Рішення

від 19.04.2024 по справі 703/868/24

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/868/24

2/703/694/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2024 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Криви Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Холодняк Л.П.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ротмістрівської об`єднаної територіальної громади Черкаського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ротмістрівської об`єднаної територіальної громади Черкаського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина на житловий будинок садибного типу, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що згідно технічного паспорта складається з житлового будинку зазначеного під літерою «А1» (загальною площею 71,5 кв.м., житловою площею 46,7 кв.м.), прибудови, ганку під літерою «а», сараю зазначеного під літерою «Б», прибудови під літ. «б», сараю під літерою «В», літньої кухні під літерою «Г», погребу під літ. «п/д» сараю під літ. «Д», колодязю під літ. «К», огорожі №1, вимощення під літ. «І», вбиральні під літерою «У».

Спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла мати позивача ОСОБА_3 , оскільки постійно проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини, та крім того звернулася у встановлений законом шестимісячний строк із відповідною заявою до нотаріуса, та частково оформила спадщину, а саме на 1/2 частини спадкової земельної ділянки, отримавши свідоцтво, про право на спадщину за законом від 12 серпня 2020 року, посвідченого державним нотаріусом Смілянської державної нотаріальної контори. Компанієць О.Г., зареєстрованого в реєстрі за № 666.

Крім того, спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняв рідний брат позивача син померлого ОСОБА_4 , шляхом подання відповідної заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк, однак спадщину нотаріально не оформив.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер брат позивача - ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилася спадщина па 1/2 частину спадкового майна, яке він прийняв, однак нотаріально не оформив після смерті батька ОСОБА_2 .

Спадщину після смерті брата позивача ОСОБА_4 прийняла мати позивача ОСОБА_3 , оскільки на день відкриття спадщини постійно проживала разом із спадкодавцем та частково оформила спадщину, а саме на 1/2 частини спадкової земельної ділянки, згідно рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області № 703/1796/21 від 07 липня 2021 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Самгородок Смілянського району Черкаської області померла мати позивача - ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина на житловий будинок садибного типу АДРЕСА_1 , який за життя вона успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_2 та сина ОСОБА_4 , проте нотаріально не оформила.

За життя ОСОБА_3 заповіту не складала.

Позивач прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , оскільки постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, однак нотаріус не в змозі видати йому свідоцтво про право власності на вказане спадкове майно, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на нього.

Тому позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про визнання за ним права власності на вказане спадкове домоволодіння, оскільки позбавлений можливості в нотаріальному порядку отримати свідоцтво про право на спадщину за законом.

Ухвалою судді від 06 березня 2024 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. Відповідачу роз`яснено право на подання відзиву на позовну заяву, позивачу для надання відповіді на відзив.

Правом на подачу відзиву відповідач не скористався.

В підготовче судове засідання позивач не з`явився, однак подав до суду заяву в якій просив підготовче судове засідання проводити без його участі. Водночас, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в підготовче судове засідання також не з`явився, однак 15 квітня 2024 року до суду надійшла заява сільського голови Ротмістрівської сільської ради Черкаського району Черкаської області з клопотанням про розгляд справи без його участі та відсутність заперечень проти задоволення позову.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно ч.1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи, що визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає доцільним ухвалити рішення по справі.

За ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились то фіксація судового засідання не здійснювалась.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін та враховуючи визнання позову відповідачем, ухвалити рішення в підготовчому судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

У відповідності з ч.1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як передбачено ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане 08 липня 2014 року виконавчим комітетом Самгородоцької сільської ради Смілянського району Черкаської області (а.с. 10).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 був власником спірного спадкового домоволодіння АДРЕСА_1 .

Так, згідно виписки з рішення виконавчого комітету Самгородоцької сільської ради № 12 від 15 березня 1988 року ОСОБА_2 виділено земельну ділянку площею 0,37 га по АДРЕСА_2 для будівництва житлового будинку (а.с. 20).

Відповідно до витягу з рішення виконавчого комітету Самгородоцької сільської ради № 137 від червня 1988 року ОСОБА_2 надано дозвіл на будівництво індивідуального жилого будинку по АДРЕСА_2 (а.с.22).

Із копії акту про відведення в натурі земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку від 28 грудня 1988 року, вбачається, що на підставі рішення виконавчого комітету Самгородоцької сільської ради № 12 від 15 березня 1988 року ОСОБА_2 виділено в натурі межі присадибної земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 21).

