Рішення

від 21.02.2024 по справі 376/451/24

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/451/24

Провадження № 2/376/464/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2024 р. Сквирський районний суд Київської області

в складі: головуючого суддіКоваленка О.М.,

за участі секретаря Щур Л.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Сквира Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

установив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування позову позивач вказав, що його батько ОСОБА_3 , 1929 року народження, у відповідності до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КВ № 071941 , виданого Сквирською райдержадміністрацією Київської області на підставі рішення від 16 вересня 2003 року №552, був власником земельної ділянки загальною площею 3.320 га, цільове призначення: ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 3224082100:05:019:0013, розташованої в межах Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області.

Даний акт зареєстровано за № 53 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

За таких умов ОСОБА_3 правомірно набув право власності на вказану земельну ділянку.

26.01.2009 ОСОБА_3 на випадоксвоєї смертів Дулицькійсільській радіСквирського районуКиївської областіоформив заповіт,відповідно доякого заповів«земельну ділянкуплощею 3.3320га ,яка розташованана територіїДулицької сільськоїради Сквирського районуна підставідержавного актана правовласності наземельну ділянкусерії КВ№ 071941,виданого Сквирськоюдержадміністрацією 20.04.2004року,кад.номер3224082100:05:019:0013своєму синові ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » Заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Дулицької сільської ради Чарупою Н.Я., зареєстрований в реєстрі за № 2, виготовлений в двох примірниках, один з яких залишився на зберіганні у справах сільської ради, а інший - видано заповідачеві ОСОБА_3 .

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серія ЕАТ № 345925 від 08.01.2014 площа земельної ділянки за кадастровим номером 3224082100:05:019:0013, право власності на яку виникло на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КВ № 071941, виданого Сквирською райдержадміністрацією Київської області на підставі рішення від 16 вересня 2003 року №552, становить 3.3203 га.

ІНФОРМАЦІЯ_2 батько позивача ОСОБА_3 помер, про що 29 жовтня 2018 року виконавчим комітетом Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області видано Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

На день смерті ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця .

Після смерті ОСОБА_3 , на підставі вимог ст. 1220 ЦК України, відкрилася спадщина, до складу якої ввійшла земельна ділянка загальною площею 3,320 га, цільове призначення якої ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 3224082100:05:019:0013, розташована в межах Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області, на яку Сквирською райдержадміністрацією Київської області 20.04.2004 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 071941. Станом на 08 листопада 2023 року нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 108655.29 гривень.

Після смерті батька за заявою позивача ОСОБА_1 та заявою його сестри, відповідача у справі ОСОБА_2 державним нотаріусом Сквирської державної нотаріальної контори відкрито спадкову справу.

Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення .

З помітки на заповіті, зробленої секретарем Дулицької сільської ради в березні 2019 року, слідує, що даний заповіт у справах виконкому не відмінений і не змінений за змістом.

Згідно ч.1, 2 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи , визначені у заповіті.

У встановлений законодавством України строк позивач звернувся до Сквирської районної державної нотаріальної контори для одержання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом з мотивів невчасного внесення заповіту до Спадкового реєстру та наявної невідповідності розміру площі земельної ділянки з кадастровим номером: 3224082100:05:019:0013 зазначеної у заповіті з розміром площі, зазначеної у Державному акті на право власності на земельну ділянку серії КВ № 071941 від 20.04.2004.

За таких умов вбачаються перешкоди в оформленні спадкових прав позивача у нотаріальному порядку.

Щодо невчасного внесення заповіту до Спадкового реєстру позивач пояснив.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом чи іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252ЦК України. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (частини третя та четвертастатті 1247 ЦК України). Тлумачення норм цивільного законодавства свідчить, що несвоєчасне здійснення державної реєстрації посвідченого заповіту в Спадковому реєстрі не зумовлює його нікчемність та не є підставою для оспорюваності заповіту. Несвоєчасне подання посадовою особою органу місцевого самоврядування реєстратору заяви про реєстрацію заповіту у Спадковому реєстрі є порушенням, допущеним секретарем сільської ради, яке не впливає на волевиявлення спадкодавця щодо розпорядження власним майном, а лише свідчить про недобросовісне виконанням секретарем сільської ради своїх обов`язків щодо вчинення нотаріальних дій та не є підставою для оспорюваності заповіту (постанови Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 755/8776/18 (провадження № 61-4841св20).

На даний час здійснено державну реєстрацію посвідченого заповіту в Спадковому реєстрі.

За таких обставин даний заповіт є законною підставою для закликання до спадкування.

Щодо невідповідності розміру площі земельної ділянки за кадастровим номером: 3224082100:05:019:0013 зазначеної у заповіті з розміром площі, зазначеної у Державному акті на право власності на земельну ділянку серії КВ № 071941 від 20.04.2004 зазначає наступне.

Невідповідність площі земельної ділянки за кадастровим номером 3224082100:05:019:0013 зазначеної у Державному акті на право власності на земельну ділянку серії КВ № 071941 від 20.04.2004 у розмірі 3.320 га з її дійсною площею зазначеною у Витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 15851888, та у Витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу НВ-3200134302024 від 30.01.2024 у розмірі 3.3203 га, відбулася в результаті зміни методів підрахунку (округлення).

За таких обставин, розмір площі земельної ділянки за кадастровим номером 3224082100:05:019:0013 розміщеної на території Дулицької сільської ради, на яку Сквирською райдержадміністрацією Київської області 20.04.2004 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 071941, становить 3.3203 га.

Враховуючи зазначене, розмір площі земельної ділянки за кадастровим номером 3224082100:05:019:0013 зазначений у заповіті площею 3.3320 га є механічною помилкою секретаря виконавчого комітету Дулицької сільської ради, яка посвідчувала даний заповіт.

Особи, які б мали право на обов`язкову частку у спадковому майні відповідно до приписів 1241 ЦК України, відсутні.

Іншим чином захистити свої права та інтереси, окрім як звернутися до суду з даним позовом позивач не може, тому просить заявлені вимоги задовольнити.

З урахуванням наведеного просить суд:

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку загальною площею 3,3203 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 3224082100:05:019:0013, розташованої на території Сквирської міської ради Білоцерківського району Київської області, колишня територія Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області, що належала батькові ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач ОСОБА_1 у підготовче засідання не з`явився, 20.02.2024 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує та просить його задовольнити (а.с. 24).

Відповідач ОСОБА_2 у підготовче засідання не з`явилася, 20.02.2024 подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позов визнає у повному обсязі, заперечень не має (а.с. 25).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із ч. 3, 4ст. 200 ЦПК Україниза результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (стаття 206 ЦПК України).

Як роз`яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Оскільки відповідач визнав позов у повному обсязі і таке визнання позову не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та ухвалення рішення в підготовчому засіданні на підставі вимог ст. 200, 206, 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост.76ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановленихст. 82 ЦПК України.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Матеріалами справи встановлено, що батько позивача ОСОБА_3 був власником земельної ділянки загальною площею 3.320 га, цільове призначення: ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 3224082100:05:019:0013, розташованої в межах Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії КВ № 071941, виданим Сквирською райдержадміністрацією Київської області на підставі рішення від 16.09.2003 №552. Даний акт зареєстровано за № 53 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (а.с. 7).

26.01.2009 ОСОБА_3 на випадоксвоєї смертів Дулицькійсільській радіСквирського районуКиївської областіоформив заповіт,відповідно доякого заповів«земельну ділянкуплощею 3.3320га ,яка розташованана територіїДулицької сільськоїради Сквирського районуна підставідержавного актана правовласності наземельну ділянкусерії КВ№ 071941,виданого Сквирськоюдержадміністрацією 20.04.2004року,кад.номер 3224082100:05:019:0013своєму синові ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » Заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Дулицької сільської ради Чарупою Н.Я., зареєстрований в реєстрі за № 2, виготовлений в двох примірниках, один з яких залишився на зберіганні у справах сільської ради, а інший - видано заповідачеві ОСОБА_3 (а.с.8).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серія ЕАТ № 345925 від 08.01.2014, площа земельної ділянки за кадастровим номером 3224082100:05:019:0013, право власності на яку виникло на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КВ № 071941, виданого Сквирською райдержадміністрацією Київської області на підставі рішення від 16 вересня 2003 року №552, становить 3.3203 га (а.с. 11).

ІНФОРМАЦІЯ_2 батько позивача ОСОБА_3 помер, про що 29 жовтня 2018 року виконавчим комітетом Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області видано Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 9).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої увійшла земельна ділянка загальною площею 3,320 га, цільове призначення якої ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована в межах Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області, на яку Сквирською райдержадміністрацією Київської області 20.04.2004 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 071941, кадастровий номер: 3224082100:05:019:0013. Станом на 08.11.2023 нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 108655.29 гривень (а.с. 10).

