Постанова

від 10.04.2024 по справі 914/1098/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/1098/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників сторін:

позивача (відповідача за зустрічним позовом) - Лука Т.М. (адвокат)

відповідача (позивача за зустрічним позовом) - Горак Я.П. (самопредставництво)

третьої особи - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Корнієнка Андрія Леонардовича

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 (у складі колегії суддів: Орищин Г.В. (головуючий), Галушко Н.А., Желік М.Б.)

та рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2023 (суддя Крупник Р.В.)

за первісним позовом Фізичної особи-підприємця Корнієнка Андрія Леонардовича

до Управління майном спільної власності Львівської обласної ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунальний заклад культури Львівської обласної ради культурно-мистецький центр "Львівський палац мистецтв"

про зобов`язання продовжити строк договору оренди,

та за зустрічним позовом Управління майном спільної власності Львівської обласної ради

до Фізичної особи-підприємця Корнієнка Андрія Леонардовича

про виселення,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. 05.04.2023 Фізична особа-підприємець Корнієнко Андрій Леонардович (далі - ФОП Корнієнко А.Л., Позивач, Скаржник) звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Управління майном спільної власності Львівської обласної ради (далі - Управління майном ЛОР, Відповідач) про зобов`язання продовжити строк договору оренди нерухомого майна на той самий строк.

1.2. Позовні вимоги ФОП Корнієнка А.Л. мотивовані тим, що ним дотримано визначений законом та договором порядок продовження строку дії договору оренди нерухомого комунального майна, у той час як Відповідач свій обов`язок щодо розгляду та вирішення його звернення не виконав.

1.3. 27.04.2023 Управління майном ЛОР подало до суду зустрічний позов про виселення ФОП Корнієнка А.Л. з орендованого майна.

1.4. Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що договір оренди після його продовження на той самий строк було достроково розірвано, про що складено акт приймання-передачі нерухомого майна, проте ФОП Корнієнко А.Л. продовжує безпідставно користуватися спірним майном, що порушує права Відповідача.

2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.09.2023 у задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено, ФОП Корнієнка А.Л. виселено з нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Самчука, 12, а саме замощення площею 150 кв.м.

2.2. За результатами розгляду апеляційної скарги Позивача Західний апеляційний господарський суд постановою від 08.02.2024 залишив вказане рішення місцевого господарського суду без змін.

2.3. При ухваленні вказаних рішень суди врахували, що договір оренди комунального майна припинився 19.05.2021, продовжений чи переукладений не був.

2.4. У подальшому 08.09.2022 ФОП Корнієнко А.Л. передав, а Комунальний заклад культури Львівської обласної ради культурно-мистецький центр "Львівський палац мистецтв" (далі - КЗК ЛОР КМЦ "Львівський палац мистецтв", Балансоутримувач) прийняв раніше передане в оренду нерухоме майно, що підтверджується актом прийняття-передачі нерухомого майна від 08.09.2022.

2.5. За таких обставин суди відмовили у задоволенні первісного позову про зобов`язання продовжити строк договору оренди.

2.6. Оскільки подальше фактичне користування Позивачем спірним майном не свідчить про договірний характер існуючих правовідносин, позовні вимоги Управління майном ЛОР суди визнали обґрунтованими та задовольнили.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

3.1. ФОП Корнієнко А.Л. у касаційній скарзі просить скасувати судові рішення місцевого та апеляційного судів та передати справу на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

3.2. Вимоги скарги обґрунтовує неврахуванням судами при прийнятті оскаржуваних рішень висновків Верховного Суду у справах щодо регулювання подібних правовідносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, постанови Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 921/604/20, від 01.11.2022 у справі № 926/186/22).

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Управління майном ЛОР просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін. Вважає оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими, а доводи Скаржника - такими, що спрямовані на переоцінку доказів у зв`язку з незгодою з рішеннями судів.

3.4. Третя особа правом надати суду пояснення щодо доводів касаційної скарги не скористалася.

