Рішення

від 22.04.2024 по справі 619/1010/24

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 619/1010/24

провадження № 2/619/567/24

Заочне рішення

Іменем України

22квітня 2024року,

м. Дергачі,

Дергачівський районнийсудХарківськоїобласті ускладі:головуючогосуддіНечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Міщенко О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 619/1010/24,

ім`я (найменування) сторін:

позивач: Богодухівська окружна прокуратура Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області,

відповідач: ОСОБА_1 ,

вимоги позивача: про припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх конфіскації.

Виклад позиції позивача.

Богодухівська окружна прокуратура Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області звернулася до суду з позовом про припинення громадянину російськоїфедерації ОСОБА_1 права власностіна земельніділянки зкадастровим номером6322682000:01:000:0365 площею 0,2496 га та кадастровим номером 6322682000:01:000:0366 площею 0,2492 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пасовища), які розташовані на території Золочівської територіальної громади (колишньої Гур`єво-Козачанської сільської ради Золочівського району Харківської області), право власності на які зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.09.2019 (номер запису про право власності 33096782, індексний номер рішення про державну реєстрацію 48542105 від 05.09.2019) та 05.09.2019 (номер запису про право власності 33096462, індексний номер рішення про державну реєстрацію 48541733 від 05.09.2019), шляхом їх конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області. У обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.09.2019, спадкова справа № 68/2016 набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6322682000:01:000:0365, площею 0,2496 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пасовища), яка розташована на території Золочівської територіальної громади (колишньої Гур`єво-Козачанської сільської ради Золочівського району Харківської області). На підставі вказаного свідоцтва про право на спадщину за законом (спадкова справа № 68/2016, зареєстровано в реєстрі 107) ОСОБА_1 зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6322682000:01:000:0365 (номер запису про право власності 33096782 від 05.09.2019, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1907977863226). Також на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.09.2019 спадкова справа № 68/2016 ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6322682000:01:000:0366, площею 0,2492 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пасовища), яка розташована на території Золочівської територіальної громади (колишньої Гур`єво-Козачанської сільської ради Золочівського району Харківської області). На підставі вказаного свідоцтва про право на спадщину за законом (спадкова справа № 68/2016, зареєстровано в реєстрі 101) ОСОБА_1 зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6322682000:01:000:0366 (номер запису про право власності 33096462 від 05.09.2019, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1907963163226). Таким чином, громадянин російської федерації ОСОБА_1 у 2019 році набув право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані на території Золочівської територіальної громади (колишньої Гур`єво-Козачанської сільської ради Золочівського району Харківської області) та протягом року не виконав покладений на нього у зв`язку із цим обов`язок, а саме: не відчужив земельні ділянки, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Враховуючи те, що отримані ОСОБА_1 у власність земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 6322682000:01:000:0365, вартістю згідно відомостей довідки про оцінку вартості об`єкта нерухомості 31982,01 грн та кадастровим номером 6322682000:01:000:0366, вартістю згідно довідки про оцінку об`єкта нерухомості 31933,19 грн, ним добровільно не відчужені упродовж встановленого законодавством України річного строку (кінцевий строк сплив 05.09.2020), право власності на такі земельні ділянки підлягає припиненню, шляхом їх конфіскації за рішенням суду.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 12.02.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.03.2024.

Ухвалою суду від 20.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено до розгляду по суті цивільну справу на 22.04.2024.

Прокурор у судове засідання не з`явився, надавши суду заяву, у якій просить здійснити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Представник Головного управління Держгеокадастру в Харківській області у судове засідання не з`явився, надавши суду клопотання, у якому просить провести судове засідання за його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Частиною 3статті 211 ЦПК Українипередбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, причину неявки не повідомив, про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином шляхом розміщення судової повістки про виклик у судове засідання на сторінці веб-сайту суду офіційного веб-порталу «Судова влада України».

Відповідно ч. 1ст. 280 ЦПК Українисуд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням того, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи не з`явився у судове засідання, не подав відзив на позов, до того ж, інформація щодо часу розгляду даної справи розміщена на офіційному веб-сайті судової влади України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.01.2024 - відомості з державного реєстру речових прав: земельна ділянка з кадастровим номером 6322682000:01:000:0365, площею 0,2496 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 107, виданий 05.09.2019, видавник: Золочівська державна нотаріальна контора Харківської області (а.с.16-17).

