Рішення

від 19.04.2024 по справі 289/63/24

РАДОМИШЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 289/63/24

Номер провадження 2/289/304/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2024 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Кириленка О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «ДОБРОБУТ 2021» Потіївської сільської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки при проведенні розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить суд стягнути на її користь з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.05.2023 по 01.12.2023 в сумі 39000 грн. Позов мотивований тим, що 30.05.2022 позивача звільнено з посади касира відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу т.в.о. керівника КП «ДОБРОБУТ 2021» №11. Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 29.05.2023 визнано незаконним, скасовано вказаний наказ та поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді касира Комунального підприємства «Добробут 2021», а також стягнуто з Комунального підприємства «Добробут 2021» на користь ОСОБА_1 заборгованість по невиплаченій станом на 01 травня 2023 року заробітній платі в розмірі 28275,08 коп. Постановою Житомирського апеляційного суду від 15.08.2023 вказане рішення залишено без змін. Відповідач не виконав рішення суду. Позивач вважає, що відповідно до статей 116, 117 КЗпП України має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 39000 грн.

Ухвалою судді Радомишльського районного суду Житомирської області від 21.02.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін (а.с. 33).

20.03.2024 представником відповідача було подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він просить зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку до одномісячного середнього заробітку, а саме до 6500 грн. Представник відповідача посилається на те, що заборгованість по заробітній платі в сумі 28275,08 грн. визначена постановою Житомирського апеляційного суду від 15.08.2023 була виплачена позивачці 20.02.2024 по мірі наявності у підприємства на той час, яке є збитковим, зазначених коштів. До того ж, звертає увагу суду на те, що стягнення середнього заробітку у розмірі 39000 грн. в 1,5 рази перевищує розмір заборгованості по заробітній платі, що нівелює принцип справедливості та пропорційності. Прострочення виплати заборгованості по заробітній платі була викликана незалежною від КП «ДОБРОБУТ 2021» обставиною, яка унеможливила проведення своєчасного розрахунку, а саме відсутність обігових коштів внаслідок збитковості підприємства, що підтверджується звітом про результати фінансової діяльності підприємства та довідкою про фінансовий стан підприємства. Підприємство постійно знаходиться на дотаціях від Потіївської сільської ради (а.с. 38-49).

Відповідно до ч. 5ст.279ЦПКУкраїни суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше і, з урахуванням ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідноч.13ст.7ЦПКУкраїни розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Розглянувши наявні у справі документи і матеріали, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивачка з 01.08.2005 по 30.05.2022 перебувала у трудових відносинах з відповідачем і працювала на посаді касира. На підставі наказу т.в.о. керівника підприємства №11 від 30.05.2022 позивача звільнено згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України з вказаної посади. При звільненні відповідач не виплатив позивачеві усі суми, що належали їй від підприємства та підлягали виплаті в день звільнення.

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 29.05.2023, яке ухвалене у справі №289/1068/22 та залишене без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 15.08.2023 визнано незаконним та скасовано вказаний наказ і поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді касира Комунального підприємства «Добробут 2021», а також стягнуто з цього підприємства на користь ОСОБА_1 заборгованість по невиплаченій станом на 01 травня 2023 року заробітній платі в розмірі 28275,08 коп. (а.с. 7-10, 11-14).

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи та установлені у справі №289/1068/22.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 82 ЦПК України).

Відповідно до матеріалів справи заборгованість відповідача перед позивачем по виплаті заробітної плати станом на 01.03.2022 та станом на 01.05.2022 становить 23338,98 грн. (а.с. 15, 16).

Згідно із частиною першоюстатті 47 КЗпП України(тут і далі в редакції на день звільнення позивача) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (стаття 116 КЗпП України).

Статтею 117 КЗпП України (яка діяла на час звільнення позивача) передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Слід зазначити, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 (набрав чинності 19.07.2022) обмежено період нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Таким чином, у відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України, відповідач має своїм обов`язком сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не більше ніж за шість місяців не здійснення відповідного розрахунку.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) вказано, що під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки,вихідна допомогатощо).

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленимиЦК України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбаченестаттею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, який спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 (провадження № 11-1210апп19)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц(провадження № 14-623цс18) зазначено, що:

«закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбаченастаттею 117 КЗпП Українивідповідальність. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя. Однак, встановленийстаттею 117 КЗпП Українимеханізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відповідно до частини першоїстатті 9 ЦК УкраїниположенняЦК Українизастосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положенняЦК Українимають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин. Такої ж за суттю позиції дотримувався і Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 234/7936/14-ц (провадження № 6-2159цс15) та у постанові від 31 травня 2017 року у справі № 759/7662/15-ц (провадження № 6-1185цс16). Відповідно до пункту 6 частини першоїстатті 3 ЦК Українизагальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третястатті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

… зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно достатті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково».

Як вбачається з наданих відповідачем доказів, 20.02.2024 останнім сплачено кошти в розмірі 28275,08 грн. згідно виконавчого листа №2/289/38/23 від 01.12.2023 (а.с. 42).

Відповідно до матеріалів справи витрати відповідача за 2023 рік становлять 1174400 грн., а доходи становлять 1124400 грн., з яких 619300 грн. фінансова підтримка Потіївської сільської ради (а.с. 43-45).

Враховуючи вище викладене, беручи до уваги розмір заборгованості по заробітній платі позивачки 28275,08 грн., період виконання рішення суду, та, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд вважає можливим зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивачата визначає такий в розмірі 10000 грн., та вважає, що такий розмір середнього заробітку є співмірним розміру невиплачених при звільненні сум, справедливим і таким, що відповідає обставинам даної справи та враховуючи, зокрема, і фінансовий стан відповідача, а також те, що на даний час і повністю виконано рішення суду у згаданій вище справі.

Також, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 1211,20 грн. (а.с. 29).

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 141, 211, 247, 258, 259, 263, 265, 273, 274, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )до Комунального підприємства «ДОБРОБУТ 2021» Потіївської сільської ради (місцезнаходження: вул. Леніна, 25, с. Потіївка, Житомирський район, Житомирська область, 12225, ЄДРПОУ 13582133) про стягнення середнього заробітку за час затримки при проведенні розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «ДОБРОБУТ 2021» Потіївської сільської ради на користь ОСОБА_1 10000 (десять тисяч) грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В задоволенні решти позову- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Олег КИРИЛЕНКО