Ухвала

від 16.04.2024 по справі 201/3234/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/3234/24

Провадження № 1-кс/201/1093/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі слідчого судді ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська клопотання прокурора відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №22020130000000085 від 16.03.2020 про звернення застави в дохід держави, внесеної за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України,

У судовому засіданні приймали участь:

прокурор ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),

захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

УСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшло зазначене вище клопотання прокурора, у якому поставлено питання про звернення в дохід держави застави у розмірі 620250 гривень, внесену у кримінальному провадженні №22020130000000085 від 16.03.2020 за ч. 3 ст. 110-2 КК України за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду від 19 січня 2022 року на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Луганській області (розрахунковий рахунок НОМЕР_1, код 26297948, МФО 820172) та зарахування коштів у дохід держави до спеціального рахунку для збору коштів на підтримку Збройних Сил України (для зарахування коштів у національній валюті) за наступними реквізитами: Банк: Національний банк України; МФО: 300001 ; Рахунок: № НОМЕР_2 ; Код ЄДРПОУ: 00032106; Отримувач: Національний банк України.

В обґрунтування клопотання прокурором було зазначено про те, що слідчим відділом 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22020130000000085 від 16.03.2020 за підозрою ОСОБА_4 , у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановленими досудовим розслідуванням особами, з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, в м. Луганську складені та проголошені «Декларація про суверенітет Луганської народної республіки» та «Акт про проголошення державної самостійності Луганської народної республіки» з метою створення на території Луганської області нового державного утворення «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»). У вказаних документах задекларовано створення, в порушення порядку, встановленого Конституцією України, на території Луганської області народної, правової, демократичної та суверенної держави - «Луганська народна республіка».

11.05.2014 в окремих містах та районах Луганської області всупереч законодавству України проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акту про державну самостійність ЛНР», за результатами якого 12.05.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «ЛНР».

З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ЛНР» представниками Російської Федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Луганської області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «ЛНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Луганської області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій Російської Федерації на території Луганської області так званої «ЛНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.

18.05.2014 представниками «ЛНР» прийнято так званий «Тимчасовий Основний Закон (Конституція) Луганської народної республіки», що має ознаки нормативно-правового документу, але згідно законодавства України є нікчемним. Вказаним документом встановлена так звана система органів влади «ЛНР» та їх повноваження.

Одним із основних завдань представників «ЛНР», координація дій яких здійснюється представниками органів влади та Збройних сил Російської Федерації, є зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Для забезпечення належного функціонування окупаційної адміністрації Російської Федерації на тимчасово окупованій території Луганської області обрано «голову «ЛНР», створено «народну раду «ЛНР», «раду міністрів «ЛНР», «судову владу «ЛНР», «прокуратуру «ЛНР», «органи місцевого самоврядування» та «незаконні збройні формування», які забезпечують її життєдіяльність.

Одним із окупаційних державних органів Російської Федерації є «Государственный комитет налогов и сборов ЛНР», яким в окупованих районах Луганської області узурповано основні завдання і функції Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області.

З метою забезпечення фінансового добробуту «ЛНР», 01.10.2014 «Народною радою ЛНР» прийнятий псевдо нормативно-правовий акт, який регулює відносини, що виникають у зв`язку з державною реєстрацією юридичних осіб при їх створенні, реорганізації та ліквідації, при внесенні змін до їх установчих документів та інші зміни, пов`язані з їх діяльністю, державною реєстрацією набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій.

У подальшому, 30.12.2014 «Народною радою ЛНР» прийнято псевдо нормативно-правовий акт, який встановлює систему податків, зборів та обов`язкових платежів, а також загальні принципи оподаткування в «ЛНР», в тому числі види і елементи податків, зборів та обов`язкових платежів, що стягуються в «ЛНР», підстави виникнення (зміни, припинення) та порядок виконання обов`язків по сплаті податків і зборів, права і обов`язки платників податків та інших учасників відносин, регульованих законодавством про оподаткування, форми і методи податкового контролю, відповідальність за вчинення податкових порушень, порядок оскарження рішень органів податків і зборів, дій їх посадових осіб та ставки оподаткування, порядок і строки подання податкової звітності. При цьому, у вказаному псевдо нормативно-правовому акті зазначено, що податки і збори зараховуються до бюджету згідно з «нормативними правовими актами «ЛНР».

Відповідно до вказаного вище псевдо нормативно-правового акту платниками податків, зборів та інших обов`язкових платежів визнаються юридичні особи, фізичні особи - підприємці, податкові агенти, фізичні особи, на яких відповідно до цього закону покладено обов`язок сплачувати податки і (або) збори.

Утримання частини території Луганської області, взятої під контроль представниками «ЛНР» та окупаційною адміністрацією Російської Федерації шляхом насильницьких злочинних дій, потребує значних активів будь-якого роду, зокрема фінансових та матеріальних, надання яких здійснюється окремими суб`єктами господарської діяльності та громадянами України, лояльно налаштованими до ідей та діяльності «ЛНР», невстановленими на цей час представниками влади та Збройних Сил Російської Федерації, окремими іноземними громадянами тощо.

Фінансування окупаційної адміністрації Російської Федерації, представників «ЛНР» та їх злочинних дій, вчиняється у формі фінансового забезпечення, тобто надання та збирання фінансових активів будь-якого роду з усвідомленням їх подальшого використання повністю або частково для забезпечення організації, підготовки і вчинення дій, спрямованих на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Надання фінансових активів як способу фінансового забезпечення окупаційної адміністрації Російської Федерації та представників «ЛНР» становлять активні дії суб`єктів господарської діяльності, окремих громадян та іноземців щодо передачі у розпорядження та користування фінансових активів (у тому числі податків та інших обов`язкових платежів), призначених для забезпечення організації, підготовки і вчинення дій, спрямованих на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

У зв`язку з чим, з метою забезпечення функціонування зазначеного самопроголошеного державного утворення, керівництвом «ЛНР» створено систему фінансових інститутів на чолі з т.зв. «Міністерством фінансів ЛНР» та «Державним банком ЛНР». Зазначеними окупаційними органами влади окремим фізичним та юридичним особам надані дозволи на проведення на тимчасово окупованій території Луганської області готівкових та безготівкових фінансових операцій за умови видачі таким особам відповідних ліцензій та сплати ними до т.зв. «бюджету ЛНР» обов`язкових платежів.

У вересні-жовтня 2015 року у громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , радикально налаштованого до діючої державної влади України, з корисливих мотивів, а саме з метою власного незаконного збагачення, виник злочинний умисел, направлений на створення та реєстрацію в т.зв. «державних органах ЛНР» на тимчасово окупованій території Луганської області фінансової установи.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, 02.10.2015 ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправний характер своєї діяльності, знаходячись на тимчасово окупованій території Луганської області у м. Голубівка (раніше м. Кіровськ), зареєстрував в т.зв. «державних органах ЛНР» (мовою оригіналу): «ФЛП ОСОБА_8 », код НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 », а також останній вчинив дії щодо взяття на податковий облік «ФЛП ОСОБА_8 » до т.зв. «ДПІ м. Кіровськ Державного комітету податків та зборів ЛНР».

Надалі, ОСОБА_4 , на підставі «ФЛП ОСОБА_8 » створив та відкрив фінансову установу «Манюня» (далі - ФЦ «Манюня»), офіс якої розмістив у приміщені на тимчасово окупованій території Луганської області за адресою: АДРЕСА_2 .

Після чого, ФЦ «Манюня» розпочав надавати на тимчасово окупованій території Луганської області місцевим мешканцям наступні види послуг:

1) обготівкування грошових коштів клієнтів (в т.ч. по зарплатним та пенсійним карткам) з банківських карт емітованих банками резидентами України;

2) міжнародні грошові перекази (у т.ч. до РФ) за допомогою платіжних систем WesternUnion, Золота корона та MoneyGram;

3) поповнення електронних гаманців Qiwi, Webmoney, Yandex, PAYEER;

4) поповнення мобільних телефонів російських і українських операторів;

5) платіжні операції за допомогою банківських карт (в тому числі карт внутрішньо переміщених осіб та пенсіонерів) та поповнення банківських карт емітованих банками резидентами України;

6) обмін валют.

