Ухвала

від 22.04.2024 по справі 280/528/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 квітня 2024 року

м. Київ

справа №280/528/23

адміністративне провадження № К/990/13677/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11.03.2024 у справі №280/528/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОТАЛ СЕРВІС ПРОМ» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Запорізькій області, Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинення певних дій,

У С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у Львівській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11.03.2024 про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на те, що пропуск строку на апеляційне оскарження відбувся з обставин, що не залежали від його волі (повернення первинної своєчасно поданої апеляційної скарги у зв`язку з несплатою судового збору внаслідок відсутності фінансування через введення воєнного стану), проте це не було взято до уваги апеляційним судом при постановленні оскаржуваної ухвали; також після отримання бюджетних коштів та сплати судового збору податковий орган одразу звернувся із повторною апеляційною скаргою.

При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за вказаною касаційною скаргою судом з`ясовано такі обставини.

Зі змісту касаційної скарги та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОТАЛ СЕРВІС ПРОМ» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Запорізькій області та Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення регіональної комісії ДПС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 25.11.2022 №7711996/44792580; визнати протиправним та скасувати рішення центральної комісії ДПС, яка приймає рішення за результатами розгляду скарг щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 14.12.2022 №73709/44792580/2; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну позивача від 23.09.2022 №11 днем її подання.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.03.2023 позов задоволено частково. Повний текст зазначеного судового рішення був складений в той же день.

Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції, податковий орган звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, яку ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.05.2023 було залишено без руху на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку із недотриманням заявником вимог частини дев`ятої статті 44, частини другої статті 296 цього ж Кодексу щодо оформлення скарги та недоданням до неї документу про сплату судового збору.

Ухвалою від 13.06.2023 суд апеляційної інстанції, відмовивши заявнику у задоволенні його клопотання про відстрочення сплати судового збору або продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги та констатувавши факт неусунення останнім у встановлений судом строк недоліків як таких, повернув йому апеляційну скаргу. Вказана ухвала суду про повернення апеляційної скарги Головним управлінням ДПС у Львівській області не була оскаржена.

04.12.2023 контролюючий орган повторно подав апеляційну скаргу, не заявивши при цьому про поновлення пропущеного ним тридцятиденного строку на апеляційне оскарження, встановленого частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29.01.2024 залишив апеляційну скаргу без руху, запропонувавши заявнику протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд керувався положеннями частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

На виконання вимог ухвали від 29.01.2024 контролюючий орган подав до суду заяву про поновлення строку звернення з апеляційною скаргою, мотивовану обставинами повернення первинної своєчасно поданої апеляційної скарги з причини несплати судового збору, що обумовлено відсутністю на той час необхідного бюджетного фінансування; отримавши кошти та сплативши 13.11.2023 відповідну суму судового збору, податковий орган невідкладно скористався правом повторного апеляційного оскарження.

Розглянувши подану заяву, Третій апеляційний адміністративний суд визнав неповажними наведені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, відмовив у його задоволенні та у відкритті апеляційного провадження, про що постановив ухвалу від 11.03.2024.

При цьому апеляційний суд зауважив, що право на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об`єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Та ж обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду, не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги та сплати судового збору без урахування процесуальних строків встановлених для цього.

Більш того держава, приймаючи певні правові норми щодо сплати судового збору, взяла на себе відповідні зобов`язання щодо його сплати при зверненні до суду суб`єктів владних повноважень та як наслідок його сплати протягом встановленого строку на апеляційне оскарження та надання такого документу до суду в цей строк, а отже не виконання державним органом цих правил не може бути підставою для надання переваги йому у вигляді поновлення строку на апеляційне оскарження державному органу перед іншою стороною, яка бере участь у справі та дотримується процесуального закону.

Таким чином, відсутність коштів, призначених для сплати судового збору не може бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку. Для поновлення строків на апеляційне оскарження повинні існувати об`єктивні, непереборні підстави. Обставини ж, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, місцевого бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб`єктами владних повноважень не є об`єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження та реалізувати своє право щодо оскарження без порушення порядку здійснення такої процесуальної дії.

У даному випадку відповідачем було допущене тривале зволікання у поданні повторної апеляційної скарги після повернення первинної. При цьому податковим органом не надано суду належних доказів поважності причин пропуску строку, які не дозволяли останньому подати апеляційну скаргу в розумний строк без невиправданих затримок.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Отже наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Таким чином, податковий орган, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, та як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен був забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно форми та змісту апеляційної скарги й вчинити залежні від нього дії з використанням усіх наявних засобів та можливостей, передбачених законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для суб`єкта владних повноважень без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого суб`єкта, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його поновлення/продовження. Така позиція викладена в постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно: від 31.08.2023 у справах № 340/6025/22, № 460/15983/21, від 19.07.2023 у справі №620/5941/22, від 23.03.2023 у справі № 761/28821/20.

Зокрема, жодних причин, які б були у причинно-наслідковому зв`язку між обставиною введення воєнного стану і пропуском строку на апеляційне оскарження судового рішення, які мали місце у період з 22.03.2023 (дата отримання копії рішення судом першої інстанції) і до 04.12.2023 (дата подання повторної апеляційної скарги) Головне управління ДПС як в апеляційній, так й у касаційній скаргах не зазначило. Доказів того, що обставина введення воєнного стану мала прямий вплив на пропуск строку скаржник не надав.

Таким чином, Третій апеляційний адміністративний суд врахував вищевказані норми процесуального закону й висновки касаційного суду та обґрунтовано ухвалою від 11.03.2024 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За таких обставин, касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись пунктом 5 частини першої, частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

У Х В А Л И В :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11.03.2024 у справі №280/528/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОТАЛ СЕРВІС ПРОМ» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Запорізькій області, Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинення певних дій.

2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Гончарова І.Я.Олендер