4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

4.1. 20.06.2018 між Управлінням майном ЛОР (Орендодавець) та ФОП Корнієнком А.Л. (Орендар) було укладено договір оренди № 34/18 нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад області (далі - Договір № 34/18), за умовами якого Орендодавець на підставі наказу Управління майном ЛОР від 25.05.2018 №35-н передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - частину замощення, що знаходиться на балансі Комунального підприємства ЛОР Кінотеатр Львів, загальною площею 150 кв.м, розміщене за адресою: місто Львів, вул. У. Самчука, 12. У подальшому 08.11.2019 сторонами було підписано договір про внесення з 01.12.2019 змін до Договору № 34/18, яким балансоутримувача замінено на КЗК ЛОР КМЦ "Львівський палац мистецтв".

За умовами Договору № 34/18 майно передано в оренду з метою розміщення кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Нерухоме майно було передано у користування за актом прийняття-передачі нежитлових приміщень від 20.06.2018, який підписано Орендарем і Балансоутримувачем та затверджено начальником Управління майном ЛОР.

В пункті 2.1 Договору № 34/18 сторони погодили, що договір вважається укладеним з моменту досягнення сторонами домовленості з усіх його істотних умов і підписання ними тексту договору. Початок перебігу терміну дії договору та настання обов`язку сплати орендарем орендної плати починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі майна.

Договір №34/18 укладено строком на 2 роки 11 місяців, відповідно з 20.06.2018 по 19.05.2021 включно.

Сторони також погодили, що зміни і доповнення або розірвання договору допускаються за взаємної згоди сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Чинність договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено або достроково за взаємною згодою сторін (пункти 8.3, 8.6, 8.8 Договору № 34/18).

У розділі 2 Договору № 34/18 сторони узгодили порядок передачі та повернення орендованого майна, зокрема у разі припинення цього договору майно повертається Орендарем КЗК ЛОР КМЦ "Львівський палац мистецтв". Орендар повертає майно за актом приймання-передачі, що підписується Орендарем, Орендодавцем та Балансоутримувачем. Майно вважається поверненим з моменту підписання акта приймання-передачі, обов`язок по складанню якого покладається на Балансоутримувача орендованого майна.

4.2. 30.12.2020 ФОП Корнієнко А.Л. звернувся до Фонду комунального майна ЛОДА із заявою від 15.12.2020 про продовження дії Договору №34/18 до 20.06.2023, яка залишена Фондом без розгляду.

4.3. Як встановили суди та не заперечується сторонами справи, ФОП Корнієнко А.Л. передав, а КЗК ЛОР КМЦ "Львівський палац мистецтв" прийняв раніше передане в оренду майно за актом прийняття-передачі нерухомого майна від 08.09.2022, який підписано Орендарем і Балансоутримувачем та затверджено начальником Управління майном ЛОР.

4.4. Наступного дня, 09.09.2022 Позивачем та третьою особою було підписано ще один акт прийняття-передачі нерухомого майна, за яким спірне майно передано в оренду ФОП Корнієнку А.Л. Проте зазначений акт не затверджено Управлінням майном ЛОР як Орендодавцем, а отже суди дійшли висновку, що така передача не відбулася.

4.5. 24.10.2022 ФОП Корнієнко А.Л. звернувся до Управління з листом, у якому просив продовжити строк дії Договору № 34/18 на той самий термін, а в разі відмови надати відповідне рішення, проте вказаний лист залишено Відповідачем без реагування.

4.6. У відповідь на запит представника ФОП Корнієнка А.Л. Управління майном ЛОР листом від 27.02.2023 повідомило, що наказ про продовження/відмову у продовженні договору не підписувався, а договір оренди було припинено за згодою сторін відповідно до акта приймання-передачі орендованого майна від 08.09.2022, поданого Орендодавцю листом Балансоутримувача № 230/1-6 від 16.09.2022.

4.7. У подальшому ФОП Корнієнко А.Л., вважаючи, що такі дії Відповідача щодо непродовження Договору № 34/18 на той самий строк порушують його права, звернувся до суду з даним позовом.

4.8. При цьому Управління майном ЛОР з посиланням на те, що спірний договір оренди було розірвано сторонами достроково шляхом підписання акта приймання-передачі від 08.09.2022 про повернення об`єкта оренди, а натомість фактичне користування Орендарем спірним майном продовжується, звернулося до суду із зустрічними позовними вимогами про виселення ФОП Корнієнка А.Л. із безпідставно займаного ним нерухомого майна.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю - доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

5.2. За приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

5.3. Згідно із частиною першою статті 321 цього ж Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

5.4. Закон України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що оренда комунального нерухомого майна - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

5.5. 03.10.2019 прийнято Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX (далі - Закон №157-ІХ), у якому розділом "Прикінцеві та перехідні положення" передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.02.2020 (за виключенням окремих зазначених норм).

