Рішення

від 18.04.2024 по справі 523/1498/24

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 523/1498/24

Провадження № 2-а/496/24/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Пасечник М.Л.

за участю секретаря - Гончаренко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції (Код ЄДРПОУ: 40108646, адреса: вул. Федора Єрнста, буд. 3, м. Київ), Управління патрульної поліції в Одеській області ДПП (місцезнаходження: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 5) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом в якому просить суд скасувати постанову інспектора Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (далі УПП в Одеській області) Вериса О.В. про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА №1237410 від 13.01.2024 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст.126КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.

Обґрунтовує свої вимоги тим, що 13.01.2024 року о 22:37 год, керуючи автомобілем «Nissan Micra» вона помітила, що за нею рухається автомобіль патрульної поліції, який увімкнув проблискові маячки, почула вимогу про зупинку через гучномовець, яку виконала та зупинилась. Коли до неї підійшов працівник патрульної поліції він повідомив, що причиною зупинки її автомобілю була несправність зовнішніх світлових приладів транспортного засобу, яким вона керувала, відповідальність за порушення передбачена ч.1 ст. 121 КУпАП. Вона повідомила працівника патрульної поліції про незгоду з порушенням вказаної статті та про необхідність скористатись правовою допомогою залучивши адвоката і перенести розгляд справи. Їй було відмовлено у вищевказаному клопотанні і заявлено вимогу надати документи передбачені п. 2.1 ПДР України, в тому числі дійсний поліс обов`язкового страхування. Нею було надано посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Далі інспектором було винесено постанову, відповідно до якої її визнано винною у вчиненні порушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, зафіксувавши в постанові фактичні обставини, які не відповідають дійсності.

Вважає, що притягнення її до адміністративної відповідальності є необґрунтованим та недоведеним, а зазначена постанова є незаконною та підлягає скасуванню з тих підстав, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки нею не вчинялось правопорушення, протокол за ч.1 ст. 121 КУпАП відносно неї складено не було, тобто підстави для зупинки транспортного засобу, на якому вона рухалась, були відсутні, а отже не було підстав для перевірки полісу працівником патрульної поліції, а отже що винесена постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за ч.1 ст. 126 КУпАП підлягає скасуванню як незаконна. Також просила провадження у адміністративні справі закрити на підставі п.1 ст. 127 КУпАП. Зазначає, постанова винесена без проведення розгляду справи, фактично відбулося звичайне вручення складеної без проведення розгляду справи постанови, акцентує увагу, що були відсутні жодні законні підстави для пред`явлення страхового полісу.

Ухвалою судді Суворівського районного суду м. Одеси від 30.01.2024 року позовну заяву передано на розгляд Біляївського районного суду Одеської області.

12.02.2024 року позивачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на вищевказану ухвалу, за результатом розгляду якої П`ятим апеляційним адміністративним судом від 05.03.2024 року її повернуто апелянту.

Ухвалою судді Біляївського районного суду Одеської області від 10.04.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до вимог ст. 261 КАС України відповідачеві було встановлено строк на подачу відзиву та пояснень на позовну заяву з дня отримання ухвали суду.

Копію Біляївського районного суду Одеської області від 10.04.2024 року та примірники позовної заяви надіслані на адресу відповідачів.

24.05.2024 року на адресу суду від представника відповідачів надійшов відзив на позовну заяву разом із диском з відеофайлами з фіксацієї місця події, в якому просить залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін та відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Свої вимоги представник обґрунтовує тим, що за приписами пункту 2.4 ПДР на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР. Аналогічні положення закріплені законодавцем також у ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року №3353-ХІІ. А саме, водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ст. 16 Закону України «Про дорожній рух»).

Зазначає, що 13.01.2024 року позивач рухалась на ТЗ «Nissan Micra», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , та під час зупинки за адресою: м. Одеса, вул. Південна дорога, 38, інспектором 2 взводу 4 роти 1 батальйону УПП в Одеській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3 при перевірці документів встановлено відсутність у водія дійсного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Інспектор в межах своїх повноважень, відреагував на виявлене ним адміністративне правопорушення за зупинив транспортний засіб. Було здійснено перевірку та встановлено, що згідно бази даних МТСБУ на транспортний засіб з реєстраційним номером НОМЕР_2 - відсутній страховий поліс.

Відповідно до витягу з інтернет-ресурсу Моторного транспортного страхового бюро України, поліс на транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_2 був відсутній на момент вчинення адміністративного правопорушення.

Наголошує, що вимога щодо пред`явлення для перевірки посвідчення водія, реєстраційного документу на транспортний засіб та чинний страховий поліс є цілком правомірною і було встановлено всі обставини справи та винесено постанову серії ЕНА №1237410 від 13.01.2024 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафі в розмірі 425 грн. з ОСОБА_1 . Крім того, вказує, що інспектором було забезпечено позивачу можливість реалізації прав, визначених ст.268 КУпАП при розгляді справи. Звертає увагу на те, позивачем взагалі не надано суду жодних доказів на підтвердження наявності дійсного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У судове засідання сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.3 ст.268КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції, отже суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін.

