Рішення

від 23.04.2024 по справі 645/7061/23

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/7061/23

Провадження № 2/645/605/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2024 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого-судді Шарка О.П.

при секретарі судових засідань Мухіна В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Немишлянського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління юстиції про звільнення майна з-під арешту,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Немишлянського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління юстиції, в якому просить суд зняти арешт з нерухомого майна із реєстраційним номером обтяження 50418683, зареєстрований 31.08.2007 на підставі постанови АА №197183 від 19.12.2002 року, винесеної Відділом державної виконавчої служби Фрунзенського району, запис щодо якого було перенесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 26.05.2023 року Департаментом державної реєстрації Харківської міської ради на підставі рішення №67774084 щодо належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Навесні цього року під час державної реєстрації права власності на вказану квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що щодо належного йому нерухомого майна зареєстрований арешт № 50418683 на підставі постанови аА №197183 від 19.12.2002, винесеної Відділом державно виконавчої служби Фрунзенського району. На звернення представника ОСОБА_1 адвоката Залеської А.С. щодо зняття вказаного арешту через відсутність відкритих виконавчих проваджень відносно ОСОБА_1 , було отримано лист Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 17.07.2023 № 48339. Відповідно до вказаного листа повідомлялось, що згідно данних автоматизованої системи виконавчого провадження, пошуку ВД/ ВП (спепрозділ), пошук ВД/ВП та пошук ВД/ВП (архів), виконавчі провадження, щодо боржника ОСОБА_1 в Немишлянському відділі державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зареєстрованими не значяться. Проте, підстав для зняття арешту з майна боржника не вбачається відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

У судове засіданні позивач та його представник не з`явилися, надали суду заяву, в якій зазначили, що позовні вимоги підтримують у повному обсязі просили розглянути справу у їх відсутність.

Представник Немишлянського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління юстиції у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася заздалегідь і належним чином, надала суду відзив на позовну заяву, в якому просила суд розглядати справу без їх участі за наявними матеріалами справи, зазначила, що 11 липня 2023 року до Відділу надійшла заява представника ОСОБА_1 про зняття арешту з майна належного боржнику. Згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження, пошуку ВД/ ВП (спепрозділ), пошук ВД/ВП та пошук ВД/ВП (архів), виконавчі провадження, щодо боржника ОСОБА_1 в Немишлянському відділі державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зареєстрованими не значяться. У відділі відсутня можливість ідентифікувати за яким саме виконавчим провадженням накладено арешт.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенні виходячи з наступного.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що предявляється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Як вказує у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ч. 1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.

Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.

Згідно ч.3 ст.12ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Суд, згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

Відповідач, зі свого боку, зобов`язаний довести обставини, посилаючись на які він заперечує проти позову.

Згідно позиції Верхового Суду України, що викладена у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2003 року «Про судове рішення у цивільній справі» вбачається, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Статтями 78, 81ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 ) на підставі договору купівлі- продажу від 13.04.1998 № Н8-612, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.12.2023 № 357945384.

Відповідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.12.2023 № 357945384 щодо належного позивачу нерухомого майна зареєстрований арешт № 50418683 на підставі постанови аА №197183від 19.12.2002,винесеної Відділомдержавної виконавчоїслужби Фрунзенськогорайону.

На звернення представника ОСОБА_1 адвоката Залеської А.С. щодо зняття вказаного арешту через відсутність відкритих виконавчих проваджень відносно ОСОБА_1 , було отримано лист Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 17.07.2023 № 48339.

Відповідно до вказаного листа, а також відзиву на позовну заяву, згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження, пошуку ВД/ ВП (спепрозділ), пошук ВД/ВП та пошук ВД/ВП (архів), виконавчі провадження, щодо боржника ОСОБА_1 в Немишлянському відділі державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зареєстрованими не значяться. У відділі відсутня можливість ідентифікувати за яким саме виконавчим провадженням накладено арешт.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Вимоги позивача, що ґрунтуються на праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-26цс13 від 15 травня 2013 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Виходячи з вищевикладеного, на час звернення із заявою до суду за наявності арешту (обтяжень) накладених на майно, порушується право власності позивача, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, та оскільки підстав для продовження обтяження на майно на даний час не вбачається, порушене право позивача підлягає судовому захисту у заявлений спосіб шляхом зняття арешту з майна, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.258 - 260,263 - 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Немишлянського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції про звільнення майна з-під арешту задовольнити.

Зняти арешт з нерухомого майна із реєстраційним номером обтяження 50418683, зареєстрований 31.08.2007 на підставі постанови АА №197183 від 19.12.2002 року, винесеної Відділом державної виконавчої служби Фрунзенського району, запис щодо якого було перенесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 26.05.2023 року Департаментом державної реєстрації Харківської міської ради на підставі рішення №67774084 щодо належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 23 квітня 2024 року.

Головуючий суддя: