Постанова

від 19.04.2024 по справі 703/4027/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/229/24 Справа № 703/4027/23 Категорія: ч.1 ст.173-2 КУпАПГоловуючий у І інстанції Крива Ю. В. Доповідач в апеляційній інстанції Соломка І. А.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2024 року м. Черкаси

Суддя Черкаського апеляційного суду Соломка І.А., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення №703/4027/23 щодо ОСОБА_1 , що надійшли з Смілянського міськрайонного суду Черкаської області за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бердника В.В., -

в с т а н о в и л а:

Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 жовтня 2023 року

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , працюючу в локомотивному депо, ТЧ-5, РНОКПП - НОМЕР_1 ,

визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП , та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн.; постановлено стягнути на користь держави судовий збір у сумі 536 гривень 80 коп., -

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , 19 серпня 2023 року, близько 21 год. , за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство, що не заподіяло тілесних ушкоджень, відносно свого чоловіка ОСОБА_2 , а саме дії психологічного характеру, які виражаються у висловлюванні нецензурною лексикою, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду, вважаючи її незаконною та безпідставною, представник ОСОБА_1 - адвокат Бердник В.В. подав апеляційну скаргу в якій просив постанову Смілянськогр міськрайонного суду Черкаської області від 16.10.2023 у справі №703/4027/23 скасувати, та ухвалити по справі нову постанову, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрити за відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення, тобто із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Апеляційні вимоги обгрунтував тим, що суд першої інстанції недостатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у справі письмові матеріали та дійшов хибного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Зазначив, що письмових пояснень від 19.08.2023, відібраних інспектором СРПП ВП №2 ЧРУП ГУ НП в Черкаській області ст. лейтенантом поліції Березняк Т.О. у ОСОБА_1 , і які знаходяться в матеріалах справи вона не надавала та їх не підписувала, а тому протокол не може бути доказом, та не повинен братися судом до уваги при прийнятті рішення.

Зауважує, що обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Однак доказів завдання чи можливості завдання такої шкоди потерпілому ОСОБА_2 матеріали справи не містять.

Крім того, надані ОСОБА_2 по справі письмові пояснення свідчать про те, що між ним та ОСОБА_1 виникла конфліктна ситуація, сварка побутового характеру, пов`язана саме з вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_1 виїхати з будинку, оскільки їх шлюб у березні 2023 року було розірвано і він не бажає з нею проживати.

Вважає, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 психологічного насилля відносно ОСОБА_2 , окрім самого протоколу про адміністративне правопорушення.

Також, судом першої інстанції не встановлено, які конкретно образи висловлювались і чи призвели вони до психологічного розладу, побоювань, а також чи завдали вони шкоди психічному стану потерпілої особи, або що могли завдати таку шкоду.

Разом з тим, представник ОСОБА_1 - адвокат Бердник В.В., подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16.10.2023, мотивуючи її тим, що ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про день та час розгляду справи, оскільки не отримувала повістки суду, яка їй направлялася, у зв`язку з тим, що адресат відсутній за вказаною адресою, конверт з повісткою повернувся до суду першої інстанції, а тому ОСОБА_1 не була присутня в судовому засіданні, оскільки не знала про день та час розгляду судом адміністративних матеріалів відносно неї.

Лише 07.03.2024 - коли ОСОБА_1 отримала рекомендований лист з відділу ДВС у м.Сміла Черкаського району Черкаської області з постановою про відкриття виконавчого провадження від 12.02.2024, вона зрозуміла, що 16.10.2023 Смілянським міськрайонним судом Черкаської області у справі №703/4027/23 притягнуто її до адміністративної відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи апеляційним судом, в телефонному режимі повідомив, що безпосередньо до суду з`явитися не може у зв`язку з хворобою, та просив справу розглядати за його відсутності.

ОСОБА_1 та її представник - адвокат Бердник В.В. вважають за можливе розглядати справу у відсутність ОСОБА_2 .

Відповідно до ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

За наведених обставин вважаю за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_2 .

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її представника - адвоката Бердника В.В., які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарженя постанови підлягає поновленню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Згідно ст. 289 КУпАП у разі пропуску строку на оскарження постанови суду з поважних причин його може бути поновлено за заявою особи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі щодо якої її винесено.

З матеріалів справи вбачається, що суд розглянув справу без участі ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає за необхідне визнати названі скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду поважними, та поновити його.

Відповідно до ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом.

Частиною 7 ст.294 КУпАП встановлено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Диспозиція ч.2 ст.173-2 КУпАП визначає, що вчинення насильства в сім`ї, - умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Згідно із п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктами 4 та 7 частини 2 статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); батьки (мати, батько) і дитина (діти).

Нормами зазначеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №839108 від 19.08.2023 (а.с.1), складеного відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП, остання за адресою АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство, що не заподіяло тілесних ушкоджень, відносно свого бувшого чоловіка ОСОБА_2 , а саме дії психологічного характеру, які виражаються у висловлюванні нецензурною лексикою. При цьому, у вказаному протоколі інформація про можливих свідків зазначених подій відсутня.