Водночас пунктом 5 цього розділу визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-ХІІ з дня введення в дію цього Закону.

5.6. Ураховуючи опублікування тексту Закону № 157-ІХ 26.12.2019, він набрав чинності 27.12.2019, введений в дію з 01.02.2020 і з цієї дати підлягають застосуванню його положення (за виключенням норм, зазначених у розділі "Прикінцеві та перехідні положення").

5.7. Разом з тим пунктом 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №157-IX передбачено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: 1) набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини другої статті 18 цього Закону, або 2) 01.07.2020.

5.8. Після настання однієї з дат, яка відповідно до вказаного пункту наступить раніше, але у будь - якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються у порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

5.9. Отже, законодавець передбачив та врегулював умови та порядок продовження дії договорів, укладених відповідно до положень Закону України № 2269-XII від 10.04.1992.

5.10. З урахуванням викладеного, зважаючи на приписи Закону №157-, який є спеціальним, Суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин іншого порядку, ніж визначений цим законом.

5.11. Тобто Закон № 157-ІХ не передбачає такої підстави для продовження дії договору оренди як "мовчазна згода", натомість вимагає від орендаря вчинити юридично значимі дії, а саме, звернутись із заявою про продовження договору не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди, та надати звіт про оцінку майна. Орендар має завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування майном шляхом надсилання орендодавцю відповідної заяви. Натомість, орієнтуючись на наявність чи відсутність своєчасного повідомлення про такий намір, орендодавець отримує можливість належно спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди, зокрема, продовжити договір оренди за результатами проведення аукціону, що відповідає спрямованості законодавчих змін на забезпечення конкурентних засад передачі в оренду та максимальної ефективності використання комунального майна.

5.12. Покладення на орендаря обов`язку з надсилання заяви про продовження договору оренди відповідно до абзацу 4 частини сьомої статті 18 Закону № 157-ІХ (разом зі звітом про оцінку майна та рецензію на цей звіт) до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них, що відповідає правовій позиції, наведеній Верховним Судом у постановах від 22.03.2023 у справі №916/2469/21, від 18.07.2023 у справі №914/1728/22, від 07.02.2024 у справі № 902/852/22.

5.13. Як встановлено судами та не заперечується сторонами, ФОП Корнієнко А.Л. 30.12.2020 подав заяву про продовження Договору №34/18 до 20.06.2023, однак Відповідач жодних рішень за результатами розгляду цієї заяви не прийняв (ні про продовження строку договору, ні про відмову у такому продовженні, ні про необхідність надання додаткових документів).

5.14. У подальшому Позивачем було подано Відповідачу лист від 24.10.2022 про продовження дії договору на той самий термін, який також залишився без відповіді Орендодавця.

Не дивлячись на відсутність будь-якого реагування Управління майном ЛОР на звернення Позивача, останній також не вжив жодних додаткових заходів задля продовження орендних правовідносин у передбаченому законодавством порядку.

5.15. За таких обставин строк дії Договору № 34/18, укладеного між сторонами у цій справі, закінчився 19.05.2021, тобто після 01.07.2020, і суди дійшли правильного висновку про те, що до спірних правовідносин його продовження слід застосувати положення Закону №157-.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 907/720/20, від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20, від 08.11.2023 у справі № 911/1714/22, від 07.02.2024 у справі № 902/852/22.

5.16. Частиною першою статті 18 Закону №157-IX визначено, що продовження договору оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які, зокрема, укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше (частина друга статті 18 Закону №157-IX).

5.17. Договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною другою цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття орендодавцем, становить тридцять календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття або погодження представницьким органом самоврядування чи визначеними ним органами, становить шістдесят календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря (частини третя - п`ята цієї ж статті).

5.18. Крім того, частинами сьомою, восьмою статті 18 Закону №157-IX передбачено, що договори, які продовжуються відповідно до частини другої цієї статті, продовжуються на тих самих умовах, з урахуванням вимог цього Закону та Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 "Про деякі питання оренди державного та комунального майна" (далі - Порядок № 483).

Орендна плата за договором, який може бути продовжений відповідно до частини другої цієї статті, встановлюється одним із таких способів: на рівні останньої місячної орендної плати, встановленої договором, що продовжується, якщо такий договір було укладено на аукціоні або конкурсі; на підставі застосування чинної на момент продовження договору орендної ставки до ринкової вартості об`єкта оренди, оцінка якого має бути здійснена на замовлення орендаря в порядку, визначеному цим Законом та Методикою розрахунку орендної плати, крім випадків, коли розмір такої орендної плати є нижчим за розмір орендної плати договору, що продовжується. У такому разі орендна плата встановлюється на рівні останньої місячної орендної плати, встановленої договором, що продовжується.

5.19. Орендар, який звертається із заявою про продовження договору оренди відповідно до абзацу 4 частини сьомої цієї статті, зобов`язаний разом із такою заявою надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт.

5.20. Порядком передачі майна в оренду (для державного майна) або рішенням представницького органу місцевого самоврядування (для комунального майна) на орендаря може бути покладений обов`язок щодо подання додаткових документів разом із заявою про продовження договору оренди, що продовжується відповідно до частини другої цієї статті.

5.21. Крім того, пунктами 134- 136 Порядку № 483 передбачено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом випадках. Орендар, що має право продовжити договір оренди без проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна.

5.22. При цьому заява подається шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі. До заяви орендар додає документи, передбачені пунктом 113 цього Порядку, та звіт про оцінку майна. Рецензування звіту про оцінку майна здійснюється відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

5.23. Однак встановлені судами фактичні обставини у цій справі свідчать про те, що Орендар не дотримався передбаченого законодавством порядку продовження строку дії договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, визначених договором, а саме: не подав у встановлені строки відповідної заяви про продовження Договору оренди встановленого зразка у визначеній законодавством формі та не додав передбачених документів.

5.24. Водночас, судова колегія вважає за доцільне зауважити, що з огляду на строк договору №34/18 (2 роки 11 місяців) та на законодавчі зміни, які відбулися внаслідок прийняття Закону № 157-ІХ, ФОП Корнієнко А.Л. до закінчення строку дії договору вправі був подати або 1) в порядку статті 18 Закону № 157-ІХ заяву про продовження дії договору на той самий строк без проведення аукціону, або 2) в порядку статті 16 Закону № 157-ІХ заяву про внесення змін до укладеного договору з метою приведення його строку у відповідність із мінімальним строком оренди.

5.25. Право на внесення змін до договору виникає лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

5.26. Враховуючи, що у цій справі правовою підставою внесення змін до договору є приписи абзацу 5 частини четвертої статті 16 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», які конкретизовані в пункті 125 Порядку № 483, то зазначені зміни могли бути внесені до договору за згодою сторін або на підставі рішення суду, тобто укладення цього договору (внесення змін до нього) є обов`язковим в силу вказаних вище приписів чинного законодавства, з урахуванням алгоритму, наведеного Судом.

При цьому у випадку якщо право на внесення змін передбачено договором або законом, застосування норм статті 652 Цивільного кодексу України щодо його зміни або розірвання у зв`язку з істотною зміною обставин не вимагається.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 921/604/20.

5.27. Можливість подання ФОП Корнієнком А.Л. заяви про внесення змін до Договору № 34/18 щодо строку його дії зумовлена тим, що згідно частини третьої статті 9 Закону №157-ІХ строк договору оренди не може становити менше п`яти років, крім випадків, визначених Порядком передачі майна в оренду. Водночас, за змістом статті 16 Закону № 157-ІХ, яка визначає особливості укладення договору оренди державного і комунального майна та внесення змін до нього, договір оренди формується на підставі примірного договору оренди, що затверджується, зокрема, Кабінетом Міністрів України - щодо майна державної власності. Договір оренди може відрізнятися від примірного договору оренди, якщо об`єкт оренди передається в оренду з додатковими умовами. Рішенням Кабінету Міністрів України можуть бути передбачені особливості договору оренди майна, що передається в оренду з додатковими умовами.

5.28. Особливості визначення умов передачі майна в оренду, в тому числі пам`яток архітектури та містобудування, укладення договорів оренди встановлюються Порядком № 483 та представницькими органами місцевого самоврядування щодо комунального майна. Порядком № 483 встановлюються особливості внесення змін до умов договорів оренди та підстав для внесення таких змін, зокрема щодо зміни строку оренди, у разі якщо договір був укладений на строк, менший ніж мінімальний строк оренди, передбачений частиною третьою статті 9 Закону №157-ІХ.

5.29. Відповідно до пункту 125 Порядку № 483, який структурно знаходиться в розділі Внесення змін до договору оренди та пов`язаний, насамперед, із положеннями статті 16 Закону №157-ІХ не допускається, зокрема, внесення змін до договору оренди з метою збільшення строку його дії, крім випадків, коли договір був укладений на строк, що становить менш як п`ять років, та з моменту укладення не продовжувався, і заява орендаря стосується збільшення строку оренди з метою приведення його у відповідність із визначеним Законом мінімальним строком. У разі прийняття рішення про внесення змін до договору з метою приведення його строку у відповідність із мінімальним строком оренди, передбаченим Законом, договір оренди викладається в новій редакції згідно з примірним договором оренди, затвердженим відповідно до частини першої статті 16 Закону, але перебіг строку оренди визначається ретроактивно з дати підписання акта приймання-передачі майна за договором, до якого вносяться зміни шляхом викладення його у новій редакції.

5.30. Проте, як встановили суди, вказана заява не відповідає ні вимогам, передбаченим статтею 18 Закону України №157-ІХ до заяви про продовження строку дії договору оренди на тих самих умовах і на той самий строк (оскільки до неї не було подано звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт, а також в даній заяві відсутні будь-які посилання на те, що заява подається в порядку статті 18 Закону України № 157-ІХ), ні порядку, визначеному статтею 16 цього ж закону (адже у такому разі договір оренди викладається в новій редакції згідно з примірним договором оренди).

5.31. Позиція Скаржника фактично базується на змішуванні ним двох самостійних конструкцій: 1) право на продовження строку дії договору оренди до 5 років (за умови його укладення на менший строк) та 2) право на поновлення договору на новий строк, які за умовами статей 16 та 18 Закону № 157-ІХ є взаємовиключними.

5.32. Натомість Позивач помилково вважає, що внаслідок подання ним заяви про продовження Договору № 34/18 до 5 років спочатку відбулося його автоматичне продовження як результат "мовчазної згоди" Орендодавця, а в подальшому вже цей (продовжений) договір був поновлений.

5.33. Разом з тим, суди правильно зазначили, що конструкція продовження договору оренди до 5 років хоча і передбачає обов`язок Орендодавця (за наявності підстав та умов, визначених Законом № № 157-ІХ) продовжити дію договору, однак це не відбувається в силу "мовчазної згоди".

5.34. При цьому суди обґрунтовано виснували, що ФОП Корнієнком А.Л. не було вчинено передбачених Законом № № 157-ІХ дій щодо захисту його порушених прав та з огляду на це дія Договору № 34/18 закінчилася 19.05.2021.

5.35. З огляду на викладене, оскільки відсутні підстави вважати Договір № 34/18 продовженим чи поновленим, то Суд погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що він припинив свою дію 19.05.2021 і ФОП Корнієнко А.Л. не має правових підстав для подальшого користування спірним майном.

5.36. З аналізу положень пункту 125 Порядку № 483 вбачається наступне:

1) цей пункт спрямований на уніфікацію умов договорів оренди державного та комунального майна, укладених до прийняття Закону № 157-ІХ, а також договорів, що укладаються після його прийняття в частині строку його дії з метою забезпечення прав та гарантій учасників цих правовідносин;

2) у цьому пункті нормативно закріплено як загальну заборону щодо збільшення строку дії договору оренди шляхом внесення змін до договору оренди державного та комунального майна, так і виключення з такої заборони, для застосування якого необхідне дотримання наступних критеріїв: а) договір був укладений на строк, що становить менш як п`ять років; б) договір з моменту укладення не продовжувався; в) заява орендаря стосується збільшення строку оренди з метою приведення його у відповідність із визначеним Законом мінімальним строком;