За отримання послуг клієнти ФЦ «Манюня» сплачують від 5% до 7% від суми операції.

Згідно розробленого злочинного плану, ОСОБА_4 , як керівник «ФЛП ОСОБА_8 » та ФЦ « Манюня » виконує наступні функції:

- здійснює загальне керівництво і координацію діяльності працівників «ФЛП ОСОБА_8 » з правом підпису документів, а також надає вказівки, розпорядження, накази, заслуховує звіти та пропозиції тощо;

- здійснює та контролює дії щодо сум сплачених та очікуваних до сплати грошових коштів до так званого «бюджету ЛНР», періоди їх перерахування з розрахункових рахунків «ФЛП ОСОБА_8 »;

- особисто або шляхом надання вказівок підлеглим співробітникам «ФЛП ОСОБА_8 » здійснює безпосереднє фінансування дій, направлених на зміну меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а саме фінансового забезпечення існування так званої «ЛНР» шляхом перерахування грошових коштів з розрахункових рахунків «ФЛП ОСОБА_8 » на розрахункові рахунки так званого «бюджету ЛНР» під виглядом «податків та зборів»;

- особисто або шляхом надання вказівок підлеглим співробітникам «ФЛП ОСОБА_8 » складає та подає звітні документи до окупаційних органів влади РФ, зокрема, до так званих «Міністерства доходів та зборів ЛНР», «Пенсійного фонду ЛНР», « Державного комітету податків та зборів ЛНР », тощо;

- здійснює взаємодію з представниками так званих «державних органів ЛНР», в тому числі і з питань пов`язаних зі сплатою «податків» та «зборів» до «бюджету ЛНР»;

- здійснює загальне керівництво процесом бухгалтерського обліку (здійснення узагальнення інформації щодо наявності та руху грошових коштів, що знаходяться у готівці, на поточних карткових рахунках та електронних гаманцях у національній та іноземній валютах);

- обчислює доходи від господарської діяльності «ФЛП ОСОБА_8 » та здійснює нарахування заробітної плати співробітникам;

- оформлює на своє ім`я рахунки та платіжні картки в банках резидентах України;

- оформлює ліцензії та патенти;

- розподіляє обов`язки між працівниками «ФЛП ОСОБА_8 »;

- здійснює пошук осіб на яких оформлюються банківські рахунки, які використовуються у діяльності «ФЛП ОСОБА_8 »;

- вчиняє дії з пошуку осіб, які здійснюють доставку грошових коштів з території, яка підконтрольна українській владі до тимчасово окупованої території Луганської області;

- виконує інші обов`язки, які направлені на забезпечення діяльності «ФЛП ОСОБА_8 ».

При цьому, ОСОБА_10 достовірно відомо, що після державної реєстрації фізичної особи-підприємця в так званих «податкових» органах та органах «юстиції ЛНР» виникає обов`язок сплати встановлених «Законом ЛНР О налоговой системе» республіканських та місцевих податків і зборів, а саме податку на прибуток (ставка податку 20% від прибутку), збору за здійснення валютно-обмінних операцій (10 000 російських рублів в місяць) та плату за патент (1500 російських рублів в місяць за кожен платіжний термінал). Крім того, для здійснення діяльності, пов`язаної з наданням фінансовим послуг, у податкових органах «ЛНР» отримуються спеціальні дозволи на здійснення валютно-обмінних операцій і грошових переказів, плата за отримання яких становить 50 000 російських рублів у квартал. Тобто, сплачуючи зазначені податки і обов`язкові платежі, ОСОБА_10 усвідомлює, що грошові кошти сплачені до так званого «державного бюджету ЛНР» повністю або частково направляються на фінансування дій, вчинених з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Крім того, з метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що на території України здійснюється обов`язковий фінансовий моніторинг, передбачений Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», з метою виконання вимог, передбачених ч. 1 ст. 15 вказаного Закону (щодо обов`язковості фінансового моніторингу операцій, які дорівнюють або перевищують суму 150 000 грн.), законспірував свою протиправну діяльність, шляхом відкриття банківських рахунків (оформленням банківських карток), на себе та інших довірених осіб.

