Ухвала

від 22.04.2024 по справі 742/2774/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/4823/165/24 Слідчий суддя ОСОБА_1 Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2024 рокум. Чернігів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5

з участю: прокурора ОСОБА_6

слідчого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28 березня 2024 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання слідчого СВ Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_7 та застосовано до підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч.1 ст.366, ч.4 ст.358 КК України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 24 травня 2024 року, із визначенням розміру застави, що складає 514 760 грн. У разі внесення застави, на підставі ч.5 ст.194 КПК України, на підозрюваного ОСОБА_9 покладено наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватись від спілкування з представником потерпілого, свідками та експертами в кримінальному провадженні; здати на зберігання слідчому, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, паспорт громадянина України та закордонний паспорт (у разі наявності); здати до сектору контролю за обігом зброї Прилуцького районного відділу поліції всю наявну вогнепальну зброю.

Слідчий суддя вказав на обґрунтованість підозри ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, на тяжкість скоєних кримінальних правопорушень, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.190 КК України, відносяться до категорії тяжких, і за яке передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, що свідчить про неможливість запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, застосуванням більш м`яких запобіжних заходів.

Не погодившись із рішенням суду, захисник ОСОБА_8 подав в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до його підзахисного запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. Послався на необґрунтованість підозри ОСОБА_9 . Апелянт зазначає, що затримання ОСОБА_9 було проведено незаконно, а тому він утримувався під вартою до обрання запобіжного заходу теж незаконно, оскільки обґрунтованої підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності відсутня. Вказує, що ОСОБА_9 був позбавлений волі з метою психологічного тиску на нього та створення штучних доказів обвинувачення. Вважає, що слідчим та прокурором не надано доказів наявності заявлених слідчим ризиків, зокрема те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду та те, що він може незаконно впливати на свідків і вплинути на хід досудового розслідування. Також вказав на відсутність обставин, які б свідчили про недостатність застосування до ОСОБА_9 більш м`яких запобіжних заходів для забезпечення виконання ним процесуальних обов`язків.

Заслухавши доповідь судді; захисника підозрюваного, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; думку прокурора, котрий просив ухвалу слідчого судді залишити без змін; дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З матеріалів провадження вбачається, що 23 січня 2023 року до ЄРДР за №42023272210000008 були внесені відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч.1 ст.366, ч.4 ст.358 КК України.

26 березня 2024 року о 20 год. 28 хв. ОСОБА_9 у присутності понятих був затриманий, в порядку ст.208 КПК України, за підозрою у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень (а.с.п.53).

Органом досудового розслідування ОСОБА_9 підозрюється у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч.1 ст.366, ч.4 ст.358 КК України, про що йому було письмово повідомлено 27 березня 2024 року (а.с.п.55-60).

Поняття «обґрунтованість підозри» включає існування фактів чи інформації, які надають підстави суду вважати, що підозрювана особа ймовірно вчинила правопорушення, та оголошення підозри у вчиненні злочину.

На початковій стадії досудового розслідування кримінально-процесуальний закон не вимагає від сторони обвинувачення доведення усіх елементів кримінального правопорушення. Факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для засудження особи та ухвалення обвинувального вироку.

Повідомивши ОСОБА_9 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч.1 ст.366, ч.4 ст.358 КК України, слідчий зібрав, перевірив та оцінив у встановленому законом порядку докази, які в своїй сукупності приводять до єдиного висновку на даний момент розслідування про те, що конкретна особа вчинила кримінальні правопорушення, які передбачене покарання Кримінальним кодексом України, і не підлягає звільненню від відповідальності за нього.

Отже, твердження апелянта про необґрунтованість підозри є безпідставним, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається наявність існування фактів, інформації, які можуть переконати в тому, що ОСОБА_9 міг вчинити кримінальні правопорушення.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.

Згідно з вимогами ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини зазначені у ч.1 ст.178 КПК України.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Під час прийняття рішення про часткове задоволення клопотання слідчого, слідчий суддя, з урахуванням мети та підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вимог ст.ст.178, 194 КПК України, наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч.1 ст.366, ч.4 ст.358 КК України, зважаючи на тяжкість скоєних кримінальних правопорушень; даних про особу підозрюваного, який раніше не судимий, його соціальні зв`язки та репутації; однак усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує йому, може переховуватись від органів досудового розслідування та суд; впливати на свідків та представника потерпілого у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме створювати штучні докази та підбурювати осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним у подальшому захисних версій; дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, так як інший запобіжний захід не забезпечить виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків.

Отже, при прийнятті рішення про застосування щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя перевірив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування такого запобіжного заходу, і зазначені обставини підтверджені достатніми даними, які досліджені та оцінені слідчим суддею в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що всупереч твердженням апелянта, прокурором у судовому засіданні доведено існування ризиків, які є підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , а тому слідчий суддя обґрунтовано частково задовольнив клопотання слідчого та дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного.

Крім того, всі наведені стороною захисту обставини та дані про особу підозрюваного були предметом розгляду слідчим суддею, який не знайшов їх такими, що гарантують належну процесуальну поведінку ОСОБА_9 у разі обрання іншого, більш м`якого виду запобіжного заходу.

Інші посилання апелянта також не спростовують висновків слідчого судді про доцільність визначення запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави, який є пропорційним тяжкості інкримінованих діянь та достатнім для досягнення завдань досудового розслідування.

Європейська комісія з прав людини у своєму рішенні за скаргою «Феррарі Браво проти Італії» вказала, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі є метою досудового розслідування, а саме: встановлення реальних збитків та кваліфікуючих ознак, досягнення цілей якого і є тримання під вартою. Тому факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку, чи для складання обвинувального акту, черга якого надходить на наступний стадії процесу кримінального розслідування.

Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість постановленого у справі слідчим суддею рішення, не вбачається.

Керуючись ч.3 ст.407, ст.422 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28 березня 2024 року щодо ОСОБА_9 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4