Рішення

від 22.04.2024 по справі 580/1693/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2024 року справа № 580/1693/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючої судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в спрощеному письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКС ЦЕНТР» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

16.02.2024 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКС ЦЕНТР» (18001, Черкаська обл., м.Черкаси, вулиця Небесної Сотні, будинок 31/1, оф.302; код ЄДРПОУ 39431913) (далі позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м.Черкаси, вул.Хрещатик, буд.235; код ЄДРПОУ 44131663) (далі відповідач) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення форми «Ш» від 24.10.2023 №0099870403 (далі ППР).

Вважає його неповним, надуманим і безпідставним. Стверджує, що відповідач порушив процедуру надсилання акту перевірки, що фактично обмежило його право в наданні заперечень та пояснень та у подальшому призвело до неправомірного винесення оскаржуваного рішення. Посилався на висновки, вказані у постанові Верховного Суду від 21.02.2023 у справі №560/4420/18.

Ухвалою суду від 21.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено відповідачу строк тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали для надання відзиву на позовну заяву.

11.03.2024 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю. Обґрунтовуючи зазначив, що під час перевірки, складання акту та прийняття оскаржуваного ППР діяв з дотриманням вимог закону. За результатами камеральної перевірки встановив факт несвоєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість (далі - ПДВ) згідно з податковими деклараціями з ПДВ та уточнюючими розрахунками податкових зобов`язань, сума погашеного податкового боргу - 1 931 938,70 грн. Склав акт камеральної перевірки від 01.09.2023 №8925/23-00-04-03-04/39431913 у двох примірниках, один із яких направив позивачу поштою рекомендованим листом з повідомлення про вручення у порядку ст.42 ПК України за його податковою адресою. Лист повернувся за закінченням встановленого терміну зберігання 04.10.2023, про що свідчить відмітка відділення поштового зв`язку (номер поштового відправлення - 0600042852055). Отже, акт перевірки вважався врученим платнику податків 04.10.2023.

Відповідь на відзив від позивача суду не надійшла.

Зважаючи на відсутність необхідності призначити у справі експертизу або викликати для допиту свідків, суд вирішив справу розглянути за правилами спрощеного провадження без такого виклику (у письмовому провадженні) за наявними письмовими доказами.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Посилаючись на підп.20.1.4 п.20.1 ст.20 розділу І, п.75.1 ст.75 п.76.2 ст.76 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі - ПК України) відповідач провів камеральну перевірку позивача. За результатом склав акт від 01.09.2023 №8925/23-00-04-03-04/39431913 про її результати щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з ПДВ. Під час перевірки відповідач виявив порушення позивачем граничних термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з ПДВ:

уточнюючий розрахунок від 19.10.2022 №9214803953, сума податкового боргу - 162000, граничний термін сплати 19.10.2022, дата фактичної сплати 28.10.2022, кількість днів прострочення - 9;

податкова декларація від 19.10.2022 №9214804820, сума податкового боргу 17500 і 136729,7, граничний термін сплати 31.10.2022, дата фактичної сплати 16.11.2022 і 15.12.2022, кількість днів прострочення 16 і 45;

уточнюючий розрахунок від 14.11.2022 №9240427424, сума податкового боргу 163270,3 і 415895,7, граничний термін сплати 14.11.2022, дата фактичної сплати 15.12.2022 і 30.12.2022, кількість днів прострочення 31 і 46;

податкова декларація від 17.11.2022 №9245211433, сума податкового боргу 933, граничний термін сплати 01.12.2022, дата фактичної сплати 30.12.2022, кількість днів прострочення 29;

податкова декларація від 20.01.2023 №9300760269, сума податкового боргу 1020000, граничний термін сплати 30.01.2023, дата фактичної сплати 16.02.2023, кількість днів прострочення 17;

уточнюючий розрахунок від 18.05.2023 №9115575969, сума податкового боргу 2610 і 13000, граничний термін сплати 18.05.2023, дата фактичної сплати 23.05.2023 і 14.07.2023, кількість днів прострочення 5 і 57.

У розділі ІІІ висновку Акта відповідач вказав, що позивач вказаними вище діями порушив підп.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.50.1 ст.50, п.57.1 ст.57, п.203.2 ст.203 ПК України.

Вказаний Акт відповідач направив позивачу поштою рекомендованим листом з повідомлення про вручення за податковою адресою позивача. 04.10.2023 лист за №0600042852055 повернувся відповідачу за закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджується довідкою поштового відділення про причини повернення.

За результатом проведення камеральної перевірки відповідач склав ППР форми «Ш» від 24.10.2023 №0099870403 (далі спірне рішення), яким за порушення позивачем граничних строків сплати грошового зобов`язання для виконання п.120-1.1 ст.120-1, п.90 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України застосував штраф у сумі 133041,72грн.

Спірне рішення позивач отримав 03.11.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600055544732.

16.11.2023 позивач звернувся скаргою на спірне рішення відповідача до Державної податкової служби України. 15.01.2024 Державна податкова служба України прийняла рішення №1032/6/99-00-06-03-01-06, яким залишила без змін спірне рішення, а скаргу позивача без задоволення.

Тому звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірному рішенню, суд врахував таке.

Абзацом другим статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.61.1 ст.61 ПК України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Вказаною нормою визначено, що предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Тобто, закон наділяє відповідача повноваженням камеральною перевіркою з`ясувати питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання, а спосіб отримання таких відомостей передбачає аналіз виключно інформаційних баз даних податкової служби. Перевірка документів бухгалтерського обліку платника камеральною перевіркою не передбачена.

Згідно з п.76.2 ст.76 ПК України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до п.86.2 ст.86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Суд установив, що відповідач дотримався вказаних вище вимог та за результатами проведеної камеральної перевірки склав вказаний вище акт в двох примірниках, один з яких направив на податкову адресу позивача рекомендовани повідомленням про вручення.

Доводи позивача про те, що відповідач порушив процедуру надсилання акту перевірки, що фактично обмежило його право в наданні заперечень та пояснень та у подальшому призвело до неправомірного винесення спірного рішення, не обгрунтовані та не враховані судом, з огляду на таке.

Відповідно до п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податки або його законному чи уповноваженому представникові.

Згідно з п.42.4 ст.42 ПК України з платниками податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Для осіб, які є фінансовими агентами, листування з контролюючим органом в електронній формі є обов`язковим у випадках, визначених цим Кодексом.

Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, а також з фінансовими агентами у випадках, визначених цим Кодексом, здійснюється засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.

Належні, достовірні та допустимі докази про надання позивачем відповідачу заяви щодо отримання документів через електронний кабінет відсутні.

Пунктом 42.5 ст.42 ПК України визначено, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Суд установив, що відповідач направив позивачу поштою вказаний вище акт рекомендованим листом з повідомлення про вручення за його податковою адресою: АДРЕСА_1 . Однак 04.10.2023 він повернувся відповідачу з довідкою поштового відділення із зазначеною причиною поверення за закінченням терміну зберігання, що підтверджується рекомендованим повідомленням за №0600042852055. Ураховуючи вказану вище норму Кодексу, акт вважається врученим позивачу у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення, тобто 04.10.2023. Доводи позивача про порушення відповідачем процедури надсилання акту не підтверджені.

Відповідно до п.86.7 ст.86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом десяти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 Кодексу.

Належні, достовірні та допустимі докази надсилання позивачем відповідних заперечень на акт відповідачу відсутні.

З приводу виявлених податкових порушень.

Згідно з підп. 16.1.4 п.16.4 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.31.1 ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Згідно з п.50.1 ст.50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

У разі якщо показники оприлюдненої разом з аудиторським звітом річної фінансової звітності зазнали змін порівняно з показниками звіту про фінансовий стан (баланс) та звіту про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіту про фінансові результати), що подаються разом з податковою декларацією згідно з абзацом другим пункту 46.2 статті 46 цього Кодексу, та такі зміни вплинули на показники раніше поданої річної податкової декларації з податку на прибуток підприємств за відповідний податковий (звітний) період, платники податку на прибуток, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зобов`язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають уточнюючий розрахунок до річної податкової декларації у строк не пізніше 10 червня року, наступного за звітним.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу або при визначенні бази оподаткування відповідно до підпункту 141.9-1.3 пункту 141.9-1 статті 141 цього Кодексу у разі здійснення контрольованих операцій, якщо їх умови не відповідають принципу "витягнутої руки" у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до п.203.2 ст.203 ПК України сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно з п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки позивач не заперечив фактичних дат сплати ним узгодженої суми податкового зобов`язання з ПДВ, не надав документів, що підтверджують чи засвідчують форс-мажорні обставини в частині виконання дотримання граничних строків їх сплати, суд урахував.

Загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, врегульовані нормами ст.112 ПК України.

Зокрема, особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Особа не може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення інакше, як на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом.

Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення та стягнення штрафу є податкове повідомлення-рішення, що відповідає вимогам, визначеним пунктом 58.1 статті 58 цього Кодексу.

У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством.

Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

Обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є:

сплив строків давності застосування штрафів за вчинення податкового правопорушення;

вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до індивідуальної податкової консультації, наданої такому платнику податків у паперовій або електронній формі, за умови, що така консультація зареєстрована в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, або до узагальнюючої податкової консультації та/або до висновку об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права, від якого в подальшому було відступлено;

вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, які в подальшому було змінено за наслідками перегляду Великою Палатою Верховного Суду;

вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів;

вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, небанківського надавача платіжних послуг, еквайра, емітента електронних грошей (щодо податкових правопорушень, передбачених статтями 124 і 125-1 цього Кодексу);

вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини оператора поштового зв`язку, інформація про якого міститься в Єдиному державному реєстрі операторів поштового зв`язку, за умови виконання обов`язку, визначеного абзацом другим пункту 49.6 статті 49 цього Кодексу;

вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок виявлення в роботі електронного кабінету технічної та/або методологічної помилки чи технічного збою в роботі електронного кабінету і визнання такої помилки/збою технічним адміністратором та/або методологом електронного кабінету або згідно з повідомленням на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або підтвердження її/його існування рішенням суду, якщо порушення були зумовлені виключно технічною та/або методологічною помилкою чи технічним збоєм у роботі електронного кабінету. Ненарахування штрафів та/або пені за порушення, що були зумовлені виключно технічною та/або методологічною помилкою чи технічним збоєм у роботі електронного кабінету, закріплюється (реалізується) у програмному забезпеченні, яке застосовується для автоматичного розрахунку штрафів та/або пені за порушення податкового законодавства;

самостійне виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, передбачених статтею 50 цього Кодексу, помилок, що містяться у раніше поданих ним податкових деклараціях та розрахунках (уточнюючих податкових деклараціях та розрахунках), за умови сплати самостійно донарахованих податкових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу (щодо правопорушення, передбаченого пунктом 123.1 статті 123 цього Кодексу). Невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім - п`ятим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, в частині самостійного нарахування та сплати штрафу, передбаченого цим пунктом, тягне за собою накладення штрафу відповідно до пункту 120.2 статті 120 цього Кодексу;

вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору);

вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла відповідно до консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи, наданої в письмовій або електронній формі, а також до узагальнюючої консультації, зокрема на підставі того, що у подальшому такі консультації були змінені або скасовані;

вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла відповідно до наданого попереднього рішення митного органу про застосування окремих положень законодавства України з питань митної справи, у тому числі в разі, якщо таке рішення в подальшому було відкликано з причин, встановлених пунктами 2, 3 частини сьомої статті 23 Митного кодексу України;

інші випадки звільнення від фінансової відповідальності, передбачені цим Кодексом або Митним кодексом України.

Суд урахував відсутність достовірних доказів вважати, що несвоєчасне виконання позивачем вказаного вище обов`язку зі своєчасної сплати узгодженої суми податкових зобов`язань з ПДВ відбулося з поважних причин.

Відповідно до п.124.1 ст.124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Сукупністю належних, допустимих і достовірних доказів, достатніх вважати відсутньою вину позивача у вчиненні вказаних податкових порушеннях або підстав для звільнення від відповідальності за них, не підтверджено основними доводами позовної заяви. Зазначених вище вимог законодавства відповідач дотримався, адже факти несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з ПДВ згідно зі вказаними вище уточнюючими розрахунками та податковими деклараціями, підтверджені, а відсоткове значення штрафу обчислене у вказаних межах з суми несвоєчасно сплачених податкових зобов`язань - 133041,72грн.

Не підлягають врахуванню до спірних правовідносин висновки у постанові Верховного Суду від 21.02.2023 у справі №560/4420/18, на які посилався позивач у позовній заяві, оскільки стосуються інших правовідносин та учасників. Зокрема, Верховний Суд установив, що вирішуючи спір по суті суди першої та апеляційної інстанцій не досліджували та не перевіряли доводів позивача, які стосувались порушення податковим органом порядку прийняття відповідачем оскарженого ППР, а лише обмежилися посиланням на те, що вказані позивачем обставини порушення порядку його прийняття не визначаються законом, як підстави для скасування рішення.

У цій справі суд установив, що відповідач дотримався процедури надсилання акту перевірки, а протилежні доводи позивача не обґрунтовані. Решта доводів не підтверджена доказами, з огляду на що не врахована.

Тому суд дійшов висновку, що спірне рішення прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, є правомірним. Позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню. Зважаючи на результат вирішеного спору, відсутні підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2-20, 72-78, 132-139, 244-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКС ЦЕНТР» (18001, Черкаська обл., м.Черкаси, вулиця Небесної Сотні, будинок 31/1, оф.302; код ЄДРПОУ 39431913) до Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м.Черкаси, вул.Хрещатик, буд.235; код ЄДРПОУ 44131663) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення форми «Ш» від 24.10.2023 №0099870403.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з складення повного його тексту.

Суддя Анжеліка БАБИЧ

Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 22.04.2024.