Разом з тим, будучи керівником «ФЛП ОСОБА_8 » ОСОБА_4 , діючи на користь окупаційної адміністрації РФ на тимчасово окупованій території Луганської області, впроваджує стратегію «органів виконавчої влади «ЛНР» з наступною сплатою податків та зборів до державного бюджету «ЛНР», кошти з якого повністю або частково направляються на фінансування дій, вчинених з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Так, останній уклав агентську угоду на проведення обмінно-валютних операцій за якою необхідно сплачувати до т.зв. «Державного казначейства ЛНР» щоквартальний платіж у розмірі 50 000 російських рублів.

Встановлено, що ОСОБА_4 , здійснюючи загальне керівництво фінансово-господарською діяльністю «ФЛП ОСОБА_8 », організував перерахування до т.зв. «бюджету ЛНР» грошових коштів у розмірі, щонайменше 400 000 (чотириста тисяч) рублів 00 (нуль) копійок РФ (згідно з офіційним курсом НБУ гривні до рубля РФ на відповідні періоди складає 153 164 грн. 50 коп. (сто п`ятдесят три тисячі сто шістдесят чотири гривні п`ятдесят копійок).

За вказаними обставинами, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , органом досудового розслідування 19.01.2022 повідомлено про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19.01.2022 стосовно підозрюваного ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено заставу у розмірі 620 250 грн, яку 20.01.2022 було внесено двома платежами ОСОБА_6 (290 000 грн) та ОСОБА_7 (330 250 грн) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області.

На підставі вказаної ухвали, у зв`язку з внесенням застави ОСОБА_4 звільнено з-під варти. Таким чином, з моменту внесення застави та звільнення з-під варти ОСОБА_4 вважався таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Однак, вказаний запобіжний захід не запобіг ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, підозрюваний ОСОБА_4 перебуває на тимчасово окупованій території Луганської області.

Так, 17.11.2023 отримано інформацію з Державної прикордонної служби України щодо перетину підозрюваним ОСОБА_4 державного кордону України у контрольно-пропускних пунктах Державної прикордонної служби України та (або) лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями в період часу з 01.01.2021. Згідно отриманих даних останній 16.01.2022 перетнув пункт пропуску КПВВ Станиця - Луганська у напрямку в`їзд.

Відповідно до відповіді на виконання доручення підозрюваний ОСОБА_4 перебуває на тимчасово окупованій території Луганської області.

Разом з тим, 30.01.2023 на адресу СВ 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях надійшла заява захисника ОСОБА_6 про спрямування копії постанови про зупинення досудового розслідування кримінального провадження № 22020130000000085 від 16.03.2020, на що 02.02.2023 надано відповідну відповідь.

Зазначена відповідь містила також прохання повідомити фактичне місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_4 для вирішення питання щодо можливості проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій за участі останнього.

Згідно повідомлення адвоката ОСОБА_6 від 05.04.2023 місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_4 захисникам невідоме.

У зв`язку зі збройною агресією рф, воєнним станом в Україні, захопленням Сєвєродонецького району Луганської області та проведенням бойових дій, беручи до уваги те, що існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 перебуває на тимчасово окупованій території України та обґрунтовану неможливість вручити повістку про виклик особи, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135 КПК України, в газеті «Урядовий кур`єр» № 259 ( 7657 ) від 27.12.2023 , яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора опубліковано повістки про виклик останнього на 31.12.2023, 01.01.2024 та 02.01.2024 за зазначеною в повістці адресою для проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні № 22020130000000085 від 16.03.2020.

Жодного разу у визначений час підозрюваний ОСОБА_4 у призначене місце не з`явився, про неможливість та причини неприбуття не повідомив.

Отже, підозрюваний ОСОБА_4 здійснює систематичну відмову виконувати свої процесуальні обов`язки, останній неодноразово не з`являвся на виклики слідчого, що свідчить про його мету уникнути кримінальної відповідальності та переховуватись від органів досудового розслідування та суду у зв`язку з чим 03.01.2024 його оголошено у розшук.

Вищевикладене свідчить про порушення процесуальної поведінки підозрюваним ОСОБА_4 під час досудового слідства.

У поданому клопотанні прокурор зазначив, що за таких обставин, що підозрюваний ОСОБА_4 , був належним чином повідомлений, про виклик до слідчого на визначені дати та час, однак не з`явився та не повідомив про причини своєї не явки, є підстави для звернення застави в дохід держави, відповідно до ст. 182 КПК України.

Також враховуючи, що внаслідок воєнних дій знищується інфраструктура України, наносяться ракетні та бомбові удари по воєнних та цивільних об`єктах, відбувається окупація частин території України, знищуються населенні пункти та гинуть люди, в тому числі цивільне населення, а також те, що діяльність Збройних Сил України спрямована на подолання збройної агресії, вони потребують негайної допомоги, в тому числі фінансової, прокурор вважає за можливе звернути грошові кошти в дохід держави, з наведених вище мотивів та підстав.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав та просив звернути заставу в дохід держави.

У судове засідання підозрюваний ОСОБА_4 не прибув.

У кримінальному провадженні підозрюваний ОСОБА_4 представлений захисниками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , тому розгляд клопотання прокурора про звернення застави в дохід держави суд розглядає без участі підозрюваного, але за участі його захисників.

Захисник, заставодавець ОСОБА_6 заперечував проти клопотання прокурора, посилаючись на те, що місцем реєстрації підозрюваного ОСОБА_4 є тимчасово окупована територія, внаслідок чого у підозрюваного ОСОБА_4 були поважні причини неприбуття за викликом на 31.12.2023 року о 11 год. 00 хв., 01.01.2024 року об 11 год. 00 хв. та на 02.01.2024 року об 11 год. 00 хв. для допиту в якості підозрюваного, а також проведення інших слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні №22020130000000085 від 16.03.2020. Крім того, захисник вказує, що досудове розслідування по кримінальному провадженню № 22020130000000085 від 16.03.2020 відносно ОСОБА_4 було зупинено на підставі постанови старшого слідчого 1 відділення слідчого відділу 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_11 від 15 березня 2022 року, а тому, оскільки на даний час провадження не відновлене, будь-які виклики зі сторони обвинувачення є незаконними, а також неможливим є розгляд відповідного клопотання про звернення застави в дохід держави.

Захисник, заставодавець ОСОБА_7 заперечував проти клопотання прокурора, посилаючись на його необґрунтованість.

Дослідивши матеріали клопотання, а також вислухавши думки учасників кримінального провадження, слідчий суддя доходить до таких правових висновків.

Під час розгляду клопотання встановлено, що слідчим відділом 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22020130000000085 від 16.03.2020 за підозрою ОСОБА_4 , у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України.

19.01.2022 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України.

Ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19.01.2022 у справі №428/8624/21 задоволене клопотання слідчого 1 відділення слідчого відділу 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_11 , погоджене начальником відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_12 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрано відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів з 19 січня 2022 року по 19 березня 2022 року включно.

Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України суд встановив ОСОБА_4 заставу у розмірі двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 620250 (шістсот двадцять тисяч двісті п`ятдесят ) гривень, яку необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ України, депозитний рахунок: Отримувач коштів: ТУ ДСА України в Луганській області, Код отримувача (код ЄДРПОУ): 26297948, Банк отримувача: Держказначейська служба України м. Київ, Код банку отримувача (МФО): 820172, Рахунок отримувача: НОМЕР_1, призначення платежу: застава, № ухвали суду, П.І.Б. платника застави, ЄДРПОУ суду 05381484, або забезпечити їх внесення заставодавцем, та надати слідчому, прокурору, суду документ з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів. В разі внесення застави уповноваженій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити з-під варти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд. З моменту звільнення ОСОБА_4 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатись таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

В разі внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки: не відлучатись з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування зі свідками, визначеними слідчим; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в"їзд в Україну. Вказані обов`язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_4 на строк не більше двох місяців, які починаються з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.

Підозрюваному роз`яснено положення п.п. 8, 10 ст.182 КПК України, згідно з якими у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

20.01.2022 адвокатами ОСОБА_6 і ОСОБА_7 за ОСОБА_4 на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Луганській області внесено заставу у розмірі 620250,00 грн., що підтверджується квитанціями № 9 від 20.01.2022 на суму 330250,00 грн. та № 0.0.2427079008.1 від 20.01.2022 на суму 290000,00 грн.

Відповідно до повідомлення про звільнення особи з-під варти, яка утримувалась в ІТТ №1 ГУНП в Луганській області від 21.01.2022 №93/111/49-2022, 21.01.2022 о 11 год 30 хв ОСОБА_6 надана квитанція на суму 290000 грн. та ОСОБА_7 надана квитанція на суму 330250 грн. про внесення загальної суми застави у розмірі 620250 грн. 21.01.2022 о 12 год 50 хв після перевірки документів, що підтверджують внесення застави, ОСОБА_4 було звільнено з-під варти.

Відповідно до інформації з Державної прикордонної служби України щодо перетину державного кордону України у контрольно-пропускних пунктах Державної прикордонної служби України та (або) лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями в період часу з 01.01.2021, 16.01.2022 ОСОБА_4 перетнув пункт пропуску КПВВ Станиця - Луганська у напрямку в`їзд.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження підозрюваний ОСОБА_4 перебуває на тимчасово окупованій території Луганської області.

У зв`язку зі збройною агресією рф, воєнним станом в Україні, захопленням Сєвєродонецького району Луганської області та проведенням бойових дій, беручи до уваги те, що існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 перебуває на тимчасово окупованій території України та обґрунтовану неможливість вручити повістку про виклик особи, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135 КПК України, в газеті «Урядовий кур`єр» № 259 ( 7657 ) від 27.12.2023 , яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора опубліковано повістки про виклик останнього на 31.12.2023, 01.01.2024 та 02.01.2024 за зазначеною в повістці адресою для проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні № 22020130000000085 від 16.03.2020.

Жодного разу у визначений час підозрюваний ОСОБА_4 у призначене місце не з`явився, про неможливість та причини неприбуття не повідомив.

Постановою слідчого в ОВС 3 відділення СВ 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 03.01.2024 на підставі ст. 281 КПК України підозрюваного ОСОБА_4 оголошено в розшук.

Як встановлено судом, на теперішній час досудове розслідування кримінального провадження № 22020130000000085, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.03.2020, за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України, триває та здійснюється слідчим відділом 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях.

Так, ст. 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Правові засади застосування запобіжних заходів регламентовано главою 18 КПК "Запобіжні заходи, затримання особи" (статті 176-213 КПК). Термін "застосування запобіжного заходу" охоплює не тільки його обрання, але й зміну на інший запобіжний захід. Такий висновок узгоджується з усталеною практикою Касаційного кримінального суду Верховного Суду (постанови від 18.12.2018 у справі №628/969/18 та від 28.03.2019 у справі №286/1695/18).

Порядок зміни запобіжних заходів врегульовано статтями 200, 201 КПК. Поряд з цим щодо окремих видів запобіжних заходів закон передбачає спеціальні умови для їх зміни. Так, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений порушив покладені на нього ухвалою про застосування запобіжного заходу у вигляді застави обов`язки, вирішується питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу в вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу (частини 8 та 10 статті 182 КПК).

При порушенні умов такого запобіжного заходу як застава процедура його застосування включає також застосування заходів кримінально-процесуальної відповідальності. Так, у разі порушення умов застави вона звертається в дохід держави (частина 8 статті 182 КПК).

Питання про звернення застави в дохід держави вирішується судом в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу (частина 9 статті 182 КПК).

З наведеного вище, слідує, що звернення застави в дохід держави є невід`ємною складовою зміни запобіжного заходу в вигляді застави, яка передбачена частинами 8 та 10 статті 182 КПК, та охоплюється поняттям "застосування запобіжного заходу" в вигляді застави.

Заходами забезпечення кримінального провадження є, у тому числі, запобіжні заходи (пункт 9 частини 2 статті 131 КПК). Застава є одним із видів запобіжних заходів (пункт 3 частини 1 статті 176 КПК).

У зв`язку із викладеним, звернення застави в дохід держави має (із врахуванням особливостей цього заходу) відповідати встановленим правилам застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Загальним правилом застосування заходів забезпечення кримінального провадження є те, що їх застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, зокрема, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора (пункт 2 частини 3 статті 132 КПК).

У ч. 3 ст. 182 КПК України вказано, що при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз`яснюються його обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків.

Внесення за підозрюваного застави іншою особою (заставодавцем) є її добровільним рішенням і свідомими цілеспрямованими діями та згодою нести майнову відповідальність в межах розміру застави за негативну (протиправну) процесуальну поведінку обвинуваченого. Внесення застави може бути здійснене лише на підставі відповідного судового рішення. У такому судовому рішенні зазначаються, зокрема, розмір застави, обов`язки, які забезпечує застава, зважаючи на які вже сам заставодавець оцінює можливість забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та приймає рішення щодо внесення застави. Факт внесення заставодавцем грошових коштів у якості застави свідчить про обізнаність заставодавця із прийнятим судом рішення щодо обвинуваченого та з його змістом.

Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Відповідно до ч. 8 ст. 182 КПК України у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Метою припису частини 8 статті 182 КПК є запобігання порушенню підозрюваним покладених на нього обов`язків шляхом застосування заходу кримінально-процесуальної відповідальності за таке порушення. У той же час метою звернення застави в дохід держави не є відшкодування шкоди, у завданні якої особа підозрюється.

При цьому, ч. 7 ст. 42 КПК України визначає загальні обов`язки підозрюваного, серед них прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 2 статті 8 КПК).

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на те, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також наголошувалося на тому, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору (п. 71 рішення у справі Смірнов проти України заява № 3655/02, п. 41 Пономарьов проти України заява № 3236/03).

Таким чином, суд робить висновок, що у разі порушення умов такого запобіжного заходу як застава (зокрема, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив заздалегідь про причини своєї неявки), суд вправі застосувати заходи кримінально-процесуальної відповідальності звернути заставу (її частину) в дохід держави.

Згідно ч. 9 ст. 182 КПК України питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. Неприбуття в судове засідання зазначених осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду питання, не перешкоджає проведенню судового засідання.

Абзацом 3 ч. 4 ст. 202 КПК України визначено, що з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Вимоги ст. 182 КПК України та параграфу 1 глави 18 КПК України не передбачають строку дії застави як запобіжного заходу.

З моменту внесення застави на підозрюваного покладаються обов`язки визначені ухвалою слідчого судді строком на два місяці та не продовження цих обов`язків не тягне за собою припинення дії запобіжного заходу у вигляді застави.

Закінчення строку дії покладених на підозрюваного слідчим суддею обов`язків не припиняє дію основного запобіжного заходу (яким в даному випадку є застава) і не являється підставою або умовою повернення визначеної в ухвалі про застосування запобіжного заходу і внесеної застави.

Відповідно до вимог ч. 11 ст. 182 КПК України, п. 8 Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2012 № 15 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2012 № 27), застава повертається заставодавцю лише після припинення дії запобіжного заходу у вигляді застави та постановлення вироку (ухвали), у якому міститься рішення про повернення застави.

