Рішення

від 22.04.2024 по справі 640/17078/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2024 року м. Київ№ 640/17078/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Універсал-Транс»

до Головного управління Держпраці у Київській області, Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

третя особа Головне управління Державної казначейської служб України у Київській області,

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Універсал-Транс» (далі позивач/ПП «Універсал-Транс») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (далі відповідач 1), Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі відповідач 2), за участі третьої особи: Головного управління Державної казначейської служб України у Київській області, в якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держпраці у Київській області щодо неповернення стягнутого з ПП «Універсал-Транс» штрафу у розмірі 375 570 грн;

зобов`язати Головне управління Держпраці у Київській області підготувати та направити до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області подання, передбачене Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787, про повернення ПП «Універсал-Транс» на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 у банку ПАТ «ТАСКОМБАНК» м. Київ, МФО 339500, ІПН 300560026524 суми штрафу в сумі 375 570, 00 грн утриманої згідно постанови №КВ1696/57/АВ/ТД/ФС-647 від 12.11.2019 року;

визнати протиправною бездіяльність Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо неповернення стягнутого з ПП «Універсал-Транс» виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 37 557 грн;

зобов`язати Оболонський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повернути ПП «Універсал-Транс» на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 у банку ПАТ «ТАСКОМБАНК» м. Київ, МФО 339500, ІПН 300560026524 кошти, утримані як виконавчий збір/основна винагорода приватного виконавця в сумі 37 557,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що до нього було застосовано штрафні санкції за правопорушення законодавства про працю та зайнятість населення, з якими він не погодився та оскаржив відповідну постанову у судовому порядку. Разом з тим, суму застосованого до нього штрафу було стягнуто у примусовому порядку органами державної виконавчої служби. Крім того, з позивача було стягнуто виконавчий збір. У подальшому адміністративний суд скасував постанову про накладення штрафу, після чого позивач, вважаючи, що кошти були сплачені помилково, звернувся до відповідача із заявою про їх повернення, але у задоволенні такої заяви було протиправно відмовлено.

На переконання позивача, повернення сплаченої суми штрафу та виконавчого збору є логічним результатом скасування у судовому порядку постанови, на підставі якої його було стягнуто. Просить суд задовольнити позов.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2021 року ПП «Універсал-Транс» поновлено строк звернення до суду. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/17078/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.

28 вересня 2021 року до відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду м. Києва від Головного управління Держпраці у Київській області надійшов відзив на позовну заяву з додатками.

Відповідач 1 в своєму відзиві зазначив, що не є органом, який контролює справляння надходжень бюджету, тому, у Головного управління відсутній обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного бюджету. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

01 жовтня 2021 року до відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду м. Києва від третьої особи надійшли пояснення на позовну заяву.

18 жовтня 2021 року до відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду м. Києва від ПП «Універсал-Транс» надійшла відповідь на відзив.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що відповідач 1 як відповідальний орган, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету, наділений обов`язком щодо формування подання про повернення коштів. Просить суд задовольнити позов.

Відповідно до Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-ІХ ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва; утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві; визначено територіальну юрисдикцію Київського міського окружного адміністративного суду, яка поширюється на місто Київ.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ установлено, що з дня набрання чинності цим Законом: до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, справа надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2023 справа розподілена судді Жуковій Є.О.

15 січня 2023 року зазначену справу фактично передано судді Жуковій Є.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 справу №640/17078/21 прийнято до провадження судді Жукової О.В.

Відповідно до довідок про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про прийняття адміністративної справи до провадження» від 15.01.2024 у справі №640/17078/21 доставлено до електронних кабінетів ПП «Універсал-Транс», Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головного управління Державної казначейської служб України у Київській області 17.01.2024.

13 лютого 2024 року до відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від третьої особи надійшли пояснення на позовну заяву.

Відповідач 2 правом надання відзиву на позовну заяву відповідно до статті 162 КАС України не скористався.

З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12 листопада 2019 року постановою №КВ1696/57/AB/ТД/ФС-647 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за підписом першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Київській області Андрієнка Владислава Степановича (далі - постанова) на ПП «Універсал-Транс» було накладено штраф у розмірі 375570,00 грн.

Постановою головного державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 15.01.2020 відкрито виконавче провадження ВП № 60944373 з примусового виконання постанови Головного управління Держпраці у Київській області від 12.11.2019 року № КВ1696/57/АВ/ТД/ФС-647 про стягнення з ПП «Універсал-Транс» штрафу у розмірі 375 570,00 грн та виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 37 557,00 грн.

Оболонським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) стягнуто з ПП «Універсал-Транс» грошові кошти у розмірі 413 455,00 грн з яких: 375 570,00 грн сума штрафу, 37 577,00 грн сума виконавчого збору.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.02.2021 у справі №640/2848/20 позов ПП «Універсал-Транс» до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими особами від 12 листопада 2019 року №КВ1696/57/AB/ТД/ФС-647.

Позивач подав до відповідача 1 заяву про повернення сплачених коштів у розмірі 375 570,00 грн, оскільки постанова про накладення штрафу, на підставі якої ці кошти були стягнуті, була скасована у судовому порядку.

Листом від 27.04.2021 №6/1/21/8712 Головне управління Держпраці у Київській області повідомило про відсутність підстав для повернення коштів.

Листом від 24.05.2021 №37452 Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомлено позивача про те, що постанова про закінчення виконавчого провадження в порядку пункту 39 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» не скасована, з огляду на що відсутні підстави для звернення з поданням до Державної казначейської служби України.

Вважаючи, що відповідач зобов`язаний сформувати подання про повернення коштів, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Бюджетного кодексу України визначено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає: 1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; 2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, реєстрації взятих бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов`язаннями; 3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі та інших нормативно-правових актів Міністерства фінансів України; 4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів визначена Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 зі змінами (далі - Порядок № 787).

Відповідно до підпункту п`ятого Порядку № 787 встановлено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного головного управління Казначейства. Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього порядку.

Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

При цьому, відповідно до частини першої та другої статті 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (частина перша статті 170 ЦК України).

Держава відповідає за своїми зобов`язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (стаття 174 ЦК України).

Частиною 2 статті 17 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Абзац другий частини третьої цієї статті визначає, що рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду (абзац другий частини третьої статті 17 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

У цьому випадку сплачена сума штрафу є об`єктом адміністративних і бюджетних правовідносин. Всі їхні етапи (як щодо стягнення коштів, так і щодо їх повернення після скасування індивідуального акта) урегульовані положеннями спеціального законодавства.

Суд звертає увагу, що питання порядку повернення з бюджету коштів, які утримуються без достатніх правових підстав (зокрема, коли така підстава існувала на час платежу, а потім відпала) було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21.

За висновками Великої Палати Верховного Суду у зазначеній постанові, після того як адміністративний суд ухвалив постанову про скасування індивідуального акта публічно-правові відносини сторін цього спору припинилися, а кошти, які позивач сплатив на виконання такого індивідуального акту, стали такими, що знаходяться у бюджеті без достатньої правової підстави. Зважаючи на викладене, спірні правовідносини з приводу повернення відповідної суми стосуються захисту майнових прав позивача як суб`єкта господарювання.

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що у зв`язку з тим, що на момент сплати позивачем адміністративно-господарського штрафу юридична підстава для такого платежу існувала, оскільки була чинною постанова про застосування штрафу та відкрите виконавче провадження. Тому не можна уважати, що позивач сплатив кошти помилково. Так само немає підстав вважати, що позивач сплатив штраф надміру, оскільки сплачена сума відповідає визначеній в індивідуальному акті сумі.

Отже, за висновками суду касаційної інстанції Порядок № 787 застосовний лише до випадків помилково чи надміру зарахованих до бюджету. Оскільки сума адміністративно-господарського штрафу, яку вніс до бюджету позивач, не є помилково чи надміру зарахованою, Порядок № 787 на спірні правовідносини не поширюється.

Зазначений висновок Верховного Суду підлягає урахуванню і до правовідносин у межах цієї справи, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивач просить захистити його права шляхом вжиття заходів щодо повернення коштів на підставі Порядку № 787.

У свою чергу, стаття 1212 ЦК України безпосередньо описує ситуацію, яка склалася у цьому випадку з огляду на набрання законної сили судовим рішенням адміністративного суду про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу відповідна юридична підстава для сплати такого штрафу відпала.

Таким чином, після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі статтею 1212 ЦК України має право на пред`явлення позову про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відсутні підстави для повернення позивачу коштів відповідно до положень Порядку № 787, оскільки сплачена позивачем сума штрафу не є помилково або надмірно сплаченою.

При цьому суд зауважує, що позивач неправильно обрав спосіб захисту своїх прав, оскільки належним способом захисту прав та інтересів позивача буде подання кондикційного позову, але суд не може за власною ініціативою за приписами частини другої статті 2 КАС України здійснити захист порушеного права позивача в інший спосіб, оскільки це потягне за собою зміну підвідомчості справи до господарських судів.

Суд також уважає відсутніми підстави для закриття провадження у справі з підстав непідсудності цього спору адміністративним судам, оскільки предметом позову не є стягнення коштів, які безпідставно перебувають у володінні іншої особи, який дійсно має розглядатися у порядку господарського або цивільного судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Але обраний позивачем спосіб захисту прав (шляхом повернення помилково сплачених коштів на підставі Порядку № 787), є спором публічно-правового характеру, а тому вирішується саме шляхом розгляду справи по суті.

Щодо позовних вимог до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі по тексту - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Положеннями частини 1 статті 13 Закону №1404-VIII визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до частин 1,4 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору є обов`язком державного виконавця, спрямованим на перерахування цих коштів до Державного бюджету України.

Вказаний висновок відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 28.04.2020 у справі № 480/3452/19, від 28.01.2021 у справі № 640/24233/19.

Матеріалами справи підтверджується, що державним виконавцем відкрито виконавче провадження постановою від 15.01.2020 ВП №60944373 з одночасним зазначенням про стягнення з боржника суми виконавчого збору 37 557,00 грн.

В лютому 2020 року Оболонським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) стягнуто з ПП «Універсал-Транс» грошові кошти у розмірі 413 455,00 грн з яких: 375 570,00 грн сума штрафу, 37 577,00 грн сума виконавчого збору.

Так, вважаючи протиправною бездіяльність Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо неповернення стягнутого з ПП «Універсал-Транс» виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 37 557,00 грн позивач не ставить питання щодо скасування відповідних постанов державного виконавця за якими було стягнуто суму виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 37 557,00 грн, що виключає можливість надання оцінки правомірності дій відповідача 2 і як наслідок відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем під час розгляду справи не надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи були спростовані відповідачами.

Отже, позовні вимоги є необґрунтованими, а тому до задоволення не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Універсал-Транс» відмовити повністю.

2. Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.