Рішення

від 07.12.2023 по справі 761/43656/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/43656/21

Провадження № 2/761/4134/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

секретаря судового засідання - Коломійця А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку згального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, Фастівської державної адміністрації, треті особи: Перша київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради, Фастівської державної адміністрації, треті особи: Перша київська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування.

У своїй позовній заяві просила суд визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на:

- квартиру АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку площею 2,8874 гектарів, кадастровий номер: 3224982400:03:006:0065, що розташована за адресою:

АДРЕСА_2 (одну другу) частку Житлового будинку з відповідними будівлями і спорудами, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Обґрунтовувала свої позовній вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . Першою київською державною нотаріальною конторою 27 травня 2015 року була заведена спадкова справа № 677/2015. До Першої київської державної нотаріальної контори 27.05.2015 року була подана заява про прийняття спадщини його дочкою ОСОБА_1 . За запитом Першої київської державної нотаріальної контори від 27.05.2015 року Приватний нотаріус ОСОБА_4 надала копію заповіту від 12.11.2003 року ОСОБА_3 , яким останній заповів все своє майно, що буде належати йому на день його смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалося, а також все те, на що він за законом буде мати право ОСОБА_2 . Як стверджує у своїй позовній заяві позивачка, ОСОБА_2 у спадщину не вступила. З урахуванням викладеного, позивачка звернулася до Першої київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Постановами про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 19 вересня 2020 року Державний нотаріус Першої київської державної нотаріальної контори Ковток Алла Іванівна відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом. Вважає таку відмову неправомірною.

Ухвалою суду від 05 січня 2022 року було залишено позовну заяву без руху.

Ухвалою суду від 07 листопада 2022 року було відкрито провадження у справі, призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 23 лютого 2023 року було витребувано у Першої київської державної нотаріальної контори спадкову справу № 677/2015, яка заведена після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

08 березня 2023 року на адресу суду надійшов відзив від Київської міської ради, відповідно до змісту якої представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог та просив відмовити, оскільки, згідно копії заповіту від 12 листопада 2003 року ОСОБА_3 , заповів все своє майно, що належало йому на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось ОСОБА_2 . Таким чином позивачка не входить до кола спадкоємців за законом щодо майна спадкодавця.

13 квітня 2023 року на адресу суду надійшла копія спадкової справи № 677/2015, яка заведена після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

19 травня 2023 року на адресу суду надійшов відзив від Фастівської державної адміністрації, відповідно до змісту якої представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог та просив відмовити, оскільки, за відсутності інших спадкоємців в тому числі й в порядку спадкової трансмісії належним відповідачем у справі буде Томашівська сільська рада Фастівського району Київської області, однак позивачем пред`явлено позов до Фастівської районної державної адміністрації.

Ухвалою суду від 07 вересня 2023 року було вирішено залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 .

29 вересня 2023 року на адресу суду надійшла заява від ОСОБА_1 , в якій остання повідомила суду про наявність відомостей про смерть ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 31 жовтня 2023 року було закрито підготовче провадження у справі, призначено до розгляду по суті.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити позов.

Відповідачі Київська міська рада та Фастівська державна адміністрація своїх представників в судове засідання не забезпечили, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Судом враховано, що у своїх відзивах просили справу розглядати без їх участі.

Третя особа своїх представників в судове засідання не забезпечили, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

За таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу на підставі доказів, наявних у матеріалах справі, та за погодженням сторін, третіх осіб й згідно поданих ними заяв.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.

За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Справа розглядалась у порядку загального позовного провадження із проведеним підготовчого судового засідання.

Спадкові відносини в Україні регулюються Цивільним кодексом України, 2003 року, законами України «Про нотаріат», «Про міжнародне приватне право», іншими законами та підзаконними нормативними актами, як нормами матеріального та процесуального права, крім того, у судовій практиці застосовується постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» та іншими нормативно-правовими актами.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , місце проживання якого було зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 ., що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану м. Києва, бланк: серія НОМЕР_1 .

Першою київською державною нотаріальною конторою 27 травня 2015 року була заведена спадкова справа № 677/2015.

До Першої київської державної нотаріальної контори 27 травня 2015 року була подана заява про прийняття спадщини його дочкою ОСОБА_1 , громадянкою Республіки Польща, яка проживає за адресою: АДРЕСА_5 , посвідка на постійне місце проживання ІН НОМЕР_2 , видана органом 8001 10.12.2014 року.

Заява зареєстрована за № 1762.

За запитом Першої київської державної нотаріальної контори від 27 травня 2015 року № 4332/02-14 від 27травня 2015 року Приватний нотаріус Мальченко Тетяна Вільленівна, свідоцтво № 1902 надала копію заповіту від 12 листопада 2003 року ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яким гр. ОСОБА_3 заповів все своє майно, що буде належати йому на день його смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалося, а також все те, на що він за законом буде мати право ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 є дочкою померлого ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 і батьком якої зазначений ОСОБА_3 про що в книзі реєстрації народжень ІНФОРМАЦІЯ_5 зроблений актовий запис за № 1894. Свідоцтво видане відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції м. Києва, бланк: серія НОМЕР_3 .

В подальшому ОСОБА_7 змінила прізвище на ОСОБА_1 в зв?язку з укладенням шлюбу, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 уклала шлюб 13 жовтня 1995 року з ОСОБА_9 та після укладення шлюбу їй присвоєне прізвище ОСОБА_1 , про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу 13 жовтня 1995 року зроблено актовий запис № 2175.

Свідоцтво видане Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва, бланк: серія НОМЕР_4 .

Вказане також підтверджується рішенням шевченківського районного суду м. Києва від 06 лютого 2018 року та постановою Апеляційного суду м. Києва від 10 квітня 2018 року у справі №761/21799/15-ц.

Як стверджує у своїй позовній заяві позивачка, ОСОБА_2 у спадщину не вступила і жодних заяв про прийняття спадщини не подавала і до будь-якого нотаріуса з цього питання не зверталася.

З урахуванням викладеного, позивачка звернулася до Першої київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 19 вересня 2020 року Державний нотаріус Першої київської державної нотаріальної контори Ковток Алла Іванівна відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право н спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 з причини того, що ОСОБА_1 не закликається до спадкування щодо майна померлого батька ОСОБА_3 , оскільки померлий залишив заповіт на все майно на іншу особу.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 19 вересня 2020 року Державний нотаріус Першої київської державної нотаріальної контори Ковток Алла Іванівна відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 2,8874 гектарів, кадастровий номер: 3224982400:03:006:0065, що розташована за адресою: Київська область, Фастівський район, село Дідівщина, з причини того, що ОСОБА_1 не закликається до спадкування щодо майна померлого батька ОСОБА_3 , оскільки померлий залишив заповіт на все майно на іншу особу.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 22 вересня 2020 року Державний нотаріус Першої київської державної нотаріальної контори Ковток Алла Іванівна відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 (одну другу) частку Житлового будинку з відповідними будівлями і спорудами, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 з причини того, що ОСОБА_1 не закликається до спадкування щодо майна померлого батька ОСОБА_3 , оскільки померлий залишив заповіт на все майно на іншу особу.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов?язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкуванням є перехід прав та обов?язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб - спадкоємців (стаття 1216 Цивільного кодексу України).

Частиною першою та другою статті 1220 Цивільного кодексу України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно із копією свідоцтва про смерть НОМЕР_5 від 22 травня 2015 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до частини першої статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов?язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами першою та другою статті 1268 Цивільного кодексу України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (частина перша статті 1222 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1269 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 Цивільного кодексу України).

ОСОБА_1 27 травня 2015 року звернулась із заявою № 1762 до Першої київської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 .

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру виданого Першою київською державною нотаріальною конторою від 27 травня 2015 року після смерті батька Позивачки була відкрита спадкова справа № 8488671.

Згідно копії заповіту від 12 листопада 2003 року ОСОБА_3 склав заповіт, яким заповів все своє майно, що належало йому на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось ОСОБА_2 .

В пункті 1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що при розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини; коло спадкоємців, які прийняли спадщину. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, с копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв при прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» суду слід звернути увагу на наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Позивач, звернулася до державного нотаріуса Першої державної нотаріальної контори Ковток А.І. щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Однак, державним нотаріусом Ковток А.І. було винесено постанову від 19 вересня 2020 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії оскільки померлий залишив заповіт на все майно на іншу особу.

Згідно листа Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 20.04.2021 року № 493/5.1-44 виявлено відомості актового запису № 18591 про смерть ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) складеного 12 листопада 2018 року Київським міським відділом державної реєстрації смерті.

Згідно із статтею 1276 Цивільного кодексу України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов?язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Інші доводи сторін, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Встановивши, що Позивачка не належить до кола спадкоємців за законом щодо майна померлої ОСОБА_2 , суд приходить до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог не було надано, доводи відповідачів на свій захист позивачем не спростовані, тому оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що у задоволенні поданого позову слід відмовити у повному обсязі.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захистити себе у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позовних вимог було відмовлено, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі ст.ст. 1216, 1217, 1218, 1220, 1228, 1262, 1268 ЦК України, а також Закону України «Про нотаріат», з урахуванням постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про спадкування», Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 55, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської ради, Фастівської державної адміністрації, треті особи: Перша київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса місця проживання - АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 ,

Київська міська Рада, адреса місцезнаходження - м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, код ЄДРПОУ 22883141,

Фастівська районна державна адміністрація, адреса місцезнаходження - Київська обл., м. Фастів, площа Соборна, буд. 1, код ЄДРПОУ 04054642,

Перша Київська державна нотаріальна контора, адреса місцезнаходження - м. Київ, пр. Перемоги, буд. 11, код ЄДРПОУ 02901807.

Повний текст рішення виготовлений 08 березня 2024 року.

Суддя: