, що Головне управління ДПС у Львівській області як кредитор, сума кредиторських вимог якого становить більше третини всіх вимог, направило вимогу від 13.10.2023 за №29656/6/13-01-13-04 розпоряднику майна ДП «Виробничо-сервісний центр у Львівській області» Оберемку Р.А. про скликання зборів кредиторів у цій справі із визначеним кредитором порядком денним.

35. Протягом двох тижнів з дня надходження письмової вимоги про скликання зборів кредиторів розпорядник майна зборів кредиторів не скликав та не провів, тому на підставі абз.3 ч.3 ст.48 КУзПБ Головне управління ДПС у Львівській області листом №162/6/13-01-13-04 від 01.11.2023 скликало збори кредиторів на 16.11.2023 на 10:00 за адресою м. Львів, вул. Стрийська, 35.

36. До матеріалів справи долучено докази повідомлення про місце і час проведення засідання зборів кредиторів інших кредиторів, орган уповноважений управляти державним майном, розпорядника майна та боржника.

37. Суд другої інстанції встановив, що у зборах кредиторів взяли участь Головне управління ДПС у Львівській області (5774 голосів, представник Підгайний О.І. ) та ЛКП «Львівтеплоенерго» (217 голосів, представник - Коцелко Ю.В.), загальна кількість голосів - 5991, що складає 73% усіх голосів кредиторів.

38. Відповідно до протоколу зборів кредиторів від 16.11.2023, на зборах прийнято такі рішення:

- взяти до відома останній звіт про діяльність арбітражного керуючого у справі №914/2468/20 Оберемка Р.А. поданий 06.08.2023 за №08/229 та не погодити нарахування та виплати основної винагороди за роботу арбітражного керуючого Оберемка Р.А. розпорядником майна Державного підприємства «Виробничо-сервісний центр у Львівській області»;

- звернутися до Господарського суду Львівської області з клопотанням про визнання Державного підприємства «Виробничо-сервісний центр у Львівській області» (79003, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35, код ЄДРПОУ 22380635) банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури та зобов`язати ГУ ДПС у Львівській області звернутися до господарського суду Львівської області із відповідним клопотанням;

- призначити арбітражного керуючого Іваська Святослава Миколайовича (свідоцтво керуючого №558 від 18.03.2013) ліквідатором Державного підприємства "Виробничо-сервісний центр у Львівській області;

- відкликати голоси ГУ ДПС у Львівській області в попередніх протоколах (від 29.04.2021 та від 02.02.2023) в частині призначення арбітражних керуючих (Шимечка Андрія Ярославовича та Оберемка Романа Анатолійовича) ліквідаторами у даній справі;

- звернутися до Господарського суду Львівської області з клопотанням про призначення арбітражного керуючого Іваська Святослава Миколайовича (свідоцтво №558 від 18.03.2013) ліквідатором Державного підприємства «Виробничо-сервісний центр у Львівській області»; зобов`язати ГУ ДПС у Львівській області звернутися до Господарського суду Львівської області із відповідним клопотанням.

39. Разом з тим, зважаючи на положення статті 49 Кодексу України з процедур банкрутства, наявність рішення зборів кредиторів (комітету кредиторів в разі делегування таких повноважень) про перехід до наступної судової процедури та звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури не є безумовною підставою для введення господарським судом ліквідаційної процедури боржника.

40. Частиною четвертою статті 49 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що навіть за відсутності відповідного рішення зборів кредиторів боржника чи комітету кредиторів, але за наявності обставин, а саме за наявності ознак банкрутства господарський суд протягом п`яти днів після закінчення процедури розпорядження майном боржника приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за власною ініціативою.

41. Зважаючи на приписи наведеної норми, підлягають відхиленню доводи касаційної скарги зазначені у п.п. 23.2. п. 2 цієї постанови.

