Постанова

від 22.04.2024 по справі 240/29613/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/29613/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Липа Володимир Анатолійович

Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.

22 квітня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Євгенії Олегівни на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом Приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Євгенії Олегівни до Департаменту реєстрації Житомирської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила:

- зобов`язати Департамент реєстрації Житомирської міської ради накласти арешт на частку засновника товариства в розмірі 50 відсотків (розмір частки засновника в статутному капіталі - 9250,00 грн) в товариство з обмеженою відповідальністю "Михалич" ЄДРПОУ (код) 31232000, реєстраційний номер: 13051200000004555, адреса: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Жуйка, 11А та частку засновника товариства в розмірі 100 відсотків (розмір частки засновника в статутному капіталі -50000,00 грн) в товариство з обмеженою відповідальністю "Ексімтрейд груп" ЄДРПОУ (код) 38922247, реєстраційний номер: 13051020000009840, адреса:Житомирська обл., м. Житомир, вул.Кафедральна, 5А, що належить боржнику ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року у відкритті провадження відмовлено на підставі п.1 ч.1 ст.170 КАС України.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідач не скористався правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу, що в силу ч.4 ст. 304 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Положенням частини 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

При визначенні судової юрисдикції для вирішення справи, суд виходить з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб`єктного складу сторін, предмета спірних правовідносин.

Згідно визначенням, наведеним в пункті 1 частини 1 статті 4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Водночас, публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини 1 статті 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спір щодо забезпечення виконання законних вимог приватного виконавця під час здійснення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документа не підпадає під ознаки публічно-правового.

Оцінюючи обґрунтованість висновку суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до змісту позовної заяви 04.09.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Волковою Є.О. під час здійснення виконавчого провадження №72565726 з примусового виконання виконавчого листа №295/7309/21, виданого 24.07.2023 Богунським районним судом м. Житомира, винесена постанова про арешт майна боржника, а саме: 50 відсотків (розмір частки засновника в статутному капіталі - 9250,00 грн) в товариство з обмеженою відповідальністю "Михалич" та частку засновника товариства в розмірі 100 відсотків (розмір частки засновника в статутному капіталі -50000,00 грн) в товариство з обмеженою відповідальністю "Ексімтрейд груп", яка була направлена сторонам виконавчого провадження та засновникам ТОВ до відома, а Виконавчому комітету Житомирської міської ради до виконання.

19.09.2023 та повторно 21.09.2023 Виконавчим комітетом Житомирської міської ради приватного виконавця було проінформовано про те, що постанова від 04.09.2023 про арешт майна боржника не може бути виконана без судового рішення, що набрало законної сили, у зв`язку з чим, приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Волкова Є.О. звернулася до суду з даною позовною заявою.

Згідно з п.1 ч.2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року №1404-VIII виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Крім того, відповідно до п.6, п.8 ч.3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку, а також здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням.

Отже, після надходження на виконання рішення суду приватний виконавець починає діяти як публічна посадова особа органу державної влади, реалізовує надані йому законом специфічні владні повноваження з виконання, зокрема, судового рішення.

Водночас, справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів визначені у частині першій статті 19 КАС України, змістом якої встановлено ті виключні випадки за яких суб`єкту владних повноважень надається право на звернення із позовом до адміністративного суду:

у випадку спору між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень (пункт 3 частини першої статті 19 КАС України);

спори, що виникають з приводу укладення, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів (пункт 4 частини першої статті 19 КАС України)

у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом (пункт 5 частини першої статті 19 КАС України).

Зі змісту наведених законодавчих норм слідує, що суб`єктом владних повноважень може бути подано позов лише у випадку спору між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спору, що виник з приводу укладення, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів, а також коли право звернення до суду надано такому суб`єкту законом.

При цьому спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом умовно можна поділити на ті, що прямо передбачені положеннями КАС України (частина п`ята статті 46) та прямо передбачені спеціальним законодавством, яким визначаються повноваження (компетенції) такого суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним управлінських функцій.

Таким чином, за загальним правилом один орган державної влади (його посадова чи службова особа) не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої, що суперечитиме меті адміністративного судочинства в цілому. В усіх інших випадках органи державної влади можуть вирішувати спори між собою в рамках існуючих адміністративних процедур.

Винятком є компетенційний спір. Хоча формально цей спір вирішується у позовному провадженні, по суті це не є спором про право. Натомість у такому судовому процесі суд дає тлумачення законодавства, роз`яснюючи межі компетенції органів.

При цьому під компетенційним спором слід розуміти спір між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача.

Вирішення судом так званого «компетенційного» спору між суб`єктами владних повноважень у широкому розумінні спрямоване саме на захист прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, оскільки сприяє досягненню юридичної визначеності у відносинах між особами приватного права та органами державної влади (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 815/6347/17).

Крім того, для звернення до адміністративного суду суб`єкт владних повноважень як позивач повинен відповідати основним умовам, а саме: такий суб`єкт має бути наділений повноваженнями для звернення до суду.

Зазначені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 19 березня 2024 року у справі №340/11/23.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки положеннями КАС України та Закону України "Про виконавче провадження" не передбачене звернення до суду в порядку адміністративного судочинства приватного виконавця в межах виконання рішення суду шляхом подання позовної заяви до особи, яка не є учасником виконавчого провадження стосовно невиконання законних вимог виконавця.

Даний спір не є публічно-правовим в розумінні ст.19 КАС України.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315,316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Євгенії Олегівни залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.328 КАС України.

Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.