Зазначена земельна ділянка була отримана ОСОБА_1 шляхом прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його батька ОСОБА_2 , про що свідчить Свідоцтво про право на спадщину за законом від 05.09.2019 серії ННХ 999949, спадкова справа № 68/2016, зареєстровано в реєстрі за №107 (а.с.18).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.01.2024 - відомості з державного реєстру речових прав: земельна ділянка з кадастровим номером 6322682000:01:000:0366, площею 0,2492 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 101, виданий 05.09.2019, видавник: Золочівська державна нотаріальна контора Харківської області (а.с.19-20).

Зазначена земельна ділянка була отримана ОСОБА_1 шляхом прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його батька ОСОБА_2 , про що свідчить Свідоцтво про право на спадщину за законом від 05.09.2019 серії ННХ 999947, спадкова справа № 68/2016, зареєстровано в реєстрі за №101 (а.с.21).

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У статті 26 Конституції України зазначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено Земельним Кодексом України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.

Частиною 5 статті 22 ЗК України визначено, що набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу.

Статтею 130 ЗК України передбачено, що набувати правовласностіназемельні ділянкисільськогосподарськогопризначенняможуть: громадяни України; юридичніособиУкраїни,створеніізареєстровані зазаконодавствомУкраїни,учасниками(акціонерами,членами)якихєлише громадяниУкраїнита/абодержава,та/аботериторіальнігромади; територіальнігромади; держава. Іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки устатутному(складеному)капіталі,акції, паї, членство уюридичнихособах(крімякустатутному (складеному)капіталібанків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

За змістом частин 2, 3 та 4 статті 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті уразі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Приписами статті 14 ЦК України встановлено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Отже, підставою виникнення зобов`язання є, зокрема, закон, що встановлює обов`язкові дії для того чи іншого суб`єкта. Невиконання обов`язкових дій цим суб`єктом, забезпечується відповідальністю.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

ОСОБА_1 є громадянином російської федерації, що підтверджується паспортом, виданим Комсомольським РУВС м. Тольятті, Самарської області від 01.07.2003 код підрозділу 632-040 (а.с. 21).

Статтею 354 ЦК України передбачено, що до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом.

Відповідно до підпункту «е» частини 1 статті 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Так із зазначених доказів та паспорту громадянина російської федерації відомо, що ОСОБА_1 , будучи громадянином іншої держави, прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_2 та не здійснив протягом року відчуження прийнятих у спадщину земельних ділянок з кадастровим номером 6322682000:01:000:0365, площею 0,2496 га та кадастровим номером 6322682000:01:000:0366, площею 0,2492 га для сільськогосподарського призначення.

За змістом частин 1, 2 та 4 статті 145 Земельного кодексу України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Такий позов подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах, а ціна проданої земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Частиною 1 статті 348 ЦК України встановлено, що якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна. Якщо майно не було продане, воно за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі колишньому власникові майна виплачується сума, визначена за рішенням суду.

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий і навпаки встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Слід зазначити, що право держави примусово припиняти право власності земельної ділянки, яка мала бути відчужена її власником, передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи, які регламентують цю процедуру, наведені у судовому рішенні.

З огляду на характер спірних правовідносин, встановлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави у право відповідача на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

У даному випадку наявна справедлива рівновага між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваних земельних ділянок, оскільки такий мав достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак у встановлений законом строк земельні ділянки не відчужив, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу.

Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі №513/444/15-ц від 23 січня 2018 року.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.99 N 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини).

Отже, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи N 806/1000/17).

У контексті правовідносин у справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

За таких обставин, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги Богодухівської окружної прокуратури Харківської області, яка діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Богодухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області задовольнити повністю.

Припинити громадянину російської федерації ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку зкадастровим номером6322682000:01:000:0365, площею 0,2496 га, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.09.2019 (номер запису про право власності 33096782, індексний номер рішення про державну реєстрацію 48542105 від 05.09.2019) та право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6322682000:01:000:0366, площею 0,2492 га, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.09.2019 (номер запису про право власності 33096462, індексний номер рішення про державну реєстрацію 48541733 від 05.09.2019) з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пасовища), які розташовані на території Золочівської територіальної громади (колишньої Гур`єво-Козачанської сільської ради Золочівського району Харківської області), шляхом їх конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської обласної прокуратури сплачений судовий збір в сумі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скаргина рішеннясуду безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня оголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: Богодухівська окружна прокуратура Харківської області, місцезнаходження: Харківська область, м. Богодухів, пл. Свято-Духівська, буд. 1, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, місцезнаходження: Харківська область, м. Харків, вул. Космічна, буд. 21, 2 під`їзд, 8-9 поверх,

відповідач: ОСОБА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І. М. Нечипоренко