Рішення

від 19.04.2024 по справі 460/2873/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 квітня 2024 року м. Рівне№460/2873/24Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. Щербакова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубно Нафта"доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дубно Нафта» (далі позивач, товариство) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі відповідач, податковий орган), в якій просить визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Рівненській області від 26.02.2024 № 40-Р/Л «Про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним» та зобов`язати відповідача видати товариству ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, адреса місця роздрібної торгівлі пальним - АЗС за адресою: вулиця Шевченка, 55, місто Дубно, Дубенський район, Рівненська область.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги зазначає, що для здійснення власної господарської діяльності у лютому 2024 року звернувся до податкового органу із заявою про видачу йому ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, за місцем торгівлі - АЗС за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказує, що для отримання такої ліцензії до заяви подав усі документи, які визначені статтею 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон № 481/95-ВР).

26.02.2024 податковий орган прийняв розпорядження № 40-Р/Л «Про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним» у зв`язку з не поданням до заяви на отримання ліцензії повного пакету документів, зокрема акту вводу в експлуатацію об`єкта або акту готовності до експлуатації, або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, на автозаправну станцію (АЗС), а також документи, що підтверджують право користування земельною ділянкою - витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права оренди землі.

Товариство вважає розпорядження протиправним та оскаржило його до суду.

Обґрунтовуючи протиправність такого розпорядження позивач вказує, що податковий орган не врахував, що АЗС, на яке позивач подав заяву про отримання ліцензії є контейнерного типу, виконана як цілісний заводський виріб та для її установлення не передбачено виконання будь-яких будівельних робіт. Улаштування АЗС не потребувало фундаменту чи бетонного майданчику, що виключає потребу у виконанні будівельних робіт та не передбачає прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва відповідно до норм містобудівного законодавства. За таких обставин позивач вважає, що у нього був відсутній обов`язок подавати документи щодо прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва.

Також, позивач стверджує, що документи які підтверджують право користування земельною ділянкою ним були надані, підтверджувались договором оренди земельної ділянки та актом приймання-передачі бетонного майданчику.

Ухвалою суду від 19.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Головне управління ДПС у Рівненській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечили проти задоволення позовних вимог повністю. Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач вказує, що розпорядження про відмову у видачі ліцензії є правомірним, оскільки позивач до заяви на отримання ліцензій не надав повного пакету документів, а саме не надав акту вводу в експлуатацію об`єкта, або акту готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів та документи, що підтверджують право користування земельною ділянкою, зокрема витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права оренди земельної ділянки.

Інших заяв по суті справи від учасників до суду не надходило.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дубно Нафта» (код ЄДРПОУ 44976688) зареєстроване на території України як юридична особа 25.05.2023.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом економічної діяльності товариства за КВЕД є (47.30) роздрібна торгівля пальним.

13.02.2024 позивач звернувся до Головного управління ДПС у Рівненській області із заявою про видачу йому ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою розташування автозаправної станції: Рівненська область, Дубенський район, місто Дубно, вул. Шевченка, 55.

До заяви позивач додав наступні документи: копію платіжної інструкції від 09.02.2024 № 7 про сплату коштів в сумі 2000 грн. за отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним; копію паспорта станції автозаправної, контейнерної, автоматичної, обліковий номер 0006; копію договору оренди від 22.08.2023 як документу, що підтверджує право користування земельною ділянкою; копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0000019112024 від 05.01.2024; копію дозволу на експлуатацію обладнання № ДЗ-207/ЗХ/1-24 від 17.01.2024; копію дозволу на виконання газонебезпечних робіт № ДЗ-211/ЗХ/1-24 від 17.01.2024; копію довідки № 1 від 10.01.2024 на підтвердження обліку автозаправної станції на балансі Товариства; копію акту введення в експлуатацію основних засобів від 20.09.2023 про те, що автозаправна станція відповідає вимогам технічних умов для вводу в експлуатацію; копію повідомлення про об`єкти оподаткування за формою № 20-ОПП.

Розпорядженням Головного управління ДПС у Рівненській області від 26.02.2024 № 40-Р/Л «Про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним» зобов`язано заступника начальника відділу ліцензування торгівлі підакцизними товарами та зберігання пального, адміністрування акцизного податку управління контролю за підакцизними товарами Тетяну Шутенко повідомити суб`єкта господарювання ТОВ «Дубно Нафта про відмову у видачі йому ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, місце торгівлі АЗС за адресою: вул. Шевченка, 55, м. Дубно, Дубенський район, Рівненська область, з підстав відсутності повного пакету завірених копій документів, що подаються із заявою на отримання ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі пальним, що не відповідає вимогам ст. 15 Закону № 481/95-ВР, зі змінами та доповненнями.

Додатково, податковий орган своїм листом від 26.02.2024 № 1828/6/17-00-09-03-06 повідомив позивача про те, що розпорядженням від 26.02.2024 № 40-Р/Л «Про відмову у видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним» товариству відмовлено у видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним за місцем розташування автозаправної станції у зв`язку з відсутністю акту вводу в експлуатацію об`єкта або акту готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, на автозаправну станцію (АЗС), а також документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою - витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права оренди землі.

Не погоджуючись з вказаним розпорядження, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню позивач звернувся з цим позовом до суду.

Суд, оцінивши повідомлені сторонами справи обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За правилами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 № 609 «Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» територіальні органи ДПС є органами ліцензування при видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 545 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», територіальні органи ДФС також визначено органом ліцензування господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального.

Статтею 1 Закону № 481/95-ВР визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Цією ж нормою визначено, що роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/ газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів.

Згідно частини 22 ст. 15 Закону № 481/95-ВР, роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин, а для малих виробників виноробної продукції алкогольних напоїв без додавання спирту: вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових), тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Частиною 33 ст. 15 Закону № 481/95-ВР передбачено, що ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років.

Згідно з частинами 35-38 та 40-42 ст. 15 Закону № 481/95-ВР, ліцензія видається за поданою нарочно, поштою або в електронному вигляді заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію (крім ліцензії на оптову торгівлю пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібну торгівлю пальним, зберігання пального з метою подальшої його реалізації іншим споживачам).

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в податкових органах.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

Судом встановлено, що позивач звернувся до належного органу ліцензування із заявою про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

За результатами розгляду такої заяви відповідач відмовив у видачі ліцензії у зв`язку з відсутністю акту вводу в експлуатацію об`єкта або акту готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, а також документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою - витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права оренди землі.

Надаючи правову оцінку твердженням податкового органу про неподання до заяви на отримання ліцензії документів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів суд зазначає наступне.

Суд уже зазначав, що для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії акту вводу в експлуатацію об`єкта або акту готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального (ч. 38 ст. 15 Закону України № 481/95-ВР).

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до частини другої статті 39 Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Акт готовності об`єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об`єкт застрахований).

Відповідно до пункту 2 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20 грудня 1997 року (далі - Правила), роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу автозаправних станцій (далі - АЗС), що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.

Відповідно до пункту 3 цих Правил АЗС поділяються на стаціонарні, пересувні та контейнерні. Стаціонарні АЗС комплекс споруд для приймання та відпуску нафтопродуктів з наземним або підземним розміщенням резервуарів і з не зблокованими з ними паливо-, масло- та газороздавальними колонками. На стаціонарних АЗС можуть розташовуватися пункти продажу товарів та надання побутових послуг. Пересувні АЗС комплексна установка технологічного обладнання, змонтованого на автомобільному шасі або причепі, для транспортування та відпуску нафтопродуктів. Контейнерні АЗС установка для відпуску нафтопродуктів, яка складається з резервуара і паливороздавальної колонки, зблокованих в єдиному контейнері. Стаціонарні АЗС розташовуються у населених пунктах, а також на автомобільних дорогах.

Використання пересувних АЗС дозволяється лише для реалізації населенню пічного палива, а також для реалізації палива на місці розташування стаціонарних АЗС у разі проведення їх ремонту або чистки резервуарів. Використання контейнерних АЗС дозволяється лише в автогосподарствах, на промислових і сільськогосподарських підприємствах, платних стоянках автомобілів, моторних човнів і катерів, пристанях, в гаражних кооперативах та сільській місцевості, де відсутні стаціонарні АЗС.

Згідно ДБН В.1.1-7 «Автозаправні станції. основи проектування та будівництва» АЗС класифікуються за потужністю та технологічними рішеннями, зокрема, АГЗС Автозаправна станція зріджених вуглеводневих газів пропан-бутан з резервуарами від 20 м до 100 куб. м.АГЗП автогазозаправний пункт зріджених газів з надземними резервуарами до 10 куб. м або з підземними до 20 куб. м.

Відповідно до ДБН В.2.5-20-2001 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди. Газопостачання» до складу систем газопостачання входять, у тому числі: газонаповнювальні станції (далі ГНС) і пункти (далі ГНП), проміжні склади балонів (далі ПСБ),стаціонарні автомобільні газозаправочні станції (далі АГЗС) і пункти (далі АГЗП), резервуарні установки, групові та індивідуальні газобалонні установки (далі ГБУ ІГБУ), випарні та змішувальні установки ЗВГ. АГЗС та АГЗП призначені для прийому, зберігання ЗВГ та заправки газобалонних автомобілів. АГЗП підрозділяються на стаціонарні та тимчасові. У складі стаціонарного АГЗП передбачаються: резервуари для ЗВГ ємкістю до 10 м3, що установлюються надземно (без обвалування); резервуари для ЗВГ ємкістю до 20 м3, що установлюються підземко; приймальні та заправні колонки; обладнання для перекачування газу; операторну, туалет; засоби пожежогасіння; навіс із негорючих матеріалів над технологічним обладнанням; систему електропостачання, КВП і А та захист від блискавки; сітчасту огорожу із негорючих матеріалів. У складі тимчасового АГЗП, що працює від автоцистерни з резервуаром, що не перевищує 10 м3, передбачають об`єкти аналогічні для стаціонарних АГЗП, замінивши стаціонарні резервуари для ЗВГ на автоцистерну з резервуаром до 10м3. Дозволяється встановлювати на АГЗП стаціонарні заправники газу заводського виготовлення, укомплектовані: резервуарами для газу загальним корисним об`ємом до 10 м3, насосами для перекачування газу, заправною колонкою, відповідними газопроводами та КВП. Транспортна цистерна, що привозить газ від ГНС, повинна установлюватися від стаціонарної цистерни не ближче 5 м.

Відповідно до глави 2.6 Методичного посібнику «Деякі особливості визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об`єктів будівництва», затвердженого рішенням Науково-технічної ради Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 10 грудня 2015 року №88, зазначено, що контейнерні АЗС, виготовлені як цілісний заводський виріб відповідно до затверджених у встановленому порядку технічних умов з обов`язковим забезпеченням системами блискавкозахисту, очищення стоків тощо та розміщені на ділянці, забезпеченій інженерною інфраструктурою, що дає можливість підключення та функціонування АЗС без виконання будівельних робіт, не є об`єктом будівництва. Водночас контейнерні АЗС не можуть бути віднесені до тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, оскільки вони є об`єктами підвищеної небезпеки та екологічно небезпечними об`єктами.

З матеріалів справи судом встановлено, що до заяви про видачу ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ «Дубно Нафта» подано до Головного управління ДПС у Рівненській області паспорт станції автозапровочної контейнерної, автоматичної з обліковим номером 0006.

З вказаного паспорту судом встановлено, що станція автозаправна контейнерного типу САКА, представляє собою автозаправну станцію з наземним розташуванням контейнера для зберігання палива, до складу якого входять контейнер або контейнери (резервуари) зберігання палива, технологічне оснащення і контейнер з паливороздавальною колонкою, (ТРК) і терміналом управління ТРК із вбудованим касовим апаратом і інформаційним дисплеєм, виконані як єдиний виріб або, як єдиний виріб який складається з декількох блоків (контейнерів). САКА призначена для прийому, зберігання, вимірювання об`єму та видачі палива (дизельне паливо, бензин) в`язкістю від 0,55 до 40 мм2 з урахуванням вимог обліково-розрахункових (касових) операцій та внутрішнього обліку.

З розділу 3 паспорту вбачається, що станція автозаправна контейнерна автоматична та відповідає вимогам технічної документації і допускається до монтажу та експлуатації.

Пунктом 4.2.9. передбачено, що станція САКА має бути заземлена згідно з «Правилами облаштування електроустановок». Опір заземлюючого пристрою не повинен перевищувати 10 Ом.

Згідно п. 4.4.1.-4.4.3. паспорту, підготовка монтажу, демонтажу, наладка і експлуатація САКА повинні відповідати вимогам технічних умов, керівництва по експлуатації, а також супровідною документацією комплектуючих виробів і забезпечується замовником устаткування. Монтаж і наладка САКА повинні робитися за наявності у споживача:

-не потребує фундаменту. Монтаж здійснюється з дотриманням вимог п.п. 4.2.9;

-розпорядливого документу споживача, що передбачає закріплення осіб, відповідальних за проведення монтажу і наладки, порядок проведення робіт. реєстрації результатів і оформлення документів.

Електромонтажні роботи повинні робитися відповідно до вимог ГОСТ 12.2.007.0-75, ПУЕ-2008, ПУЄ. При монтажі виконувати вимоги по опору і міцності ізоляції, вимоги по заземленню електроустаткування.

При монтажі САКА на об`єкті, для захисту грозових перенапружень, виконати облаштування зовнішнього заземлення біля САКА (опором не більше 4Ом). При більшому значенні опору виконати посилення контуру заземлення по силі установки додаткових вертикальних заземлень. Заземлення виконати з відрізків круглої сталі діаметром 20мм (чи кутової рівнополочної сталі 50х50х5 мм) довжиною 3,0м, забитих в ґрунт на глибину 3,2м від рівня землі і сполучених сталевою смугою 40х4 мм.

Отже, наявними у справі доказами підтверджено, що АЗС, яка була заявлена для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, є контейнерного типу, виконана як цілісний заводський виріб, та для її установлення не передбачено виконання будь-яких будівельних робіт. Згідно паспорту АЗС її улаштування не потребує фундаменту чи спеціального бетонного майданчику, що виключає потребу у виконанні будівельних робіт та не передбачає прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва відповідно до норм містобудівного законодавства.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений, зокрема, у постанові від 08.06.2022 у справі № 340/3135/20, відповідно до якого правомірною є відмова у видачі ліцензії суб`єкту господарювання на роздрібну торгівлю пальним у разі неподання таким суб`єктом акта вводу в експлуатацію об`єкта, акта готовності об`єкта до експлуатації або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, а саме стаціонарного заправного комплексу.

Однак за матеріалами даної справи, для установлення цілісного заводського виробу не передбачає виконання будь-яких будівельних робіт, в тому числі улаштування фундаменту, його установлення не є будівництвом, а тому при розміщені такої АЗС не виникає обов`язку щодо прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва.

Такий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 640/19955/19.

Відповідач не надав суду доказів того, що для установлення АЗС, проводилися будь-які будівельні роботи чи роботи з установлення фундаментів, результати яких потрібно приймати до експлуатації.

Отже, для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним суб`єкт господарювання зобов`язаний подати до ліцензійного органу акт вводу в експлуатацію об`єкта, акт готовності об`єкта до експлуатації або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта щодо виконаного цілісним заводським виробом стаціонарного АЗС, проте такий обов`язок не виникає, якщо АЗС розміщено на бетонному майданчику як цілісний заводський виріб і для його установлення не передбачено будь-яких будівельних робіт.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 09.08.2022 у справі № 580/2513/21.

Надаючи правову оцінку рішенню податкового органу про відмову у видачі ліцензії з підстав неподання документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою суд зазначає наступне.

У розглядуваній ситуації судом з`ясовано та не заперечується сторонами, що АЗС, щодо якої подано заяву про видачу ліцензії, знаходиться на бетонному майданчику (мощенню з бруківки) площею 50 кв.м., розташованому на земельній ділянці площею 0,2718 га, кадастровий номер 5610300000:01:003:1981.

Витягом з Державного земельного кадастру № НВ-0000019112024 підтверджується, що земельна ділянка перебуває у приватній власності ОСОБА_1 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 094225.

Цільове призначення земельної ділянки: для обслуговування готельно-ресторанного комплексу разом із СТО автомобілів. Категорія земель: землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Судом встановлено, що до заяви про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним Товариством було долучено договір оренди від 22.08.2023 року згідно пункту 1.1. якого ФОП ОСОБА_1 передала в строкове платне користування ТОВ «ДУБНО НАФТА» частину майданчику площею 50,00 кв.м.

Згідно п. 1.3. договору, майданчик надається в оренду для ведення господарської діяльності Орендарем розміщення та обслуговування автозаправної станції.

Згідно пункту 1, 2 акту приймання-передачі земельної ділянки від 22.08.2023, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове, платне користування на умовах оренди частину бетонного майданчика (мощення з бруківки) загальною площею 50,00 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Бетонний майданчик, є складовою частиною автомийки, з побутовими приміщеннями, право власності на яку належить Орендодавцю (реєстраційний номер майна 38015898, свідоцтво про право власності САЕ 372132 від 29.10.2012).

Пунктами 4, 5 акту визначено, що одночасно з правом оренди частини бетонного майданчика, орендарю надається право користування земельною ділянкою, на якій він знаходиться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до майданчика, у розмірі необхідному для досягнення мети оренди.

Майданчик та земельна ділянка надається в користування для розміщення та обслуговування автозаправної станції.

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі статтею 796 ЦК України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець. Якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки.

У постанові від 10.11.2023 № 44/2474/20 за подібних обставин Верховний суд виснував:

«…при укладанні договору найму об`єкта (споруди, окремої частини, ін.) презюмується, що наймач має право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться такий об`єкт, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

Передача земельної ділянки у користування за вказаними правилами проводиться незалежно від того, чи існують у договорі умови щодо прав на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти (споруди, ін.), що передаються у найм. Крім того, норми, які встановлюють наведені правила, не мають характеру диспозитивності, тобто застосовуються й поза волею наймодавця та наймача.

Важливим є той факт, що надання наймачу права користування земельною ділянкою є обов`язковим не тільки для сторін за договором оренди об`єкта, що знаходиться на земельній ділянці, а й для власника земельної ділянки у разі, коли такою особою не є наймодавець. Презюмується, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування нею, якщо інше прямо не встановлене договором наймодавця з власником земельної ділянки».

Аналогічні висновки зроблені Верховним судом і в постанові від 22.07.2021 у справі № 640/19955/19.

Суд вважає ці позиції застосовними до справи, що розглядається.

Таким чином, у спірних правовідносинах, ТОВ «ДУБНО НАФТА» набуто право користування земельною ділянкою, на підтвердження чого податковому органу були надані належні документи.

Отже, твердження податкового органу про не надання позивачем документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт роздрібної торгівлі пальним, чинних на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення є безпідставними.

Доводи податкового органу, що на підтвердження права користування земельною ділянкою має бути надано саме витяг про державну реєстрацію речового права оренди не відповідає вимогам статті 15 Закону № 481/95-ВР, оскільки вказана норма закону не обмежує суб`єкта звернення за отриманням ліцензії, у наданні інших документів, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку.

Отже, суд вважає, що підстав для відмови товариству у видачі ліцензії на право розбірної торгівлі пальним, за обставинами даної справи не було, тому оскаржуване розпорядження від 26.02.2024 № 40-Р/Л є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління ДПС у Рівненській області видати позивачу ліцензію на роздрібну торгівлю пальним, то слід зазначити, що згідно з частинами першою, другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство, Європейський суд з прав людини неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17 грудня 2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх прийняли, з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

За правилами частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені в законі.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Визначаючи належність та ефективність способу захисту суд враховує, що позивачем виконано усі умови для надання йому ліцензії на право роздрібної торгівлі пальни, тому належним та ефективним способом захисту прав позивача є саме зобов`язання Головного управління ДПС у Рівненській області видати позивачу ліцензію на роздрібну торгівлю пальним, у місці роздрібної торгівлі пальним: АЗС за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Під час звернення до суду з даним позовом, позивач сплатив судовий збір у розмірі 6056,00 грн., що підтверджується квитанцією № 5250-2482-6937-0669 від 18.03.2024.

За таких умов судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до частини 3статті 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень відповідача по справі.

Доказів понесення позивачем інших судових витрат судом не надано.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубно Нафта» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Рівненській області від 26.02.2024 № 40-Р/Л «Про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним».

Зобов`язати Головне управління ДПС у Рівненській області видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Дубно Нафта» (код ЄДРПОУ 44976688) ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, адреса місця роздрібної торгівлі пальним АЗС за адресою: вулиця Шевченка, 55, місто Дубно, Дубенський район, Рівненська область.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубно Нафта» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судові виграти по сплаті судового збору у сумі 6056,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 19 квітня 2024 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дубно Нафта" (вул. Сурмичі, 13, кв.38,м. Дубно,Рівненська обл., Дубенський р-н,35604, код ЄДРПОУ 44976688)

Відповідач: Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, код ЄДРПОУ 44070166)

Суддя В.В. Щербаков