Згідно рішення виконавчого комітету Ротмістрівської сільської ради Черкаського району № 63 від 28 грудня 2022 року погоджено перейменування АДРЕСА_3 на вулицю Степана Педченка (а.с. 25).

Окрім того, згідно виписки з погосподарської книги Самгородоцького старостинського округу Ротмістрівської сільської ради № 65/17-2015 від 16 квітня 2024 року, наданої в.о. старости с. Самгородок, вбачається, що за відомостями погосподарської книги № 2 сторінка с№ 24 за 2024-2028 роки власником домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 був ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час в будинку проживає без реєстрації його син ОСОБА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 серпня 2020 року, посвідченого державним нотаріусом Смілянської державної нотаріальної контори, ОСОБА_5 , зареєстрованого в реєстрі за № 666, виданого на ім`я ОСОБА_3 , вбачається, що остання є спадкоємицею після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та успадкувала після смерті останнього 1/2 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,80 га, кадастровий номер 7123787500:02:000:0036, розташовану на території Самгородоцької сільської ради Смілянського району Черкаської області. Із вказаного свідоцтва про право на спадщину також вбачається, що спадкоємцем іншої частини спадкового майна, який спадкує 1/2 його частину, є син померлої ОСОБА_4 (а.с. 13).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , яке видане 26 квітня 2016 року Дніпровським районним у місті Києві відділом ДРАЦС ГТУЮ у м. Києві (а.с.11).

Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла мати останнього ОСОБА_3 , що об`єктивно підтверджується довідкою виконавчого комітету Ротмістрівської сільської ради Черкаського району Черкаської області № 02-38/979 від 10 червня 2021 року, з якої вбачається, що ОСОБА_4 , 1967 року народження, до дня своєї смерті постійно проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним за вказаною адресою постійно проживала його мати ОСОБА_3 (а.с.23).

Відтак з матеріалами справи підтверджується обставина, що ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті свого сина ОСОБА_4 у порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України, оскільки є спадкоємцем першої черги та на час смерті спадкодавця постійно проживала разом із ним за вищевказаною адресою.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_3 , яке видане 10 грудня 2021 року Смілянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с.12).

Із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 виданого 28 травня 1977 року виконавчим комітетом Самгородоцької сільської ради Смілянського району Черкаської області вбачається, що позивач по справі ОСОБА_1 доводиться сином померлої ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 8).

У статті 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За життя ОСОБА_3 заповіту не складала, а тому спадкування належного їй майна повинно відбуватися за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В основі спадкування за законом знаходиться принципі черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Як передбачено ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно із ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Стаття 1270 ЦК України визначено для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

При цьому прийняття спадщини на підставі цієї норми вимагає наявність саме фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Такий висновок щодо застосування ч.3 ст. 1268 ЦК України у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, від 18 листопада 2020 року в справі № 523/19010/15-ц, від 02 квітня 2021 року в справі № 191/1808/19, від 28 квітня 2021 року в справі № 204/2707/19, від 21 вересня 2021 року в справі №352/313/18.

Судом встановлено, що спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв позивач по справі, що об`єктивно підтверджується довідкою виданою в.о. старости с. Самгородок Самгоргодоцького старостинського округу Ротмістрівської сільської ради № 153/17-20/5 від 06 листопада 2023 року, з якої вбачається, що згідно відомостей погосподарської книги № 1 що ведеться за даними паспортів під час реєстрації та зняття з реєстрації, реєстрації народжень та смерті громадян, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з травня 2016 року по даний час проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним до дня своєї смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживала мати останнього ОСОБА_3 (а.с.24).

Відтак з матеріалами справи підтверджується обставина, що ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3 у порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України, оскільки є спадкоємцем першої черги та на час смерті спадкодавця постійно проживав разом із нею за вищевказаною адресою.

Крім того, з листа завідувача Смілянської державної нотаріальної контори № 422/02-14 від 13 квітня 2024 року вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 до Смілянської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини за законом звернулися ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на підставі поданих заяв була заведена спадкова справа №385/2014; 20 серпня 2020 року на ім`я ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку земельної ділянки. З вказаного листа завідувача Смілянської державної нотаріальної контори № 422/02-14 від 13 квітня 2024 року також вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 до Смілянської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття/відмову від прийняття спадщини ніхто не звертався, спадкова справа не заводилась. Вказане також підтверджується копіями інформаційних довідок зі Спадкового реєстру № 76505741 та № 76505763 від 05 квітня 2024 року.

Також з листа завідувача Смілянської державної нотаріальної контори № 468/02-14 від 09 квітня 2024 року вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 до Смілянської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом звернувся ОСОБА_1 , на підставі поданої заяви була заведена спадкова справа №46/2022; 28 грудня 2022 року за №№ 1151, 1152 та 11 березня 2023 року за № 278 на його ім`я були видані свідоцтва про право на спадщину. Вказане також підтверджується копією інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 76505741 та № 76505763 від 05 квітня 2024 року.

Відтак, суд прийшов до висновку, що позивач є спадкоємцем першої черги по закону, так як є сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 та прийняв спадщину, оскільки постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини та у встановлений законом строк звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а остання прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки у встановлений законом строк звернулась із заявою про прийняття спадщини після його смерті а частково переоформила спадщину; та після смерті сина ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України, оскільки є спадкоємцем першої черги та на час смерті спадкодавця постійно проживала разом із ним.

Так, відповідно до ст. 68 Закону України «Про нотаріат», нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину перевіряє склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину, згідно підпункту 4.12 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за №296/5 (надалі - Порядок), свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. У відповідності до підпункту 4.15 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-ІV, право власності на нерухомість підлягає обов`язковій державній реєстрації та виникає з моменту такої реєстрації. Будь-які правочини щодо нерухомого майна, в тому числі видача свідоцтва про право на спадщину, вчиняються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-ІV права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

На підставі п. 4.14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», а саме п.3.1 державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 та зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за №157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками №32 та №33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на житловий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року №105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалося рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили).

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56 передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Окрім того, статтею 131 ЦК 1963 року визначено, складовою частиною речі є все те, що не може бути відділене від неї без пошкодження і істотного знецінення речі. При переході права на річ складові частини її не підлягають відділенню.

Стаття 132 ЦК 1963 року передбачає, приналежністю є річ, призначена служити головній речі, зв`язана з нею спільним господарським призначенням. Приналежність наслідує долю головної речі, якщо в договорі або в законі не встановлено інше.

З письмових доказів наявних в матеріалах справи, вбачається що спадкодавець ОСОБА_3 набула право власності на спірне будинковолодіння АДРЕСА_1 , титульним власником якого є ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Інших доказів на спростування факту належності спадкодавцю ОСОБА_3 спірного домоволодіння матеріали справи не містять.

Однак відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно та державної реєстрації права власності на нього позбавляє права спадкоємця ОСОБА_1 оформити спадщину у нотаріуса після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 його матері ОСОБА_3 , відтак його звернення до суду з даним позовом є правомірним та обґрунтованим.

Відповідно до листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звертався до нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право власності на спадкове майно після смерті матері ОСОБА_3 , однак у вчиненні вказаної нотаріальної дії йому відмовлено, оскільки ним не надано правовстановлюючих документів на спадкове майно померлої.

Статтею 392 ЦК України визначено, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.

Відповідно до ст.82 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач визнав позов та не заперечує проти його задоволення, за таких обставин суд вважає, його таким, що ґрунтується на вимогах закону, відтак підлягає до задоволення, а невизнане право позивача захисту в судовому порядку, шляхом визнання права власності на спадкове майно.

Враховуючи визнання позову відповідачем та норми ч.3 ст.200 ЦПК України, згідно якої за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем, суд знаходить можливим розглянути справу по суті та ухвалює рішення по справі на підставі наявних у справі доказів, оскільки визнання позову відповідачем не порушує прав третіх осіб.

На стягненні із відповідача понесених судових витрат позивач не наполягав.

На підставі вищевикладеного та керуючись, ст.ст. 15, 16, 181, 182, 334, 392,1217, 1218, 1223, 1225, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 76, 81, 82, 89, 200, 247, 259, 263-265, 273 ЦПК України, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Ротмістрівської об`єднаної територіальної громади Черкаського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок садибного типу, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що згідно технічного паспорта складається з житлового будинку зазначеного під літерою «А1» (загальною площею 71,5 кв.м., житловою площею 46,7 кв.м.), прибудови, ганку під літерою «а», сараю зазначеного під літерою «Б», прибудови під літ. «б», сараю під літерою «В», літньої кухні під літерою «Г», погребу під літ. «п/д» сараю під літ. «Д», колодязю під літ. «К», огорожі №1, вимощення під літ. «І», вбиральні під літерою «У».

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 . адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Ротмістрівська сільська рада Черкаського району Черкаської області, юридична адреса: вул. Михайлівська, буд. 18, с. Ротмістрівка, Черкаський район, Черкаська область, код ЄДРПОУ- 26359075.

Головуючий: Ю. В. Крива