Рішення

від 17.04.2024 по справі 380/642/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року

справа №380/642/24

провадження № П/380/649/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Чаплик І.Д.,

секретар судового засідання Слободянюк В.В.

за участю:

представника позивача Цмокаленко О.С.

представника відповідача Кузьмик Л.Б..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПП «ЕКОПРІНТ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПП «ЕКОПРІНТ» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ділова, 6; ЄДРПОУ: 40361551) звернулось до суду із позовом до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ: 43971343), в якому просить:

визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України від 27.07.2023 № UА209000/2023/100458/2 про коригування митної вартості товарів;

визнати протиправною і скасувати складену Львівською митницею Державної митної служби України картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/001994.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення господарської діяльності ТзОВ ПП «ЕКОПРІНТ» уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю JIANGHXI YONGGUAN ADHESIVE PRODUCTS CORP. LTD, Китайська Народна Республіка, зовнішньоекономічний контракт №KND JE-23/02, предметом якого є зобов`язання продавця поставити і передати у власність покупця товар специфікацій поставки або рахунків-фактур, а покупця прийняти та розрахуватись за товар. На виконання вимог вказаного контракту згідно рахунку-фактури (інвойсу) №KND 22224 від 06.12.2022, позивач придбав у продавця товар (меблі), загальною вартістю 21 163,20 доларів США, який було ввезено на митну територію України. З метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до відповідача електронну митну декларацію №23UA209170008421U3. Разом з митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості товару було надано документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її. Проте, відповідач протиправно, на переконання позивача, здійснив коригування митної вартості ввезеного товару, що призвело до необхідності сплати різниці між сумами митних платежів та нанесено значних збитків позивачу. Вважаючи таке рішення про коригування митної вартості протиправним, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду від 16.01.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи.

01.02.2024 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити повністю. Відзив обґрунтований тим, що під час митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у товаросупровідних документах, та встановлено такі порушення: - згідно пункту 8.6 зовнішньоекономічної угоди від 12.01.2023 № JE-23/02 зазначено, що упаковка та маркування, входить у вартість доставки, разом з тим у інвойсі від 31.05.2023 № YWJN23-04250068 такі складові вартості товару відсутні, таким чином не зрозуміло як сформована ціна товару, а відповідно правильність нарахування митної вартості товару; - згідно наданої до митного контролю CMR від 13.07.2023 № 0367 у графах 16 та 23 зазначено, що перевізником є Макс автотранс, проте, за зазначеним маршрутом згідно договору перевезення від 18.07.2022 № GC-018784 експедитором є ДСВ - логістика декларантом не надано комерційні документи, заявку перевезення, та ін., що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг, а відповідним чином рівень заявленої митної вартості товару, який оцінюється. Відповідач вказує, що згідно з відомостями, що містяться у товаросупровідних документах та згідно з декларацією №23UA209230079605U7 від 26.07.2023,транспортування товару здійснювалося на умовах FOB CN NINGBO. Термін FOB «франко-борт» згідно правил Інкотермс -2010 означає, що продавець доставляє товар на борт судна, призначеного покупцем, у зазначеному порту відвантаження, або закуповує товари, вже доставлені таким чином на судно. Термін "франко-борт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Якщо сторони не мають намірів щодо здійснення поставки товару через поручні судна, слід застосовувати термін FCA. Покупець зобов`язаний сплатити: - всі витрати, пов`язані з товаром, із моменту його переходу через поручні судна в названому порту відвантаження. Оскільки портом відвантаження є NINGBO., всі подальші витрати на доставку товару, розвантаження із судна, завантаження на автомобіль та перевезення ним несе позивач. На підтвердження витрат на транспортування позивач подав рахунок на оплату від 25.07.2023 № UA00077301, та довідку про вартість перевезення до митного кордону України №SNGB7292029 від 25.07.2023, в якій зазначено послугу морський фрахт за межами України (послуги перевезення з порту NINGBO в порт Ґданськ), а також міжнародне перевезення Ґдагськ-м/п Рава-Руська. Ці ж самі послуги вказані і в довідці від 25.07.2023 № UA00077301. Однак витрати на розвантаження із судна та завантаження в автомобіль не включено до митної вартості. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості.

Ухвалою від 04.04.2024 призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін. Судовий розгляд призначено на 17 квітня 2024 року.

Ухвалою від 04.04.2024 задоволено клопотання представника позивача про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши думку представників сторін з їх участю на засіданні, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПП «ЕКОПРІНТ» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (ЄДРПОУ 40361551), основний вид господарської діяльності згідно з КВЕД: 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами.

Під час здійснення господарської діяльності ТзОВ «ПП «ЕКОПРІНТ» (Покупець) укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю JIANGHXI YONGGUAN ADHESIVE PRODUCTS CORP. LTD, Китайська Народна Республіка (Продавець), зовнішньоекономічний контракт №JE-23/02 від 12.01.2023, згідно з яким Продавець зобов`язується поставити Покупцеві, а Покупець прийняти товар згідно специфікації доставки або рахунків-фактур.

На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту №JE-23/02 від 12.01.2023 позивач придбав у продавця товар (плівка самоклеюча у рулонах) згідно рахунку-фактури (Інвойсу) №YWJN23-04250088 на загальну суму 30 482,93 дол. США. З метою митного оформлення вказаного товару 26.07.2023 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209230079605U7, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, зокрема, тов. №1 плівка самоклеюча ПВХ (з продуктів поліприєднання, адитивної полімеризації) в рулонах.

Одночасно, Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209230079605U7 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару, зазначені у графі 44 митної декларації: пакувальний лист б/н від 31.05.2023; рахунок-фактуру (інвойс) № YWJN23-04250068 від 31.05.2023; коносамент № NGB7292029 від 10.06.2023; автотранспортну накладну №3793 від 21.07.2023; декларацію про походження товару № YWJN23-04250068 від 31.05.2023; банківський платіжний документ №94JBKLN7 від 21.07.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №UA00077301 від 25.07.2023; довідку про вартість перевезення №SNGB7292029; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №JE-23/02 від 12.01.2023; договори про транспортно-експедиторське обслуговування №230703 від 20.07.2023, №GC-018784 від 18.07.2023, №SF-020734 від 19.06.2023; договір про надання послуг митного брокера №20-2023 від 08.04.2023; лист виробника від 24.07.2023; копію митної декларації країни відправлення №310120230518119371 від 05.06.2023 та №23PL322080NS61D5M5 від 21.07.2023.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту наступного змісту: «Прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості:1) рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоду, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталог, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».

У свою чергу Декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також на вимогу надав витребувані документи: банківський платіжний документ №94JBKLN7 від 21.07.2023; договори про перевезення №230703 від 20.07.2023, №GC-018784 від 18.07.2023, №SF-020734 від 19.06.2023; митну декларацію країни відправлення №310120230518119371 від 05.06.2023 та висновок щодо проведення цінової експертизи товару ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 21.07.2023 №113/492.

Однак, 27.07.2023 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/100458/2, в графі 33 якого було вказано: «Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI( далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх повних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; надані на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне: - згідно пункту 8.6 зовнішньоекономічної угоди від 12.01.2023 № JE-23/02 зазначено, що упаковка та маркування, входить у вартість доставки, разом з тим у інвойсі від 31.05.2023 № YWJN23-04250068 такі складові вартості товару відсутні, таким чином не зрозуміло як сформована ціна товару, а відповідно правильність нарахування митної вартості товару; - згідно наданої до митного контролю CMR від 13.07.2023 № 0367 у графах 16 та 23 зазначено, що перевізником є Макс автотранс, проте за зазначеним маршрутом згідно договору перевезення від 18.07.2022 № GC-018784 експедитором є ДСВ - логістика декларантом не надано комерційні документи, заявку перевезення, та ін., що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг, а відповідним чином рівень заявленої митної вартості товару, який оцінюється. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості. Відповідно до частини 2-3 статті 53 Митного кодексу України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, для підтвердження митної вартості: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівліпродажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів ; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На вимогу митного органу декларантом додатково надано: - рахунок проформу; - банківський платіжний документ, в якому міститься посилання на контракт та фактуру, проте номер фактури вказано не повністю, тому неможливо перевірити призначення платежу; - висновок експертної організації, угоди про надання транспортних послуг.

ТЗОВ "ПП" ЕКОПРІНТ" укладає Договір на транспортно-експедиторське перевезення із ТОВ ДСВ логістика GC-018784 від 18.07.2022. ТОВ ДСВ логістика укладає Договір перевезення вантажів SF-020734 від 19.06.2023 із перевізником ФОП ОСОБА_1 . ТзОВ Макс Автотранс укладає договір про надання транспортно-експедиторських послуг №230703 від 10.07.2023 із ФОП ОСОБА_2 де вже ФОП ОСОБА_2 виступає експедитором, у п.1.1 договору вказано: «…експедитор зобов`язується сплатити за перевезення вантажу визначену цим договором плату із коштів отриманих від замовника відповідно до умов цього договору», проте у договорі відсутня інформація про вартість перевезення вантажу. Відсутні проміжні розрахунки між перевізником Тзов Макс Автотранс та перевізником (експедитором) ФОП ОСОБА_2 , у зв`язку з чим неможливо перевірити усі числові дані, які є частиною митної вартості. Разом з тим документів які спростовують розбіжності, про які зазначено вище, декларантом митному органу не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI розділ III.

Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД UA 209230/2023/058688 від 05.06.2023 де вартість такого товару становить 1,92 дол. США за кг (даного виду товару). Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.»

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/001994. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товару від 27.07.2023 № UА209000/2023/100458/2. На виконання вимог Рішення про коригування декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №23UA209230080575U1, та 28.07.2023 вона була оформлена Львівською митницею у митному відношенні.

28 серпня 2023 року позивачем подано до Львівської митниці Заяву №28 в порядку статті 55 Митного кодексу України, в якій задля прийняття рішення щодо скасування оскаржуваного рішення про коригування заявленої митної вартості та повернення (вивільнення) донарахованих коштів позивачем було надано додаткові документи, які підтверджують заявлену митну вартість та відповідні обґрунтування. Разом із Заявою №28 від 28.08.2023 були надані наступні документи: відомість по взаєморозрахунках з контрагентами за період 21.07.2023-28.07.2023; копію платіжної інструкції №3242 від 01.08.2023; копію акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 28.07.2023 №8517; копію заявки №SNG7292029 від 19.05.2023 на організацію перевезення вантажів. Проте, відповідач листом від 28.08.2023 №7.4-1/15/4/122073 повідомив про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості від 27.07.2023 № UА209000/2023/100458/2 та про залишення такого рішення без змін.

Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митний кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 ст. 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.

Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі №826/17509/16 від 09.02.2021.

Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Основний метод, не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За правилами ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За змістом ст. 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Судом встановлено, що при митному оформленні товару позивач надав наявні у нього документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України, а саме пакувальний лист б/н від 31.05.2023; рахунок-фактуру (інвойс) № YWJN23-04250068 від 31.05.2023; коносамент № NGB7292029 від 10.06.2023; автотранспортну накладну №3793 від 21.07.2023; декларацію про походження товару № YWJN23-04250068 від 31.05.2023; банківський платіжний документ №94JBKLN7 від 21.07.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №UA00077301 від 25.07.2023; довідку про вартість перевезення №SNGB7292029; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №JE-23/02 від 12.01.2023; договори про транспортно-експедиторське обслуговування №230703 від 20.07.2023, №GC-018784 від 18.07.2023, №SF-020734 від 19.06.2023; договір про надання послуг митного брокера №20-2023 від 08.04.2023; лист виробника від 24.07.2023; копію митної декларації країни відправлення №310120230518119371 від 05.06.2023 та №23PL322080NS61D5M5 від 21.07.2023.

Суд враховує, що ч. 3 ст. 53 МК України надає можливість митниці виставляти декларанту письмову вимогу про необхідність подачі додаткових документів у 10-ти денний строк лише у трьох випадках: у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; якщо наявні ознаки підробки цих документів; якщо ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Щодо зазначених відповідачем в оскаржуваних рішеннях порушень, суд зазначає таке.

Відповідач зазначає, що згідно з пунктом 8.6 зовнішньоекономічної угоди від 12.01.2023 № JE-23/02 зазначено, що упаковка та маркування, входить у вартість доставки, разом з тим у інвойсі від 31.05.2023 № YWJN23-04250068 такі складові вартості товару відсутні, таким чином не зрозуміло як сформована ціна товару, а відповідно правильність нарахування митної вартості товару.

Суд зазначає, що п. 8.6 зовнішньоекономічного контракту дійсно передбачено, що упаковка і маркування товару входять у вартість товару. Однак, вказаними положеннями договору не передбачене зобов`язання зазначати окремо вартість упакування та маркування товару у рахунку-фактурі (інвойсі).

Підпунктом «б» пункту 1 частини десятої статті 58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати, як вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Наведене свідчить, що обов`язок декларанта врахувати при визначенні митної вартості ціни упаковки та маркування виник би у разі невключення її до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, що не відповідає обставинам цієї справи. Оскільки за умовами зовнішньоекономічного контракту упаковка і маркування товару входять у вартість товару, відсутні правові підстави для окремого додавання вартості упаковки до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначенні митної вартості.

Вказана позиція суду узгоджується з правовим висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.03.2018 у справі №815/4132/17, від 18.02.2019 у справі №160/8775/18, від 22.01.2019 у справі №815/6795/17, від 15.02.2024 у справі №640/29559/20.

Окрім того, суд звертає увагу, що пунктом 8.5 зовнішньоекономічного контракту передбачено умови поставки FOB, CRF, CIF кордон України в редакції Інкотермс 2020, які визначаються згідно з накладними (інвойсами) на кожну поставку.

Згідно з інвойсом від 31.05.2023 № YWJN23-04250068 поставка товару здійснювалась на умовах FOB Ningbo.

Суд звертає увагу, що за умовами поставки FOВ Інкотермс 2020 продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в певній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування. Продавець повинен здійснити пакування й маркування товару у спосіб, прийнятний для його перевезення, якщо сторони не домовляться про специфічні вимоги до пакування чи маркування.

Отже, витрати на упаковку та маркування товару за умовами поставки FOB покладаються на продавця. Таким чином, відсутня необхідність повторно зазначати у рахунку-фактурі (інвойсі) такі дані.

Відповідач також зазначає, що згідно наданої до митного контролю CMR від 13.07.2023 № 0367 у графах 16 та 23 зазначено, що перевізником є Макс автотранс, проте за зазначеним маршрутом згідно договору перевезення від 18.07.2022 № GC-018784 експедитором є ДСВ - логістика декларантом не надано комерційні документи, заявку перевезення, та ін., що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг, а відповідним чином рівень заявленої митної вартості товару, який оцінюється.

ТЗОВ "ПП" ЕКОПРІНТ" укладає Договір на транспортно-експедиторське перевезення із ТОВ ДСВ логістика GC-018784 від 18.07.2022. ТОВ ДСВ логістика укладає Договір перевезення вантажів SF-020734 від 19.06.2023 із перевізником ФОП ОСОБА_1 . ТзОВ Макс Автотранс укладає договір про надання транспортно-експедиторських послуг №230703 від 10.07.2023 із ФОП ОСОБА_2 де вже ФОП ОСОБА_2 виступає експедитором, у п.1.1 договору вказано: «…експедитор зобов`язується сплатити за перевезення вантажу визначену цим договором плату із коштів отриманих від замовника відповідно до умов цього договору», проте у договорі відсутня інформація про вартість перевезення вантажу. Відсутні проміжні розрахунки між перевізником ОСОБА_3 Автотранс та перевізником (експедитором) ФОП ОСОБА_2 , у зв`язку з чим неможливо перевірити усі числові дані, які є частиною митної вартості. Разом з тим документів які спростовують розбіжності, про які зазначено вище, декларантом митному органу не надано.

Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Відповідно до ст.4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, складанням вантажної накладної підтверджується договір перевезення.

Таким чином, умови міжнародного перевезення товарів не стосуються й безпосередньо не впливають на ціну товару. У зв`язку з чим, самі по собі недоліки щодо оформлення вантажних накладних ЦМР, не є такими, що можуть бути підставою для сумніву щодо правильності визначення митної вартості товарів.

Наведене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 20.06.2023 у справі №380/1221/20.

Згідно з обставинами справи, позивач (Замовник) уклав із ТОВ «ДСВ-ЛОГІСТИКА» (Експедитор) договір на транспортно-експедиторське обслуговування №GC-018784 від 18.07.2022, за яким Експедитор за оплату та за рахунок Замовника надає Замовникові комплекс послуг з організації та перевезення вантажів Замовника від місця, визначеного Замовником, до місця призначення різними видами транспорту за обумовленим маршрутом.

Перевезення вантажів Замовника, транспортне експедирування та організацію якого здійснює Експедитор у межах надання послуг, передбачених цим пунктом Договору, оформлюється міжнародним перевізним документом (коносамент (bill of lading) у разі морського перевезення, міжнародна автомобільна накладна (CMR) та/або товарно-транспортна накладна (ТТН) у разі автомобільного перевезення, авіаційна вантажна накладна (Air Waybill) у разі повітряного перевезення, залізнична накладна у разі залізничного перевезення, мультимодальний коносамент у разі змішаного перевезення (combined bill of lading) у разі змішаного перевезення, а також іншими міжнародними перевізними документами, передбаченими міжнародними актами, а також чинним законодавством України. Міжнародний перевізний документ оформлюється фактичним перевізником, залученим Експедитором до міжнародного перевезення вантажів Замовника.

Згідно з частиною 1 статті 838 Цивільного кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи.

Наведене свідчить, що Експедитор згідно з договором і законом не був позбавлений права залучати інших осіб для виконання своїх договірних зобов`язань перед Замовником.

Так, ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» (Експедитор) уклало договір перевезення вантажів від 19.06.2023 №SF-020734 із ФОП ОСОБА_4 (Перевізник), за яким Перевізник зобов`язується за дорученням Експедитора надавати послуги з транспортування вантажів, що надаються Експедитором, в т.ч. вантажів в контейнерах, автомобільним транспортом в міжнародному сполученні та по території України, з терміналів лінії або іншого пункту (ів) розвантаження/завантаження вантажу з контейнерів/в контейнери і назад на термінал лінії або інший пункт (и), які вказані Експедитором.

Водночас, ФОП ОСОБА_4 (Експедитор) уклав із ТОВ «МАКС-АВТОТРАНС» (Перевізник) договір про надання транспортно-експедиторських послуг №230703 від 20.07.2023, за яким Перевізник зобов`язується доставити довірений йому вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу, а Експедитор зобов`язується сплатити за перевезення вантажу, визначену цим договором із коштів, отриманих від Замовника, відповідно до умов цього договору.

Таким чином, оскільки кінцевим перевізником товарів, придбаних позивачем було саме ТОВ «МАКС-АВТОТРАНС», відтак за умовами договору на транспортно-експедиторське обслуговування №GC-018784 від 18.07.2022, саме його реквізити зазначались у ЦМР. Усі вищевказані договори, а також рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №UA00077301 від 25.07.2023 та довідка про вартість перевезення №SNGB7292029, які були виписані ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА», яке виступало як Експедитор у договірних відносинах із позивачем, були подані до митного оформлення разом із митною декларацією.

При цьому, суд враховує, що в подальшому митний орган з тими ж документами (ЦМР) завершив митне оформлення.

Таким чином, відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України, а подані декларантом до митного оформлення документи відповідали вимогам частини 2 статті 53 МК України.

При розгляді цієї справи суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.12.2021 у справі № 200/6508/20-а, згідно з якою основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, шо декларант правильно визначив митну вартість.

Встановлення митним органом різниці в ціні свідчить про наявність підстав для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції, за якою до митного оформлення пред`явлено товари. Виявлена різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю тотожних товарів згідно з інформаційними ресурсами мережі Інтернет, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників інформаційних ресурсів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не вказав ні конкретних обставини, які викликали відповідні сумніви (а сумніви не були обґрунтованими, в розумінні хоча б одної із трьох підстав, визначених законодавством), ні причин неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, ні документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.11.2021 у справі № 815/3976/16, в якій зазначено, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа № 21-591а15) та в подальшому відображена в інших постановах з цього питання вже Верховним Судом в складі Касаційного адміністративного суду, зокрема у справах №821/1617/17 від 14.08.2018, №815/6827/17 від 29.01.2019, №804/2256/16 від 12.11.2021 року, №1.380.2019.002016 від 04.11.2021 № 480/3558/19 від 17.11. 2021.

Суд встановив, що відповідач витребував у позивача документи, визначені частиною 3 статті 53 МК України, проте не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Натомість відповідач прийняв оскаржувані рішення у зв`язку із неподанням декларантом всіх витребуваних у нього документів.

За позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Щодо обов`язковості чіткого визначення вказаної вище інформації, як обов`язкових реквізитів будь-якого рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 14.08.2018 по справі №821/1617/17. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що також письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічна правова позиція викладена в у постанові Верховного Суду від 21.12.2018 по справі №815/1670/17.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 520/10386/2020 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості. Такий підхід для формування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості прямо суперечать цитованим вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для його скасування.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно завищено митну вартість задекларованого позивачем товару, оскільки надані позивачем документи на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару за ціною контракту, є належними, стосуються укладеного контракту, дають можливість ідентифікувати задекларований товар, визначити його характеристики та властивості, і на підставі цих документів, які не містять неточностей та розбіжностей, можливо визначити митну вартість задекларованого товару за ціною контракту.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 27.07.2023 № UА209000/2023/100458/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/001994 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Також суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 293, 295-297, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

в и р і ш и в

адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПП «ЕКОПРІНТ» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ділова, 6; ЄДРПОУ: 40361551) до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ: 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 27.07.2023 № UА209000/2023/100458/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/001994 від 27.07.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ: 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПП «ЕКОПРІНТ» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ділова, 6; ЄДРПОУ: 40361551) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п. 15.5 п.15 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 22.04.2024.

Суддя Чаплик І.Д.