Ухвала

від 22.04.2024 по справі 300/2862/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"22" квітня 2024 р. справа № 300/2862/24

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Панікар І.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Коршівської сільської ради, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Коршівської сільської ради, ОСОБА_2 , в якому просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення Коршівської сільської ради від 30.09.2021 за № 490-VIII/2021 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 ";

- визнати протиправним і скасувати рішення Коршівської сільської ради від 10.02.2022 № 752-VIII/2022 «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 » власності відповідача ОСОБА_3 за № 44757774 від 01.11.2021 на вищевказану земельну ділянку з кадастровим номером 2623283001:01:003:0176 площею 0,4 га;

- визнати протиправним і скасувати запис про державну реєстрацію права власності відповідача ОСОБА_2 за № 44757774 від 01.11.2021 на вищевказану земельну ділянку з кадастровим номером 2623283001:01:003:0176 площею 0,4 га;

- зобов?язати Коршівську сільську раду повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,400 га, яка знаходиться по вул. Незалежності на території Коршівської сільської ради, Коломийського району Івано-Франківської області у відповідності до вимог статтей 118, 122 Земельного кодексу України.

Приписами пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

За правилами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З аналізу зазначених положень процесуального закону, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

Отже, у даній категорії справ процесуальний закон визнав строк в шість місяців достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

За змістом позовної заяви, позивач просить суд визнати протиправним і скасувати рішення Коршівської сільської ради від 30.09.2021 за № 490-VIII/2021 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 ".

Натомість, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду лише 12.04.2024, тобто позивач подав позов після закінчення строків, встановлених законодавством.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску строку звернення до суду, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 вказала:

«...правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду».

Таким чином, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Так, судом встановлено зі змісту позовної заяви, що позивач обгрунтовує підставу пропуску зверенення до суду, зверненням 14.03.2022 до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області з позовом з аналогічними вимогами, за яким, водночас, ухвалою від 11.03.2024 праводження по справі закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а підлягає рогзляду в поряджку адміністративного судочинства.

Суд звертає увагу, що позивач не вказує підстави пропуску строку звернення до суду в проміжку часу з 30.09.2021 (дата прийняття рішення Коршівської сільської ради від 30.09.2021 за № 490-VIII/2021 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 ") по 14.03.2022 (дата звернення до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області).

Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Аналіз зазначеної норми КАС України вказує на те, що необхідною умовою для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи після закінчення встановленого законом шестимісячного строку звернення до суду є долучення позивачем до позову заяви про поновлення цього строку та доказів поважності причин його пропуску.

Пропустивши строк звернення до суду з вказаним позовом, заяви про поновлення строку звернення до суду в цій частині та докази поважності причин його пропуску позивачем суду не надано.

Внаслідок чого, на думку суду, позовну заяву подано без додержання вимог частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, згідно з частиною першою статті 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Так, відповідно до частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними

Пункт 2 частини п`ятої статті 160 КАС України чітко визначає, що позовна заява повинна містити зокрема, відомості про ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Частиною четвертою статті 161 КАС України встановлено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до пункту 6 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII, у верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна", нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт". На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України".

На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою.

Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються.

Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних до паспорта, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина.

Пунктом 8 коментованого положення вказано, що термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Однак, до паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку клеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові.

Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.

Як встановлено із примірника позовної заяви, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надав суду копію паспорта серії НОМЕР_1 , виданого 06.02.2014, проте, позивачем не подано копію сторінки паспортної книжечки із вклеїною фотокарткою при досягненні ним 45-річного віку, що дає підстави для виникнення сумнівів в дійсності паспорта позивача.

Таким чином, ОСОБА_1 необхідно надати суду завірену належним чином копію сторінки паспортної книжечки із вклеїною фотокарткою при досягненні ним 45-річного віку.

Зі змісту позовної заяви та долучених до позовної заяви копій документів, судом встановлено, що позовні вимоги позивача обґрунтовуються письмовими доказами.

Згідно положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Проте, позивач, долучивши до матеріалів адміністративного позову письмові документи, які вважає доказами на підтвердження відповідних обставин, не засвідчив їх копії (всі сторінки документів) на відповідність оригіналам у встановленому статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України порядку для сторони відповідача.

Окрім того, відповідно до частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України Про судовий збір № 3674-VI від 08.07.2011 (надалі, також Закон України Про судовий збір).

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 3 статті 4 зазначеного Закону встановлюються ставки судового збору, зокрема, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою судовий збір становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028 грн.

Суд звертає увагу, що зі змісту адміністративного позову слідує, що звернена до суду позовна заява містить три вимоги немайнового характеру.

Тобто при зверненні до адміністративного суду з даною позовною заявою, відповідно до положень статтей 4, 6 Закону України Про судовий збір та заявлених позовних вимог, позивач повинна сплатити судовий збір в розмірі 3633,60 грн. (1211,20 грн.*3).

Проте, як свідчать матеріали позовної заяви позивачем не надано суду документ про сплату судового збору в розмірі 3633,60 грн. Позивачем до позовної заяви долучено платіжну інструкцію від 12.04.2024 про сплату судового збору в загальному розмірі 1211,20 грн., що свідчить про недоплату судового збору у сумі 2422,40 грн.

Суд зазначає, що інформація щодо платіжних реквізитів для перерахування судового збору міститься на офіційному веб-порталі "Судова влада" в розділі "Івано-Франківський окружний адміністративний суд".

У відповідності до положень пункту 4 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Згідно з частиною 1 статті 46 КАС України, сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Відповідно до частини 4 статті 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Судом встановлено, що в позовній заяві позивач зазначає два відповідача, а саме Кошівську сільську раду, ОСОБА_2 .

Однак, як свідчить зміст позовних вимог, вимоги стосуються Кошівської сільської ради.

Наведене свідчить про невідповідність змісту позовних вимог до суб`єктного складу відповідачів.

Відтак, позивачу слід уточнити зміст позовних вимог щодо кожного відповідача.

Також суд акцентує увагу на тому, що у випадку виключення позивачем ОСОБА_2 із числа відповідачів, позивач вправі заявити обґрунтоване клопотання про залучення ОСОБА_2 до участі у справі в процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на відповідній стороні.

Також, за змістом пункту 11 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві, поряд з іншим, зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Проте, вивчивши зміст позовної заяви та долучені до неї документами, суд зазначає про відсутність власного письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, свідченням чого є недотримання позивачем частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Внаслідок чого, на думку суду, позовну заяву подано без додержання вимог статті 160, статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

У зв`язку з вищевикладеним, згідно з вимогами статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків.

На підставі наведеного, керуючись статтями 160, 161, 171, частинами 1, 2 статті 169 та статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Коршівська сільська рада, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Надати позивачу десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення вказаних недоліків шляхом подання до Івано-Франківського окружного адміністративного суду:

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску;

- належним чином засвідченої копії сторінки паспортної книжечки із вклеїною фотокарткою при досягненні ОСОБА_1 45-річного віку;

- копій доданих до позовної заяви документів належним чином засвідчених у відповідності до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України для сторони відповідача;

- квитанції (платіжного доручення) про сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн.;

- оформленої позовної заяви та її копії для сторони відповідача із уточненням складу відповідачів у відповідності належно з пред`явленими позовними вимогами;

- власного письмового підтвердження позивача про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Роз`яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у вище зазначений строк позовна заява буде повернена.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ Панікар І.В.