Ухвала

від 19.04.2024 по справі 160/23030/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

19 квітня 2024 рокуСправа №160/23030/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГ-ГРУПП» про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №160/23030/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГ-ГРУПП» до відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідача-2: Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГ-ГРУПП» до відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідача-2: Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

10 квітня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про встановлення судового контролю, яка надійшла від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГ-ГРУПП» в підсистемі «Електронний Суд». В обґрунтування заяви позивач зазначає, що рішення суду дотепер не виконано.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року призначено заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №160/23030/23 до розгляду в порядку письмового провадження. Встановлено Державній податковій службі України строк до 19 квітня 2024 року для надання суду письмових пояснень по суті поданої заяви.

17 квітня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву представника відповідача-2, яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач-2 проти встановлення судового контролю заперечує, вказує про право, а не обов`язок суду встановлювати судовий контроль, також зазначає про ненадання позивачем доказів на підтвердження ухилення відповідача-2 від виконання рішення суду.

Відповідно до частини 3 статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України - заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

За викладених обставин, враховуючи приписи статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, заяву розглянуто за наявними матеріалами в справі, в порядку письмового провадження

Вирішуючи вимоги заяви представника заявника про встановлення судового контролю, суд виходить з такого.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 25.07.2023 року №6 року, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «МАГ-ГРУПП», в порядку встановленому законодавством.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року в адміністративній справі №160/23030/23 набрало законної сили 07.02.2024 року.

Виконавчий лист позивачем не отримано.

Згідно листів відповідача-2 від 26.02.2024 року, 07.03.2024 року, 19.03.2024 року, 04.04.2024 року останній оскаржив рішення суду, однак його апеляційну скаргу залишено без руху.

При цьому 07.02.2024 року ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду повернуто першу апеляційну скаргу відповідача-2 (від 25.12.2023 року), а ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.04.2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за другою апеляційною скаргою відповідача-2 (від 01.03.2024 року) - відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Із наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Аналіз викладених норм дає змогу дійти висновку, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд

У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 03.11.2022 року у справі №320/5760/21.

Ненаведення позивачем обґрунтованих доводів та ненадання доказів на підтвердження того, що виконання судового рішення в цій справі без встановлення судового контролю буде неможливим, свідчить на відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 20.12.2023 року у справі №240/22062/20, від 01.05.2023 року у справі №300/2963/22.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 09.11.2023 року у справі №300/6212/21, 10.02.2022 року у справі №160/13013/19, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2020 року у справі №800/320/17.

Відповідно до абзацу 3 статті 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Так, судове рішення може бути виконано в добровільному, або в примусовому порядку. Примусове виконання рішень суду в Україні покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених законом випадках - на приватних виконавців.

Порядок примусового виконання судових рішень регламентовано Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII).

За приписами ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, встановлено статтею 63 Закону №1404-VIII.

Так, відповідно до приписів ст.63 Закону №1404-VIIІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (ч.1 ст.63 Закону №1404-VIII).

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч.2 ст.63 Закону №1404-VIII).

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником (ч.3 ст.63 Закону №1404-VIII).

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом (ч.4 ст.63 Закону №1404-VIII).

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч.5 ст.63 Закону №1404-VIII).

Отже, приписами Закону №1404-VIII визначено певний алгоритм дій виконавця в ході примусового виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Вирішуючи питання щодо необхідності встановлення судового контролю за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року у справі №160/23030/23, суд враховує, що виконавче провадження позивачем ініційовано не було, а остаточне припинення апеляційного оскарження рішення суду має місце з 04.04.2024 року.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження ухилення відповідача-2 від виконання рішення суду після відмови у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою. В свою чергу положення ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить проте, що саме з моменту відмови у відкритті апеляційного провадження особа остаточно не зможе оскаржити рішення суду.

Відомості про ухилення відповідача-2 від виконання рішення суду після 05 квітня 2024 року (листи, подібні наданим позивачем) в матеріалах справи відсутні. Також суд повторює про невикористання позивачем процедури примусового виконання рішення суду.

Суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що примусове виконання рішення суду не забезпечить відновлення порушених прав позивача або наразі є неефективним.

Суд звертає увагу також на аналогічне правозастосування Третього апеляційного адміністративного суду, яке здійснено у постанові від 31.10.2023 року у справі №160/7739/22.

Таким чином, наразі неможливо стверджувати, що примусове виконання цього рішення суду не дасть очікуваних результатів, а, отже, про наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням цього судового рішення.

Суд звертає увагу на те, що, з урахуванням положень ч.1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважатиме, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено його права, свободи чи інтереси.

Також суд наголошує на тому, що незгода позивача із рішеннями, діями або бездіяльністю відповідача, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду є підставою для звернення до суду із заявою в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами, а також те, що заявник не надав доказів про те, що примусове виконання цього рішення суду не дасть очікуваних результатів, доказів закінчення виконавчого провадження, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №160/23030/23.

Керуючись статтями 241, 243-248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГ-ГРУПП» про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №160/23030/23 - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко