Рішення

від 14.03.2024 по справі 367/6941/20

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/6941/20

Провадження №2/367/707/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

14 березня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Карабаза Н.Ф.,

при секретарі Шемігон В.А.,

заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

До Ірпінського міського суду Київської області звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів. В позовній заяві зазначає, що 10 червня 2016 року між нею та ОСОБА_2 , укладено два ідентичні договори відносно двох земельних ділянок, розташованих за однією адресою: договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Калинушкою О.О. за реєстровим № 2885, згідно з яким вона передала відповідачу у користування для забудови земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:075:0033 площею 0,0559 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 для здійснення будівництва багатоквартирної забудови; та договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Калинушкою О.О. за реєстровим № 2886 згідно з яким позивач передала відповідачу у користування для забудови земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:075:0094 площею 0,1000 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 для здійснення будівництва багатоквартирної забудови. Земельні ділянки згідно умов договорів були передані в користування на платній основі. Плата за користування кожною земельною ділянкою становить 400 гривень 00 копійок за один календарний місяць користування. Плата за користування земельними ділянками повинна сплачуватись відповідачем як землекористувачем їй, як власнику, готівкою. Станом на жовтень 2020 року у відповідача по двом земельним ділянкам виникла заборгованість за період з червня 2017 по жовтень 2020 року, яка складає (400 грн. X 41 календарний місяць = 16400 грн.) х 2 = 32 800 грн. Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором. З огляду на те, що відповідачем зобов`язання щодо плати за користування земельними ділянками не було виконано, окрім погашення заборгованості відповідач має сплатити 1651,82 грн., 3% річних, 2374,00 грн. інфляційних втрат за період прострочення плати за користування земельними ділянками згідно розрахунків вказаних сум. Зазначає, що нею вживались заходи досудового врегулювання спору шляхом направлення через Укрпошту 18.09.2020 року претензій від 15.09.2020 року відповідачу. Однак відповідач дані претензії на Укрпошті так і не отримав. Просить суд стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 суму у розмірі 36825,82 грн., в тому числі 32800,00 грн. заборгованості за договором № 2885 від 10.06.2016, договором № 2886 від 10.06.2016, 1651,82 грн. - 3 % річних, 2374,00 грн. - інфляційних збитків, а також судові витрати - 840,80 грн. на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Через канцелярію суду позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої враховуючи те, що станом на дату написання цієї заяви 13.07.2021 року відповідач - ОСОБА_2 заборгованість за договором № 2885 від 10 червня 2016 року і договором № 2886 від 10 червня 2016 року не погасив, а наступне судове засідання призначено на 21.05.2021, позивач ОСОБА_1 прийняла рішення збільшити розмір позовних вимог, просить суд стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 суму у розмірі 47 729,62грн. в тому числі: 40000,00 грн. - заборгованості за користування земельними ділянками за договором № 2885 від 10.06.2016 та договором № 2886 від 10.06.2016, 2414,82грн. - 3% річних, 5 314,80 грн. - інфляційних збитків, а також судові витрати - 840,80 грн. відшкодування витрат по оплаті судового збору та витрати на професійну правову допомогу.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, її представник - адвокат Букрєєв В.А. подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності особи, яка бере участь у справі, позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, щодо прийняття заочного рішення не заперечували.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився. Заяву про слухання справи за його відсутності не надав, причини неявки суду не повідомив. Про час і місце слухання справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню частково, виходячи із наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 10 червня 2016 року між ОСОБА_1 (власником) та ОСОБА_2 (землекористувачем), укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Калинушкою О.О. за реєстровим № 2885 згідно якого власник земельної ділянки передає землекористувачу, а землекористувач приймає в строкове безоплатне користування земельну у ділянку житлової та громадської забудови, кадастровий номер 3210900000:01:075:0033 площею 0,0559 га, цільове призначенням якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 для здійснення землекористувачем будівництва багатоквартирної забудови, з дотриманням цільового призначення наданої в користування земельної ділянки та затвердженої проектної документації. Площа та межі земельної ділянки залишаються без змін.

10 червня 2016 року між ОСОБА_1 (власником) та ОСОБА_2 (землекористувачем), укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Калинушкою О.О. за реєстровим № 2886 згідно якого власник земельної ділянки передає землекористувачу, а землекористувач приймає в строкове безоплатне користування земельну у ділянку житлової та громадської забудови, кадастровий номер 3210900000:01:075:0094 площею 0,1000 га, цільове призначенням якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 для здійснення землекористувачем будівництва багатоквартирної забудови, з дотриманням цільового призначення наданої в користування земельної ділянки та затвердженої проектної документації. Площа та межі земельної ділянки залишаються без змін.

Згідно п. 9 зазначених договорів земельна ділянка передається в користування на платній основі. Плата за користування земельною ділянкою становить 400 (чотириста) гривень 00 копійок за один календарний місяць користування. Плата за користування земельною ділянкою сплачується Землекористувачем власнику готівкою.

Згідно п. 10 зазначених договорів землекористувач бере на себе зобов`язання сплачувати встановлені законом для власника платежі користування землею в тому числі, але не включно земельний податок та податок з доходів фізичних осіб на весь період дії цього договору.

Згідно п. 20 зазначених договорів за невиконання або неналежне виконання цього договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства. Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося з її вини. Ризик випадкового знищення або пошкодження земельної ділянки, наданої в користування, несе власник.

15.09.2020 року на адресу ОСОБА_2 було направлено претензію по договору № 2885 від 10.06.2016р. та претензію по договору № 2886 від 10.06.2016р. згідно яких ОСОБА_1 вимагала сплати плати за користування земельними ділянками у розмірі по 16000 гривень 00 копійок за кожну. У випадку залишення претензій без задоволення вона буде змушена звертатися до суду з позовом про стягнення заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних, з покладанням на нього судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України «Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку».

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України «Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України «Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)».

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України «Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості».

Відповідно до ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи те, що право користування чужою земельною ділянкою для забудови регулюється нормами глави 16-1 Земельного кодексу України та глави 34 Цивільного кодексу України, то до регулювання відповідних договірних відносин застосовуються вимоги норм земельного та цивільного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 413 ЦК власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.

Відповідно до статей 525, 526, 530, 614, 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов`язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору. Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналізуючи укладені між сторонами договори про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Калинушкою О.О. за реєстровим № 2885 та за реєстровим № 2886 від 10 червня 2016 року, обсяг та зміст прав і обов`язків сторін, які передбачені зазначеними договорами, вбачається, що при оформлені договорів відповідач погодився з його умовами, а саме розмір щомісячної оплати за користування земельними ділянками, факт передачі земельних ділянок здійснено під час оформлення вказаного договору.

Судом встановлено, що позивач виконав умови договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Калинушкою О.О. за реєстровим № 2885 та за реєстровим № 2886 від 10 червня 2016 року, а саме: передала відповідачу у користування для забудови земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:075:0033 площею 0,0559 га та земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:075:0094 площею 0,1000 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 для здійснення будівництва багатоквартирної забудови.

Згідно умов договорів плата за користування земельною ділянкою становить 400 (чотириста) гривень 00 копійок за один календарний місяць користування.

Відповідно до п. 20. зазначених вище договорів за невиконання або неналежне виконання цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Позивачем зазначено що відповідач його претензії залишив без задоволення та будь-якого реагування, тим самим порушив умови та не виконав у встановлений строк сплати за користування земельними ділянками, в зв`язку з чим виникла заборгованість за користування земельними ділянками за договором № 2885 та № 2886 від 10.06.2016р. станом на травень 2021 р. по двом земельним ділянками за період з червня 2017 року по липень 2021 року яка складається (400грн. - щомісячна плата х 50 календарних місяців - період несплати) х 2 кількість земельних ділянок = 40 000,00грн.

Відповідачем по справі не подано до суду жодних доказів, які б спростовували пояснення позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

При обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні.

3% річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

Дана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16 січня 2019 року справа № 373/2054/16-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За приписами ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Позивач просить стягнути з відповідача за період з 01.06.2017 року по липень 2021 за договором № 2885 від 10.06.2016 року: 3% річних в сумі 1207,41грн., інфляційних збитків - в розмірі 2 657,40грн.; за період з 01.06.2017 року по липень 2021 за договором № 2886 від 10.06.2016 року: 3% річних в сумі 1207,41грн., інфляційних збитків - в розмірі 2 657,40грн. інших розрахунків суду не надано.

Враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд не може самостійно здійснити розрахунок або перевірити розрахунок позивача до дня ухвалення рішення, оскільки такого не надано. Тому до стягнення з відповідача підлягають 3 % річних саме за наданим позивачем розрахунком за період з 01.06.2017 року по 12.07.2021 за договором № 2885 від 10.06.2016 року та договором № 2886 від 10.06.2016 року, розмір яких становить 2 414,82грн.

Також з відповідача підлягають стягненню інфляційні збитки за період з 01.06.2017 року по 12.07.2021 за договором № 2885 від 10.06.2016 року та договором № 2886 від 10.06.2016 року, розмір яких становить 5314,80грн.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України).

Щодо вимоги стягнення витрат на правничу допомогу. В своїх роз`ясненнях, наданих у п.п.47-48 Постанови Пленуму «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2017 року №10, ВССУ зазначив, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013). Витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК). Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК України. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Надання платної правової допомоги регламентується Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно частини 1 статті 26 якого, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Позивачем не подано жодного належного доказу, щодо отримання правової допомоги, з визначенням об`єму наданих послуг, та їх вартості позивачем, не надано і доказів, які документально підтверджують витрати на правову допомогу у даній справі, в матеріалах справи міститься лише ордер на надання правничої (правової) допомоги на адвоката Букрєєва Вадима Анатолійовича від 19 жовтня 2020р. серія АІ № 106225 та копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС № 6786/10 від 27.06.2018р., тому у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат слід відмовити у зв`язку із безпідставністю.

Судом встановлено, що позивачем згідно квитанції сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. за подання позовної заяви.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі ст. 413, 509, 525, 526, 530, 610, 614, 615, 625, 626, 627, 628, 638 ЦК України, керуючись ст. 4, 11, 12, 76-81, 141, 247, 263-268, 282-284, 352, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 40000,00 грн. - заборгованості за користування земельними ділянками за договором № 2885 від 10.06.2016 та договором № 2886 від 10.06.2016, 2414,82грн. - 3% річних, 5 314,80 грн. - інфляційних збитків, а всього 47 729,62грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 сплачений судовий збір в розмірі 840,80 грн. за подання позовної заяви.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Ірпінським міським судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Позивач має право оскаржити рішення до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було проголошено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Н.Ф. Карабаза