42. Аналіз положень статей 48, 49 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить, що господарський суд, проводячи підсумкове засідання у справі про банкрутство, приймає рішення про введення наступної судової процедури щодо боржника, які визначені частиною першою статті 6 Кодексу України з процедур банкрутства із застосуванням судового розсуду.

43. Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Законом про банкрутство, Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

44. Застосування судами законодавства про банкрутство зобов`язує суди відповідно до частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України також використовувати відображені у нормах цього законодавства особливі принципи інституту банкрутства (неплатоспроможності) для забезпечення мети законодавства про банкрутство (неплатоспроможність).

45. Одним із принципів, які характерні для правового інституту неплатоспроможності є принцип судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що зобов`язує суд з достатньою повнотою встановити об`єктивні обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах банкрутства (неплатоспроможності).

46. Тож на відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження (схожий за змістом висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).

47. Застосування судами принципу судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства та пропорційності надає суду у процедурі банкрутства правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з етапів процедур банкрутства (неплатоспроможності).

48. Суд звертає увагу, що відповідно до норм Кодексу України з процедур банкрутства кожна судова процедура у справі про банкрутство (неплатоспроможність) має своє завдання та мету, а їх запровадження має здійснюватися із дотриманням правил (наявності визначених Кодексом України з процедур банкрутства для цього умов) переходу від однієї судової процедури до наступної.

49. Тому суд повинен займати активну процесуальну позицію в тому числі і при перевірці наявності підстав для застосування щодо боржника судових процедур, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

50. Статтею 58 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Суд визначає строк, протягом якого ліквідатор зобов`язаний здійснити ліквідацію боржника. Цей строк не може перевищувати 12 місяців. Неявка у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про час і місце такого засідання, не перешкоджає провадженню у справі.

51. Виходячи з вищенаведених норм Кодексу України з процедур банкрутства, боржник визнається банкрутом, коли господарським судом встановлено його неспроможність відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

52. Постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є, за своєю правовою природою, судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

53. Ухваленню такої постанови передує судова процедура розпорядження майном боржника, порядок проведення якої врегульований у розділі IІ Кодексу України з процедур банкрутства.

54. Під розпорядженням майном згідно частини першої статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації).

55. Задля досягнення наведеної мети розпорядник майна зобов`язаний, зокрема: проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, а також здійснювати розкриття кредиторам інформації щодо фінансового стану боржника та ходу провадження у справі; не пізніше двох місяців з дня відкриття провадження у справі про банкрутство провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість (частина третя статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства).

56. Зокрема, інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання.

57. Завданням підсумкового засідання суду на стадії розпорядження майном полягає у з`ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі, виходячи, зокрема, з клопотання комітету кредиторів. Проте остаточна оцінка зазначених обставин надається господарським судом, який здійснює провадження у справі про банкрутство, виходячи з того, чи є можливим відновлення платоспроможності боржника без введення його ліквідаційної процедури, чи не приймалось рішення про введення ліквідаційної процедури комітетом кредиторів на шкоду більшості кредиторів членів комітету кредиторів та чи є реальна можливість відновити платоспроможність боржника через застосування до нього процедури санації за наявності інвестора, чи наявні ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності тощо.

58. При цьому при ухваленні постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, має бути доведено факт неплатоспроможності боржника, як того вимагає стаття 205 Господарського кодексу України, відповідно до положень частини четвертої якої суб`єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду, у разі неспроможності суб`єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів.

59. Тобто, враховуючи положення частини четвертої статті 205 Господарського кодексу України, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, у зв`язку з чим при винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та при відкритті ліквідаційної процедури суд в обов`язковому порядку повинен з`ясувати як актив, так і пасив боржника та порівняти їх дані.

60. Аналогічні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 908/2755/19.

61. Верховний Суд неодноразово наголошував, що, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неплатоспроможність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, шляхом здійснення аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, які передбачені в процедурі розпорядження майном, та дослідити надані розпорядником майна належні та допустимі докази на підтвердження повноти проведення процедури розпорядження майном, зокрема, передбаченої у частині третій статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства.

62. При цьому суд має з`ясувати актив і пасив боржника та співставити відомості щодо обох величин. Розмір пасиву боржника підлягає визначенню відповідно до затвердженого судом у порядку статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства реєстру вимог кредиторів. Відомості про актив боржника має містити звіт розпорядника майна про фінансово-майновий стан боржника. Зазначений звіт має бути предметом розгляду зборів кредиторів (комітету кредиторів), які на його підставі приймають рішення клопотати про перехід до наступної судової процедури.

63. Судом апеляційної інстанції встановлено, що зі звітів розпорядника майна про виконану роботу та доданих підтверджуючих документів, вбачається, що в процедурі розпорядження майном було здійснено такі заходи:

- на підставі наказу №1 від 28.07.2023 розпорядник майна провів інвентаризацію майна боржника, за результатами якої складено акт про виявлення майна боржника загальною балансовою вартістю 261 552 грн.;

- під час інвентаризації виявлено нестачу рухомого майна кількістю 123 одиниць на загальну суму 79 483,22 грн., що було зафіксовано на підставі листа в.о. директора ДП «Виробничо-сервісний центр у Львівській області» Кінаша В.В. від 15.03.2021 №2 з додатком про відсутність інвентарного майна згідно наданого списку та вартості;

- у зв`язку з виявленою нестачею, розпорядник майна подав заяву про порушення кримінального провадження до відділу поліції № 2 Львівського районного управління поліції ГУНП у Львівській області та отримав відповідь від 25.05.2021 про направлення заяви до ВП №2 ЛРУП ГУНП у Львівській області;

- в акті №1 про інвентаризацію грошових коштів зазначено перелік рахунків боржника, однак не вказані залишки на рахунках через не надання банківськими установами, а також керівником боржника відповідей на запити розпорядника майна;

- з метою виявлення майнових активів боржника направлено ряд запитів до реєструючих установ та отримано відповіді, з яких встановлено інформацію про зареєстровані за боржником дев`ять автомобілів (відповідь Головного сервісного центру МВС) та кільцеву канатну дорогу (відповідь Управління Держпраці в Львівській області листом від 29.01.2021);

- у зв`язку з відсутністю на підприємстві боржника керівництва та працівників не має доступу до документів на підставі яких було б можливим проведення аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника.

64. Також ухвалами Господарського суду Львівської області від 26.07.2023, від 09.08.2023, від 04.09.2023, від 20.09.2023, від 25.10.2023 зобов`язувалось засновника боржника - ДФС України надати письмову позицію щодо клопотання про перехід до ліквідаційної процедури та визнання боржника банкрутом, однак кореспонденція, направлена за місцезнаходженням Державної фіскальної служби поверталась на адресу суду з відмітками відділення поштового зв`язку про відсутність адресата. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємств та громадських формувань Державна фіскальна служба України (код ЄДРПОУ 39292197) перебуває в стані припинення.

65. Отже, матеріалами справи підтверджено, що за результатами процедури розпорядження майном, на підставі отриманих на запити розпорядника майна відповідей та інвентаризації встановлено, що пасиви боржника перевищують активи, боржник не подавав на розгляд кредиторів плану санації, погодженого з органом, уповноваженим управляти державним майном, засновник боржника не надав суду пропозицій чи заперечень щодо про переходу до ліквідаційної процедури.

66. З огляду на вищевикладене, правильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для визнання боржника банкрутом та переходу до ліквідаційної процедури, оскільки боржник неспроможний відновити свою платоспроможність або погасити існуючу заборгованість шляхом запровадження інших судових процедур.

67. Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

68. Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

69. Згідно частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

70. Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

71. Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

72. При цьому, аргументи скаржника фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

73. Доводи касаційної скарги щодо неврахування висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 30.12.2020 у справі №905/1084/16 щодо процесуального правонаступництва не є предметом судового розгляду у суді касаційної інстанції, а як уже зазначалось вище Касаційний господарський суд перевіряє, у цьому випадку, дотримання господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час вирішення питання про перехід до ліквідаційної процедури Державного підприємства "Виробничо-сервісний центр у Львівській області".

74. Також, слід додати, що процедури банкрутства за положеннями Кодексу України з процедур банкрутства, мають строковий характер. Закріплений Кодексом принцип строковості судових процедур у справі про банкрутство полягає в тому, що кожна судова процедура у справі може здійснюватися, а дії учасників справи - мають реалізовуватися в межах строку, визначеного цим Кодексом для такої процедури.

75. Згідно частини другої статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства процедура розпорядження майном боржника вводиться строком до 170 календарних днів.

76. Вказані норми Кодексу України з процедур банкрутства фактично є "запобіжниками" щодо зволікань під час провадження у справі про банкрутство та переслідують мету стимулювання всіх учасників судового процесу до неухильного та своєчасного виконання покладених на них законом обов`язків.

77. Процедура розпорядження майном у цій справі введена 12.10.2020 з постановленням судом ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство та станом на дату постановлення судом першої інстанції постанови про визнання боржника банкрутом (22.11.2023) тривала більше ніж три роки, тобто понад визначені Кодексом України з процедур банкрутства строки для такої процедури.

78. Пунктом 1 статті 6 Конвенції, учасником якої є Україна, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

79. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

80. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

81. Водночас на державні органи покладено обов`язок щодо дотримання принципу ''належного урядування'' і ті з них, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення ЄСПЛ від 20.11.2011 у справі ''Рисовський проти України'').

82. З огляду на тривалість розгляду цієї справи та перебування боржника в процедурі розпорядження майном більше ніж три роки, завершення строків процедури розпорядження майном, прийняття кредиторами відповідного рішення щодо переходу до ліквідаційної процедури, встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо неплатоспроможності боржника (недостатності майна для задоволення вимог кредиторів), наявності непогашених грошових вимог перед кредиторами, які визнані судом, перевищення зобов`язань боржника над його наявним майном (перевищення пасивів над активами) та відсутність заяв від потенційних інвесторів щодо оздоровлення фінансового становища боржника, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про необхідність застосування щодо боржника ліквідаційної процедури.

83. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

84. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

85. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

86. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

87. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

88. Вказані вимоги судами при ухваленні постанов, у оскаржуваній частині, були дотримані.

89. Щодо аргументів скаржника які стосуються неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права під час призначення ліквідатора Державного підприємства "Виробничо-сервісний центр у Львівській області" та в іншій частині, крім тієї, що є предметом касаційного розгляду, визначеного у п. 29 цієї постанови, то у колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відсутні правові підстави для надання оцінки вказаним аргументам скаржника з огляду на таке.

90. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

91. При цьому "право на суд" та право на "доступ до суду" не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише у такий спосіб та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v Greece (Філіс), §59; De Geouffre de la Pradelle v France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), §28, і Stanev v Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], §229).

92. Стаття 129 Конституції України до основних засад судочинства відносить забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

93. Тобто конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

94. Рекомендацією №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

95. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", умови прийнятності касаційної скарги, згідно норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

96. У рішенні від 21.07.2021 №5-р(ІІ)/2021 (справа №3-173/2018(1186/18, 77/19) Конституційний Суд України зауважив, що із набранням чинності Законом №1401 до основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України). Тобто за чинним конституційним правопорядком апеляційний перегляд має здійснюватися щодо кожної справи, яку оскаржено в апеляційному порядку, а в частині касаційного оскарження рішення суду обсяг права на таке оскарження змінено з права касаційного оскарження всіх рішень, крім випадків, встановлених законом, на право касаційного оскарження судового рішення лише у визначених законом випадках. Обґрунтування саме такого підходу в частині касаційного оскарження судового рішення міститься в Пояснювальній записці до проєкту Закону України про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) (реєстр. №3524), ухваленого як Закон №1401, де зазначено, що "встановлення законом виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, дасть змогу побудувати ефективну судову систему, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення".

