Рішення

від 22.04.2024 по справі 480/8417/23

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2024 року Справа № 480/8417/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/8417/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗ ПІВНІЧ" до Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РАЙЗ ПІВНІЧ" (далі - позивач; ТОВ "РАЙЗ ПІВНІЧ") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області (далі - відповідач 1), Державної служби України з безпеки на транспорті (далі -відповідач 2), в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області від 29.05.2023 № 342675 про застосування адміністративно - господарського штрафу до ТОВ "РАЙЗ ПІВНІЧ";

- зобов`язати Відділ державного нагляду (контролю) у Сумській області скласти подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів платежів та інших доходів бюджету штрафу у сумі 17 000 грн за передбаченою чинним законодавством формою, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗ ПІВНІЧ", сплачених відповідно до постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області від 29.05.2023 року №342675.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою Відділу Державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті від29.05.2023 № 342675 до Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗ ПІВНІЧ" протиправно застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000,00 грн. за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (здійснення перевезення без оформленої індивідуальної контрольної книжки водія або графіка змінностей водіїв та відсутність протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу на момент проведення перевірки).

Зокрема, представник позивача вказує на обставини невідповідності висновку відповідача про порушення позивачем ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", покладеного в основу спірної постанови, в частині незабезпечення водія індивідуальною контрольною книжкою, оскільки при винесенні спірної постанови відповідач не врахував тієї обставини, що згідно з п. 1.4. Положення, затвердженого наказом Міністерства транспорту і зв`язку України 340 від 07.06.2010, це Положення не поширюється на випадки перевезення пасажирів та/чи вантажів, які здійснюються, зокрема, під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій.

Також, на перконання представника, з огляду на те, що позивач на належному йому на праві власності транспортному засобі 08.05.2023 здійснював перевезення посівного матеріалу, що був ним придбаний за власний рахунок та для власних потреб, у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт" він не є автомобільним первізником, а тому не може бути суб`єктом відповідальності за порушення, наведені у частині першій статті 60 захзначеного Закону.

Ухвалою суду позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/8417/23, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень, зобов`язано відповідача надати додаткові докази у справі.

Представник Державної служби України з безпеки на транспорті подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що під час проведення рейдової перевірки позивача було встановлено порушення ним вимог ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, а саме: без оформленої індивідуальної контрольної книжки водія або графіку змінностей водіїв, обов`язковість якої передбачена п. 6.3 Наказу МТЗ № 340 від 07.06.2010 та протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, обов`язковість якого передбачена ч. 8 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух».

Щодо посилань позивача, що ТОВ "РАЙЗ ПІВНІЧ" не є автомобільним перевізником, представник зазначив, що під час рейдової перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки жодних документів про те, що позивач не є перевізником надано не було, тому не є достовірним та допустимим доказом того, що позивач не був автомобільним перевізником під час перевезення вантажу для власних потреб, при перевірці перевезення яких складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 08.05.2023 №АР 023106.

Надані до позову пояснення відносно використання транспортного засобу іншою особою (ФГ «ЛСК», код 42819888), на переконання представника, не є юридично значимими для цілей визначення перевізника, оскільки відповідні докази були відсутні на місці події, а фактичні обставини зафіксовані в акті, який є первинним носієм доказової інформації.

Представник стверджує, що надання матеріалів згодом, навіть не у зв`язку з розглядом справи Укртрансбезпекою, жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки, не створює для цього акту наслідків юридично дефектного документу та не нівелює зафіксованих в акті обставин.

Враховуюче вищевикладене, на переконання представника, доводи позовної заяви не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, а оскаржуваний акт індивідуальної дії є таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, 08.05.2023 під час рейдової перевірки співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області був зупинений транспортний засіб марки МАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ПСГП "Хухрянське", під керуванням водія ОСОБА_1 .

За наслідками перевірки посадовою особою відповідача 08.05.2023 складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР023106, зі змісту якого вбачається, при перевезенні вантажу (посівний матеріал) згідно ТТН № 0805/3 від 08.05.2023 на момент проведення перевірки відсутня оформлена індивідуальна контрольна книжка водія або графік змінностей водіїв, яка передбачена п. 6.3 Наказу МТЗ №340 від 07.06.2010, відсутній протокол перевірки технічного стану транспортного засобу, який передбачений ч. 8 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух», чим порушено ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а.с. 28).

Водій транспортного засобу ознайомлений зі змістом акту, про що свідчить його власноручний підпис; у поясненні водія зазначено, що водій не згоден з виявленими порушеннями.

У подальшому, листом відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області від12.05.2023 №34175/36/24-23 позивача було запрошено для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення (а.с. 34).

Вказаний лист було отримано позивачем 19.05.2023 (зв. бік а.с.34), втім на розгляд справи, яка призначена на 29.05.2023, позивач не з`явився.

За результатами розгляду 29.05.2023 відділом державного нагляду (контролю) у Сумській області стосовно позивача винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 342675. Вказаною постановою за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» на Товариство з обмеженою відповідальністю "РАЙЗ ПІВНІЧ" накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. (а. с. 29).

Не погодившись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III від 05.04.2001 (далі - Закон № 2344-III).

Згідно із частиною 1 статті 5 Закону № 2344-ІІІ, основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Частиною 12 статті 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до положень частин 14, 17 статті 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Згідно із пунктом 2 Порядку № 1567, рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567, рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12 Порядку № 1567).

За змістом пункту 14 Порядку № 1567, рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

В силу вимог пункту 15 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 1567, у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно із пунктами 26, 27 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При цьому, наведений у вказаній статті перелік документів не є вичерпним, оскільки зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.02.2020 по справі № 820/4624/17.

За приписами абзацу третього частини першої статті 60 Закону, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу наведених норм вбачається, що непред`явлення під час проведення перевірки, зазначених у статті 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються внутрішні перевезення вантажів, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування до автомобільних перевізників санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

Як вбачається зі змісту акту перевірки № АР023106 при перевезенні вантажу (посівний матеріал) згідно ТТН № 0805/3 від 08.05.2023 у перевізника була відсутня зокрема оформлена індивідуальна контрольна книжка водія або графік змінностей водіїв, яка передбачена п. 6.3 Наказу МТЗ № 340 від 07.06.2010.

Так, особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку визначені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340 (далі - Положення № 340). Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Згідно із пунктом 7.1 Положення № 340, органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 6.1 Положення № 340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Згідно із пунктом 6.3 Положення № 340, водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника (пункт 6.4 Положення № 340).

Таким чином, Положення допускає облік робочого часу водіїв, як тахографом, так і індивідуальною контрольною книжкою водія або графіком змінності водіїв.

З врахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що положеннями статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено необхідність наявності як у перевізника, так і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність індивідуальної контрольної книжки водія чи копії графіка змінності водіїв в разі необладнання транспортного засобу тахографом, передбачена Положенням № 340.

Водночас, за відсутності документів, зокрема, в даному випадку індивідуальної контрольної книги водія або копії графіка змінності водіїв, до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт вантажні перевезення транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.03.2020 у справі № 823/1199/17, від 20.05.2020 у справі № 804/5737/16 та в силу вимог частини п`ятою статті 242 КАС України враховується судом при вирішенні даного спору.

Разом з цим, згідно із пунктом 1.4 Положення № 340, це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються:

фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв;

під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій;

транспортними засобами Міністерства внутрішніх справ України (у тому числі Національної гвардії України), Міністерства оборони України, Офісу Генерального прокурора, Служби безпеки України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Національної поліції України та Державної прикордонної служби України або транспортними засобами, орендованими ними без водія, коли такі перевезення здійснюються з метою виконання завдань, покладених на ці державні органи, та під їх контролем;

сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств;

закладами охорони здоров`я незалежно від форми власності;

транспортними засобами спеціального та спеціалізованого призначення суб`єктів господарювання незалежно від форм власності, що здійснюють експлуатаційне утримання, будівництво та поточний ремонт автомобільних доріг загального користування, вулиць у населених пунктах, а також інших об`єктів транспортної інфраструктури в радіусі не більше 150 км від об`єкта будівництва (ремонту), які обладнані спеціальними світловими сигнальними пристроями відповідно до пункту 3.6 розділу 3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за умови наявності у водія відповідного транспортного засобу первинного документа, що фіксує маршрут руху такого транспортного засобу, а також у разі забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів і виникнення інших перешкод у дорожньому русі.

Отже, пункт 1.4. Положення № 340 виключає поширення його дії на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій.

Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗУ), надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності.

За приписами частин 1 - 3 статті 5 КЦЗУ, надзвичайні ситуації класифікуються за характером походження, ступенем поширення, розміром людських втрат та матеріальних збитків.

Залежно від характеру походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій на території України, визначаються такі види надзвичайних ситуацій: 1) техногенного характеру; 2) природного характеру; 3) соціальні; 4) воєнні.

Залежно від обсягів заподіяних надзвичайною ситуацією наслідків, обсягів технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для їх ліквідації, визначаються такі рівні надзвичайних ситуацій: 1) державний; 2) регіональний; 3) місцевий; 4) об`єктовий.

Відповідно до частини 5 статті 5 КЦЗУ, класифікаційні ознаки надзвичайних ситуацій визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту.

На виконання вказаних вимог Кодексу Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.08.2018 № 658 затверджено Класифікаційні ознаки надзвичайних ситуацій.

Згідно із частиною 1 статті 11 КЦЗУ, єдина державна система залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації, що прогнозується або виникла, функціонує у режимах: 1) повсякденного функціонування; 2) підвищеної готовності; 3) надзвичайної ситуації; 4) надзвичайного стану.

За приписами частини 1 статті 14 КЦЗУ, підставами для тимчасового встановлення для єдиної державної системи цивільного захисту у повному обсязі або частково для окремих її складових режиму надзвичайної ситуації є: 1) на державному рівні - виникнення надзвичайної ситуації державного рівня; 2) на регіональному рівні - виникнення надзвичайної ситуації регіонального рівня; 3) на місцевому рівні - виникнення надзвичайної ситуації місцевого рівня; 4) для функціональної підсистеми - виникнення надзвичайної ситуації на об`єктах відповідної функціональної підсистеми.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338-р "Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації" (зі змінами і доповненнями), з урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, висновків Всесвітньої організації охорони здоров`я щодо визнання розповсюдження COVID-19 у країнах світу пандемією, з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та відповідно до статті 14 та частини другої статті 78 Кодексу цивільного захисту України установлено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 30 червня 2023 року.

Отже, на всій території України з 25 березня 2020 року до 30 червня 2023 року установлено режим надзвичайної ситуації, що свідчить про виникнення надзвичайної ситуації державного рівня, тому відповідно до пункту 1.4 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340, це Положення не поширюється на перевезення, яке здійснено позивачем 08 травня 2023 року.

Таким чином, з`ясовані судом обставини свідчать про об`єктивність тверджень представника позивача щодо існування як на момент проведення перевірки, так і на момент прийняття спірної постанови режиму надзвичайної ситуації, яка була запроваджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 338-р.

Відтак, притягнення позивача до відповідальності за відсутність індивідуальної контрольної книжки водія або графіку змінностей водіїв, передбаченої пунктом 6.3. Положення № 340, є безпідставним.

Водночас, зі змісту акту від 08.05.2023 № АР023106 вбачається, що підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" також слугував факт відсутності на час проведення рейдової перевірки у водія протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, обов`язковість якого передбачена ч. 8 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух».

Так, статтею 2 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, Законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Згідно із частинами першою - третьою статті 23 Закону № 2344-III, контроль технічного стану транспортних засобів включає: обов`язковий технічний контроль транспортних засобів; перевірку технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками.

Перевірку технічного стану транспортних засобів під час обов`язкового технічного контролю транспортних засобів здійснюють суб`єкти господарювання, визначені відповідно до Закону України «Про дорожній рух» в порядку, який встановлює Кабінет Міністрів України.

У період між обов`язковими технічними контролями відповідність технічного стану транспортних засобів вимогам законодавства забезпечує перевізник.

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

Перевірка технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками здійснюється в порядку, який визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Статтею 35 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті (частина перша).

Частиною восьмою цієї статті передбачено періодичність проходження обов`язкового технічного контролю, який становить:

для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;

для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку;

для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.

На кожний транспортний засіб, що пройшов обов`язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб`єкт проведення обов`язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов`язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті (частина 9).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року № 137 затверджено Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу (далі Порядок № 137), який визначає процедуру проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС (далі - транспортні засоби), за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, крім таких транспортних засобів:

1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;

2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

Згідно із пунктом 18 Порядку № 137, перевірка конструкцій і технічного стану транспортних засобів проводиться згідно з Вимогами до перевірки.

У разі позитивного результату після проведення обов`язкового технічного контролю транспортного засобу замовникові видається протокол перевірки технічного стану. У разі негативного результату або невідповідності даних у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу даним ідентифікації транспортного засобу складається акт невідповідності технічного стану транспортного засобу за формою згідно з додатком 4.

У протоколі перевірки технічного стану транспортного засобу виконавець зазначає дату проведення наступного обов`язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до пункту 3 цього Порядку, а також призначення транспортного засобу в разі проведення додаткової перевірки транспортного засобу згідно з обсягами перевірки для автобуса, призначеного для перевезення школярів або осіб з інвалідністю, автомобіля таксі, спеціалізованого санітарного автомобіля бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги, великогабаритного та великовагового транспортного засобу, транспортного засобу, що використовується для перевезення небезпечних вантажів, або учбового транспортного засобу.

З аналізу наведених норм вбачається, що протокол перевірки технічного стану є іншим документом, передбаченим законодавством, а саме: Порядком № 137, та повинен бути пред`явлений особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.

Як встановлено судом, під час проведення рейдової перевірки 08.05.2023 водієм не було пред`явлено посадовим особам відповідача протокол перевірки технічного стану транспортного засобу, що перевірявся.

При цьому, варто зауважити, що вказаний документ не було надано позивачем також і під час судового розгляду справи, як і не наведено жодного аргументу з приводу його відсутності станом на час проведення вказаної перевірки.

У зв`язку з чим, суд дійшов висновку про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування до ТОВ "РАЙЗ ПІВНІЧ" санкцій, визначених ст. 60 Закону № 2344-ІІІ.

З приводу доводів позивача про те, що він не є суб`єктом відповідальності за виявлене порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, оскільки на момент проведення перевірки не надавав послуг вантажних перевезень, а здійснював перевезення власного вантажу для власних потреб, а тому у спірних правовідносинах не має статусу автомобільного перевізника відповідно до Закону № 2344-ІІІ, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до статті 1 Закону № 2344-III, автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Тобто, вказаною нормою передбачено надання статусу автомобільного перевізника як для осіб, що здійснюють договірні перевезення, так і для осіб, які здійснюють перевезення для власних потреб.

Згідно з розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, перевізник - фізична або юридична особа-суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов`язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7до цих Правил.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі № 815/3310/17 зазначив, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг.

Необхідно також зазначити, що за відсутності інших документів, які спростовують інформацію зазначену в ТТН про автомобільного перевізника, встановлення особи перевізника здійснюється відповідно до вказаних в ТТН відомостей щодо такої особи, які є обов`язковими при її оформленні.

Такий правовий висновок також викладений у постанові Верховного суду від 14 грудня 2023 року у справі № 340/5660/22.

Таким чином, ТТН підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів, якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах. Жодним нормативним актом не визначено обов`язку оформити ТТН для здійснення перевезення для власних потреб.

При цьому, договірні умови здійснення перевезень включають не тільки укладення безпосередньо договору про надання відповідних послуг, а й зобов`язання сторони щодо перевезення (доставки) товару в рамках інших господарських правовідносин, у тому числі щодо реалізації товару.

Із обсягу встановлених судом обставин цієї справи вбачається, що під час перевірки ТЗ МАЗ реєстраційний номер СВ02106 водієм було надано уповноваженим особам контролюючого органу ТТН від 08.05.2023 № 0805/3, де автомобільним перевізником було зазначено ТОВ "РАЙЗ ПІВНІЧ", яке здійснювало перевезення посівного матеріалу для ТОВ "РАЙЗ ПІВНІЧ" (а.с. 32).

Вказані обставини свідчать, що позивачем здійснювалося перевезення вантажу в межах здійснення власної господарської діяльності за власний кошт, відтак у розумінні положень Закону №2344-III позивач вважається автомобільний перевізником, а тому до нього може бути застосовано адміністративно-господарський штраф відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 29.05.2023 № 342675 є такою, що відповідає встановленим обставинам справи та вимогам чинного законодавства про автомобільний транспорт, а тому підстави для її скасування відсутні.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову належить відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗ ПІВНІЧ" до Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко