Постанова

від 19.04.2024 по справі 816/141/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 816/141/16

адміністративне провадження № К/9901/38339/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів -Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2017 (суддя: Ясиновський І.Г.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017 (судді: Калитка О.М,, Кононенко З.О., Калиновський В.А.)

у справі № 816/141/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новосанжарський молзавод»

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Новосанжарський молзавод» (далі - позивач, ТОВ «Новосанжарський молзавод», Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області, податковий/контролюючий орган), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.01.2016:

№ 0000412201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: «Податок на прибуток приватних підприємств, 11021000» загалом в розмірі 1682506,50 грн.

№ 0000452201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: «Податок на додану вартість, 14010100» загалом в розмірі 1683273,00 грн.

№ 0000422201, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1058,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем протиправно винесено спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки у товариства в наявності належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, що підтверджують правомірність формування витрат, що враховуються при визначені об`єкту оподаткування та включення до складу придбаних товарів (робіт, послуг) у 2013-1014 роках на загальну суму 6208027,90 грн та віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 1122182,00 грн, сплаченого товариством у зв`язку з виконанням укладених з ТОВ «Востокагроресурс» угод на перевезення молока. Позивач також наголосив, що між товариством та ФОП ОСОБА_1 було укладено договори перевезення молока № 12 від 29.12.2012 та перевезення сироватки № 14 від 29.12.2012. Реальність вказаних договорів підтверджується первинними бухгалтерськими документами оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2016 позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.01.2016 № 0000412201, № 0000452201 та № 0000422201.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.11.2016 рішення попередніх судових інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції Вищий адміністративний суд України, посилався на правову позицію Верховного Суду України від 15.12.2015, виходив з того, що СУ ФР ГУ ДФС у Полтавській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, що кваліфікується за ч. 2 ст. 212 Кримінального кодексу України за фактом порушення податкового законодавства службовими особами ТОВ «Новосанжарський молзавод», а відтак судам попередніх інстанцій необхідно з`ясувати наслідки порушення кримінальної справи щодо службових осіб ТОВ «Новосанжарський молзавод» та наявності відповідного вироку суду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017 позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.01.2016 № 0000412201, № 0000452201 та № 0000422201.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується належними доказами. При цьому, суди зазначили, що за наслідками розслідування кримінального провадження, слідство дійшло висновку, що у діях службових осіб ТОВ «Новосанжарський молзавод» відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України.

Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

В доводах касаційної скарги скаржник, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки, при цьому зазначивши, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права та порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач просив суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій без змін, наголосивши на їх правомірності. При цьому, позивач додав, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується належними первинними документами.

У зв`язку з набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України згідно з Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» та початком роботи Верховного Суду касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Юридична особа ТОВ «Новосанжарський молзавод» (код ЄДР: 37464198; місцезнаходження: Полтавська область, Новосанжарський район, смт. Нові Санжари, вул. Петровського, 13) зареєстроване 10.01.2012, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за номером 1 574 102 0000 000539 (т. 1 а.с. 19-21). ТОВ «Новосанжарський молзавод» перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 11.01.2002 за № 2, на момент проведення перевірки - в Полтавській ОДПІ, зареєстровано платником ПДВ згідно свідоцтва № 1200083844 від 01.12.2012.

Співробітниками ГУ ДФС у Полтавській області у період з 14.12.2015 по 25.12.2015 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Новосанжарський молзавод» по питанню дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, законодавства про збір та облік єдиного соціального внеску за період з 01.01.2011 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 13.01.2016 № 15/16-31-22-01-09/37464198 (т. 1 а.с. 29-80), в якому вказано на порушення платником податків вимог:

- п. 138.2 ст. 138, п/п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1121671,00 грн.;

- п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено заниження позивачем податку на додану вартість по переробній декларації всього в сумі 1025884,00 грн.

На підставі зазначеного вище акту перевірки ГУ ДФС у Полтавській області 28.01.2016 сформовано податкові повідомлення-рішення:

№ 0000412201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: «Податок на прибуток приватних підприємств, 11021000» загалом в розмірі 1682506,50 грн., в т.ч., основний платіж - 1121671 грн., штрафні (фінансові) санкції - 560835 грн.) (т. 1, а.с. 23);

№ 0000452201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: «Податок на додану вартість, 14010100» загалом в розмірі 1683273,00 грн. (в т.ч., основний платіж - 1122182,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 561091 грн.) (т. 1, а.с. 25);

№ 0000422201, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1058,00 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковим кодексом України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Приписами п/п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п/п 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п/п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Положеннями п. 186.1. ст. 186 ПК України передбачено, що місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті).

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч. 2 ст. 71 КАС України, у редакції, чинній на дати ухвалення оскаржуваного судового рішення та ч. 2 ст. 77 КАС України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого ч. 1 ст. 71 КАС України (ч. 1 ст. 77 КАС України) обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 (78) цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, 02.06.2014 між ТОВ «Новосанжарський молзавод» (Покупець) та ТОВ «Востокагроресурс» (Постачальник) укладено договір поставки молока № 02-51, за умов якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених цим договором передати покупцю молоко незбиране коров`яче та молоко знежирене, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах передбачених цим договором прийняти товар та оплатити його вартість (т. 1 а.с. 96 - 98).

06.06.2014 між ТОВ «Новосанжарський молзавод» (Покупець) та ТОВ «Востокагроресурс» (Постачальник) укладено договір поставки молока № 02-53, за умов якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених цим договором передати Покупцю молоко незбиране коров`яче та молоко знежирене, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах передбачених цим договором прийняти товар та оплатити його вартість (т. 1 а.с. 114-116).

29.12.2012 між ТОВ «Новосанжарський молзавод» (Замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір надання послуг № 12, за умов якого Виконавець зобов`язується за завданням Замовника надавати послуги по перевезенню молока сирого коров`ячого незбираного ДСТУ 3662-97 до пункту приймання молока, а Замовник прийняти надані послуги та оплатити встановлену плату. Термін дії договору до 31.12.2015 (т. 2 а.с. 71).

29.12.2012 ТОВ «Новосанжарський молзавод» (Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір надання послуг № 14, за умов якого Виконавець зобов`язується за завданням Замовника надавати послуги по перевезенню сироватки до фермерського господарства «Малокобелячківське», а Замовник прийняти вказані послуги та оплатити їх. Термін дії договору до 31.12.2015 (т. 2 а.с. 78).

На підтвердження вказаних операцій позивачем надано: ветеринарні свідоцтва (т. 1 а.с. 118 - 123, а.с. 143 - 147), податкові накладні (т. 1 а.с. 124 - 136), акти звіряння взаємних розрахунків (т. 1 а.с. 137 - 142), видаткові накладні (т. 1 а.с. 158, 161, 164, 167, 170, 173, 176, 179, 182, 185, 188, 191, 194, 197, 200, 203, 206, 209, 212, 215, 218, 221, 224, 227, 230, 233, 236, 239, 242, 245, 248, т. 2 а.с. 3, 6, 9, 12, 15, 18, 21, 24, 27, 30, 33, 36, 39, 41, 44, 47, 50, 53, 56, 59, 62, 65, 68), спеціалізовані товарні накладні (т. 1 а.с. 159, 162, 165, 168, 171, 174, 177, 180, 183, 186, 189, 192, 195, 198, 201, 204, 207, 210, 213, 216, 219, 222, 225, 228, 231, 234, 237, 240, 243, 246, т. 2 а.с. 1, 4, 7, 10, 13, 16, 19, 22, 25, 28, 31, 34, 37, 40, 42, 45, 48, 51, 54, 57, 61, 63, 66, 69, 226, 229, т. 3 а.с. 55), ветеринарні довідки (т. 2 а.с. 80, 81), акти виконаних робіт (т. 2 а.с. 99 - 132).