97. Отже, вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". Використання відповідного процесуального фільтру, закріпленого у частині 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

98. Зокрема, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

99. Згідно з положеннями пункту 4 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу, зокрема, на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (з 21.10.2019 - КУзПБ).

100. Частиною 1 статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

101. Отже, реалізація права на касаційне оскарження судових рішень у справі про банкрутство відбувається за правилами і в порядку, передбаченими главою 2 "Касаційне провадження" розділу IV "Перегляд судових рішень" Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням особливостей оскарження судових рішень у справі про банкрутство, визначених КУзПБ.

102. При цьому за вимогами частини 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

103. Провадження у справі про банкрутство поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов`язаних саме із здійсненням такого провадження, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні, тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство.

104. Судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи: 1) перша група стосується розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення (розумій також і відсторонення) керуючого санацією, ліквідатора тощо; 2) друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України (такий висновок викладений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №918/335/17).

105. Порядок оскарження судових рішень у процедурах банкрутства врегульовано статтею 9 КУзПБ (перша група судових рішень), а для спорів, які вирішуються в межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ - статтями 255, 287 Господарського процесуального кодексу України.

106. Зокрема, відповідно до частини 3 статті 9 КУзПБ у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

107. Наведений перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню окремо, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг у справі про банкрутство на інші судові рішення (які відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.

108. Оскаржені судові рішення належать до першої групи судових рішень, можливість/неможливість оскарження яких визначена приписами статті 9 КУзПБ.

109. Однак в частині, як не стосується припинення процедури розпорядження майном та визнання боржника банкрутом, оскаржувані судові рішення не входять до визначеного частиною 3 вказаної статті переліку судових рішень, на які може бути подано касаційну скаргу в справі про банкрутство, а отже є судовими рішеннями, які не підлягають касаційному оскарженню в розумінні пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

110. Положення статей 287 та 296 Господарського процесуального кодексу України не передбачають закриття касаційного провадження з наведених підстав, але в разі здійснення касаційного перегляду зазначених постанови та ухвали в частині розгляду Клопотання суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики ЄСПЛ.

111. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду неодноразово, зокрема в ухвалі від 27.11.2018 у справі №910/4647/18 та постанові від 10.12.2018 у справі №910/9883/17, викладав висновки щодо необхідності закриття касаційного провадження у випадку відкриття касаційного провадження за скаргою на рішення, яке не підлягає перегляду в касаційному порядку.

112. З огляду на викладене, з метою забезпечення єдності та стабільності судової практики, забезпечення передбачуваності застосування правових норм Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою арбітражного керуючого арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича в частині оскарження постанови Господарського суду Львівської області від 22.11.2023 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024, яка не стосується переходу до ліквідаційної процедури боржника, оскільки судові рішення в зазначеній частині не підлягають касаційному оскарженню відповідно до вимог частини 3 статті 9 КУзПБ.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

113. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

114. Враховуючи доводи касаційної скарги, межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим підстави для скасування, у оскаржуваній частині, судових рішень попередніх інстанцій - відсутні.

Судові витрати

115. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича в частині оскарження припинення процедури розпорядження майном, визнання банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури Державного підприємства "Виробничо-сервісний центр у Львівській області" залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Львівської області від 22.11.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі №914/2468/20

в частині припинення процедури розпорядження майном, визнання банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури Державного підприємства "Виробничо-сервісний центр у Львівській області" залишити без змін.

3. Касаційне провадження за касаційною скаргою арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича на постанову Господарського суду Львівської області від 22.11.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі №914/2468/20 в іншій частині, закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді К.М. Огороднік

В.Я. Погребняк