Постанова

від 28.03.2024 по справі 650/3186/23

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер справи: 650/3186/23

Номер провадження: 22-ц/819/136/24

Головуючий у першій інстанції Сікора О.О.

Доповідач Пузанова Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2024 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Пузанової Л.В.,

суддів Бездрабко В.О.,

Приходько Л.А.,

секретар Доброва К.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Ковальчук Ірина Миколаївна, на ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 04 січня 2024 року, у справі за позовом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області до ОСОБА_1 , треті особи Фермерське господарство «Обрій», Високопільська селищна військова адміністрація Бериславського району Херсонської області про витребування земельної ділянки з незаконного володіння,

встановив:

У грудні 2023 року Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області звернулося до суду з позовом про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Високопільської селищної територіальної громади Бериславського району Херсонської області земельної ділянки площею 5,9313 га (кадастровий номер 6521882500:05:001:0696) шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 5,9313 га, кадастровий номер 6521882500:05:001:0696 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав: 2472488665218, номер відомостей про речове право: 44325825).

Позов мотивований тим, що згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-XC № 001203 від 16 травня 2000 року ОСОБА_2 було надано в постійне користування земельну ділянку площею 49,8 га для ведення селянського (фермерського) господарства , яка розташована на території Нововознесенської сільської ради Високопільського району Херсонської області.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.06.2000 року ОСОБА_2 створено фермерське господарство «Обрій», до складу членів якого входить ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 2 рішення Високопільської селищної ради Херсонської області від 21 липня 2021 року №678 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність голові та членам фермерського господарства «Обрій» надано у власність із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки особам, серед інших і ОСОБА_1 ділянку № НОМЕР_1 площею 5,9313 га (кадастровий номер 6521882500:05:001:0696).

29.09.2021 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 5,9313 га, кадастровий номер 6521882500:05:001:0696 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав: 2472488665218, номер відомостей про речове право: 44325825).

Позивач вважає, що Високопільська селищна рада Херсонської області як орган місцевого самоврядування незаконно передала у власність ОСОБА_1 спірну земельну ділянку із земель комунальної власності, землекористувачем якої було фермерське господарство «Обрій», до складу якого ОСОБА_1 увійшла після його створення, в той час як відповідно до діючого законодавства право на приватизацію земель зазначеної категорії має лише особа, якій земельна ділянка виділялася в користування.

В січні 2024 року Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області подало заяву про забезпечення позову у справі, в якій просило накласти арешт на земельну ділянку 5,9313 га, кадастровий номер 6521882500:05:001:0696 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав: 2472488665218, номер відомостей про речове право: 44325825), яка розташована на території Високопільської селищної ради Бериславського району Херсонської області та заборонити ОСОБА_1 розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 6521882500:05:001:0696 з іншими земельними ділянками.

Заява мотивована тим, що невжиття зазначених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити подальше виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Накладення арешту на спірну земельну ділянку та заборону вчиняти певні дії стосовно неї позивач вважає співмірними із заявленою позовною вимогою та стверджує, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження відповідачем землі на користь третіх осіб.

Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 04 січня 2024 року заяву представника Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на земельну ділянку площею 5.9313 га, кадастровий номер 6521882500:05:001:0696 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав: 2472488665218, номер відомостей про речове право: 44325825), яка розташована на території Високопільської селищної ради Бериславського району Херсонської області. Заборонено ОСОБА_1 розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 6521882500:05:001:0696 з іншими земельними ділянками.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Ковальчук Ірина Миколаївна, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, просить скасувати її, у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що до заяви про забезпечення позову позивач не долучив жодних доказів про намір відповідачки здійснити дії, які ускладнять чи унеможливлять виконання судового рішення у випадку задоволення заявлених ним позовних вимог.

При цьому скаржник вказує на те, що саме позивач є органом, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок в Держаному земельному кадастрі і першим дізнається про наміри відповідачки змінити цільове призначення землі чи здійснити її перетворення, поділ, об`єднання з іншою земельною ділянкою, однак такі докази наразі відсутні, а ОСОБА_1 не має жодних намірів вчиняти подібні дії.

Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області не являється власником чи розпорядником земельних ділянок, а тому без законних підстав, зазначивши в якості третьої особи Високопільську селищну військову адміністрацію, звернулося до суду за захистом прав особи, яка його на це не уповноважила. Спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади Високопільської ОТГ, а тому, оскільки права позивача у спірних правовідносинах не порушені, з віндикаційним позовом щодо спірної земельної ділянки має право звернутися лише Високопільська селищна рада.

Скаржник вважає, що застосування такого засобу забезпечення позову, як арешт земельної ділянки, може призвести до безпідставної заборони користуватися нею та передачі землі іншим особам, що є обмеженням права власності відповідачки та порушує принцип співмірності заходу забезпечення позову із заявленими до неї позовними вимогами.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області викладені в ній доводи не визнало, просить за результатом апеляційного розгляду справи постановити рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні поданої її представником адвокатом Ковальчук І.М. апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення представника Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Новікова М.М., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд зробив висновок, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд керувався статтями 150, 153 ЦПК України та виходив з того, що існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та неможливості відновлення порушених прав та інтересів позивача, а тому наявна необхідність застосування судом заходу забезпечення позову, а саме: накладення арешту на земельну ділянку та заборони ОСОБА_1 розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 6521882500:05:001:0696 з іншими земельними ділянками.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі статтею 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно, забороною вчиняти певні дії.

Пленум Верховного Суду України в пункті 4 постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року роз`яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

За своєю правовою природою інститут забезпечення позову покликаний гарантувати особам, які беруть участь у справі, реальну можливість ефективного захисту свого права шляхом дійсного виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Саме тому такі заходи покликані забезпечити можливість охорони матеріально-правових інтересів позивача від потенційних недобросовісних дій інших учасників, направлених на ухилення від реального та ефективного виконання судового рішення, в тому числі з метою запобігання труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Зважаючи на наведені положення, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має дослідити, чи є реальним спір між сторонами, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи запропонований вид забезпечення є співмірним із заявленими вимогами та чи забезпечує він досягнення мети, задля якої ставиться питання про забезпечення позову. Єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є виключно ризик ускладнення/унеможливлення виконання рішення суду у справі або ефективного поновлення прав та інтересів позивача. При цьому жодного питання по суті спору, в тому числі й щодо обґрунтованості позовних вимог, суд на даній стадії не вирішує.

Види забезпечення позову визначені статтею 150 ЦПК України та мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічні висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18 та відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України мають враховуватися судом при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17).

Із змісту заяви про забезпечення позову та доданих до неї документів, а також із змісту поданої Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області позовної заяви вбачається, що між сторонами виник спір щодо правомірності проведеної приватизації земельної ділянки площею 5.9313 га, яка розташована на території Нововознесенської сільської ради Високопільського району Херсонської області та має кадастровий номер 6521882500:05:001:0696, на користь ОСОБА_1 .

З огляду на викладені позивачем обставини, якими Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області обґрунтовує свої позовні вимоги, його звернення до суду направлено на відновлення порушеного, на думку позивача, права власності на землю шляхом витребування земельної ділянки з незаконного володіння відповідачки на користь Високопільської територіальної громади Бериславського району шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності відповідачки на неї.

Встановивши, що між сторонами у справі виник спір, метою якого є повернення спірної земельної ділянки у комунальну власність, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області.

При цьому щодо накладення арешту на земельну ділянку, як виду забезпечення позову, що застосував суд першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19.02.2021року у справі № 643/12369/19, арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна, а заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженні майном.

У вказаній постанові також зауважено, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову.

Отже, з урахуванням підстав та предмета позову, надавши оцінку відповідності обраних позивачем та судом видів забезпечення позову позовним вимогам, можливості забезпечення збалансованості інтересів сторін та спроможності фактичного виконання судового рішення у разі задоволення позову, колегія суддів дійшла висновку про те, що арешт спірної земельної ділянки, який передбачає, серед іншого і заборону користування предметом спору, є надмірним обмеженням прав відповідачки, право власності якої на земельну ділянку оспорено позивачем, в той час як заборона розпоряджатися землею, змінювати її цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання земельної ділянки з іншими ділянками є достатнім забезпеченням належного виконання рішення суду у разі задоволення вимог позивача про витребування земельної ділянки із володіння останньої шляхом скасування державної реєстрації права власності на неї.

Суд апеляційної інстанції вважає, що саме такий вид забезпечення позову відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та позовним вимогам, не спричинить невідновлюваної шкоди власнику, а буде достатнім та дієвим для захисту прав та інтересів позивача.

Доводи ж апеляційної скарги про відсутність правових підстав для забезпечення позову у будь-який із застосованих судом першої інстанції видів забезпечення позову та про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності у відповідачки наміру здійснити відповідні дії щодо спірної земельної ділянки, які ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вжиття заходу забезпечення позову, а саме: заборони відповідачці вчиняти певні дії, які полягають у обмеженні прав власниці розпоряджатися належним їй майном, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання земельної ділянки, що є предметом спору, який виник між сторонами, здійснюється у спірних правовідносинах з метою збереження прав та обов`язків учасників спору, які можуть вплинути на виконання судового рішення у разі задоволення заявлених позивачем вимог, в тому числі призвести до необхідності повторного звернення до суду за захистом прав.

При цьому колегія суддів враховує, що без вжиття судом заходів забезпечення позову, до ухвалення рішення у справі, відповідачка як власник не буде обмежена у реалізації всіх правомочностей власника, а Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області навіть будучи органом, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок в Держаному земельному кадастрі, як про це зазначає скаржник, не має повноважень самостійно вирішувати питання про обмеження цих прав, а як учасник судового процесу - не має обов`язку контролювати дії відповідачки щодо розпорядження предметом спору та реагувати на них.

Посилання скаржника на відсутність у Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області права на звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з незаконного володіння, не має правового значення при вирішенні питання щодо законності судового рішення про вжиття заходів забезпечення позову та не є предметом апеляційного розгляду, оскільки обставини щодо порушення прав позивача досліджуються судами при вирішенні позову по суті, а питання щодо належності позивача не підлягає вирішенню на стадії забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що хоч частина друга статті 150 ЦПК України передбачає право суду застосовувати кілька видів забезпечення позову, забезпечивши позов забороною вчиняти певні дії щодо спірної земельної ділянки, в тому числі розпоряджатися нею, окреме забезпечення позову у спосіб накладення арешту на спірне майно, яке за своєю правовою природою повторно встановлює для власника заборону на розпорядження землею, є помилковим та таким, що порушує збалансованість інтересів сторін та є надмірним і лишнім.

Таким чином, ухвала суду від 04 січня 2024 року в частині накладення арешту на земельну ділянку підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволені вимог Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про забезпечення позову в частині накладення арешту на земельну ділянку площею 5,9313 га, кадастровий номер 6521882500:05:001:0696 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав: 2472488665218, номер відомостей про речове право: 44325825), яка розташована на території Високопільської селищної ради Бериславського району Херсонської області.

В решті частині ухвала постановлена судом з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у повному обсязі відсутні.

Приписами статті 141 ЦПК України визначено, що розподіл понесених сторонами судових витрат здійснюється судом за результатами розгляду справи, а тому вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 про розподіл судових витрат, понесених нею в суді апеляційної інстанції під час вирішення питання про забезпечення позову, слід вважати передчасно заявленими та такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Ковальчук Ірина Миколаївна, задовольнити частково.

Ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 04 січня 2024 року в частині накладення арешту на земельну ділянку площею 5,9313 га, кадастровий номер 6521882500:05:001:0696 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав: 2472488665218, номер відомостей про речове право: 44325825), яка розташована на території Високопільської селищної ради Бериславського району Херсонської області, скасувати.

У задоволені заяви Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належну ОСОБА_1 земельну ділянку площею 5,9313 га, кадастровий номер 6521882500:05:001:0696 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав: 2472488665218, номер відомостей про речове право: 44325825), яка розташована на території Високопільської селищної ради Бериславського району Херсонської області, відмовити.

В решті ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 04 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.В.Пузанова

Судді В.О.Бездрабко

Л.А.Приходько

Повний текст постанови складено 29 березня 2024 року

Суддя Л.В.Пузанова