Рішення

від 22.04.2024 по справі 640/9163/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2024 року м. Київ№ 640/9163/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТ ГРУП" до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІСТ ГРУП" з позовом до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про корегування митної вартості товарів від 27.11.2020 № 100/300/2020/000195/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність рішення митного органу про корегування митної вартості товарів та звертає увагу на те, що витребування додаткових документів на підтвердження митної вартості товарів передбачає доведення митним органом підстав, за яких виник сумнів у договірній ціні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2021 відкрито провадження в адміністративній справі.

20.04.2021 до суду від Київської митниці Державної митної служби України надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача наголошує на недоліках поданого декларантом пакету документів з точки зору встановлення митної вартості, надає пояснення неможливості застосування інших методів коригування митної вартості. За висновком відповідача, коригування митної вартості здійснено відповідно до чинних нормативно-правових актів, а рішення є обґрунтованими та правомірним. Також, наданий прас-лист не може бути взятий до уваги та слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості; копія митної декларації країни відправлення надана без урахування вимог ст. 254 МК України; платіжний банківський документ не завірений банком.

06.05.2021 стороною позивача до суду надана відповідь на відзив, в якій наголошено на безпідставності викладених у відзиві на позовну заяву доводів, крім того, зауважено на тому, що при поданні електронну митну декларацію (далі - ЕМД) позивачем було подано всі документи для підтвердження митної вартості товарів, основу має складати саме контрактна вартість.

15.12.2022 набрав чинності Закон України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».

Відповідно до абзаців 1-3 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону, Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя, а до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. Окружний адміністративний суд міста Києва невідкладно, протягом десяти робочих днів, передає судові справи, які перебувають у його володінні, до Київського окружного адміністративного суду.

Відтак, розгляд зазначеної справи підпадає під територіальну юрисдикцію Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2023 прийнято справу до провадження, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою здійснення митного оформлення товару в режимі імпорту, поставленого на виконання контракту від 01.04.2020 № 542-UK, укладеного між ТОВ «ВІСТ ГРУП» і компанією «HANGZHOU SHUNGUANG IMPORT AND EXPORT CO.LTD» (Китай), позивачем до митниці 26.11.2020 було подано електронну митну декларацію № UA 100300/2020/425451, відповідно якої, позивачем митна вартість товару була визначена за основним методом визначення митної вартості, який передбачений ст. 58 МК України.

При поданні МД позивачем було надано наступні документи: пакувальний лист від 14.10.2020 б/н; рахунок-факгура (інвойс) від 14.10.2020 GS20200824; коносамент від 18.10.2020 G0120100862A; автотранспортна накладна від 25.11.2020 № /5514/1; декларація про походження товару від 14.10.2020 GS20200824; банківський платіжний документ, що стосується товару від 11.11.2020 № 525; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 25.11.2020 № 2519; документ, що підтверджує вартість перевезення товарів від 25.11.2020 № 786; прайс-лист виробника товару від 01.01.2020 б/н; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються від 01.04.2020 №542-UK; договір (контракт) про перевезення від 01.03.2020 № 03/06-2020; заявка-довірсність від 18.11.2020 № 118; копія митної декларації країни відправлення від 14.10.2020 № 223120200003153924; митна декларація, за якою відмовлено у випуску товарів від 26.11.2020.

Позивач вважає, що наданих у відповідності до ч. 2 ст. 53 МК України документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення було цілком достатньо для підтвердження заявленої митної вартості товару, проте митним органом в порядку проведения консультації на адресу декларанта було направлено повідомлення від 26.11.2020 № 631937, в якому зазначено, що для розмитнення не надано документів на підтвердження вартості транспортування товарів; прайс-лист не містить інформації щодо терміну дії, системи знижок, умов поставки, тощо; митна декларація країни відправлення надана без урахування ст. 254 МК України; банківський платіжний документ не засвідчений банківською установою.

Запропоновано додатково, надати наступні документи: якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються товару; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про варіість товару/сировини.

Отримавши таке повідомлення позивачем було надано пояснення, щодо неможливості надати витребувані документи у зв`язку з їх фактичною відсутністю і необов`язковістю для визначення митної вартості товару.

Після проведення консультацій з митним органом, з метою не допущення налагодженого режиму функціонування 27.11.2020 позивачем було подано заяву № 27/11, в якій запропоновано митному органу надати дозвіл на випуск товару у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів шляхом надання гарантій.

Опрацювавши документи, надані при митному оформленні товарів, які надавав позивач з ЕМД від 26.11.2020 № UA 100300/2020/425451, відповідач своїм рішенням про коригування митної вартості товарів від 27.11.2020 № 100300/2020/000195/2 та визначив її за шостим (резервним) методом, мотивуючи своє рішення тим, що декларантом до митного оформлення надано документи не в повному обсязі і документи містять розбіжності, які мають вилив на правильність визначення митної вартості та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що було фактично сплачено або пілляїхк сплаті за ці товари, зокрема: 1)не надано транспортних (перевізних) документів, а саме, заявки на здійснення послуг по доставці товару, рахунок-фактуру щодо транспортних послуг, акт виконаних робіт, банківські платіжні документи, що підтверджують вартість транспортно-експедиційних послуг; 2) прайс-лист виробника товарів не має відомостей, достатніх будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товарів; 3)декларація відправника надана без урахування ст. 254 МК України; 4) банківський платіжний документ, офіційно не завірений банком.

У зв`язку з прийняттям рішення про корегування митної вартості, митний орган відмовив позивачу у прийнятті до оформлення митної декларації та документів, що підтверджують митну варість товарів, та 26.11.2020 видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100300/2020/00333.

Надалі, позивач шляхом подання нової ЕМД від 27.11.2020 № 100300/2020/425490, здійснив митне оформлення вантажу за митною вартістю, сплативши при цьому різницю між сумою митних платежів за рішенням про корегування митної вартості та визначеною декларантом та сумою митних платежів, яка склала 33719,07 грн.

Позивач вважає вказане рішення про корегування митної вартості товарів протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно із ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення товарів розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до приписів ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Митне оформлення товарів здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості про ці товари, а саме: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД;

ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів.

Так, частинами 1- 3 ст. 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. 58- 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64 МК України).

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом ч. ч. 1- 3 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Водночас, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. ч. 5, 6 ст. 53 МК України).

Згідно з приписами ч. ч. 1- 3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.

У той же час, ч. 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до положень ч. ч. 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (ч. 12 ст. 264 МК України).

Отже, з наведеного слідує, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Наведена позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 813/1229/16.

Зі змісту поданих позивачем та відповідачем документів вбачається, що останнім сформовано висновок про неможливість визначення митної вартості товарів за поданими документами.

Серед наведених у рішеннях про коригування митної вартості, підстави, що пояснюють наявність обґрунтованого сумніву наступні: декларантом до митного оформлення надано документи не в повному обсязі і документи містять розбіжності, які мають вилив на правильність визначення митної вартості та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що було фактично сплачено або пілляїхк сплаті за ці товари, зокрема: 1)не надано транспортних (перевізних) документів, а саме, заявки на здійснення послуг по доставці товару, рахунок-фактуру щодо транспортних послуг, акт виконаних робіт, банківські платіжні документи, що підтверджують вартість транспортно-експедиційних послуг; 2) прайс-лист виробника товарів не має відомостей, достатніх будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товарів; 3)декларація відправника надана без урахування ст. 254 МК України; 4) банківський платіжний документ, офіційно не завірений банком.

Згідно з ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Зважаючи на наведене, суд дійшов до висновку про те, що ТОВ «ВІСТ ГРУП» надало достатні документи, на підставі яких можливо визначити митну вартість за ціною договору.

Щодо надання документів, для підтвердження складової митної вартості - вартості транспортування, слід звернути увагу на те, що позивачем на адресу відповідача було надано довідку про транспортні витрати від 25.11.2020 № 786 по доставці контейнеру № TCNU 8245514 на адресу ТОВ «ВІСТ ГРУП» від місця завантаження (на умовах FOB SHANGHAI) до митного кордону України (Чорноморський морський рибний порт) по коносаменту від 18.10.2020 № G0120100862 на суму 72000,00 грн та заявку-довіреність на транспортно-експедиторське оформления представниками ПП «ТРАНСКАРГО» контейнеру MTTCNU 8245514 по коносаменту, рахунок на оплату морської доставки за маршрутом Шанхай-Чорноморськ контейнеру.

Заявка на здійснення транспортного експедирування, договором від 01.03.2020 № 03/06-2020 в якому виконавець - ПП «ТРАНСКАРГО», не передбачена, напроти відповідно до умов цього договору, виконавець організовує перевезення вантажів за дорученням клієнта, при цьому, обов`язковості надання заявки в письмовому вигляді, договором не передбачено, а тому, у силу норм ч. 2 ст. 53 МК України, не є обовязковою.

Доручення було надано для митного оформлення, тому на думку суду, доводи сторони відповідача про недоведеність складових послуг транспортно-експедиційного обслуговування (при відсутності заявки), є безпідставними.

За умов надання довідки про транспортні витрати перевізника, рахунку щодо підтвердження вартості перевезення, заявки-довіреності на здійснення оформлення та транспортування вантажу, інші документи, для встановлення вартості перевезення, не є обов`язковими.

Беручи до уваги характер поставки, а саме, оплата проводиться з відстроченням платежу на 30 календарних днів з моменту вивантаження вантажу на складі ТОВ «ВІСТ ГРУП», на день подання митної декларації позивач міг надати платіжний документ на підтвердження вартості перевезення, а надати лише довідку, рахунок, заявку, довіреність, які є достатніми для ідентифікації вартості транспортних витрат позивача.

Щодо зауважень до прайс-листу та його ідентифікації з поставкою товарів, відповідач посилається на відсутність у прайс-листі інформації достатньої будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товарів виробника, суд зазначає, що прайс-лист є лише маркетинговим/інформаційним листом, проте розбивка по цінам, маркуванню, зазначення всього асортименту товару та інше не має бути обов`язковим, прайс лист в силу норм ст. 53 МК України не є обов`язковим документом для підтвердження митної вартості товарів.

Також суд вважає, що вимога відповідача про необхідність перекладу митної декларації країни відправника, в силу ч. 2 ст. 53 МК України, подача митної декларації країни відправлепия, не є обов`язковим документом, якій підтверджує митну вартість товарів, а в силу змісту ст. 254 МК України документи, подані для митного оформлення підлягають перекладу на державну мову, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

У даному випадку, в митній декларації країни відправлення № 223120200003153924 зазначено номенклатуру товарів, назву відправника, отримувача товарів, кількість та варість товарів.

Щодо офіційного завірення банком платіжного документу про сплату вартості товарів від 11.11.2020 № 525, слід зазначити, що оплата покупцем за товар постачальнику на суму 63620,34 доларів США підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті (SWIFT) № 525 від 11.11.2020, в якому, власне, наявне посилання на контракт № 542-UK від 01.04.2020 та інвойс 14.10.2020 GS20200824, при цьому, митний орган не вказує на недостоварність вказаного платіжного доручення/його підроблення тощо.

Суд вважає, що надані позивачем до відповідача документи на підтвердження вартості товару, дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору, шляхом застосування першого методу, що свідчить про порушення митним органом передбаченого ст. 57 МК України порядку визначення митної вартості товару.

Тим не менш, за результатами опрацювання поданих позивачем документів, митним органом зроблено висновок про неможливість застосування методу іншого, ніж резервний.

При чому, при розрахунку митної вартості за резервним методом відповідач посилається на Генеральну угоду з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених ) органами доходів і зборів митній вартості за митними деклараціями, водночас, оскаржуване рішення не має самостійного та достатньо обґрунтованого розрахунку митної вартості за резервним методом.

Таким чином, відповідач здійснив визначення митної вартості товарів за розрахунком інших декларацій, які жодним чином не стосуються (1) розрахунку митної декларації, поданої позивачем, окрім подібності товару (2) предмета розгляду спору щодо оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.

Отже, без наведення підстав та розрахунків, митна вартість товарів за поданою позивачем декларацією відкоригована та прирівняна до митної вартості іншої декларації.

Крім того, у порушення вимог МК України відповідач заперечив можливість застосування всіх попередніх методів обчислення формальними заявами.

Таким чином, зважаючи обґрунтування застосування резервного методу та неможливості оперувати іншими, звертаючи увагу на відсутність належного розрахунку коригованої митної вартості, суд дійшов до висновку про брак обґрунтованості та необхідність скасування відповідного рішення.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення митного органу про коригування митної вартості товару, не ґрунтується на приписах ст. 2 КАС України у контексті обґрунтованості, доведеності та пропорційності, з огляду на що, є протиправним та підлягає скасуванню.

Позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідачем під час розгляду даного спору не було доведено правомірності вказаного рішення, не надано належних та достатніх пояснень щодо доцільності та законності підстав корегування митної вартості товару. Відповідачем так і не було спростовано доводів, покладених в основу позовної заяви, а також, не вказано на їх необґрунтованість чи помилковість.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача, пропорційно до обсягу задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТ ГРУП" до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України про корегування митної вартості товарів від 27.11.2020 № 100/300/2020/000195/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТ ГРУП" судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2270 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.