Рішення

від 12.04.2024 по справі 754/3500/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/2649/24

Справа №754/3500/24

РІШЕННЯ

Іменем України

12 квітня 2024 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого - судді Галась І.А.,

при секретарі - Париста А.С.

за участі: позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватінвест» про захист прав споживачів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватінвест» (м. Київ, пр. Берестейський, 67) про захист прав споживачів. Ціна позову - 22366 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 13.08.2023 року придбала своєму синові комп`ютерну клавіатуру моделі Dark Project Pro K D87A PBT Gateron Mechanical Teal (DP-KD-87A-004100-GTC) вартістю 3865 грн. В торговому приміщенні магазину «Brain» за адресою м. Київ, пр.. Степани Бандери,23 що належить ТОВ « Приватінвест», код ЄДРПОУ 21550555. Після покупки, вже дома виявилося, що клавіатура не працює. 22.08.2023 року, позивач повернулася до магазину де придбала товар та повідомила про несправність товару працівників. Після цього клавіатуру відправили на діагностику у сервісний центр магазину «Brain» під назвою «Brain service». За результатами діагностики було зазначено, що товар не підлягає поверненню через подряпини та інші недоліки, що начебто були нанесені нею. Наголошує на тому, що з висновком сервісного центру «Brain service», щодо псування товару нею, вона висловила категоричну незгоду, адже він не відповідає дійсності. Зазначає, що клавіатурою а ні вона, а ні її син не користувались, лише перевірили справність її роботи. Після виявлення того, що клавіатура не працює, вона була поміщена у заводське пакування (цілісність якого була збережена) і передана назад Продавцю. Вже 30.10.2023 року, від Відповідача нею було отримана відповідь на заяву «про повернення товару неналежної якості» (Вих. 76/п-23, додаток5), відповідно до змісту якої, Відповідач визнав факт передання їй товару неналежної якості та погодився повернути кошти в розмірі 3865 грн., решта вимог (повернення витрат на юридичну допомогу та компенсація моральної шкоди) задоволена не була. Проте, станом на момент підписання цієї позовної заяви, не зважаючи на визнання факту порушення Відповідачем норм чинного законодавства України в сфері захисту прав споживачів, грошові кошти за придбаний нею Товар так і не були повернуті, як і не був повернутий сам Товар. Більш того, Відповідачем не було надано результатів сервісного огляду, що в свою чергу унеможливлює чітке розуміння походження наявного істотного недоліку.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 12 березня 2024 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

09 квітня 2024 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватінвест» подано відзив, відповідно до якого не погоджуються з позовною заявою, вважають її не аргументованою та такою, що не відповідає обставинам справи виходячи з наступного.

13.08.2023 року Позивач придбала комп`ютерну клавіатуру моделі Dark Project Pro K D87A PBT Gateron Mechanical Teal (DP-KD-87A-004100-GTC) вартістю 3 865 грн.

22.08.2023 року, позивач звернулась до магазину та повідомила про, на її думку, несправність товару. Після діагностики в сервісному центрі «Brain service»,було встановлено, що товар містить сліди використання, подряпини.

Тому, Позивач звернулась до Відповідача з вимого розірвати договір купівлі - продажу, який укладений між Позивачем та Відповідачем про купівлю Товару та повернути грошові кошти в розмірі 3865,00 грн., відшкодувати їй моральну шкоду у розмірі 5000, 00 грн. та за правничу допомогу в розмірі 8500,00 грн.

У відповідь на заяву Позивача Відповідач повідомила, що поверне грошові кошти у сумі 3865,00 грн. за Товар та просив надати банківські реквізити для здійснення повернення грошових коштів у сумі вартості Товару.

У відповідь Позивач повідомила наявні банківські реквізити та наполягала на відшкодування без надання про те доказів матеріальної шкоди у розмірі 4024,00 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 8500,00 грн. та 5000,00 грн. моральної шкоди.

Листом від 07.12.2023 за вих.. №80/П-23 Відповідач повідомив про те, що ним буде здійснено безготівковий перерахунок коштів за банківськими реквізитами, які вказала Позивач у заяві від 15.11.2023 та у зв`язку з відсутністю будь-яких доказів щодо порушення прав та законних інтересів Позивача зі сторони Відповідача всі інші вимоги відхилені для задоволення.

Однак, 12.12.2023 між представником Відповідача та Позивачем відбулась телефонна розмова, під час якої було досягнуто згоди, що Позивач з`явиться в магазин до Відповідача за отриманням готівки у розмірі вартості Товару, однак станом на дату отримання ухвали про відкриття провадження по справі №754/3500/24 Позивач не з`явилась за грошовими коштами до магазину Відповідача та пред`явила позовну заяву до суду.

Окремо хочуть звернути увагу Суду, що повернення коштів за не отриманий товар (ненадану послугу) здійснюється у тій формі оплати у якій була здійснена розрахункова операція.

При цьому, суб`єкт господарювання зобов`язаний надати особі, яка повертає товар (відмовляється від послуги), розрахунковий документ встановленої форми та змісту (видатковий чек).

Оскільки, Позивач при купівлі розрахувався за товар в готівковій формі, то Позивач мала б звернутись з оригіналом фіскального чеку до Відповідача, Відповідач здійснив би повернення грошових коштів Позивачу, як і домовлялись, і видав би відповідний розрахунковий документ на підтвердження повернення грошових коштів в порядку, як зазначено у вище вказаному порядку до зазначених норм чинного законодавства України. Проте, Позивач проігнорував всі домовленості та подала дану позовну заяву.

З урахуванням вище вказаного, ТОВ «Приватінвест» вчинив всі необхідні заходи досудового врегулювання даного спору, проте Позивач, всупереч домовленостям, пред`явила даний позов, а тому вимоги в частині відшкодування вартості Товару в розмірі 3865,00 грн. не підлягають задоволенню.

Щодо неправомірності та необґрунтованості позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди представником Відповідача зазначено наступне.

Позивач не долучив до позовної заяви жодного доказу наявності нанесеної моральної шкоди Відповідачем, не долучено орієнтовний розрахунок моральної шкоди. Тому вимога Позивача про стягнення моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. є неправомірною та не підлягає задоволенню.

Щодо необґрунтованості та неправомірності стягнення судових витрат, які начебто поніс Позивач то Позивач має долучити до матеріалів справи фактично понесених правничих витрат, а не гіпотетичних, як це зазначено в пункті 1.2. договору про надання юридичних послуг, особливо в частині пункту 2 «Скарга Держспоживслужбу», яка навіть не була подана до вказаного територіального органу, не було здійснено перевірки на предмет відповідності господарської діяльності вимогам Закону України « Про захист прав споживачів» Відповідача, а отже це не є фактично понесена правнича витрата Позивача по справі №754/3500/24, а тому такі заявлені позовні вимоги про стягнення судових витрат з Відповідача не підлягає задоволенню .

Разом з тим, просять звернути увагу суду на наступне.

Позивач долучає до матеріалів позову копію квитанцій на прибутковий касовий ордер на 6500 грн. та 2000 грн. Проте, такий доказ оплати послуг ТОВ «Амадео Право» є достовірним, належним допустимим доказом по даній справі.

З врахуванням вище зазначеного, Позивач, для підтвердження факту внесення грошових коштів в рахунок оплати послуг ТОВ « Амадео Право», у відповідності до вище зазначеного Положення, зобов`язана б долучити до матеріалів даної справи документ, який свідчить про здавання виручки до банку та прибуткування готівки в касі суб`єктів господарювання, проте, долучено документ, який не підтверджує факти здавання виручки в банк або документ РРО, а тому вказані копії документів не є доказами в розумінні ЦПК України.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував проти задоволення позовних вимог.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, 13.08.2023 року в магазині «Brain» за адресою м. Київ, пр.. Степани Бандери, 23 що належить ТОВ «Приватінвест», Позивач придбала комп`ютерну клавіатуру моделі Dark Project Pro K D87A PBT Gateron Mechanical Teal (DP-KD-87A-004100-GTC) вартістю 3 865 гривень

Оскільки товар виявився неналежної якості, 22.08.2023 року ОСОБА_1 звернулась до сервісного центру «Brain service», де заповнила квитанцію №00000142097 для проведення діагностики.

