Постанова

від 18.04.2024 по справі 280/6827/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 280/6827/23(суддя Прасов О.О., м. Запоріжжя)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,

за участю секретаря судового засідання Корсун Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Волинської митниці на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі № 280/6827/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лінейч» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінейч» 23 серпня 2023 року звернулось до суду з позовом до Волинської митниці згідно з яким просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів:

1) №UА205140/2022/000142/2 від 05.09.2022; 2) №UA205140/2022/000152/2 від 12.09.2022;

3) №UA205140/2022/000164/2 від 14.09.2022; 4) №UA205140/2022/000165/2 від 15.09.2022;

5) №UA205140/2022/000181/2 від 28.09.2022; 6) №UA205140/2022/000190/2 від 29.09.2022;

7) №UA205140/2022/000201/2 від 04.10.2022; 8) №UA205140/2022/000203/2 від 05.10.2022;

9) №UA205140/2022/000208/2 від 06.10.2022; 10) №UA205140/2022/000210/2 від 06.10.2022;

11) №UA205140/2022/000216/2 від 11.10.2022; 12) №UA205140/2022/000220/2 від 12.10.2022;

13) №UA205140/2022/000230/2 від 18.10.2022; 14) №UA205140/2022/000238/2 від 25.10.2022;

15) №UA205140/2022/000240/2 від 25.10.2022; 16) №UA205140/2022/000251/2 від 02.11.2022;

17) №UA205140/2022/000256/2 від 08.11.2022; 18) №UA205050/2022/000112/2 від 14.11.2022;

19) №UA205140/2022/000264/2 від 17.11.2022; 20) №UA205140/2022/000275/2 від 06.12.2022;

21) №UA205050/2022/000136/2 від 12.12.2022; 22) №UA205140/2022/000286/2 від 20.12.2022;

23) №UA205140/2022/000292/2 від 30.12.2022; 24) №UA205050/2023/000003/2 від 02.01.2023, прийняті Волинською митницею ДМС України;

визнати протиправними та скасувати Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення:

1) №UA205140/2022/019861 від 05.09.2022; 2) №UA205140/2022/019929 від 12.09.2022;

3) №UA205140/2022/019955 від 14.09.2022; 4) №UA205140/2022/019960 від 15.09.2022;

5) №UA205140/2022/020109 від 28.09.2022; 6) №UA205140/2022/020127 від 29.09.2022;

7) №UA205140/2022/020198 від 04.10.2022; 8) №UA205140/2022/020213 від 05.10.2022;

9) №UA205140/2022/020239 від 06.10.2022; 10) №UA205140/2022/020241 від 06.10.2022;

11) №UA205140/2022/020300 від 11.10.2022; 12) №UA205140/2022/020326 від 12.10.2022;

13) №UA205140/2022/020407 від 18.10.2022; 14) №UA205140/2022/020501 від 25.10.2022;

15) №UA205140/2022/020510 від 25.10.2022; 16) №UA205140/2022/020618 від 02.11.2022;

17) №UA205140/2022/020739 від 08.11.2022; 18) №UA205050/2022/001898 від 14.11.2022;

19) №UA205140/2022/020893 від 17.11.2022; 20) №UA205140/2022/021066 від 06.12.2022;

21) №UA205050/2022/002030 від 12.12.2022; 22) №UA205140/2022/021387 від 20.12.2022;

23) №UA205140/2022/021471 від 30.12.2022; 24) №UA205050/2023/000004 від 02.01.2023, прийняті Волинською митницею.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що надані до митного оформлення товару документи належним чином підтверджували заявлену митну вартість товарів, тому відповідач протиправно прийняв рішення про визначення митної вартості товарів за другорядним методом визначення митної вартості 2-ґ.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року позов задоволено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що при розгляді справи митницею не було доведено правильність оскаржених рішень.

Декларант надав відповідачу всі необхідні документи із поданням митної декларації, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною контракту. Відповідач необґрунтовано витребував у позивача додаткові документи.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі посилається на неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду викладених у інших постановах, згідно з яких, як вважає відповідач, наявність сумніві у митниці є підставою для витребування додаткових документів.

Зазначає, що оплата товару була проведена до здійснення поставки товару, а банківські документи на підтвердження цього митниці не надавались.

Крім того, позивач імпортував товар на умовах поставки EXW, що означає не включення до вартості товару витрат на транспортування від визначеного місця завантаження до кордону України, а відтак такі витрати мають бути додані до митної вартості товарів за правилами ч.10 ст.58 МК України.

Також враховуючи інформацію з мережі інтернет вартість перевезення товару позивача є значно нижчою.

Зауважує, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в жодному випадку не порушують прав, свобод, та законних інтересів позивача.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що 26.08.2022 між ТОВ "Лінейч" (Україна) «Покупець» та Recycling Solutions (North West) Ltd (Велика Британія) «Продавець» укладено Контракт №LN/RSL/4, відповідно до якого Продавець передає Покупцю одяг, взуття, речі, що були в користуванні (т.1, а.с.173-177).

Для проведення митного оформлення товару, поставленого за вищевказаним Контрактом №LN/RSL/4 від 26.08.2022 позивачем подано митні декларації № UA205140/2022/062170 від 05.09.2022, № UA205140/2022/063737 від 12.09.2022, № UA205140/2022/064664 від 14.09.2022, № UA205140/2022/064893 від 15.09.2022, № UA205140/2022/068220 від 28.09.2022, № UA205140/2022/068392 від 28.09.2022, № UA205140/2022/069785 від 04.10.2022, № UA205140/2022/070084 від 05.10.2022, № UA205140/2022/070544 від 06.10.2022, № UA205140/2022/070625 від 06.10.2022, № UA205140/2022/071804 від 11.10.2022, № UA205140/2022/072196 від 12.10.2022, № UA205140/2022/073811 від 18.10.2022, № UA205140/2022/075660 від 25.10.2022, № UA205140/2022/075821 від 25.10.2022, № UA205140/2022/078118 від 02.11.2022, № UA205140/2022/079961 від 08.11.2022, № 22UA205050073574U9 від 14.11.2022, № 22UA205140082419U1 від 16.11.2022, № 22UA205140087573U0 від 05.12.2022, № 22UA205050079834U4 від 12.12.2022, № 22UA205140091537U8 від 19.12.2022, № 22UA205140094082U0 від 30.12.2022, № 23UA205050003829U2 від 02.011.2023 згідно з яких задекларована декларантом митна вартість товарів обчислена за 1 методом, тобто за ціною контракту з урахуванням послуг транспортування до митного кордону України.

Для здійснення митного оформлення та підтвердження заявленої митної вартості товарів до відповідача по митним деклараціям позивачем подано пакет документів, до якого входили: контракт з продавцем, інвойс, договір комісії та договір на перевезення вантажів, рахунки перевізників щодо вартості перевезення, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR), сертифікати дезінфекції та інші документи.

Однак митним органом по кожній митній декларації було запропоновано Позивачу протягом 10-ти календарних днів надати всі документи, що перелічені в ч.3 ст.53 МК України.

У відповідь на вказані повідомлення декларант у зв`язку з поданням достатнього пакету документів, більше того, у зв`язку з відсутністю конкретного переліку документів, які митний орган витребовував для підтвердження митної вартості, Позивач просив завершити митне оформлення на підставі вже поданих документів.

У зв`язку з чим відповідач прийняв рішеннями про коригування митної вартості товарів:

1) №UА205140/2022/000142/2 від 05.09.2022; 2) №UA205140/2022/000152/2 від 12.09.2022;

3) №UA205140/2022/000164/2 від 14.09.2022; 4) №UA205140/2022/000165/2 від 15.09.2022;

5) №UA205140/2022/000181/2 від 28.09.2022; 6) №UA205140/2022/000190/2 від 29.09.2022;

7) №UA205140/2022/000201/2 від 04.10.2022; 8) №UA205140/2022/000203/2 від 05.10.2022;

9) №UA205140/2022/000208/2 від 06.10.2022; 10) №UA205140/2022/000210/2 від 06.10.2022;

11) №UA205140/2022/000216/2 від 11.10.2022; 12) №UA205140/2022/000220/2 від 12.10.2022;

13) №UA205140/2022/000230/2 від 18.10.2022; 14) №UA205140/2022/000238/2 від 25.10.2022;

15) №UA205140/2022/000240/2 від 25.10.2022; 16) №UA205140/2022/000251/2 від 02.11.2022;

17) №UA205140/2022/000256/2 від 08.11.2022; 18) №UA205050/2022/000112/2 від 14.11.2022;

19) №UA205140/2022/000264/2 від 17.11.2022; 20) №UA205140/2022/000275/2 від 06.12.2022;

21) №UA205050/2022/000136/2 від 12.12.2022; 22) №UA205140/2022/000286/2 від 20.12.2022;

23) №UA205140/2022/000292/2 від 30.12.2022; 24) №UA205050/2023/000003/2 від 02.01.2023,

та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення:

1) №UA205140/2022/019861 від 05.09.2022; 2) №UA205140/2022/019929 від 12.09.2022;

3) №UA205140/2022/019955 від 14.09.2022; 4) №UA205140/2022/019960 від 15.09.2022;

5) №UA205140/2022/020109 від 28.09.2022; 6) №UA205140/2022/020127 від 29.09.2022;

7) №UA205140/2022/020198 від 04.10.2022; 8) №UA205140/2022/020213 від 05.10.2022;

9) №UA205140/2022/020239 від 06.10.2022; 10) №UA205140/2022/020241 від 06.10.2022;

11) №UA205140/2022/020300 від 11.10.2022; 12) №UA205140/2022/020326 від 12.10.2022;

13) №UA205140/2022/020407 від 18.10.2022; 14) №UA205140/2022/020501 від 25.10.2022;

15) №UA205140/2022/020510 від 25.10.2022; 16) №UA205140/2022/020618 від 02.11.2022;

17) №UA205140/2022/020739 від 08.11.2022; 18) №UA205050/2022/001898 від 14.11.2022;

19) №UA205140/2022/020893 від 17.11.2022; 20) №UA205140/2022/021066 від 06.12.2022;

21) №UA205050/2022/002030 від 12.12.2022; 22) №UA205140/2022/021387 від 20.12.2022;

23) №UA205140/2022/021471 від 30.12.2022; 24) №UA205050/2023/000004 від 02.01.2023, прийняті Волинською митницею.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач приймаючи спірне рішення діяв не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені митним законодавством України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів є те, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подано для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом; відсутні відомості щодо страхування та вартості навантаження оцінюваних товарів; не надано банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваних товарів та декларацій країн відправлення. ;

Між тим надаючи правову оцінку доводам відповідача, суд першої інстанції правильно зазначив, що зазначені Волинською митницею у повідомленні «розбіжності» не мають суттєвого впливу на ціну товару, оскільки стосуються взаємовідносин між суб`єктами господарювання по взаєморозрахункам, строку поставки.

Також суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що за змістом умов постачання EXW правил Інкотермс від 16.09.2010 «Ex Works» або («Франко завод (…назва місця)) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і сплатити перевезення від підприємства продавця до пункту призначення, включаючи вантаження, отримати експортні ліцензії, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника. Всі ризики випадкового псування і загибелі товару, починаючи з моменту надання його продавцем (експортером), несе покупець.

За змістом умов постачання FCA правил Інкотермс від 16.09.2010 «Free Carrier» («Франко перевізник») означає, що продавець здійснює передачу товару перевізнику або іншій особі, номінованій покупцем, у власних приміщеннях або у іншому обумовленому пункті. Відповідно FCA від продавця вимагається виконання формальностей для вивезення, якщо такі застосовуються; це умови постачання, коли основну частину перевезення забезпечує покупець, при цьому, покупець самостійно обирає вид транспорту, сам організовує весь ланцюг доставки, укладає договори перевезення. Обов`язок продавця з постачання вважається виконаним, коли він постачає товар після його митного оформлення у режимі експорту в обумовленому місті. Згідно пп.«а» п.Б3 умов FCA покупець зобов`язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару від поіменованого місця постачання.

Надаючи правову оцінку доводам відповідача, викладених у оскаржених рішеннях про коригування митної вартості товарів судом взято до уваги те, що умови імпорту товару (яку взято відповідачем як джерело для визначення митної вартості) суттєво відрізняються від умов заявлених позивачем у МД (по ознакам (властивостям, характеристикам) товарів, виробникам, умовам транспортування, тощо).

Крім того, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач не обґрунтував пропозицію щодо надання позивачем «декларації країни відправлення». Разом із цим, позивачем були надані відповідачу окремі «декларації країни відправлення». Зауважень з посиланням на «декларації країни відправлення» відповідачем не висунуто.

Також вирішуючи спірні правовідносини суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що з наданої до суду інформації сайту della.com не вбачається за які роки ця інформація.

При цьому, відповідно до початку графіку з сайту della.com на прикінці вересня початку жовтня ціна на перевезення вантажів була менше 30 грн./км. Як відзначає відповідач, відстань між Heywood (Англія) і м/п Ягодин за даними Google maps становить 2258 км.

Однак, з наданої до суду інформації сайту della.com кінцевими пунктами маршруту є конкретні населені пункти на території України, а не м/п Ягодин та відстань зазначена переважно більша ніж 2258 км.

Тобто, надана відповідачем до суду інформація сайту della.com не є безспірною.

Водночас відповідачем, не надано до суду доказів вивчення всіх можливих джерел інформації, передбачених «Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» при прийнятті оскаржених рішень про коригування митної вартості товарів.

Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що відповідачем не надано до суду допустимих доказів на підтвердження викладених у оскаржених рішеннях про коригування митної вартості товарів доводів переходу від одного другорядного методу визначення ціни імпортованого товару до іншого.

Також відповідачем не доведено наявність обґрунтованого сумніву щодо правильності задекларованої позивачем митної вартості товарів після отримання від позивача документів. Відповідач необґрунтовано витребував у позивача додаткові документи.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що митний орган не довів наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що свідчить про відсутність підстав передбачених ч.2 ст. 53 Митного кодексу України для витребування додаткових документів у декларанта.

На думку колегії суддів, зазначені обставини свідчать про те, що подані позивачем до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам ч.2 ст.58 Митного кодексу України і не створювали підстав для виникнення у митниці обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні, або підстав вважати що вони містять розбіжності та в них наявні ознаки підробки.

Поданих позивачем документів було цілком достатньо для визначення митної вартості товарів і цей перелік повністю відповідає вищенаведеним правилам ч. 1 ст. 53 МК України.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що відповідач у оскаржених рішеннях про коригування митної вартості товарів не дотримався вимог, які зазначені вище, тому оскаржуване рішення митниці не можуть вважатися обґрунтованим та таким, що відповідає п.3 ч.2 ст.2 КАС України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність та необхідність скасування оскаржених рішень про коригування митної вартості товару та карток відмови.

У відповідності з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач вказаного обов`язку не виконав.

Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи відповідача про необхідність застосування для вирішення спірних правовідносин іншої практики Верховного суду, оскільки вирішуючи спірні правовідносини суд першої інстанції врахував правові позиції Верховного суду у справах зазначених у оскарженому рішенні суду. Підстав вважати, що ці правові позиції протирічать тим на які посилається відповідач в апеляційній скарзі не має.

Також є безпідставними доводи відповідача про не порушення ним прав позивача, оскарженими рішеннями, оскільки ці рішення збільшують для позивача розмір митних платежів, що впливає на його майновий стан.

Водночас колегія суддів зазначає, що такий аргумент відсутній у відзиві на позов, а тому суд першої інстанції надати йому оцінку не міг.

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 справа «Руїз Торіха проти Іспанії» суд наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Під час розгляду справи суд першої інстанції дослідив та правильно вирішив усі основні питання віднесені на його розгляд та аргументи позивача, тому підстав для повторного вирішення цих аргументів у зв`язку з їх викладенням в апеляційній скарзі немає, а всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновки суду викладені в оскарженому рішенні.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, за необхідне апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, так як суд першої інстанції об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці - залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі № 280/6827/23 без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вступну та резолютивну постанову проголошено 18 квітня 2024 року.

Повне судове рішення складено 22 квітня 2024 року.

Головуючий - суддяВ.Є. Чередниченко

суддяС.М. Іванов

суддяВ.А. Шальєва