3) відповідно до наведеного пункту можливість задоволення відповідної заяви орендаря кореспондує як його праву на внесення таких змін, так і обов`язку орендодавця розглянути зазначену заяву та, за умови відповідності вищенаведеним критеріям, внести зміни до укладеного договору з метою приведення його строку у відповідність із мінімальним строком оренди;

4) перебіг строку оренди визначається ретроактивно з дати підписання акта приймання-передачі майна за договором, до якого вносяться зміни шляхом викладення його у новій редакції. Тобто строк зміненого договору фактично повинен дорівнювати встановленому у частині третій статті 8 Закону №157-ІХ мінімальному п`ятирічному строку з моменту підписання відповідного акта.

5.37. Враховуючи ті обставини, що в заяві від 15.12.2020 ФОП Корнієнко А.Л. просив продовжити Договір №34/18 до 20.06.2023 і до вказаної заяви не було додано звіту про оцінку майна та рецензію на цей звіт, як цього вимагають приписи статті 18 Закону № 157-ІХ для продовження дії договору на той самий строк, судами виснувано про те, що означена заява була подана Позивачем саме з метою приведення Договору № 34/18 у відповідність до вимог вказаного закону щодо мінімального строку дії.

5.38. Як вже зазначалося, за заявою Позивача жодних змін до Договору № 34/18 внесено не було.

5.39. Внаслідок недодержання ФОП Корнієнком А.Л. передбаченого законодавством порядку продовження строку дії Договору №34/18, цей договір, відповідно до статті 24 Закону №157-ІХ, припинився 19.05.2021.

5.40. Таким чином, з урахуванням предмету та підстав первісного позову, враховуючи відсутність доказів викладення умов договору оренди в новій редакції згідно з примірним договором оренди, затвердженим відповідно до частини першої статті 16 Закону № 157-ІХ, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано відмовив у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання продовжити строк договору оренди. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, та у постановах Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 921/604/20, від 13.10.2021 у справі № 921/604/20, від 01.11.2022 у справі № 926/186/22.

5.41. З огляду на викладене Судом відхиляється посилання Скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 як на безумовну підставу продовження Договору № 34/18, оскільки її висновки зроблені щодо застосування норм закону, який втратив чинність.

5.42. При цьому сплата Позивачем коштів за подальше користування нерухомим майном Відповідача не свідчить про продовження між сторонами орендних відносин, а є лише виконанням обов`язку ФОП Корнієнка А.Л. щодо здійснення оплати за фактичне користування комунального майна.

5.43. Щодо зустрічного позову Управління майном ЛОР суди на підставі приписів статті 25 Закону № 157-ІХ та частини першої статті 785 Цивільного кодексу України дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для виселення колишнього орендаря з займаного нерухомого майна з огляду на те, що Договір № 34/18 після припинення своєї дії у зв`язку з закінченням строку 19.05.2021 продовжений чи переукладений не був. При цьому суди правильно вказали, що норми Закону № 157-ІХ не передбачають такої підстави для продовження дії договору оренди як "мовчазна згода", тобто відсутність заяви однієї із сторін про припинення цього договору.

5.44. Згідно частини першої статті 25 Закону № 157-ІХ у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

5.45. Судами встановлено та сторонами не заперечується, що, не зважаючи на факт підписання ФОП Корнієнком А.Л. акта повернення майна з оренди від 08.09.2022, останній станом на момент пред`явлення позову продовжував фактично займати орендоване майно та сплачувати за таке користування.

5.46. Посилання Скаржника на те, що Управління майном ЛОР є неналежним позивачем за зустрічним позовом спростовуються характером спірних правовідносин, оскільки останнє наділене достатнім обсягом прав і обов`язків щодо вжиття заходів представницького характеру на захист інтересів Львівської обласної ради як представницького органу територіальних громад області.

5.47. Інші доводи касаційної скарги не спростовують дотримання судами норм матеріального та процесуального права, зводяться виключно до незгоди Скаржника з вказаними рішеннями та не є підставами для їх скасування.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.4. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі є законними, підлягають залишенню в силі, а касаційна скарга - без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на заявника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Корнієнка Андрія Леонардовича залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2023 у справі № 914/1098/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко