Рішення

від 22.04.2024 по справі 400/2475/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2024 р. № 400/2475/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ,

провизнання протиправним та скасування рішення; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18 березня 2024 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач) про:

визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 18.02.2024 в частині ненадання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивачу;

зобов`язання відповідача прийняти рішення, яким надати позивачу відстрочку від призову за мобілізацією на підставі абзацу одинадцятого частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Позовні вимоги позивач аргументував тим, що його матір є особою з інвалідністю ІІ групи і в неї відсутні інші працездатні особи, які зобов`язані її утримувати. Тому відповідно до абзацу одинадцятого частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» він має право на відстрочку від призову за мобілізацією, яка надається територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Однак, всупереч вказаному відповідач протиправно прийняв рішення про відмову в наданні йому такої відстрочки.

У відзиві на позовну заяву від 04.04.2024 № 3396 відповідач заперечив проти позову і просив відмовити в його задоволенні у повному обсязі. Відзив умотивовано тим, що Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не містить жодних посилань на те, що рішення про надання відстрочки приймається територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не наділенні повноваженнями щодо прийняття рішень про надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації, а лише здійснює її оформлення. Відповідач стверджує, що повноваженнями щодо надання відстрочок наділені відповідно до Інструкції з підготовки та проведення мобілізаційного розгортання Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 15.12.2017 № 19ДСК.

У відповіді на відзив від 10.04.2024 позивач підтримав свої позовні вимоги, закцентувавши увагу на тому, що саме до повноважень відповідача належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а тому після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації повинен був прийняти рішення за наслідками розгляду цієї заяви або мотивовану відмову в такому. Однак, відповідач утримався від прийняття рішення.

Відповідач у встановлений судом строк правом на подання заперечення не скористався.

21.03.2024 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), про витребування у відповідача копії наказа Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 15.12.2017 № 19ДСК, а також про рекомендування позивачу подати до суду довідки про склад сім`ї позивача і його матері, витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актових записів стосовно матері позивача про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя, про розірвання шлюбу.

На виконання ухвали суду 21.03.2024 позивач подав 01.04.2024 до суду Витяг про зареєстрованих у житловому приміщенні / будинку осіб від 22.03.2024 № 150 і Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 22.03.2024 № 00044180053.

Поряд з цим, відповідач додав до відзиву на позовну заяву від 04.04.2024 № 3396 витяг з Інструкції з підготовки та проведення мобілізаційного розгортання Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 15.12.2017 № 19/ДСК (далі Інструкція № 19).

У поданому відповідачем витязі відсутні проставлений гриф «Для службового користування», номер примірника, заборона на його розмноження (копіювання). Крім цього, він був надісланий до суду звичайним рекомендованим листом через АТ «Укрпошта», на конверті якого відсутні реєстраційний індекс вкладених документів, відмітка «ДСК».

Згідно з частиною восьмою статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

З вищевикладеного слідує, що поданий відповідачем до суду витяг з Інструкції № 19 не містить інформації з обмеженим доступом, а отже вона може бути оприлюднена.

Розглянувши заяви по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Позивач є рідним сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження (повторно) від 17.08.2006 серія НОМЕР_1 .

У довідці Єланецької селищної ради Вознесенського району Миколаївської області від 29.12.2023 № 1519/12-23 зазначено, що позивач є єдиним сином ОСОБА_2 , вона не має інших рідних, і вони обоє зареєстровані і проживають за однією адресою. Факт їх спільного проживання у двох також підтверджується Витягом про зареєстрованих у житловому приміщенні / будинку осіб від 22.03.2024 № 150.

ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується пенсійним посвідчення від 02.01.2024 серія НОМЕР_2 та Довідкою до акта огляду МСЕК від 18.09.2023 серія 12 ААІ № 507307.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 22.03.2024 № 00044180053 ОСОБА_2 розірвала шлюб з ОСОБА_3 на підставі рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 21.09.2000. Відомості про укладені позивачкою інші шлюби в реєстрі відсутні.

02.02.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому документів про відстрочку від призову відповідно до абзацу одинадцятого частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Листом від 19.02.2024 № 447 відповідач проінформував позивача про відмову в задоволенні його заяви, зазначивши, що він не наділений повноваженнями щодо прийняття рішення про надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації, а лише здійснює її оформлення.

Вважаючи таку відмову у надані йому відстрочки протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон № 2232-ХІІ) військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону № 2232-ХІІ).

Частиною першою статті 2 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 2 Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом (частина перша статті 4 Закону № 2232-ХІІ).

Відповідно до абзацу третього частини шостої статті 2 Закону № 2232-ХІІ до видів військової служби належить військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Абзацом четвертим статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон № 3543-ХІІ) встановлено, що мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Основного Закону України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації (частини п`ята і шоста статті 4 Закону № 3543-ХІІ).

Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ (далі Указ № 65/2022, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Статтею 3 Указу № 65/2022 встановлено, що мобілізація проводиться протягом 90 днів із дня набрання чинності цим Указом. Строк проведення загальної мобілізації продовжено згідно з Указом Президента України від 17.05.2022 № 342/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2264-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 № 574/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2501-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 № 758/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 № 2739-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 № 59/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 № 2916-ІХ, Указом Президента України від 01.05.2023 № 255/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 № 3058-ІХ, Указом Президента України від 26.07.2023 № 452/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 № 3276-ІХ, Указом Президента України від 06.11.2023 № 735/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 № 3430-ІХ, та Указом Президента України від 05.02.2024 № 50/2023, затвердженим Законом України від 06.02.2024 № 3565-ІХ, відповідно з 25.05.2022 на 90 діб, з 23.08.2022 на діб, з 21.11.2022 на 90 діб, з 19.02.2023 на 90 діб, з 20.05.2023 на 90 діб, з 18.08.2023 на 90 діб, з 16.11.2023 на 90 діб та з 14.02.2024 на 90 діб.

Згідно зі статтею 4 Указу № 65/2022 постановлено призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 22 Закону № 3543-ХІІ громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Згідно з абзацом першим частини п`ятої статті 22 Закону № 3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Абзацом одинадцятим частини першої статті 23 Закону № 3543-ХІІ встановлено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, а саме: які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

Таким чином, у період проведення загальної мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», не підлягають призову на військову службу військовозобов`язані, у тому числі, які мають одного із своїх батьків із числа осіб з інвалідністю II групи за умови, що така особа з інвалідністю не має інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

Суд встановив, що матір позивача є особою з інвалідністю ІІ групи і не має інших рідних, крім сина. Позивач і його матір проживають разом у двох за однією адресою.

Зазначені факти підтверджуються свідоцтвом про народження (повторно) від 17.08.2006 серія НОМЕР_1 , пенсійним посвідчення від 02.01.2024 серія НОМЕР_2 , Довідкою до акта огляду МСЕК від 18.09.2023 серія 12 НОМЕР_3 , Довідкою Єланецької селищної ради Вознесенського району Миколаївської області від 29.12.2023 № 1519/12-23, Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 22.03.2024 № 00044180053 та Витягом про зареєстрованих у житловому приміщенні / будинку осіб від 22.03.2024 № 150.

Отже, позивач має матір з числа осіб з інвалідністю ІІ групи, яка не має інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону її утримувати.

Отже, з наявних у справі матеріалів слідує, що позивач не підлягає призову на військову службу під час мобілізації згідно з абзацом одинадцятим частини першої статті 23 Закону № 3543-ХІІ.

Водночас суд зазначає, що відповідно до частини другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Норми статті 23 Закону № 3543-ХІІ мають імперативний характер і не передбачають, що право на відстрочку повинно підтверджуватись рішенням будь-якого органу владу.

Тобто військовозобов`язані, які мають правовий статус осіб, зазначених у статті 23 Закону № 3543-ХІІ, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації (мають відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації) на підставі Закону України, а тому підтвердження такого їх статусу не потребує прийняття додаткових індивідуальних актів органами державної влади та / чи органами місцевого самоврядування.

Такий статус військовослужбовця підлягає лише відповідному оформленню.

Відтак твердження позивача і відповідача про те, що повноваженнями щодо надання відстрочки наділені, відповідно, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки і місцеві органи виконавчої влади, є необґрунтованими і суперечать Закону № 3543-ХІІ.

Водночас суд врахував, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню пункт 4.19 Інструкція № 19, яким передбачено повноваження на надання відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією місцевих органів виконавчої влади, оскільки:

такі повноваження місцевих органів виконавчої влади (місцевих державних (військових) адміністрацій та органів місцевого самоврядування) не передбачені Конституцією України та Законами України;

відповідні положення Інструкції № 19 мають нормативно-правовий характер, однак Генеральний штаб Збройних Сил України, який прийняв Інструкцію № 19, не наділений повноваженнями на прийняття нормативно-правових актів;

цим пунктом визначені права і обов`язки громадян, проте наказ, яким затверджено Інструкцію № 19, не пройшов процедуру державної реєстрації та не доведений до відома населення у порядку, встановленому законом, а отже відповідно до частини другої статті 57 Конституції України у відповідних частинах є нечинним.

Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідач не наділений повноваженнями на надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Однак, відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (пункт 64 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009 (заява № 40450/04).

Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (пункт 95 рішення ЄСПЛ у справі «Аксой проти Туреччини» від 18.12.1996 (заява № 21987/93).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (пункт 101 рішення ЄСПЛ у справі «Джорджевич проти Хорватії» від 24.07.2012 (заява № 41526/10); пункти 36-40 рішення ЄСПЛ у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» від 06.11.1980 (заява № 7654/76). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 № 13-рп/2011).

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Отже, рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до другого речення частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Вказане підтверджується роз`ясненням поняття «виходу за межі позовних вимог», наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 «Про судове рішення». Відповідно до пункту 3 цієї Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Як вже суд встановив вище, 02.02.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому документів про відстрочку від призову відповідно до абзацу одинадцятого частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»

Відповідно до частини восьмої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Абзацом третім пункту 3 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.0.2022 № 154 (далі Положення № 154), районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як структурні підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.

Згідно з абзацом дев`ятим пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Отже, до повноважень відповідача належить оформлення відстрочок від призову під час мобілізації для військовозобов`язаних, які проживають на території відповідного району.

Оскільки позивач проживає на території Вознесенського району Миколаївської області, тому відповідач після отримання заяви позивача про надання йому документів про відстрочку від призову зобов`язаний був перевірити підстави щодо надання йому відстрочки та оформити її при їх підтвердженні.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, про необхідність виходу за межі позовних вимог шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочки від мобілізації від 02.02.2024 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).

Квитанцією до платіжної інструкції від 12.03.2024 № 63 підтверджується понесення позивачем судових витрат у розмірі 1211,20 грн на сплату судового збору за подачу адміністративного позову. У зв`язку з тим, що позов задоволено частково, на користь позивача підлягає стягненню з відповідачів половина судового збору, сплаченого ним за подання цього позову, а саме: 605,60 грн (?1211,20 : 2 = ?605,60).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) задовольнити частково.

2. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) від 02.02.2024 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 605 (Шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Г.Ярощук

Рішення складено в повному обсязі 22 квітня 2024 року