Після смерті батька за заявою позивача ОСОБА_1 та заявою його сестри, відповідача у справі ОСОБА_2 державним нотаріусом Сквирської державної нотаріальної контори відкрито спадкову справу.

Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення .

З помітки на заповіті, зробленої секретарем Дулицької сільської ради в березні 2019 року, слідує, що даний заповіт у справах виконкому не відмінений і не змінений за змістом.

Згідно ч.1, 2 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У встановлений законодавством України строк позивач звернувся до Сквирської районної державної нотаріальної контори для одержання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом з мотивів невчасного внесення заповіту до Спадкового реєстру та наявної невідповідності розміру площі земельної ділянки з кадастровим номером: 3224082100:05:019:0013 зазначеної у заповіті з розміром площі, зазначеної у Державному акті на право власності на земельну ділянку серії КВ № 071941 від 20.04.2004, що підтверджується листом державного нотаріуса від 08.11.2023 №850/02-14 (а.с. 12).

За таких умов вбачаються перешкоди в оформленні спадкових прав позивача у нотаріальному порядку.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку (постанова Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19 (провадження № 61-16069св20) .

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом чи іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252ЦК України. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (частини третя та четвертастатті 1247 ЦК України). Тлумачення норм цивільного законодавства свідчить, що несвоєчасне здійснення державної реєстрації посвідченого заповіту в Спадковому реєстрі не зумовлює його нікчемність та не є підставою для оспорюваності заповіту. Несвоєчасне подання посадовою особою органу місцевого самоврядування реєстратору заяви про реєстрацію заповіту у Спадковому реєстрі є порушенням, допущеним секретарем сільської ради, яке не впливає на волевиявлення спадкодавця щодо розпорядження власним майном, а лише свідчить про недобросовісне виконанням секретарем сільської ради своїх обов`язків щодо вчинення нотаріальних дій та не є підставою для оспорюваності заповіту (постанови Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 755/8776/18 (провадження № 61-4841св20).

Невідповідність площі земельної ділянки за кадастровим номером 3224082100:05:019:0013 зазначеної у Державному акті на право власності на земельну ділянку серії КВ № 071941 від 20.04.2004 у розмірі 3.320 га з її дійсною площею зазначеною у Витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 15851888, та у Витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу НВ-3200134302024 від 30.01.2024 у розмірі 3.3203 га, відбулася в результаті зміни методів підрахунку (округлення), що підтверджується довідкою-повідомленням державного кадастрового реєстратора відділу №1 Сектору №2 у Білоцерківському районі від 30.01.2024 (а.с.19).

За таких обставин, розмір площі земельної ділянки за кадастровим номером 3224082100:05:019:0013 розміщеної на території Дулицької сільської ради, на яку Сквирською райдержадміністрацією Київської області 20.04.2004 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 071941, становить 3.3203 га.

Враховуючи зазначене, розмір площі земельної ділянки за кадастровим номером 3224082100:05:019:0013 зазначений у заповіті площею 3.3320 га є механічною помилкою секретаря виконавчого комітету Дулицької сільської ради, яка посвідчувала даний заповіт (а.с.8).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з вимогами ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістомст.1217ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно дост.1218ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення (ч. 1 ст. 1225 ЦК України).

Частиною 1 статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно із ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Суд, на підставі викладеного, дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом, прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщини, оформити спадщину не може, оскільки у спадкоємця відсутні документи необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщину, іншим чином захистити свої права та інтереси, окрім як звернутися до суду з даним позовом позивач не може, тому позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 2, 4, 12, 13, 200, 206, 247, 263-265, 268, 351, 352, 354 ЦПК України, ст. 1216, 1217, 1218, 1225, 1268, 1269, 1297 ЦК України, п. 24 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», суд

Вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 провизнання прававласності намайно впорядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку загальною площею 3,3203 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Сквирської міської ради Білоцерківського району Київської області, колишня територія Дулицької сільської ради Сквирського району Київської області, кадастровий номер: 3224082100:05:019:0013, що належала ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене доКиївського апеляційного суду через суд першої інстанціїпротягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя О.М. Коваленко