За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 6 ст. 162 КАС України.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено,що13.01.2024 року інспектором 2 взводу 4 роти 1 батальйону УПП в Одеській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3 була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП Серії ЕНА № 1237410 і накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.

Відповідно до вказаної постанови, 13.01.2024 року о 22:37 у м. Одесі на дорога Південна, 38, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 керувала автомобілем «Nissan Micra», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з несправними світловими зовнішніми світловими приладами та не мала при собі дійсного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушила п.2.1 «ґ» ПДР.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень збоку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначенім Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з п.11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачене адміністративну відповідальність.

Частиною 1ст. 126 КУпАП встановлено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було притягнуто позивача до відповідальності за порушення ч.1 ст. 126 КУпАП - відсутність у водія полісу обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Враховуючи викладене, суд зазначає про те, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (тяготить до кримінального), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний: мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. (ст. 53 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

За змістом п.7 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військове командування разом із військовими адміністраціями зокрема можуть із залученням органів виконавчої влади перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів за винятком обмежень, встановлених Конституцією України, який встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 року за № 1456 «Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану».

Пунктом 3 вищевказаного Порядку наголошено, що правовою основою перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян є Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закони України «Про основи національного спротиву», «Про правовий режим воєнного стану», «Про оборону України», «Про національну безпеку України», «Про Національну поліцію», «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України, та інші нормативно-правові акти.

Пунктом 5 вказаного Порядку делеговано право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано зокрема відповідним уповноваженим особам Національної поліції України.

Судом встановлено і не заперечується сторонами, що правопорушення зафіксовано і зупинку водія ОСОБА_1 на вимогу поліцейського здійснено в м. Одеса, дорога Південна, 38.

Контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно п. 21.2 та п. 21.3 ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснюється: відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод; органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України. При використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.

Пунктом 11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» визначено, що поліція відповідно покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно вимог ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно ст. 53 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

У постановах Верховного Суду від 21.11.2019 року по справі №522/22180/16-а, від 16.08.2019 року по справі №524/126/17 зазначено, що імперативні приписи абзацу 2 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» і пункту 21.3 ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зобов`язують осіб, що керують транспортними засобами, мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Виключення з цього правила встановлені у пункті 13.1 ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». З указаним законодавчо визначеним обов`язком водіїв корелюються встановлені п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» та ст. 53 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повноваження органів Національної поліції щодо перевірки дотримання правил дорожнього руху, в тому числі в аспекті наявності у водія відповідного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

З позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 не визнає свою вину в скоєнні адміністративного правопорушення, оскільки вважає, що поліцейський зупинив її безпідставно та вона не зобов`язана була пред`являти документи на вимогу поліцейського.

Однак, зважаючи на вказане вище, суд приходить висновку, що інспектором було висунуто законну вимогу позивачу щодо пред`явлення документів на право керування транспортним засобом, реєстраційного документа на транспортний засіб та полісу (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності.

Також суд погоджується з твердженням відповідача ДПП, що позивачем не надано доказів наявності чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування право мірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків (ч.1 ст. 72 КАС України).

За змістом ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У пункті 2 розділу ІІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ від 07.11.2015 року за № 1395, вказано, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, в тому числі, ст. 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналізуючи положення наведеної процесуальної норми, виходячи із суті позовних вимог, під час розгляду даної категорії справ відповідачу належить довести правомірність своїх дій або бездіяльності.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Згідно ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У відповідності до вимог ст. 8 Загальної декларації прав людини кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення був досліджений та встановлений інспектором під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Крім того, суд зазначає, що з доданої до матеріалів справи постанови вбачається, що позивачу було роз`яснено права за ст. 268 КУпАП та строк оскарження за ст. 289 КУпАП, що підтверджується її підписом. Таким чином, при притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності інспектор дотримався вимог, передбачених ст. 279 КУпАП, та забезпечив позивачу законні права.

У відповідності до ч. ч. 2, 3 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

За вивченням змісту постанови суд встановив, що така відповідає повній мірі відповідає змісту ст. 283 КУпАП, оскільки у ній зазначені усі дані, як того вимагає наведене положення закону.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що при складанні оскаржуваної постанови інспектор УПП в Одеській області діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, отже правові підстави для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відсутні, оскільки доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність позивачем в межах розгляду даної справи надано не було, а судом таких обставин не встановлено.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 23, 35 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 за № 1395, керуючись ст.ст. 7, 9, 126, 245, 247, 251-252, 280 КУпАП, ст. ст. 2, 8, 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 250-251, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, співвідповідача Управління патрульноїполіції вОдеській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.

Рішення судунабирає законної силипісля закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскарженодо П`ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя М.Л. Пасечник