Також судами встановлено, що на підтвердження транспортування молока та сироватки, а також наявності у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та ТОВ «Востокагроресурс» власних або орендованих транспортних засобів позивачем надано товарно-транспортні накладні (т. 1 а.с. 160, 163, 166, 169, 172, 175, 178, 181, 184, 187, 190, 193, 196, 199, 202, 205, 208, 211, 214, 217, 220, 223, 226, 229, 232, 235, 238, 241, 244, 247, т. 2 а.с. 2, 5, 8, 11, 14, 17, 20, 23, 26, 29, 32, 35, 38, 43, 46, 49, 52, 55, 58, 60, 64, 67, 70, 224, 225, 227, 228, 230 - 253, т. 3 а.с. 1 - 54, а.с. 56 - 250, , т. 4 а.с. 1 - 134, ), договори оренди транспортних засобів у фізичної особи (т. 2 а.с. 133-134 та а.с.135-136, 137-138), договір про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, цивільно-правові договори (т. 2 а.с. 197- 207), договори оренди транспортного засобу (т. 2 а.с. 208-220).

Оплата за придбаний товар та його використання у власній господарській діяльності ТОВ «Новосанжарський молзавод» підтверджується платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 148 - 150), накладними-вимогами на відпуск товару (т. 4 а.с. 135 - 250, т. 5 а.с. 1-55) та накладними на передачу готової продукції (т. 5 а.с. 56 - 223).

Суди попередніх інстанцій зауважили, що заперечуючи реальність господарських операцій ТОВ «Новосанжарський молзавод» по взаємовідносинах з ТОВ «Востокагроресурс» відповідач посилався на податкову інформацію отриману від Маріупольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області № 2561/10/05-19-22-01 від 06.02.2014 та № 3757/10/05-19-22-01 від 06.05.2015, відповідно до якої: «за результатами аналізу баз даних та податкової звітності ТОВ «Востокагроресурс» з урахуванням вище приведеної інформації податкових органів, Маріупольська ОДПІ не має можливості підтвердити реальність господарських відносин вказаного підприємства з платниками податків за період червень-листопад 2014 року».

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, що в спростування заперечень відповідача щодо реальності поставки молока представником позивача надано пояснення, що ТОВ «Востокагроресурс» здійснювало поставку молока автомобільним транспортом в атоцистернах (які розділені на 3 секції, ємністю 8,4 м3 кожна), ізотермічних фургонах та рефрижераторах, які забезпечують збереження певного терпературного режиму та призначені для перевезення молока. Температура молока при цьому не перевищувала 40 С. Згідно з Наказом № 18 від 21.03.2002 Держдепартамента ветмедицини «Про затвердження ветеринарних та санітарних вимог до пунктів закупівлі молока від тварин, які утримуються в особистих підсобних господарствах населення» таке молоко може зберігатися 24 години. Після відбору проб і визначення якості молока, згідно вимог ДСТУ 3662-97 молоко відцентровим насосом ОНУ-20 викачувалось на с, де проходила кількісна оцінка сировини. Після цього молоко-сировина надходило на тимчасове зберігання в резервуари В2-ОМГ-10 (місткістю 10000 л), яких на заводі 4 шт. Прийнята сировина направлялася через трубчатий пастеризатор підігрівач ТПУ-10 (де нагрівалась до температури 380-400 С) на сепаратор молокозмішувач А1-ОЦМ-10 (продуктивність:10000 л/год, потіжність 7,5 кВт). Очищене молоко термізувалось на трубчатій пастеризаційні установці ТПУ-10 (продуктивність по молоку, л/год 10 000). Термізація - теплова обробка молока з метою його знезараження і продовження строку зберігання. Термізоване молоко проходило охолодження на пластинчатій установці А1-ООЛ-10 (продуктивність, л/год 10000) і очищене та охолоджене поступало в резервуари Я1-ОСВ-6, на заводі 5 шт.

Судами також вірно встановлено, що в подальшому перероблений продукт завантажувався в спеціалізовані автомобілі для подальшої реалізації згідно наявних в матеріалах справи договорів поставки з ТОВ «Решетилівський маслозавод» від 02.09.2013 № 41/ЗМ (т. 6 а.с. 92); з ТОВ «Гадячсир» згідно договору поставки від 01.04.2014 № 72-Н (т. 6 а.с. 80-81); з ТОВ «Лозівський молочний завод» згідно договорів поставки від 12.06.2014 № 139/13 (т. 6 а.с. 109-110), від 28.10.2014 № 48 (т. 6 а.с. 94-95); з ТОВ «Клуб сиру» через Канівську філію ТОВ «Клуб сиру» згідно договору поставки від 10.11.2014 № 56 (т. 6 а.с. 105-106). Виконання цих договорів підтверджується видатковими накладними, спеціалізованими товарними накладними на перевезення молочної сировини, а також товарно-транспортними накладними (т. 6 а.с. 155-249, т. 7 а.с. 1-91).

Разом з тим, суди попередніх інстанцій вірно зауважили відносно недоліків товарно-транспортних накладних, що зазначений документ підтверджує лише факт перевезення вантажу, а не факт придбання товару та не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту, як цього вимагає ст. 186 ПК України, а відтак не позбавляє платника права на формування податкового кредиту.

При цьому, колегія судів вважає за необхідне додати, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. Документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Вказаний висновок також викладено і у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 815/2770/15 та від 30.04.2020 у справі № 818/806/16 та від 23.02.2024 у справі № 808/1451/17.

Судами також слушно зауважено, що відповідні первинні документи бухгалтерського обліку, якими оформлені спірні господарські операції, були надані податковому органу для перевірки, у зв`язку з чим, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в силу приписів норм Податкового кодексу України, наявність належним чином оформлених податкових накладних та первинних бухгалтерських документів надає позивачу право на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді та підтверджує правомірність сформованих витрат.

Крім того, судами попередніх інстанцій також зазначили, що згідно інформації наданої оперативним управлінням ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області транспортні засоби які використовувались ТОВ «Востокагроресурс» для поставки молока ТОВ «Новосанжарський молзавод» в період з червня по листопад 2014 року автоматизованою системою інформаційно-пошукової систему відеофіксації транспортних засобів із розпізнаванням номерних знаків «Відео контроль-рубіж» не були зафіксовані в межах Полтавської області на постах ДАЇ, що свідчить про відсутність факту транспортування молока ТОВ «Востокагроресурс» до ТОВ «Новосанжарський молзавод».

Однак, як встановили суди попередніх інстанцій, представник відповідача в судовому засіданні не зміг пояснити яким саме чином досліджувався під час проведення перевірки маршрут руху транспортних засобів які здійснювали транспортування молока придбаного позивачем у ТОВ «Востокагроресурс».

Щодо зауваження представника відповідача під час розгляду справи відносно того, що позивач фактично молоко придбавав у громадян на території Новосанжарського району, а не у контрагента ТОВ «Востокагроресурс», то Суд погоджується з твердженням судів попередніх інстанцій відносно того, що будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів щодо відсутності факту транспортування молока ТОВ «Востокагроресурс» до ТОВ «Новосанжарський молзавод» представником позивача суду не надано.

Також судами доречно зауважено, що вказані твердження відповідача не описані та не зафіксовані в акті перевірки, на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідно вказані обставини не були підставою для їх винесення.

Судами попередніх інстанцій також вірно встановлено, що на виконання вимог ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2017 у даній справі начальником слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Полтавській області повідомлено, що кримінальне провадження № 32015170000000008, внесене до ЄРДР 10.03.2016 відносно службових осіб ТОВ «Новосанжарський молзавод» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212 Кримінального кодексу України закрито 29.07.2016 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діях службових осіб складу вказаного кримінального правопорушення (т. 6 а.с. 126), що також підтверджується постановою про закриття кримінального провадження від 29.07.2016 (т. 6 а.с. 127-130).

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій згідно вказаної постанови, в ході проведення досудового розслідування допитано у якості свідків водіїв ТОВ «Востокагроресурс» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які підтвердили факт перевезення молока на адресу ТОВ «Новосанжарський молзавод», допитати у якості свідків службових осіб та інших працівників ТОВ «Востокагроресурс» не виявилося можливим у зв`язку з постійним їх перебуванням у м. Донецьку.

Згідно письмових показів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , стало відомо, що молоко, яке постачалось ТОВ «Востокагроресурс» на адресу ТОВ «Новосанжарський молзавод» закуповувалось у ПАТ «Чаплинський маслосирзавод» (код ЄДР: 00447617, смт. Чаплинка, Херсонська область). З метою перевірки даної інформації допитано у якості свідка головного бухгалтера ПАТ «Чаплинський маслосирзавод» ОСОБА_4 , яка підтвердила факт проведення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Востокагроресурс», які полягали у купівлі-продажі молока.

При проведенні досудового розслідування встановлено, що ТОВ «Востокагроресурс» має в оренді більше 10 молоковозів та інших транспортних засобів, штатна чисельність працюючих у 2014 році склала близько 20 осіб.

Також, в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні допитано у якості свідка ОСОБА_1 , яка на підставі ст. 63 Конституції України відмовилась від дачі будь-яких свідчень стосовно здійснення нею фінансово-господарської діяльності.

Згідно отриманої інформації з Полтавської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області ОСОБА_1 була зареєстрована як приватний підприємець у Новосанжарському відділенні Полтавської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області та являлась платником єдиного податку ІІІ групи зі ставкою 5%.

Працівниками Полтавської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області у зв`язку з припиненням підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проведено перевірку ФОП ОСОБА_1 . За результатами перевірки складено довідку №44/17.2-2960808045 від 22.02.2016 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період 26.11.2012 по 18.02.2016, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 26.11.2012 по 18.02.2016».

При проведенні досудового розслідування встановлено, що ТОВ «Сирна Фішка» в період 2014-2015 роки поставляло на адресу ТОВ «Новосанжареький молзавод» сир розсільний Сулугуні. Даний вид товару придбавався безпосередньо у ТОВ «Сирна Фішка» (код ЄДР: 37139475), яке мало у власності виробничі та складські приміщення, розташовані на території м. Києва та здійснювало діяльність, пов`язану з переробленням молока та виробництвом сиру.

Також, у ході проведення досудового розслідування встановлено, що в період 2015 року службові особи ТОВ «Новосанжарський молзавод» по бухгалтерському та податковому обліках підприємства проводили взаємовідносини з СВК «Квітан» (код ЄДР: 38600563). При проведенні тимчасового доступу до речей та документів встановлено, що операції полягали у купівлі-продажі молока, яке перевозилось на адресу ТОВ «Новосанжареький молзавод» автотранспортом СВК «Квітан» з фактичного місце розташування офісного, складських та виробничих приміщень підприємства: с. Мирне, Криничайського району, Дніпропетровської області.

Проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що ТОВ «Новосанжарський молзавод» на протязі 2012-2015 року здійснювало господарську діяльність, пов`язану з переробленням молока у виробничому приміщенні за адресою: Полтавська обл., смт. Нові Санжари, вул. Петровського, 13.

Вилучені у відділеннях ПАТ «КБ «Приватбанк», ПАТ «Креді Агріколь Банк» та АТ «Укрексімбапк» роздруківки руху коштів по належних ТОВ «Новосанжарський молзавод» банківських рахунках підтверджують фінансово-господарські взаємовідносини даного підприємства з його контрагентами ТОВ «Востокагроресурс» (код ЄДР: 33340564), ФОП ОСОБА_1 (і.п.н НОМЕР_1 ), ТОВ «Сирна Фішка» (код ЄДРПОУ 38799185) та СВК «Квітан» (код ЄДР: 38600563), яким на протязі 2013-2015 років були перераховані грошові кошти в якості оплати за поставлені товарно-матеріальні цінності та послуги.

За наслідками розслідування кримінального провадження, слідство дійшло висновку, що у вищенаведених діях службових осіб ТОВ «Новосанжарський молзавод» відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність зазначених вище податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України.

Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017 у справі № 816/141/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Cудді В.П. Юрченко

В.В. Хохуляк