При цьому, після внесення грошових коштів як застави за підозрювану особу, строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді застави, відповідно до ст. 203 КПК України діє до моменту прийняття остаточного рішення, а саме ухвалення вироку чи закриття кримінального провадження, оскільки відповідно до ст. 182 КПК України цей запобіжний захід не має граничного строку дії, вимоги клопотання про повернення застави є такими, які суперечать меті застосування запобіжного заходу, а на даний час меті застави, а тому, за наведених обставин, враховуючи, що дія запобіжного заходу у вигляді застави не припинилась, діє як захід забезпечення запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду та виконання процесуальних обов`язків, належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Що стосується доводів сторони захисту про неможливість здійснення слідчим викликів підозрюваного і звернення до суду з клопотанням у кримінальному провадженні, що зупинено, то слідчий суддя зазначає таке.

Відповідно до ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Статтею 280 КПК України передбачено право зупинити досудове розслідування, а частиною 5 цієї статті визначено, що після зупинення досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій не допускається, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного.

Одночасно слід розрізняти слідчі дії і процесуальні рішення, адже «рішення» і «дія» завжди мають самостійне значення. Рішення приймається - дія здійснюється, дія має початок і закінчення - рішення є одномоментним актом, до процесуальної дії можуть бути залучені багато учасників - процесуальне рішення приймається лише уповноваженою особою, дії фіксуються в протоколі - рішення у випадках передбачених КПК оформлюється постановою.

Суд вважає, що виклик підозрюваного і звернення з клопотанням до суду не є слідчими діями в розумінні глави 20 КПК України, а є рішеннями та процесуальними діями направленими на реалізацію цих рішень.

Враховуючи вищевикладене, а також зважаючи на те, що підозрюваний ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомлений, систематично не з`являється за викликом до слідчого, про неможливість та причини неприбуття не повідомляє, при цьому як встановлено під час досудового розслідування останній перебуває на тимчасово окупованій території з метою уникнення кримінальної відповідальності, слідчий суддя приходить до висновку, що наявні підстави для звернення застави в дохід держави, а тому подане клопотання підлягає задоволенню.

Суд вважає, що такий вид (розмір) кримінально-процесуальної відповідальності узгоджується з принципом пропорційності, адже при цьому буде враховано обставини допущених порушень (їх тривалість, повторність, ступінь і форму вини, негативних наслідків для кримінального провадження, що настали чи могли настати від таких порушень тощо) та мети, заради якої застосовувались відповідні обов`язки.

Також своєму клопотанні прокурор просив зарахувати кошти у дохід держави до спеціального рахунку для збору коштів на підтримку Збройних Сил України

Поряд з цим, відповідно до наведених вище положень ч.8 ст.182 КПК України визначено, що застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Таким чином, звернення застави із зарахуванням її до спеціального рахунку для збору коштів на підтримку ЗСУ буде суперечити приписам ч.8 ст.182 КПК України. При цьому, суд не є розпорядником бюджетних коштів та не вправі змінювати їх цільове призначення.

У зв`язку з цим, клопотання прокурора слід задовольнити частково.

Разом з тим, ч. 10 ст. 182 КПК України передбачено, що у разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.

Враховуючи, що питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави в більшому розмірі або іншого запобіжного заходу прокурором у клопотанні не порушувалось, а також приймаючи до уваги, що підозрюваний на даний час перебуває у розшуку, тому слідчий суддя за таких обставин не вбачає необхідності у вирішенні в рамках розгляду вказаного клопотання питання про зміну підозрюваному запобіжного заходу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.42,131,177,182,188,194 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №22020130000000085 від 16.03.2020 про звернення застави в дохід держави, внесеної за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України, - задовольнити частково.

Звернути в дохід держави заставу у розмірі 620250 (шістсот двадцять тисяч двісті п`ятдесят ) гривень, внесену у кримінальному провадженні №22020130000000085 від 16.03.2020 за ч. 3 ст. 110-2 КК України за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду від 19 січня 2022 року на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Луганській області (розрахунковий рахунок НОМЕР_1, код 26297948, МФО 820172) та зарахувати заставу до спеціального фонду Державного бюджету України.

У іншій частині клопотання - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено і проголошено 19.04.2024 о 16 год. 10 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1