30.10.2023 року, від Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватінвест» ОСОБА_1 була направлена відповідь на заяву «про повернення товару неналежної якості» (Вих. 76/п-23, додаток5), відповідно до змісту якої, Відповідач повідомив про повернення їй грошових коштів у розмірі 3865 грн. за товар та просив надати банківські реквізити для здійснення повернення грошових коштів у сумі вартості Товару, решта вимог (повернення витрат на юридичну допомогу та компенсація моральної шкоди) відмовлено.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів». Цим Законом установлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до статті 42 Конституції України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» установлено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Крім того, згідно з п. 22 ст. 1, п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо непов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на захист своїх прав державою, належну якість продукції та обслуговування, відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків, споживач в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» істотний недолік - це недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник із вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: він взагалі не може бути усунутий; його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Зі змісту ст. 708 ЦК України вбачається, що у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов`язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором: 1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення; 2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні; 3) вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни; 4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Згідно ст. 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; об`єднання в громадські організації споживачів (об`єднання споживачів).

В силу ст. 6 цього ж закону продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про захист прав споживачів» виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2)безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар. Вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред`являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Відповідно ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

З аналізу даної норми можна зробити висновок, що товар може бути визнаний таким, що має істотний недолік за умови, що відповідає трьом обов`язковим ознакам, передбаченим п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» та хоча б одній із факультативних ознак.

Згідно до ч. 4 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни продукції, що придбавається (замовляється), демонстрацію безпечного та правильного її використання. На вимогу споживача продавець (виконавець) зобов`язаний надати йому контрольно-вимірювальні прилади, документи про якість, безпеку, ціну продукції. У разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов`язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції. Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Беручи до уваги вказане, та зважаючи на вищенаведені норми закону суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині стягнення грошової суми, сплаченої за товар у розмірі 3865 грн.

Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то слід зазначити наступне.

Згідно із вимогами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім"ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішення, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

В обґрунтування позовних вимог про стягнення моральної шкоди позивачка вказує про те, що суть заподіяної позивачці моральної шкоди полягає в душевних та психічних стражданнях, яких позивачка зазнала у зв`язку із протиправними діями відповідача, порушенням нормального ритму життя.

Але слід зазначити, що належних та допустимих доказів на підтвердження того, що діями відповідача було завдано позивачці моральних страждань, суду надано не було.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що підстав для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди немає.

Що стосується вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою , включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

А тому Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником витрати.

Позивачка надала суду докази витрат на професійну правничу допомогу, що підтверджується дослідженими судом документами, а саме: Договором про надання юридичних послуг № 1110202309 від 11.10.2023 року;квитанції про оплату послуг; актом приймання-передачі від 11.10.2023 року.

Разом з тим, стороною позивача не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження понесених відповідачем витрат на правничу допомогу у розмірі 8500 грн., а тому суд вважає, що підстав для задоволення позовних вимог в цій частині немає.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст. 525, 526, 530, 570, 626, 846, 865, 866, 872, 873 ЦК України, суд-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватінвест» про захист прав споживачів задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватінвест» (м. Київ, пр. Берестейський, 67, ЄДРПОУ 21550555) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 3865 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватінвест» (м. Київ, пр. Берестейський, 67, ЄДРПОУ 21550555) на користь держави судовий збір в розмірі 209 гривень 54 копійки.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 23.04.2024 року.

Суддя: