Рішення

від 22.04.2024 по справі 473/1676/24

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/1676/24

РІШЕННЯ

іменем України

"22" квітня 2024 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Ціліциної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську Миколаївської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вознесенської міської ради про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення протиправною та її скасування,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Вознесенської міської ради про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення протиправною та її скасування, в якому вказував, що 24 березня 2024 року головний спеціаліст-інспектор з паркування Відділу інспекції з питань контролю за паркуванням Виконавчого комітету Вознесенської міської ради Сюренко Ю.О. склала відносно нього постанову серії UKR №2400818, згідно якої 24 березня 2024 року о 10 год. 39 хв. у м. Вознесенську на вул. Центральній, 21 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Honda CR-V», реєстр. номер НОМЕР_1 , порушив правила зупинки, здійснивши зупинку в місці виїзду з прилеглої території та створив перешкоду дорожньому руху, чим порушив п. 15.9-и ПДР України.

Відповідно до постанови ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн.

Копію оскаржуваної постанови позивач отримав 28 березня 2024 року.

Проте ОСОБА_1 просив визнати протиправною та скасувати постанову від 24 березня 2024 року, та закрити відносно нього провадження в адміністративній справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. При цьому вказував, що він не порушував вимог п. 15.9-и ПДР України, оскільки ділянка прилеглої території, де відбулася зупинка, не знаходиться в місці виїзду на автодорогу, не є автомобільною дорогою та не має окремих смуг для руху, автомобіль знаходився безпосередньо на прилеглій території та не створював перешкод для руху.

Також просив врахувати, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних доказів порушення позивачем вимог п. 15.9-и ПДР України.

19 квітня 2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вказував на те, що оскаржувана постанова винесена за наявності передбаченої законом підстави зупинки позивача в місці виїзду з прилеглої території та створення перешкод для руху, у зв`язку з чим ОСОБА_1 порушив вимоги п. 15.9-и ПДР України, що підтверджується долученими до справи доказами та спростовує доводи останнього. Також вказував, що розгляд адміністративної справи відбувся у повній відповідності з встановленими вимогами, а тому підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, проте надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, проте надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги не визнає.

Суд з урахуванням вимог ч.ч. 1, 3 ст. 205, ч. 3 ст. 268 КАС України вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі позивача та представника відповідача, оскільки матеріали містять достатньо інформації та доказів для вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах вимог та на підставі наявних доказів, суд прийшов до наступного.

Суд встановив, що 24 березня 2024 року головний спеціаліст-інспектор з паркування Відділу інспекції з питань контролю за паркуванням Виконавчого комітету Вознесенської міської ради Сюренко Ю.О. склала відносно позивача постанову серії UKR №2400818, згідно якої 24 березня 2024 року о 10 год. 39 хв. у м. Вознесенську на вул. Центральній, 21 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Honda CR-V», реєстр. номер НОМЕР_1 , порушив правила зупинки, здійснивши зупинку в місці виїзду з прилеглої території та створив перешкоду дорожньому руху, чим порушив п. 15.9-и ПДР України.

Відповідно до постанови ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн.

Копію оскаржуваної постанови позивач отримав 28 березня 2024 року.

Окремого фіксування обставин події в протоколі про адміністративне правопорушення інспектор не здійснювала, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 254, ч.ч. 2-5 ст. 258 КУпАП.

Аналізуючи вимоги та заперечення сторін, суд виходить з наступного.

Згідно п. 15.9-и ПДР України зупинка транспортного засобу забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

При цьому, згідно абз. ч. 1 ст. 1 Закону України «Про автомобільні дороги» автомобільна дорога - лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів.

Автомобільна дорога, вулиця являє собою частину території, в тому числі в населеному пункті, призначену для руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розміщеними на ній спорудами (ч. 1 ст. 21 Закону України «Про дорожній рух»).

Відповідно до п. 1.10 ПДР України:

- автомобільна дорога, вулиця (дорога) - частина території, зокрема в населеному пункті, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів та обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу. Цей термін включає також спеціально побудовані тимчасові дороги, крім довільно накатаних доріг (колій);

- прилегла територія - територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в`їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них;

- зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).

Таким чином, з конструкції п. 15.9-и ПДР України вбачається, що він встановлює дві окремі заборони: заборону зупинки транспортного засобу безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території, тобто у місці, де прилегла територія безпосередньо перетинається із автомобільною дорогою; заборону зупинки ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій, тобто у місці, яке не є безпосереднім місцем виїзду, однак розташоване на відстані до 10 м від нього.

Згідно ч. 3 ст. 122 КУпАП ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Факт скоєння адміністративного правопорушення повинен бути належним чином зафіксований та підтверджений відповідними доказами.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255цього Кодексу.

На підтвердження факту та обставин скоєння правопорушення стороною відповідача надано паперові копії електронних доказів (а.с. 48-53) електронних фотознімків із зображенням автомобіля «Honda CR-V», реєстр. номер НОМЕР_1 , місця його розташування (прив`язка до місцевості, адреса та координати), а також дати та часу здійснення фотозйомки (24 березня 2024 року з 10 год. 35 хв. до 10 год. 43 хв.).

Однак з вказаних доказів чітко вбачається, що транспортний засіб не знаходиться безпосередньо вмісці виїзду з прилеглої території, тобто у місці, де прилегла територія перетинається з автомобільною дорогою, а розташований на значній відстані від такого перетину. Зокрема вказана обставина чітко зафіксована на фотознімку, що міститься на а.с. 49 справи, на якому зйомка здійснювалася саме з точки перетину прилеглої території та автомобільної дороги, в той час як автомобіль знаходиться на значній відстані від вказаного місця перетину.

Таким чином, доводи про порушення позивачем вимог п. 15.9-и ПДР України є безпідставними та спростовуються наданими сторонами доказами.

Що стосується зазначення в оскаржуваній постанові тверджень, що ОСОБА_1 своїми діями створив перешкоду дорожньому руху, то в цій частині слід зазначити наступне.

Кваліфікуючою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, що відрізняє його від правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП (в частині порушення правил зупинки) є створення внаслідок такої зупинки перешкод дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Відповідно до п. 1.10 ПДР України:

- перешкода для руху - нерухомий об`єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об`єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги (за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу;

- смуга руху - поздовжня смуга на проїзній частині завширшки щонайменше 2,75 м, що позначена або не позначена дорожньою розміткою і призначена для руху нерейкових транспортних засобів;

- проїзна частина - елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів. Дорога може мати декілька проїзних частин, межами яких є розділювальні смуги;

- автомобільна дорога (дивитись вище);

- прилегла територія (дивитись вище).

Таким чином, прилегла територія не є елементом проїзної частини автодороги, а тому на неї не поширюються наслідки створення перешкоди для руху, передбачені ч. 3 ст. 122 КУпАП. В такому разі дії водія, пов`язані з порушенням правил зупинки транспортного засобу, підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

За встановленого, кваліфікування дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КУпАП є помилковим.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оскільки відповідачем не доведено наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, а тому оскаржувана постанова підлягає визнанню протиправною та скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, в силу вимог ст. 139 КАС України також підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 8-10, 77, 139, 241-246, 271, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вознесенської міської ради про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення протиправною та її скасування задовольнити повністю.

Постанову серіїUKR№2400818від 24березня 2024року,згідно якої ОСОБА_1 притягнутодо адміністративноївідповідальності заскоєння адміністративногоправопорушення,передбаченого ч.3ст.122КУпАП визнати протиправноюта скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з Виконавчого комітету Вознесенської міської ради (Миколаївськаобл.,м.Вознесенськ,площа Центральна,1;код ЄДРПОУ04056569)за рахунокбюджетних асигнуваньна користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_2 ) 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.

Суддя: О.В. Вуїв