Також працівником поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення, не зазначено наслідків, настання яких є обов`язковою умовою для настання адміністративної відповідальності згідно з диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, тобто наслідків діяння ОСОБА_1 у виді можливості завдання шкоди психічному, фізичному здоров`ю потерпілому, окрім того матеріали справи не містять доказів завдання чи можливості завдання шкоди потерпілому. Не встановлено таких і в судовому засіданні .

Як вбачається з матеріалів справи на обгрунтування вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, матеріали справи містять заяву ОСОБА_2 на основі якої і було складено вищезазначений протокол про адміністративне правопорушення, при цьому від ОСОБА_2 19.08.2023 на день складання протоколу були відібрані пояснення.

У своїх поясненнях ОСОБА_2 вказував, що він у березні 2023 року розлучився з ОСОБА_1 В АДРЕСА_2 , знаходиться його будинок у якому він дозволив ОСОБА_1 проживати після розлучення, однак вона продовжує проживати з ним, зловживає алкогольними напоями, після чого починає його обзивати нецензурними словами, вчиняє істерики та б`є посуд. А на його прохання переїхати до будинку по вул.Т.Шевченка влаштовує ще більшу істерику. 19.08.2023 близько 21 год. ОСОБА_1 прийшла додому у нетверезому стані та як завжди почала влаштовувати істерику, штовхала його та говорила «щоб він здох», висловлювалась нецензурними словами (а.с.4).

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 заперечила зміст письмових пояснень ОСОБА_2 , що знаходяться в матеріалах справи та пояснила, що вона не вчиняла фактів, які зазначені ОСОБА_1 в його поясенні, та заперечила проти пояснення, що знаходиться в матеріалах справи, нібито написаного нею, в якому вона визнає, що вчиняла дії за які передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.173-2 КУпАП. Наголосила, що вона не писала будь-яких пояснень такого змісту, а те пояснення, що є в матеріалах справи , є фальсифікацією, оскільки вона його не писала та не підписувала, підпис, який в поясненні , не її.

Між нею та її чоловіком дійсно існують певі непорозуміння, оскільки після розлучення він виганяє її разом з дитиною з будинку, де вони проживали однією сім`єю до розлучення, однак вона з такою поведінкою ОСОБА_2 не погоджується, а тому і виникають між ними сварки, всі конфліктні ситуаці, які стаються між ними, провокує ОСОБА_2 . В той день вона не ображала свого бувшого чоловіка нецензурними словами, фізичної сили не застосовувала, своєї вини у вчиненні інкримінованого їй адмінправопорушення вона не визнає.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16.10.2023 ОСОБА_1 визнано винною та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП за обставин, які вказані в оскаржуваній постанові.

Проте, суд першої інстанції не допитав безпосередньо в судовому засіданні ОСОБА_1 , не проаналізував та не надав належної оцінки доказам у справі і прийшов до поспішного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Апеляційний суд не погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності, так як між нею та ОСОБА_2 була обопільна сварка, та вважає постанову суду такою, що суперечить вимогам закону.

Відповідно ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом (п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно з вказаною позицією ЄСПЛ «розумним» є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

З урахуванням наведеного та встановлених обставин, апеляційний суд прийшов до висновку, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували наявність обставин, передбачених диспозицією зазначеної норми закону, зокрема доказів, що ОСОБА_1 , застосовувала до свого колишнього чоловіка ОСОБА_2 , психологічне домашнє насильство та вчинила будь-які умисні дії фізичного, психологічного чи економічного спрямування з метою нанести йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров`ю. А докази, які містяться в матеріалах справи, не є такими, що переконливо свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Працівник поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , не зазначив у ньому беззаперечних доказів вчинення насильства психологічного чи фізичного характеру відносно ОСОБА_1 , якими могли бути відео з відеокамер поліцейських, пояснення неупереджених свідків, чи звернення потерпілого до медичного закладу за допомогою.

При апеляційному перегляді не доведено належними та допустимим доказами вчинення щодо ОСОБА_2 психологічного домашнього насильства, не виявлено, які конкретно дії вчиняла ОСОБА_1 і чи призвели вони до психологічного розладу та побоювань ОСОБА_2 , а також чи завдали вони шкоди психічному чи фізичному стану потерпілої особи, або чи могли завдати таку шкоду.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст.62 Конституції України).

Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності складу адміністративного правопорушення (п.1 ч.1 ст.247 КУпАП).

За вказаних обставин, не можна констатувати, що зібрані у справі докази винуватості ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, відповідають критерію «поза розумним сумнівом».

У зв`язку з наведеним вище, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16.10.2023 відносно ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст 294 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и л а :

Поновити представнику ОСОБА_1 - адвокату Берднику В.В. строк на апеляційне оскарження постанови Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 жовтня 2023 року.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бердника В.В. - задовольнити.

Постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 жовтня 2023 року скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях останньої складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя І.А. Соломка