Рішення

від 22.04.2024 по справі 380/15966/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/15966/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2024 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №380/15966/23 за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Марія» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Марія» на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю 228 905,88 грн. адміністративно господарських санкцій та пені за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення вимог чинного законодавства не виконав норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - штатних працівників облікового складу за 2022 рік, передбачений частиною 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІІ у кількості 4 робочих місць. У зв`язку з чим, враховуючи положення статті 20 Закону №875-ХІІ, відповідачу визначено суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 149 445,96 грн.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою у даній справі відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що ним дотримано вимог, встановлених частиною 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», оскільки з на підприємстві працевлаштовано за основним місцем роботи 7 осіб з ІІІ групою інвалідності.

Судом встановлені наступні обставини:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Марія» відноситься до суб`єктів господарювання, яким відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-XII, встановлюється норматив робочих місць з працевлаштування осіб з інвалідністю.

Позивачем сформований розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік. Відповідно до розрахунку:

- середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік 95 осіб;

- середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність 1 осіб;

- норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 4 особи;

- середня річна заробітна плата штатного працівника 72146,33 грн.;

- сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 216438,99 грн.

Оскільки відповідач не виконав вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо працевлаштування осіб з інвалідністю та не сплатив у встановлений строк адміністративно-господарські санкції, позивач звернувся до суду.

Норми права, які застосував суд, наступні:

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі Закон №875-ХІІ).

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 19 Закону №875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» внесено зміни до статті 19 Закону №875-ХІІ.

Відповідно до частини 6 статті 19 Закону №875-ХІІ (із змінами та доповненнями) Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

- про працевлаштованих осіб з інвалідністю;

- про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

- необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Частиною 13 статті 19 Закону №875-ХІІ встановлено, що фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною 1 статті 19 цього Закону, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову «Про внесення змін до Положення про централізований банк даних з проблем інвалідності2 від 07.04.2023 № 307 (далі Постанова №307). Відповідно до Постанови №307 програмний комплекс «Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю» Централізованого банку даних з проблем інвалідності забезпечує автоматизоване (без стороннього втручання):

1) опрацювання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності;

2) визначення роботодавців, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною 1 статті 19 Закону;

3) створення розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 Закону.

Таким чином, розрахунок адміністративно-господарських санкцій виконується в автоматизованому режимі без втручання працівників Фонду, для усіх роботодавців. Такі розрахунки у вигляді PDF-файлу за електронним цифровим підписом керівника (заступника керівника) територіального відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надсилаються до електронного кабінету роботодавця на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Львівським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі розміщено в електронному кабінеті відповідача на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць осіб з інвалідністю, що підтверджується відповідною квитанцією від 17.04.2023, долученою до матеріалів справи.

Позивач стверджує, що відповідачем не забезпечено виконання у 2022 році нормативу робочих місць 2 осіб з інвалідністю, у зв`язку із чим у відповідача виникло зобов`язання зі сплати адміністративно-господарських санкцій, яке добровільно виконано не було.

З позиції суду, адміністративно-господарські санкції за своєю правовою природою є різновидом господарських санкцій, що застосовуються як захід впливу на правопорушників у сфері господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Слід також зазначити, що відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України від 05.07.2012 №5067-VI «Про зайнятість населення» (далі Закон №5067) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю встановленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

На виконання пункту 4 частини 3 статті 50 Закону №5067 наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі Порядок №316).

Згідно з пунктом 5 Порядку №316 форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Тому, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію у порядку, передбаченому Законом «Про зайнятість населення» та Наказом №316; звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом №875 та Порядком №70; у разі невиконання такого нормативу щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Мінсоцполітики у листах від 26.03.2017 №1/6-172, від 27.01.2009 №1/6-30/06 зазначило, що норми стосовно працевлаштування осіб з інвалідністю будуть вважатися виконаними, якщо особа з інвалідністю працювала на підприємстві 6 місяців звітного року.

Згідно з вимогами частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Судом встановлено, що впродовж 2022 року у штаті ТОВ «Марія» були наступні працівники з інвалідністю, для яких ця робота була основною:

- ОСОБА_1 , працює у Товаристві з 09.07.2018 згідно наказу про прийняття на роботу №-00000051 від 06.07.2018. У відповідності до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ №041351, за наслідками проведеного 04.01.2022 року огляду, їй присвоєно третю групу інвалідності до 01.02.2024 року. Довідка видана 04.01.2022 року.

- ОСОБА_2 , працює у Товаристві з 22.07.2019 року згідно наказу про прийняття на роботу №-82-к/тр від 19.07.2018. У відповідності до довідки серії ЛВА-1 № 448704, за наслідками проведеного 14.10.2009 року огляду їй встановлено третю групу інвалідності безтерміново. Довідка видана 14.10.2009 року.

- ОСОБА_3 , працювала у Товаристві у період з 01.10.2021 року по 31.08.2022 року на посаді старшої покоївки згідно наказу про прийняття на роботу №65-к/тр від 30.09.2021 та наказу про припинення трудового договору №78-к/тр від 31.08.2022. У відповідності до довідки до акта огляду медико- соціальною експертною комісією серії 12ААА №347687 за наслідками проведеного 26.06.2017 року огляду, їй присвоєно третю групу інвалідності пожиттєво. Довідка видана 12.07.2017 року.

- ОСОБА_4 , працювала у Товаристві у період часу з 18.12.2018 року по 24.01.2022 року на посаді покоївки згідно наказу про прийняття на роботу №88 від 17.12.2018 та наказу про припинення трудового договору №05-к/тр від 24.01.2022. У відповідності до довідки до акта огляду медико - соціальною експертною комісією серії 12ААВ №054772, за наслідками проведеного 12.03.2021 року огляду, їй присвоєно третю групу інвалідності до 01.04.2023 року. Довідка видана 31.03.2021 року.

- ОСОБА_5 , працює у Товаристві з 01.12.2022 на посаді техніка-доглядача згідно наказу про прийняття на роботу №108-к/тр від 30.11.2022. У відповідності до довідки серії МСЕК №182101, за наслідками проведеного 13.06.2006 року огляду, йому присвоєно третю групу інвалідності безстроково. Довідка видана 13.06.2006 року.

- ОСОБА_6 , працює у Товаристві з 01 грудня 2022 року на посаді покоївки згідно наказу про прийняття на роботу №109-к/тр від 30.11.2022. У відповідності до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА №841996, за наслідками проведеного 26.03.2019 року огляду, їй присвоєно третю групу інвалідності пожиттєво. Довідка видана 04.04.2019 року.

- ОСОБА_7 , працював у Товаристві з 01 грудня 2022 року і до 16 січня 2023 року на посаді техніка-доглядача згідно наказу про прийняття на роботу №110-к/тр від 30.11.2022 та наказу про припинення трудового договору №124-к/тр від 16.01.2023. У відповідності до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 23.07.2021 року Управлінням соціального захисту Львівської районної адміністрації, він є інвалідом третьої групи з дитинства. Його інвалідність також підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ №743301 від 11.04.2023 року, з якої вбачається, що за наслідками проведеного 17.03.2023 року повторного огляду підтверджена третя група інвалідності з дитинства.

27.09.2022 року Товариством сформовано звітність за формою №3-ПН про наявність 4 вакансій для осіб з інвалідністю. Зокрема повідомлялося про наявність вакансій покоївки, прибиральниці службових приміщень, мийника посуду та техніка-доглядача. Вказана звітність надійшла у центр зайнятості 28.09.2022 року, що підтверджується листом Львівської філії Львівського обласного центру зайнятості № 1350.08- 1825/23 від 31 липня 2023 року.

Відповідач встановлених обставин не спростував.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, суд висновує, що нарахування адміністративно-господарських санкцій та пені відбулось неправомірно та безпідставно, а тому, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (79005, Львівська обл., м. Львів, пл. Маланюка, 6, ЄДРПОУ 13817458) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Марія» (79000, Львівська обл., м. Львів, вул. Листопадового Чину, буд. 8, ЄДРПОУ 31925346) про стягнення адміністративно-господарських санкцій відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15. розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення складено в повному обсязі 22.04.2024 року.

Суддя Гавдик З.В.